Постанова

від 27.05.2020 по справі 599/1327/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 599/1327/17-ц

провадження № 61-32273св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агріка ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство Промислово-фінансовий банк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агріка на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 грудня 2017 року у складі судді Снігурського В. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Сташківа Б. І., Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агріка (далі - ТОВ Агрофірма Агріка ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство Промислово-фінансовий банк (далі - ПАТ Промислово-фінансовий банк ), про переведення прав та обов`язків покупця.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2003 року, укладеного між ТОВ Залозецький завод продтоварів та ТОВ Агрофірма Агріка , останнє придбало підвальне приміщення консервного цеху, площею 135,6 кв. м, що становить 14/100 частини будівлі консервного цеху та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також підвальне приміщення будівлі цехів меду, гірчиці і хрону площею 343,4 кв. м, що становить 33/100 частини будівлі цехів меду, гірчиці та хрону. 18 травня 2017 року стало відомо, що 02 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викуплено будівлю консервного цеху. З метою з`ясування достовірності вказаної інформації, ТОВ Агрофірма Агріка отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою, будівля консервного цеху позначена в плані під літерою А загальною площею 866,9 кв. м на АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ частини. Підстава виникнення права власності - договори купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року № 961 та від 03 серпня 2016 року № 962. На звернення позивача щодо цих обставин, ТОВ Залозецький завод продтоварів повідомило, що в 2004 році в заставу АТ Промислово-інвестиційний банк у забезпечення кредитних зобов`язань ТОВ Фараон передано частину будівлі консервного цеху загальною площею 866,9 кв. м. Надалі АТ Промислово-інвестиційний банк набув право власності на вказані будівлі. Майно, яке передавалось у заставу, і яке потім стало власністю банку, не включало в себе підвальних приміщень. Тобто, в 2004 році ТОВ Залозецький завод продтоварів передав в іпотеку частину будівлі консервного цеху та будівлі цехів меду, гірчиці та хрону без визначення ідеальної частки об`єкта, що передавався в іпотеку. Вважає, що укладеними договорами купівлі-продажу порушено його переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності, так як товариство є співвласником приміщень будівлі консервного цеху та будівлі цехів меду, гірчиці та хрону.

Посилаючись на викладене, позивач просив перевести на нього права та обов`язки покупця за договорами купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року № 961, укладеним між ПАТ Промислово-фінансовий банк та ОСОБА_1 , та від 03 серпня 2016 року № 962, укладеними між ПАТ Промислово-фінансовий банк та ОСОБА_2 , у частині купівлі кожним із відповідачів по 1/2 частини будівлі консервного цеху загальною площею 866,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частини будівлі цехів меду, гірчиці та хрону загальною площею 657,7 кв. м та 43,7 кв. м приміщення спільного користування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 грудня 2017 року в задоволенні позову ТОВ Агрофірма Агріка відмовлено. Повернуто ТОВ Агрофірма Агріка кошти у сумі 226 760,00 грн, сплачені як судовий депозит.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що пункт 1.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2003 року, укладеного між продавцем ТОВ Залозецький завод продтоварів та покупцем ТОВ Агрофірма Агріка визначає, що право власності на підвальні приміщення переходить до покупця з дня передачі йому цих приміщень. Тобто позивач придбав підвальні приміщення як окремий об`єкт нерухомого майна. Вказані підвальні приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровані. У свою чергу, приміщення будівель консервного цеху та цехів меду, гірчиці та хрону належать відповідачам на праві спільної часткової власності, з визначенням часток кожного із співвласників - по 1/2 частини, що засвідчують довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач не ставить будь-яких вимог до ПАТ Промислово-фінансовий банк . Проте витяги про державну реєстрацію прав свідчать, що банк був власником окремих об`єктів нерухомості - 1/1 консервного цеху та 1/1 цехів меду, гірчиці та хрону, які відповідачі, в силу статті 328 ЦК України, правомірно набули у власність. Правомірність отримання банком у власність спірних приміщень як окремих об`єктів нерухомості не оспорюється. Спірні приміщення не є об`єктом спільної часткової власності і до цих правовідносин не підлягає застосуванню стаття 362 ЦК щодо переважного права купівлі та переведення прав та обв`язків покупця.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що право власності ПАТ Промислово-інвестиційний банк на спірні нежитлові приміщення оформлено як на окремі об`єкти нерухомості, а не частку у праві спільної часткової власності. ПАТ Промислово-інвестиційний банк набув право власності на будівлю консервного цеху у результаті проведення прилюдних торгів, а на приміщення цеху меду, гірчиці та хрону - на підставі рішення суду. Ні в рішенні суду, ні у свідоцтві, виданому державним нотаріусом на підставі акта про проведені прилюдні торги, не йдеться про частку у праві спільної часткової власності, а вказується площа будівлі із зазначенням конкретних приміщень згідно з інвентарною справою.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2018 року ТОВ Агрофірма Агріка подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року, в якій просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що до реєстру прав власності внесені відомості про спірний об`єкт, що не відповідають дійсності, фактичній характеристиці об`єкта нерухомого майна, право на яке зареєстровано, в частині визначення частки. Саме по собі оскарження державної реєстрації права власності за банком не призведе до досягнення належних правових наслідків для позивача шляхом відновлення його порушених прав. Унаслідок виконання договору купівлі-продажу, власниками майна, a саме будівлі консервного цеху та цехів меду гірчиці і хрону, стали дві юридичні особи, а отже, в силу статті 355 ЦК України вказане майно стало належати їм на праві спільної власності.

У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство Фінансова компанія ПФБ Кредит подало відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що за договором купівлі-продажу до покупця переходить право власності на конкретні частини будівлі консервного цеху та будівлі меду, гірчиці та хрону, а не на будівлі консервного цеху та будівлі меду, гірчиці та хрону в цілому з визначенням часток у праві власності. У позивача не виникло і не могло виникнути переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, що передбачено статтею 362 ЦК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду Карпенко С. О. від 08 червня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

06 липня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя , вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

ТОВ Залозецький завод продтоварів належало на праві власності: 1) ціла будівля цехів меду, гірчиці та хрону, що складається з одного будинку; 2) ціла будівля консервого цеху, яка також складається з одного будинку. Право власності підтверджується окремими свідоцтвами про право власності від 17 вересня 2003 року.

Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2003 року, укладеного між продавцем ТОВ Залозецький завод продтоварів та покупцем ТОВ Агрофірма Агріка , продавець передав покупцю у власність: підвальне приміщення консервного цеху площею 135,6 кв. м (в інвентарній справі позначено №№ 17 -20, зокрема № 17 площею 16,6 кв. м, № 18 - 63,9 кв. м, № 19 - 26,8 кв. м, № 20 -28, 3 кв. м), що становить 14/100 частини будівлі консервного цеху та знаходиться на АДРЕСА_1 ; підвальне приміщення будівлі цеху меду, гірчиці та хрону площею 343,4 кв. м (в інвентарній справі позначено № 16 ), що становить 33/100 частини будівлі цехів меду, гірчиці та хрону, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта прийому-передачі нерухомого майна від 29 грудня 2003 року, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, продавець передав, а покупець прийняв зазначене у договорі купівлі-продажу нерухоме майно.

Державна реєстрація договору купівлі-продажу, права власності проведена не була, так як чинним, на час укладення договору, законодавством не встановлено такого обов`язку.

Відомості про зазначені приміщення та їх власника не занесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно.

13 травня 2004 року ТОВ Залозецький завод продтоварів згідно з нотаріально посвідченим договором іпотеки передало будівлю цехів меду, гірчиці та хрону загальною площею 673,1 кв. м, а також будівлю консервного цеху загальною площею 866,1 кв. м в іпотеку ПАТ Промислово-фінансовий банк .

Підвальні приміщення, придбані ТОВ Агрофірма Агріка , не включені до майна, що передане в іпотеку.

15 березня 2011 року на підставі акта про проведені прилюдні торги, державний нотаріус Зборівської державної нотаріальної контори Олійник Н. Б. посвідчила, що ПАТ Промислово-фінансовий банк належить на праві власності будівля консервного цеху загальною площею 866,9 кв. м (у тому числі І поверх площею 620,8 кв. м, та ІІ поверх площею 246,1 кв. м), що знаходиться на АДРЕСА_1 , про що видано відповідне свідоцтво, на підставі якого 26 червня 2012 року проведено державну реєстрацію права власності.

16 січня 2012 року рішенням Виконавчого комітету Залозецької селищної ради № 11 будівлі консервного цеху присвоєно окремий адресний номер: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав (№ витягу 3463232 4), ПАТ Промислово-фінансовий банк є власником цілої частки (1/1) нежитлової будівлі консервного цеху на АДРЕСА_2 .

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2012 року ПАТ Промислово-фінансовий банк набуло право власності на будівлю (приміщення) цехів меду, гірчиці та хрону загальною площею 657,7 кв. м та на приміщення спільного користування площею 43,7 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_3 .

