Ухвала

від 29.05.2020 по справі 400/2029/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

м. Миколаїв.

29 травня 2020 р.справа № 400/2029/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомпозивач 1: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , позивач 2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , позивач 3: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , позивач 4: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , позивач 5: ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , позивач 6: ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 , позивач 7: ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 ,

до відповідачаГоловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивачівселянське (фермерське) господарство "Маяк", пров. Шевченка, 7, кв. 5, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001

провизнання протиправними та скасування наказів про відмову у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просять визнати протиправними та скасувати накази відповідача, якими їм відмовлено в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, одночасно зобов`язавши відповідача повторно розглянути відповідні клопотання позивачів про надання таких дозволів.

29 травня 2020 року позивачем 1 подано заяву про забезпечення позову.

Заява обґрунтована наступним. В жовтні 1992 р. ОСОБА_8 (надалі - ОСОБА_8 ) отримав Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 13, відповідно до якого йому надано в користування 45,0 га землі. Тоді ж ним створено селянське (фермерське) господарство "Маяк" (надалі - С(Ф)Г "Маяк"). В вересні 1994 р. ОСОБА_8 видано Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 250, згідно з яким в користування ОСОБА_8 надано 5,0 га землі для розширення С(Ф)Г "Маяк". В результаті розроблення технічної документації, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4821785000:03:000:0600. В березні 2020 р. члени С(Ф)Г "Маяк" звернулись до відповідача із клопотаннями про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Спірними наказами відповідач відмовив в наданні таких дозволів. 23 березня 2020 р. ОСОБА_8 , який на підставі Державних актів на право постійного користування землею №№ 13 і 250, є титульним володільцем земельних ділянок, помер. Враховуючи смерть ОСОБА_8 , позивач 1 вважає, що за час розгляду справи в суді, відповідач видасть наказ про скасування реєстрації Державних актів на право постійного користування землею №№ 13, 250, одночасно вилучивши земельні ділянки у позивачів і за цей час може надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність іншим особам. За таких обставин, реалізація судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, буде неможлива. У зв`язку з цим, позивач 1 просить суд забезпечити позов шляхом:

1) заборони відповідачу до прийняття рішення в даній справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на вилучення земельних ділянок, які були надані ОСОБА_8 в користування на підставі Державних актів на право постійного користування землею №№ 13 і 250, а також приймати будь-які рішення, в тому числі:

- видавати накази про вилучення цих земельних ділянок з постійного користування;

- про скасування реєстрації Державних актів на право постійного користування землею №№ 13, 250;

- надавати іншим особам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок спірних земельних ділянок, затверджувати проекти землеустрою, передавати іншим особам у власність або користування, розпоряджатись земельними ділянками в будь-який інший спосіб;

2) заборонити територіальним управлінням Держгеокадастру надавати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, затверджувати проекти землеустрою, передавати іншим суб`єктам зазначені земельні ділянки у власність або користування;

3) заборонити державним реєстраторам вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на спірні земельні ділянки.

Відповідно до ст. 154 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частини 2 і 3 наведеної статті передбачають, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає підстав для розгляду заяви про забезпечення позову в судовому засіданні або виклику представника позивача для надання ним пояснень з приводу його заяви, а тому розглядає заяву про забезпечення позову без виклику сторін.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 150 ч. 1-2 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Як встановлено судом, ОСОБА_8 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 13 та Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 250, мав у постійному користуванні дві земельні ділянки, площею 45,0 і 5,0 га відповідно.

Згідно з ст. 7 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 р. № 561-XII, чинного на час видачі позивачу Державних актів на право постійного користування землею (надалі - ЗК України 1990 р.), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст. 22 ЗК України 1990 р.).

Стаття 23 ч. 1 ЗК України 1990 р. передбачає, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як встановлено ст. 92 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III (надалі - ЗК України 2001 р.), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Таким чином, якщо ЗК України 1990 р. передбачав, що земельні ділянки можуть надаватись у користування громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, то ЗК України 2001 р. такої норми не містить.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України 2001 р. право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 407 ч. 1 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Таким чином, право користування земельною ділянкою, що виникло у особи лише на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, відповідно до вимог ЦК України, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Як стверджує сам позивач 1, ОСОБА_8 , якому належало право користування земельними ділянками, помер в березні 2020 р.

Таким чином, позивачі, після смерті ОСОБА_8 , не мають жодних прав на земельні ділянки, які були надані останньому в користування.

У зв`язку з цим, хибними є посилання позивача 1 на те, що земельні ділянки, які знаходились у користуванні ОСОБА_8 , після відмови відповідача в наданні позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою, є спірними, тобто такими на які позивачі мають якесь право - предметом спору є законність дій відповідача щодо такої відмови, а не доля земельної ділянки, так як навіть отримання позивачами дозволів, не тягне за собою виникнення у них прав на земельну ділянку, адже за правилами ст. ст. 118, 125, 126 ЗК України 2001 р., цьому передує затвердження проекту землеустрою та оформлення цього права.

Таким чином, позивачі мають право в загальному порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України 2001 р., нарівні з іншими особами, на отримання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Згідно з ст. 151 ч. 3 п. 5 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Зміст цієї норми полягає в тому, що суд може заборонити відповідачу вчиняти певні дії, тільки в тому випадку, якщо ці дії випливають з рішення, що є предметом оскарження.

Так як позивачі у справі не мають законного права користування земельними ділянками та не мають права успадкувати їх після смерті ОСОБА_8 , а предметом оскарження в даній справі є рішення відповідача про відмову в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, то заборона відповідачу вчиняти дії щодо земельних ділянок, не виплаває з його рішень про відмову у наданні позивачам дозволів, тобто предмет спору в даній справі не стосується прав позивачів на земельні ділянки, що виключає забезпечення позову на підставі вищенаведеної норми КАС України.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 256 ч. 1-2 КАС України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ст. 154 ч. 8 КАС України).

Керуючись ст. ст. 151, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1) У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

2) Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України та розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз