Постанова

від 22.05.2020 по справі 755/861/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ 33/824/1597/2020 Постанова винесена суддею Мельниченко Л.А.

Категорія: ч. 1 ст. 163-1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю захисника Брателя О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , громадянки України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кубінка Звенигородського району Московської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року

в с т а н о в и в:

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.

Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Як встановив суддя місцевого суду в постанові, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛЕ-РО", яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 2, кім. 212, встановлено, що ОСОБА_1 вчинила порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 33 284 гривень і податок на додану вартість за лютий 2017 року на загальну суму 30 645 гривень та завищено суму рядку 21 декларації з ПДВ за лютий 2017 року у розмірі 6 338 гривень, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування матеріального закону, просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що стаття 163-1 КУпАП є бланкетною нормою, проте в постанові не зазначено, які саме її дії, як директора ТОВ ЛЕ-РО , призвели до порушень податкового законодавства.

Посилається також на те, що судове рішення ґрунтується виключно на даних акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛЕ-РО" № 207/26-15-05-02-04/39023788 від 02 грудня 2019 року, водночас звертає увагу на те, що прийняті Головним слідчим управлінням ДПС у місті Києві на підставі цього акту податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 00005240502, № 00005250502 та № 00005260502 оскаржені ТОВ ЛЕ-РО в судовому порядку до Окружного адміністративного суду і 06 лютого 2020 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 640/1469/20. Таким чином, з огляду на вимоги п. 56.18 ст. 56 ПК України, станом на дату прийняття постанови були відсутні узгоджені податкові зобов`язання, тому акт перевірки податкового органу є недопустимим доказом. Разом із цим, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні вказаному в ньому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

Крім того, ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року, поважність пропуску якого обґрунтувала тим, що повідомлення або судові повістки про розгляд справи про адміністративне правопорушення в суді, а також копія постанови у встановлений ст. 285 КУпАП строк, на її адресу не надходили. Про факт наявності судового рішення їй стало відомо 06 березня 2020 року, коли і була отримана його копія.

Дослідивши матеріали справи та доводи клопотання, враховуючи, що в матеріалах провадження відсутні достовірні дані про належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце судового розгляду, а також щодо виконання судом вимог ч. 1 ст. 285 КУпАП, з огляду на те, що справу розглянуто у відсутність ОСОБА_1 , копію постанови вона отримала 06 березня 2020 року та 13 березня подала апеляційну скаргу, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду останньою пропущений з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Заслухавши пояснення захисника Брателя О.Г. на підтримку апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених в судовому засіданні та оцінених доказів і вирішити справу в точній відповідності з законом.

Водночас, згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів, має містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Крім того, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Проте, як видно з матеріалів справи, наведені вимоги закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, розгляді справи в суді та винесенні суддею постанови щодо ОСОБА_1 дотримані не були.

Так, відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Як убачається з постанови судді місцевого суду та протоколу про адміністративне правопорушення № 40 від 02 грудня 2019 року, складеного відносно директора ТОВ ЛЕ-РО за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, ОСОБА_1 порушила низку положень ст.ст. 44, 134,198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено за 2017 рік податок на прибуток на загальну суму 33 284 грн. і податок на додану вартість на загальну суму 30 645 грн., а також завищено суму рядку 21 декларації з ПДВ за лютий 2017 року у розмірі 6 338 грн.

Проте, при викладі у протоколі суті вчиненого адміністративного правопорушення, у ньому зазначено лише перелік норм податкового законодавства та не вказано, які саме дії або бездіяльність у розумінні диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП були вчинені (допущені) ОСОБА_1 особисто та призвели до порушення порядку ведення податкового обліку.

Незважаючи на те, що таке обвинувачення в даному випадку є неконкретним, позбавляє можливості ефективно захищатися від нього, а сам протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, за результатами судового розгляду суддя місцевого суду визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та наклав на неї адміністративне стягнення.

При цьому висновок про вчинення правопорушення суддя місцевого суду формально обґрунтував матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та актом перевірки, з яким, між іншим, не погодилася ОСОБА_1 , про що вказала безпосередньо в акті (а.с. 9), але будь-якої оцінки наявним в матеріалах справи документам не надав, фактичні обставини справи не з`ясував, отже не виконав вимоги КУпАП та прийшов до передчасного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Як вже зазначалося, протокол фактично не містить суті вчиненого адміністративного правопорушення виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому не є доказом в розумінні ст. 251 КУпАП.

Разом із цим, результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЛЕ-РО (код 39023788) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 (код 41035532), викладені в акті № 207/26-15-05-02-04/39023788 від 02 грудня 2019 року, в частині порушення низки положень ПК України ТОВ ЛЕ-РО , що призвело до заниження за 2017 рік податку на прибуток на загальну суму 33 284 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 30 645 грн. та завищення суми невід`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 6 338 грн. за лютий 2017 року, оскаржені до суду, що підтверджується ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ ЛЕ-РО до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Остаточне рішення в справі на даний час не прийнято.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Крім того, положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на те, що процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень триває, тобто акт перевірки контролюючого органу № 207/26-15-05-02-04/39023788 від 02 грудня 2019 року в частині висновків, які стали підставою для збільшення сум грошового зобов`язання та нарахування штрафних санкцій, в розумінні положень ст. 56 ПК України є неузгодженим, тому такий документ також не є доказом вини ОСОБА_1 в порушенні встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Викладене свідчить, що висновки судді місцевого суду в постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не ґрунтуються на доказах, в той же час належні та допустимі докази, які дійсно доводили би вчинення цього правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, прийнятті рішення судом першої інстанції та перегляді цього рішення в апеляційному порядку, в справі відсутні.

Враховуючи наведене, доводи апелянта про невиконання суддею місцевого суду при розгляді вказаної справи вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, що і призвело до постановлення незаконного рішення є обґрунтованими, а тому постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року підлягає скасуванню із задоволенням апеляційного прохання ОСОБА_1 про закриття провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,що становить 85 грн. та стягнуто судовий збір - скасувати, а провадження в справі закритина підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко