Рішення

від 29.05.2020 по справі 640/8793/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 640/8793/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ: 43141267)

про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 10.05.2019 року за №Ф-65206-17;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980) на корить ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27.10.2010 року №206 має право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва НОМЕР_3. В період з 08.08.2011 року по 19.01.2018 року позивач працював як найманий працівник у ТОВ Телесистеми України . У 2017 році роботодавці позивача щомісячно сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача як найманого працівника в розмірі 22 % від суми нарахованої йому заробітної плати, що складало в середньому близько 1800,00 грн. на місяць, тобто в сумі, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць, що підтверджується Довідкою про нараховану заробітну плату позивача із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 11.03.2019 року. Відтак, вважає вимогу відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив, у якому з позовними вимогами позивача не погоджується та вважає, що для їх задоволення відсутні підстави. Також зазначає, що відповідно до чинного законодавства України, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально як особи, які проводять незалежну професійну діяльність мають нараховувати ЄСВ за себе у розмірі не меншому, ніж 704 грн. на місяць у 2017 році та у 2018 році не менш, ніж 819,06 грн. на місяць, навіть якщо доходу від такої діяльності протягом всього року (або окремих його місяців) отримано не було.

У відзиві відповідач вказує на те, що згідно електронної бази даних АІС Податковий блок , в ІКП по рахунку зі сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71040000 ОСОБА_1 за січень-грудень 2017 року в автоматичному режимі одноразово нарахованого єдиного внеску як самозайнятій в сумі 8448,00 грн. (термін нарахування 02.05.2018). Крім того, за 2017 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не подано, чим порушено вимоги пункту 4 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435.

Згідно електронної бази АІС Податковий блок в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 станом на 26.06.2019 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) відображено в автоматичному режимі щоквартальні нарахування єдиного внеску на загальну суму 21030,90 грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 8448,0 грн., за 2018 рік (І-IV) у сумі 9828,72 грн. (2457,18 х4 як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, у розмірі мінімального страхового внеску на місяць). За 2018 рік ОСОБА_1 подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 26.04.2019, номер реєстрації звіту в Реєстрі застрахованих осіб 1715025, згідно якого задекларовано єдиного внеску на загальну суму 10109,66 грн., яка відображена в ІКП за кодом платежу 71040000. При цьому, згідно електронної бази даних АІС Податковий блок ОСОБА_1 по рахунку зі сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71040000 за період з 01.2019 по 26.06.2019 сплаченого єдиного внеску на загальну суму 13045,78. Таким чином, станом на 26.06.2019 в ІКП ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 8266,06 грн., обліковується нараховані поза карткою штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску та пеня.

У відповідь на відзив, позивач зазначив, що відповідач жодним чином не заперечує та не спростовує факти наведені позивачем у позові. Крім того, вказує на те, що ані Податковим кодексом України, а ні Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. Таким чином, на думку позивача винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) є неправомірною, оскільки в розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

У своїх поясненнях позивач посилається на постанову Верховного суду від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, згідно якої особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.10.2010 року на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27.10.2010 року №206 позивачу видано свідоцтво НОМЕР_3 про право на зайняття адвокатською діяльністю.

З 01.03.2011 року позивач взятий на облік у ДПІ Солом`янського району м. Києва, на підтвердження чого було видано довідку форми №4-ОПП.

31.03.2011 року позивач взятий на облік в органі Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва, на підтвердження чого було видано Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску.

08.08.2011 року позивача прийнято на роботу на посаду юрисконсульта у ТОВ Телесистеми України .

26.06.2014 року позивача переведено на посаду начальника юридичного відділу у ТОВ Телесистеми України .

19.01.2018 позивач звільнився із займаної посади за власним бажанням, що підтверджується відповідними запасами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , яка наявна у матеріалах справи.

Крім того, з 26.06.2014 року по січень 2018 року позивач займав посаду директора ТОВ Системс Телеком (код ЄДРПОУ 34294011), що підтверджується наявним у матеріалах справи наказом №7/к від 26.06.2014 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За результатами адвокатської діяльності протягом 2018 року позивачем через електронний кабінет платника було подано 26.04.2019 року до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік форми №Д5 (річна), на підтвердження чого до електронного кабінету платника надійшла квитанція №2, яка наявна у матеріалах справи та сплачено єдиний соціальний внесок протягом 2019 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: №173518 від 18.01.2019 року, №176644 від 05.02.2019, №186554 від 22.03.2019 року, №1 від 19.04.2019.

10.05.2019 року відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65206-17, згідно якої станом на 30.04.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені позивача становить 7985,12 грн.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65206-17 від 10.05.2019 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із п. 2 ч. 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей; в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви; в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону - здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

Згідно із п. 1 розділу III Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Суд зазначає, що з 01.01.2017 року відповідно до Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що для платників ЄСВ, які проводять незалежну професійну діяльність, база нарахування єдиного соціального внеску становить суму доходу (прибутку), отриманого таким суб`єктом від відповідної діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Таким чином, 01.01.2017 року базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у пункті 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, які ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної діяльності .

При цьому, відповідно до змін, внесених Законом №1774-VIII від 06.12.2016, одна з яких стосується нарахування ЄСВ фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року. Так, якщо раніше такі платники ЄСВ мали право самостійно визначити базу нарахування ЄСВ у разі відсутності доходу і сплатити суму єдиного внеску з урахуванням встановленої максимальної величини бази нарахування ЄСВ та розміру мінімального страхового внеску, то з 1 січня 2017 року таке самостійне визначення бази для нарахування ЄСВ стає їх обов`язком.

Беручи до уваги те, що право на зайняття адвокатською діяльністю позивача не зупинено відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 року з 26.12.2016 року, а тому позивач не може стверджувати, що не займається та не займався адвокатською діяльністю, а протилежного позивачем до суду не надано. Належних доказів щодо припинення на зайняття адвокатською діяльністю позивачем до суду також не надано.

На підставі викладеного суд зазначає, що позивач належними доказами не спростував висновки контролюючого органу, а отже вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2019 року №Ф-65206-17 відповідачем сформована правомірно.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська