Рішення

від 17.03.2020 по справі 183/450/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/450/20

№ 2/183/2012/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Пащенко А.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

28 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2 про зобов`язання Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області вчинити дії щодо приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, з кадастровим номером 1223284000 :04:006 : 0015 за ОСОБА_1 шляхом прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, з кадастровим номером 1223284000 :04:006:0015.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, проте подав заяву про розгляд справи без його участі.

Зі сторони третьої особи, а також від представника позивача надійшли заяви про розгляд справи без участі із проханням про задоволення позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 являється власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою приватизації земельної ділянки на якій розташований зазначений вище будинок, ОСОБА_1 , як власником житлового будинку, була розроблена технічна документація земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, присвоєно кадастровий номер 1223284000:04:006:0015 та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, що підтверджується відповідним витягом.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області із заявою про передачу у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1223284000:04:006:0015).

Відповідачем не подано належних доказів розгляду порушеного позивачем питання щодо приватизації земельної ділянки на відповідній сесії Миколаївської сільської ради.

Так само відповідачем не спростовано посилання позивача на те, що після проведення засідання сесії Миколаївської сільської ради, позивач не була проінформовано про наступний порядок розгляду її заяви та включення цієї заяви до порядку денного наступної сесії.

Правовідносини, що вникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону, а саме.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно ст. 4 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст.122 ЗК України, повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування , зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, правомірно звернулася з заявою до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проте відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства її заяву не зареєстрував, про недоліки заяви, якщо мали такі місце, не повідомив, що свідчить про бездіяльність з боку відповідача щодо реалізації права ОСОБА_1 на набуття права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 1223284000:04:006:0015.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч. 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості, у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18).

Виходячи зі змісту вищевказаних правових норм, вбачається, що зазначені приписи закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення оскільки, у позивача відповідно до вимог чинного законодавства, є всі законні підстави для приватизації земельної ділянки, на якій розташований її будинок. З матеріалів справи також чітко видно, що позивач діяла за приписами правових норм для реалізації свого законного права щодо набуття права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 1223284000:04:006:0015.

Проте, саме бездіяльність відповідача щодо вирішення питання приватизації земельної ділянки позивачем, позбавляє позивача реалізувати своє право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. У зв`язку з чим, єдиний спосіб поновлення законних прав позивача суд вбачає саме в зобов`язанні відповідача вчинити дії щодо приватизації земельної ділянки.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 13, 81, 258, 265 Цивільно процесуального кодексу України, ст. ст. 319, 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 118, 120, 122 Земельного кодексу України, суд-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04340431), третя особа - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) про вчинення дій щодо приватизації земельної ділянки задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати Миколаївську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04340431) вчинити дії щодо приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, з кадастровим номером 1223284000 :04:006:0015 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) шляхом прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, з кадастровим номером 1223284000 :04:006:0015.

Стягнути з Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04340431) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 840, 80 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Сорока .