12 грудня 201 2 року проведено державну реєстрацію права власності банку на вказане приміщення. Згідно з витягом № 36689669 про державну реєстрацію прав, ПАТ Промислово-фінансовий банк є власником цілої частки (1/1) нежитлової будівлі цехів меду, гірчиці та хрону на АДРЕСА_3 .

Приміщення підвалу нежитлової будівлі цехів меду, гірчиці та хрону, а також підвалу будівлі консервного цеху, власником яких є ТОВ Агрофірма Агріка , не входять до складу зареєстрованих за ПАТ Промислово-фінансовий банк будівель.

Згідно з договором купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року, ПАТ Промислово-інвестиційний банк продав ОСОБА_1 1/2 частини будівлі консервного цеху за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частини будівлі цехів меду, гірчиці та хрону, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Іншу 1/2 частини консервного цеху та 1/2 частини цехів меду, гірчиці та хрону за договором купівлі-продажу від 03 серпня 2016 року банк продав ОСОБА_2 .

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Суб`єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно. При цьому під здійсненням переважного права необхідно вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.

Переважне право є організаційним, відносним та вторинним.

Переважне право є співвласника на купівлю частки є організаційним, оскільки завдяки йому створюється передумова для набуття його носієм права на частку в праві спільної часткової власності внаслідок створення можливості для укладення договору купівлі-продажу. Саме по собі переважне право учасника спільної власності не надає його суб`єктові будь-яких майнових прав (речових, зобов`язальних та ін.), які зумовлювали б виникнення або перехід права власності. Причому відповідне майнове право виникає тільки завдяки укладенню договору купівлі продажу частки або в результаті переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу. У свою чергу, конструкція переважного права дозволяє організувати відносини учасників спільної часткової власності, створивши передумови для суб`єкта переважного права укласти договір купівлі-продажу частки.

Відносність переважного права співвласника полягає в тому, що це право реалізується в організаційних відносинах, учасники яких є персоніфікованими. Тобто в будь-якому разі чітко визначеними є суб`єкти правовідносин спільної власності. Однак його характеристика як відносного не позбавляє переважного права співвласника й певних абсолютних властивостей, які полягають в абсолютності захисту переважного права. Під абсолютністю захисту розуміється можливість носія переважного права пред`явити позов про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу частки до будь-якої іншої особи - не учасника спільної власності.

Вторинність переважного права проявляється в тому, що його виникнення зумовлене перебуванням у відносинах спільної власності, завдяки чому особа має статус учасника спільної часткової власності. Тобто переважне право є вторинним до права учасника на частку. За умови припинення права на частку або правовідносин спільної часткової власності припиняється й переважне право.

Частиною четвертою статті 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що1/2 частини будівлі консервного цеху загальною площею 866,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частини будівлі цехів меду, гірчиці та хрону загальною площею 657,7 кв. м та 43,7 кв. м приміщення спільного користування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не є об`єктом спільної часткової власності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ Агрофірма Агріка про переведення прав покупця, оскільки положення статті 362 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому судами враховано, що право власності ПАТ Промислово-інвестиційний банк на спірні нежитлові приміщення оформлено як на окремі об`єкти нерухомості, а не частку у праві спільної часткової власності, а отже, з урахуванням того, що нерухоме майно відчужене як самостійні об`єкти нерухомості, Верховний Суд погоджується з висновками про відсутність порушених прав позивача на придбання частки.

Доводи заявника зводяться фактично до того, що при оформленні договору іпотеки та подальшій реєстрації права власності на спірні будівлі за ПАТ Промислово-інвестиційний банк не враховано даних інвентаризаційної справи, зокрема щодо визначення характеристик будівлі як цілісного об`єкта нерухомого майна та подальшого визначення частки будівлі, яка передавалась в іпотеку, всі подальші реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна здійснювалось також без врахування зазначених характеристик.

Разом з тим правомірність державної реєстрації права власності ПАТ Промислово-інвестиційний банк на окремі об`єкти нерухомості - будівлі консервного цеху, цехів меду, гірчиці та хрону, не є предметом спору у цій справі, вимоги щодо неправомірності чи безпідставності такої реєстрації за такими вимогами не заявлялися, а тому відсутні підстави для висновку про поширення на спірні об`єкти режиму спільної часткової власності.

Таким чином, аргументи касаційної скарги про те, що судами не дано оцінки наявності у ТОВ Агрофірма Агріка права на переведення прав покупця за спірними договорами, так як товариство було позбавлене можливості реалізації переважного права на купівлю частки відповідно до статті 362 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки суди перевірили наведені аргументи та дійшли правильного висновку, що доводи про порушення права позивача, передбаченого вказаною правовою нормою, у встановленому законом порядку не підтверджені.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агріка залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний