Рішення

від 29.05.2020 по справі 826/16955/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 826/16955/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ТК Кредит

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення від 26 квітня 2018 року №5/26-59-12-01-24 та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ТК Кредит (далі - позивач, Товариство, ПАТ КБ ТК Кредит ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 26 квітня 2018 року №5/26-59-12-01-24 та зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на поновлення товариства у Реєстрі платників податку на додану вартість та внести до Реєстру платників податків на додану вартість запис про реєстрацію ПАТ КБ ТК Кредит .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення зазначено підпункт г статті 184.1 Податкового кодексу України, відповідно до якої особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість. В оскаржуваному рішенні зазначено, що Банк зареєстрований як платник податку, проте не подав протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність обсягів постачання в період з квітня 2017 року по березень 2018 року та підтверджується довідкою від 26 квітня 2018 року.

Позивач стверджує, що у зазначений період товариством подавалися відповідні декларації, а висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам, через що оскаржуване рішення від 26 квітня 2018 року підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року, відкрито провадження у справі, вирішено провадити розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у визначений судом строк подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідачем 28 січня 2019 року через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідно до даних інформаційної бази контролюючого органу, 19 жовтня 2000 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, а отже обов`язок подання звітності згідно приписів статей 16,37 Податкового кодексу України виник у позивача з моменту реєстрації платником податку. Проте такий обов`язок позивач систематично ігнорував, оскільки не виконував приписів, зокрема стосовно підписання податкової звітності керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

У цьому зв`язку відповідач звертає увагу суду на хибні твердження позивача про керівника товариства, оскільки відповідно до інформаційних баз АС Податковий блок станом з 10 травня 2017 року по 30 травня 2017 року керівником ПАТ КБ ТК Кредит значиться ОСОБА_1 , а станом з 30 травня 2017 року по 20 грудня 2018 року керівником значиться ОСОБА_2 .

Таким чином, за висновками відповідача позивач не надав жодної декларації з ПДВ на підтвердження того, що декларації з податку на додану вартість були заповнені вірно, а натомість у додатках до позовної заяви надав копії описів цінних листів та чеків про відправлення податкових декларацій, тому немає впевненості, що позивачем подавалися вірно заповнені декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних місяців. У задоволенні позову відповідач просить відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

За таких обставин суд завершує розгляду справи по суті за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням наявних у справі матеріалів.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 07 квітня 2016 року № 241 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ТК Кредит у вказаного банку відкликано банківську ліцензію Національного банку від 07 листопада 2011 року № 82 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 07 листопада 2011 року № 82.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі вищезазначеної постанови Правління Національного банку України прийнято рішення № 493 від 08 квітня 2016 року Про початок процедури ліквідації АТ КБ ТК Кредит та делегування повноважень ліквідатора банку .

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 130 від 08 квітня 2016 року розпочато ліквідацію АТ КБ ТК Кредит з 08 квітня 2016 року до 07 квітня 2018 року включно; призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ КБ ТК Кредит та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ КБ ТК Кредит , визначені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ОСОБА_3 .

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 742 від 15 березня 2018 року продовжено строк здійснення ліквідаційної процедури АТ КБ ТК Кредит на один рік з 08 квітня 2018 року по 07 квітня 2019 року включно; продовжено повноваження ліквідатора АТ КБ ТК Кредит ОСОБА_3 строком на один рік з 08 квітня 2018 року по 07 квітня 2019 року включно.

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 742 від 15 березня 2018 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято наказ № 109 від 15 березня 2018 року, згідно з яким продовжено строк здійснення ліквідаційної процедури АТ КБ ТК Кредит на один рік з 08 квітня 2018 року по 07 квітня 2019 року включно, продовжено повноваження ліквідатора АТ КБ ТК Кредит ОСОБА_3 строком на один рік з 08 квітня 2018 року по 07 квітня 2019 року включно.

Вищим адміністративним судом України 20 квітня 2017 року прийнято постанову у справі № К/800/30133/16, якою визнано протиправною постанову Правління Національного банку України № 877/БТ від 10 грудня 2015 року Про віднесення ПАТ КБ ТК Кредит до категорії проблемних та застосування особливого режиму контролю за діяльністю банку , визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3, 4, 5 постанови Правління Національного банку України № 60/БТ від 09 лютого 2016 року Про віднесення ПАТ КБ ТК Кредит до категорії неплатоспроможних , визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 241 від 07 квітня 2016 року Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ ТК Кредит ; скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 133 від 09 лютого 2016 року Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ КБ ТК Кредит та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 493 від 08 квітня 2016 року Про початок процедури ліквідації АТ КБ ТК Кредит та делегування повноважень ліквідатора банку , зобов`язано Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступні записи: від 17 лютого 2016 року запис №10741070022006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи); від 16 березня 2016 року запис №10741070023006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи); від 15 квітня 2016 року запис №10741780024006115 про внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті ліквідації; від 15 квітня 2016 року запис №10741070025006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи); зобов`язано Національний банк України повернути ПАТ КБ ТК Кредит банківську ліцензію № 82 від 07 листопада 2011 року ПАТ КБ ТК Кредит та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій № 82 від 07 листопада 2011 року ПАТ КБ ТК Кредит та відновити інформацію про ПАТ КБ ТК Кредит як діючу банківську установу з відновленням функціонування кореспондентського рахунку ПАТ КБ ТК Кредит в Національному банку України, відновленням ПАТ КБ ТК Кредит в якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновленням ПАТ КБ ТК Кредит в якості абонента системи електронної пошти Національного банку України, відновленням роботи ПАТ КБ ТК Кредит у всіх інформаційних задачах Національного банку України, до яких банк був підключений раніше, з відновленням інформаційного обміну ПАТ КБ ТК Кредит з державними установами, а саме: Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; Державною митною службою України; Державним комітетом фінансового моніторингу України, дозволити усі початкові платежі банку ПАТ КБ ТК Кредит у системі електронних платежів (СЕП) та повідомити усі банки про відновлення роботи ПАТ КБ ТК Кредит у зазначених вище системах.

Водночас, ухвалою Верховного Суду України від 28 липня 2017 року виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі № К/800/30133/16 зупинено до розгляду справи Верховним Судом України та у подальшому постановою Верховного Суду України від 20 листопада 2018 року у справі № 805/1312/16-а постанову Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі № К/800/30133/16 скасовано.

Відтак, зважаючи на зупинення виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі № К/800/30133/16 та на подальше її скасування, Національним банком України не було відновлено функціонування АТ КБ ТК Кредит в якості діючої банківської установи, а саме: не було повернуто банківську ліцензію, генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, не відновлено систему електронних платежів, не відновлено функціонування кореспондентського рахунку тощо, а отже ліквідаційна процедура АТ КБ ТК Кредит продовжується, а керівником АТ КБ ТК Кредит є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 .

Позивач неодноразово звертався до ГУ ДФС у м. Києві із листами (вих. № 173 від 29 серпня 2017 року, вих. № 209 від 23 листопада 2017 року), в яких повідомляв, що постанова Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі № К/800/30133/16 виконана не була, а отже єдиним повноважним керівником, що може підписувати податкову звітність ПАТ КБ ТК Кредит , є ОСОБА_3 .

У відповідь відповідачем повідомлено, що згідно з електронними даними, які є у розпорядженні контролюючого органу, керівником АТ КБ ТК Кредит значиться ОСОБА_2 .

З викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач був повідомлений та обізнаний про хід судових процедур навколо АТ КБ ТК Кредит , як і про те, що керівником відповідно до наведених вище судових рішень залишається ОСОБА_3 , проте відомості, які підлягали внесенню до відповідних реєстрів, внесені так і не були, тому відповідач не може використовувати у даному спорі обставини відсутності таких відомостей у Реєстрі та мав враховувати, що наявні у Реєстрі відомості щодо ОСОБА_2 є недостовірними з 28 липня 2017 року (з дня зупинення рішення суду).

Як вірно зазначає позивач, ОСОБА_2 , як виконуючою обов`язки Голови Правління Банку не прийняті від ОСОБА_3 фактично справи, печатка Банку, установчі документи, тому ОСОБА_2 не володіє належним керівнику обсягом документів та майном, не приступила до виконання обов`язків, не подає податкової звітності та з 28 липня 2017 року не підписує її.

За змістом частини п`ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов`язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 вказаної статті).

Отже, Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальним і пріоритетним нормативно-правовим актом відносно Податкового кодексу України у правовідносинах щодо зобов`язань банків, в яких введено тимчасову адміністрацію та процедуру ліквідації.

Окрім зазначеного, суд звертає увагу на те, що право контролюючих органів анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість напряму пов`язано з фактом неподання податкової декларації, а не з фактом відмови у її прийнятті.

Так, підстави та порядок анулювання реєстрації платника податків визначені статтею 184 Податкового кодексу України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1130 від 14 листопада 2014 року (далі - Положення № 1130).

Відповідно до пункту 5.1 Положення № 1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України та підпункту г пункту 5.1 Положення № 1130 реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Одночасно, пунктом 5.5 зазначеного Положення № 1130 встановлено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах б - з цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного контролюючого органу.

При цьому, абз. 2 пункту 5.5 Положення №1130 передбачено, що контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Таким документом, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Відповідно до пункту 5.2 Положення № 1130 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України 12 місяців визначаються із урахуванням того, що включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Разом з тим, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення прийнято 26 квітня 2017 року у зв`язку з неподанням позивачем звітності за 12 місяців. Відтак, суд має дослідити чи подавалася позивачем податкова звітність у зазначений період та протягом послідовних 12 місяців.

Як встановлено судом, позивачем подавалася податкова звітність засобами електронного зв`язку в електронній формі та направлялася цінним листом з описом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за підписом ОСОБА_3

Зокрема, декларації за травень та квітень 2017 року, подані електронними засобами 20 червня 2017 року та 19 травня 2017 року відповідно згідно отриманих від відповідача електронних квитанцій доставлені до центрального рівня ДПС України у зазначені дати, відповідно, документи було прийнято, проте, виявлені помилки: Блок даних: невірний підпис - необхідно підтвердити право підпису - особа: ОСОБА_3.

При цьому, реєстрацію змін у Єдиному державному реєстрі щодо керівника ОСОБА_2. як вбачається з витягу, здійснено лише 30 травня 2017 року, а звітність подана 19 травня 2017 року, проте підставою неприйняття зазначено - невірний підпис ОСОБА_3

Також, Уповноваженою особою позивача направлені листи про прийняття податкової звітності від 29 серпня та 23 листопада 2017 року №173 та №209 до ДПІ Шевченківського району ГУ ДФС у м. Києві. У відповідь на зазначені листи надійшли відмови у прийнятті податкової звітності за підписом ОСОБА_3 з посиланнями на відомості Єдиного державного реєстру, у якому керівником значиться ОСОБА_2., та запропоновано надати звітність за її підписом (відповідь ДПІ Шевченківського району ГУ ДФС у м. Києві від 28 вересня 2017 року №22061/10/26-59-08-05-17 та ГУ ДФС у м. Києві від 26 грудня 2017 року №43384/10/26-15-08-04-14.

Відмови у прийнятті декларацій за березень, лютий, січень 2018 року та грудень, листопад, жовтень, вересень та серпень 2017 року з аналогічним змістом та із зазначенням підстави - недостовірний обов`язковий реквізит - ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки керівника підприємства, надані також листами відповідача: від 17 квітня 2018 року № 10484/10/26-59-08-05-17, від 21 березня 2018 року № 7430/10/26-59-08-05-17, від 14 лютого 2018 року № 3947/10/26-59-08-05-17, від 18 січня 2018 року № 1328/10/26-59-08-05-17, від 18 грудня 2017 року № 29167/10/26-59-08-05-17, від 14 листопада 2017 року № 25728/10-26-59-08-05-17, від 18 жовтня 2017 року № 23373/10/26-26-59-08-05-17, від 10 листопада 2017 року № 25268/10/26-59-08-05-17 (копія містяться в матеріалах справи).

Отже, позивачем надавалася податкова звітність упродовж зазначеного періоду, проте відповідачем надсилалися повідомлення про відмову у прийнятті декларацій. Таким чином, оскаржуване рішення прийнято відповідачем всупереч положень законодавства, оскільки за встановлених обставин анулювання реєстрації платника ПДВ щодо позивача на підставі підпункту г частини першої статті 184 Податкового кодексу України можливе лише після неподання декларації за усі дванадцять місяців до дати прийняття рішення, тобто з квітня 2017 року по березень 2018 року, а тому оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним з моменту прийняття ще й з цих підстав.

Протиправне анулювання свідоцтва та реєстрації позивача як платника податку на додану вартість порушує права Банку та створює перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Згідно з Положенням №1130 підставою для внесення до реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулася за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ.

Отже, з метою забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, виходячи з цілей та завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та не втручаючись у дискрецію відповідача, за даних обставин суд вважає необхідним зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії для поновлення у Єдиному державному реєстрі платників податку з ПДВ даних щодо позивача.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до частини першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного та встановлених під час розгляду обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вбачає правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якими судові витрати підлягають поверненню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень при задоволенні позову. Оскільки позивач - ПАТ КБ ТК Кредит не є суб`єктом владних повноважень, звертаючись до суду сплатило 1 762,00 грн. судового збору згідно платіжного доручення №1262 від 23 травня 2018 року суд, задовольняючи позовні вимоги, відшкодовує судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ТК Кредит до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 26 квітня 2018 року №5/26-59-12-01-24 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ТК Кредит , зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26 квітня 2018 року №5/26-59-12-01-24 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ТК Кредит .

3. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вчинити дії щодо поновлення у Реєстрі платників податку на додану вартість запису про реєстрацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ТК Кредит .

4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ТК Кредит за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ТК Кредит , адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ20050951, тел. 0444820582 .

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. 0444617787.

Суддя В.І. Келеберда