Рішення

від 28.05.2020 по справі 183/8145/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8145/18

№ 2/183/1453/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Пащенко А.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Професійно-технічного училища № 48 м. Новомосковська до ОСОБА_1 про виселення,

за участю представника позивача ОСОБА_2 , -

встановив:

27 грудня 2018 року позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить виселити відповідача з гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Позов мотивований тим, що згідно із договором про надання послуг з тимчасового проживання від 06 березня 2018 року, укладеного між ПТУ № 48 (надалі Центр) та ОСОБА_1 , позивач надає відповідачу в порядку та на умовах, визначених договором, послуги з тимчасового розміщення та проживання у приміщенні гуртожитку, що належить ПТУ № 48. Відповідно до п.п. 5.2.4, 5.2.5, 5.2.7 Договору відповідач зобов`язана дотримуватись правил внутрішнього розпорядку Центру, виконувати всі рекомендації працівників Центру та докладати активних зусиль до якнайшвидшого вирішення власних проблем, дотримуватись правил громадського порядку. Відповідно до п.п. 8.1, 8.3 Договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі невиконання клієнтом взятих на себе зобов`язань, систематичного або одноразового грубого порушення Клієнтом правил внутрішнього розпорядку Центру. В порушення умов Договору ОСОБА_1 періодично порушує правила внутрішнього розпорядку та правила співжиття у помешканні, де окрім неї проживають декілька сімей, зловживає спиртними напоями, часто перебуває у нетверезому стані під час чого веде себе агресивно та її поведінка дуже часто є аморальною, що порушує права та спокій інших мешканців гуртожитку. Дані факти зафіксовані заявами мешканців гуртожитку на ім`я коменданта та директора училища, а також викликами поліції. Результатом неодноразового порушення відповідачем умов договору про надання послуг з тимчасового проживання у гуртожитку стало письмове її повідомлення позивачем про розірвання договору і необхідність їй виїхати з гуртожитку до 01 листопада 20118 року. Відповідач отримала дане повідомлення, проте відмовилась від підпису про його отримання, про що було складено відповідний акт від 12.10.2018. Відповідач відмовляється добровільно залишити гуртожиток, продовжує жити в ньому без будь-яких на те правових підстав, продовжує порушувати права та спокій інших мешканців гуртожитку, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02 січня 2019 року відкрите провадження по справі (а.с. 32-33).

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2019 року позов задоволено (а.с. 42-45).

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року заочне рішення скасоване (а.с. 86-87).

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року закінчене підготовче судове засідання призначено розгляд справи по суті (а.с. 97-98).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення щодо наявності законних підстав для виселення відповідача.

Відповідач та її представник повторно не з`явилися в судове засідання, повідомлені належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

В судовому засідання в якості свідка була допитана ОСОБА_3 , яка надала показання про те, що працюючи комендантом гуртожитку, в якому проживає ОСОБА_1 , вона систематично приймає рішення за скаргами мешканців гуртожитку, з якими ОСОБА_1 постійно конфліктує, погрожує їм фізичним насильством, порушує громадський порядок. Так, ОСОБА_1 , дійсно має постійне місце роботи, однак знаходячись у гуртожитку, вона вживає алкогольні напої, в результаті чого чинить сварки, часто посеред ночі гучно вмикає музику, на зауваження мешканців гуртожитку відповідає агресією, на зауваження адміністрації гуртожитку веде себе зухвалою До її кімнати адміністрація гуртожитку не має можливості нікого підселити, оскільки був випадок, коли ОСОБА_1 жінку похилого віку серед ночі вигнала з кімнати, погрожувала їй фізичною розправою. Адміністрація гуртожитку неодноразово зверталася до правоохоронних органів з проханням притягти до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , однак остання, навіть після винесених попереджень, не реагує на зауваження, продовжує порушувати встановлений порядок проживання у гуртожитку. На даний час з нею не поновлено договір найму.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 1959 року народження, 18 листопада 2016 року згідно довідки № НОМЕР_1 , виданої виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області взята на облік як внутрішньопереміщена особа (а.с.24 зв).

Між ПТУ № 48 та ОСОБА_1 06 березня 20017 року та 06 березня 2018 року було укладено угоду та договір відповідно про надання /отримання послуг з тимчасового проживання (розміщення) в приміщенні кімнати АДРЕСА_2 і належить позивачеві (а.с.25-26, 27-28).

Відповідно до п.п. 5.2.4, 5.2.5, 5.2.7 Договору ОСОБА_1 зобов`язана дотримуватись правил внутрішнього розпорядку Центру, виконувати всі рекомендації працівників Центру та докладати активних зусиль до якнайшвидшого вирішення власних проблем, дотримуватись правил громадського порядку (а.с.27-27 зв).

П.п. 8.1, 8.3 Договору визначено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі невиконання клієнтом взятих на себе зобов`язань, систематичного або одноразового грубого порушення Клієнтом правил внутрішнього розпорядку Центру (а.с.28).

ОСОБА_1 періодично порушує правила внутрішнього розпорядку та правила співжиття у помешканні, зловживає спиртними напоями, часто перебуває у нетверезому стані під час чого веде себе агресивно та її поведінка дуже часто є аморальною, що порушує права та спокій інших мешканців гуртожитку (а.с.16,17,18, 19,20, 21, 22).

Директором ПТУ № 48 складено повідомлення на адресу ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з неодноразовим порушенням нею Правил внутрішнього розпорядку гуртожитку ПТУ № 48 м. Новомосковська та умов договору проживання до 01 листопада 2018 року повинна виїхати з гуртожитку згідно п.8 п.п. 8.3 систематичного або одноразового грубого порушення клієнтом Правил внутрішнього розпорядку (а.с.14), проте ОСОБА_1 відмовилась від підпису щодо ознайомлення з листом-повідомленням щодо виселення з гуртожитку, у зв`язку з чим складено відповідний Акт від 12.10.2018 в присутності та за підписом директора училища В.М. Бурлакова, коменданта гуртожитку А .А. Назимко , бухгалтера В .В. Махоня , майстра виробничого навчання І.В. Шевченко (а.с.15).

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 47 Конституції України встановлено, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За частиною 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Ст. 109 ЖК України визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Фізична особа не може бути виселена або іншим чином позбавлена житла, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 116 ЖК, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Як роз`яснено в п. 17 постанови Пленум Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України , при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Йдеться, зокрема, про заходи попередження, яких застосовують суди, прокурори, органи внутрішніх справ, адміністративні комісії виконкомів, а також заходи громадського впливу, яких вживають збори жильців будинку чи члени житлово-будівельних кооперативів, трудові колективи, товариські суди й інші громадські організації за місцем роботи або проживання відповідача. Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім`ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого приміщення, і відповідно до правил ст. 29 ЦПК про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами.

Такі складові в діях відповідача доведені позивачем в ході розгляду справи.

Судом досліджені доповідні мешканців гуртожитку на ім`я коменданта гуртожитку та доповідні коменданта гуртожитку на ім`я директора училища щодо протиправної поведінки ОСОБА_1 , висновки ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до яких комендант гуртожитку ОСОБА_6 неодноразово зверталася до правоохоронних органів з заявами про порушення громадського порядку мешканкою гуртожитку ОСОБА_1 , а також сусідки по кімнаті ОСОБА_7 , про образи на її адресу з боку ОСОБА_1 та погрози фізичною розправою (а.с.16, 17, 18, 19,20,21).

Зазначені обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_8 .

Сама відповідач зазначені обставини не спростувала, не надала жодних пояснень, а подана нею позитивна виробнича характеристика не спростовує обставин, встановлених в судовому засіданні.

Відповідно дост.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог, відповідач підлягає виселенню з житлового приміщення кімнати в„– 11 гуртожитку, що розташований по АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір у сумі 1762,00 гривні.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 273, 280, 289 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов Професійно-технічного училища № 48 м. Новомосковська до ОСОБА_1 про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з гуртожитку розташованого по АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Професійно-технічного училища № 48 м. Новомосковська витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 коп.

Повне найменування сторін:

Позивач: Професійно-технічне училище № 48 м. Новомосковська, ЄДРПОУ 02541763, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Леваневського, 27-а;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_3 виданий Селидівським МВ УМВС України у Донецькій області 24 січня 2002 року, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; зареєстрована як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_5 ; проживає: АДРЕСА_6 .

Відповідно до вимог ч.3 ст. 289 ЦПК України повторне заочне рішення оскаржується в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 224 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Сорока О.В.