П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2240/2871/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
28 травня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника позивача: Романюка В.М.,
представників відповідача: Напорчук О.В., Кучерявої Т.П.,
представника третьої особи: ЗалуцькогоВ.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (повне рішення складене 19.12.2019) та Головного управління ДПС у Хмельницькій області, товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" на додаткове рішення від 24 грудня 2019 року (повний текст рішення складено 03.01.2020) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - житлово-будівельний кооператив "Хмельницький квартал", житлово-будівельний кооператив "Срібні озера", житлово-будівельний кооператив "Ранковий - 2", житлово-будівельний кооператив "Парадіз" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,
В С Т А Н О В И В :
в серпні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви", звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 №0011011402.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 13 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 14.12.2017 №0011011402 відмовив.
Верховний Суд постановою від 11 червня 2019 року скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі №2240/2871/18, справу направив на новий розгляд.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 09 грудня 2019 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 14.12.2017 №0011011402. Судове рішення мотивоване тим, що спірне податкове повідомлення-рішення від 14.12.2017 №0011011402 про зменшення суми бюджетного відшкодування за березень, квітень і травень 2016 року на загальну суму 3610573 грн та нарахування штрафних санкцій в сумі 902643 грн складене за формою В1 , яка застосовується у випадку порушення платником податку пункту 54.3 статті 54 ПК України та, відповідно не може бути підставою для застосування до позивача штрафу на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України. Зазначає, що податковим повідомленням - рішенням про зменшення суми бюджетного відшкодування форми В1 позивач притягнутий до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, факт якого перевіркою не встановлений.
Додатковим рішенням від 24 грудня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" задовольнив частково. Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" 67698,25 грн судового збору та 25288,40 грн витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області. В задоволенні заяви про стягнення решти судових витрат відмовив.
Не погоджуючись з рішеннями суду, відповідач подав апеляційні скарги, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог та заяви відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги на рішення суду першої інстанції від 09.12.2019 відповідач зазначає, що саме на підставі аналізу умов договорів купівлі-продажу, поставки, підряду, виконання робіт (послуг), додаткових угод до них, укладених позивачем з постачальниками товарів/послуг та банківських виписок по рахунках Позивача (дані яких узгоджуються з платіжними дорученнями ЖБК), зроблено висновок, що ТОВ ,,Хмельницькі барви", як отримувачем товарів/послуг, не здійснено сплату ПДВ своїм постачальникам, а така оплата проведена третіми особами - житлово-будівельними кооперативами, тому, за наслідками перевірки встановлено, що на порушення абз. "б" п.200.4 ст.200 ПК України, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень та квітень 2016 року. Зазначає, що усі документи бухгалтерського обліку, надані позивачем та третіми особами y справі, які містять відомості про виконання договорів безвідсоткової позики, то такі документи не являться належними та достовірними доказами, оскільки вони не відповідають первинним документам. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми права - п. 200.1, абз. б) п.200.4 ст.200, 200 ПК України, оскільки норма пункту 200.1 статті 200 ПК України визначає порядок обчислення суми податку який або підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню.
Також Головне управління ДПС у Хмельницькій області вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми права ст. 54, 58, 123 ПК України, оскаржуване рішення суду не містить обґрунтування невідповідності акту перевірки від 18.10.2017 вимогам частини 1 статті 74 КАС України з врахуванням того, що висновки про порушення сформовані відповідачем також на підставі декларацій з ПДВ, податкових накладних і банківських виписок. Вважає, що податкове повідомлення-рішення від 14.12.2017 року №0011011402 відповідає вимогам п. 58.1 статті 58 ПК України, та містить усі реквізити, передбачені даною нормою, в тому числі, зазначено норми ПК України, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків - пункт 54.3 статті 54, пункт 58.1 статті 58 та пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. При застосуванні штрафних санкцій, визначених пунктом 123.1 статті 123 ПК України, контролюючий орган врахував, що відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування.
Аргументами на підтвердження вимог скарги на додаткове рішення суду першої інстанції від 24.12.2019 відповідач зазначає, що є підстави вважати, що сторонами при укладенні договору №ХБ-11-04-16 від 11 квітня 2016 року не визначено розміру гонорару адвоката, тому безпідставним є застосування розміру гонорару, який враховано судом - 40% від мінімальної заробітної плати за одну годину наданих послуг. Вважає, що позивачем не надано доказів щодо обсягу виконаних робіт (витрат саме в такій кількості годин), що позбавляє його права на стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а розмір судових витрат визначений судом є необґрунтованим, оскільки судом не враховано, зокрема, фінансовий стан відповідачів.
Позивач та треті особи не скористалися правом подання відзиву на апеляційні скарги відповідачів, відповідно до ст. 304 КАС України.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції від 24.12.2019, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору і витрати на правничу допомогу адвоката та стягнути на користь ЖБК "Парадіз" понесені ним витрати на сплату судового збору.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивачем y справі №2240/2871/18 були фактично понесені витрати як на сплату судового збору у сумі 306 642,12 грн. (платіжне доручення №504 від 30.08.2018 на суму 67 698.25 грн. том 2, а.с.64; платіжне доручення №1 від 25.01.2019 на суму 101 547,39 грн. том 4. а.с.; квитанція №0.0.1317996610.0 від 07.04.2019 на суму 38 420,00 грн. том 5, а.с.29; платіжне доручення №10 від 15.04.2019 на суму 98 976,48 грн. том 5, а.с.38), так і витрати правничу допомогу адвоката у сумі 81 790,80 грн. (платіжне доручення №4 від 10.12.2019). Третьою особою, яка не заявляла самостійні вимоги щодо предмета спору, що вступила в справу на стороні позивача (ЖБК ((Парадіз ) також був сплачений судовий збір у розмірі 135 386,48 грн. (квитанція №90.0.1338509134.1 від 26.04.2019 року на суму 3 842,00 грн. том 5, a.c.106; платіжне доручення №1813 від 16.05.2019 року на суму 131 544,48 грн. том 5, a.c.116). Вважає, що судові рішення у цій справі від 13.12.2018 та від 02.04.2019 були скасовані Верховним Судом, та відповідно не спричинили юридичних наслідків у справі №2240/2871/18, оскільки сам спір по суті вирішений не був. Тому, вказівка суду першої інстанції на повернення судового збору Верховним Судом в порядку ст.252 КАС України є помилковим. Також зазначає, що адвокат самостійно визначає стратегію і тактику ведення справи, в тому числі необхідність та доцільність складання заяв по суті чи з інших процесуальних питань і суд не вправі надавати оцінку ефективності надання адвокатом правової допомоги, чи самостійно визначати необхідність (доцільність) вчинення адвокатом певних дії щодо надання правової допомоги. Також вважає, що зменшення (відмова) у відшкодуванні витрат на правову допомогу з мотивів недоцільності вчинення певних дій (нa думку суду), таких як ознайомлення з матеріалами справи, чи складання певних процесуальних документів (додаткові пояснення та інше) не передбачена КАС України, та є неправильним застосуванням норм процесуального права (ст.134 КАС України).
У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідачів зазначає, що нормами КАС України не передбачено стягнення зі сторін витрат, понесених особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та враховуючи той факт, що судовий збір зa подання касаційної скарги ЖБК "Парадіз" сплачено 26.04.2019 та 16.05.2019, тобто до винесення ухвали від 06.08.2019 (про залучення ЖБК "Парадіз"), тому ЖБК нe може претендувати нa його стягнення як третя особа. Вважає, що судом першої інстанції правомірно враховано вимоги ч.9 статті 139 КАС України та практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише y paзi, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а також суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Зазначає, що відповідач не повинен нести тягар оплати витрат позивача на складання додаткових пояснень, які в т. ч. повторюють (дублюють) обставини, викладені в раніше складених заявах по суті та скаргах, не стосуються предмету спору. Зокрема, додаткові пояснення від 27. 11. 2018, додаткові пояснення з окремих питань; 10.12.2018, узагальнені аргументи позивача; 28.02.2019, пояснення в апеляційну інстанцію; 31.03.2019 пояснення в апеляційну інстанцію; 06.05.2019 пояснення в касаційну інстанцію; 19.05.2019 пояснення в касаційну інстанцію; 11.10.2019 додаткові пояснення під час нового розгляду; 15.10.2019 додаткові пояснення під час нового розгляду; 19.11.2019 додаткові пояснення під час нового розгляду. Позивачем заявлені необґрунтовані клопотання, які нe стосувалися предмета спору. Зокрема, клопотання про витребування доказів - усіх матеріалів кримінального провадження від 26. 09. 2019 (таке клопотання не було задоволено судом, відповідно є необґрунтованим). Безпідставним також було клопотання про витребування доказів в Хмельницького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області від 09.10.2019р., так як обґрунтування такого клопотання зводилося до відсутності дозволу слідчого на розголошення відомостей кримінального провадження, що мало наслідком недопустимість доказу - акту перевірки від 18.10.2017, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України, недопустимими є лише ті докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а не ті, які розголошені в подальшому з порушенням порядку, встановленого законом - КПК України, на чому наголошував позивач. Окрім того, даним клопотанням позивач просив витребувати в т.ч. ті докази, які уже 02.10.2019 були надані відповідачем (докази передачі копій актів перевірки слідчому). Заперечується також відшкодування витрат на подання доказів, які не були подані позивачем до позовної заяви, як це визначено ч. 2 ст. 79 КАС України, а також тих, що зумовлені неякісним супроводженням справи (щодо своєчасного підтвердження своїх вимог доказами, уточнення, доповнення обґрунтувань позову, викладення y інформації y формі таблиць, тощо).
Окрім того, відповідач зазначає, що неодноразове подання позивачем нових доказів призводило до постійного затягування розгляду справи, тому враховуючи таку поведінку позивача такі витрати не повинні стягуватися за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. До таких клопотань відносяться клопотання від 23.09.2019, від 11.10.2019, від 14.10.2019, від 18.10.2019, від 18.11.2019, від 21.11.2019, від 27.11.2019, від 04.12.2019.
В судовому засіданні представник позивача та представник третьої особи заперечували проти задоволення апеляційних скарг відповідача та просили суд залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, а також змінити додаткове рішення шляхом задоволення судових витрат в повному обсязі.
Представники відповідача підтримали доводи апеляційних скарг та просили суд задовольнити їх.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга позивача на додаткове рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" зареєстроване Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області 03.02.2015.
В лютому 2016 року позивач задекларував до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податок на додану вартість в сумі 492432 грн, яка виникла за рахунок від`ємного значення податку на додану вартість у липні 2015 року.
В березні 2016 року позивач задекларував до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податок на додану вартість в сумі 542438 грн, яка виникла за рахунок від`ємного значення податку на додану вартість у серпні 2015 року.
У квітні 2016 року позивач задекларував до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податок на додану вартість в сумі 5805552 грн, яка виникла за рахунок від`ємного значення податку на додану вартість у липні 2015 року в сумі 804251 грн, у серпні 2015 року в сумі 706146 грн., у вересні 2015 в сумі 1383358, у жовтні 2015 в сумі 1220458 грн, у листопаді 2015 року в сумі 1067776 грн, у грудні 2015 року в сумі 623533 грн, у січні 2016 року в сумі 10 грн, у лютому 2016 року в сумі та у квітні 2016 року в сумі 10 грн.
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Бурка С.В. ухвалою від 13 жовтня 2016 року у справі №686/20139/16-кс задовольнила клопотання слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області Столярчука В.В. про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №32016240000000024 позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви" (код ЄДРПОУ 39618016, юридична адреса: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 26) з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2016 року в сумі 492432 грн., яке виникло за рахунок від`ємного значення, що декларувалося у липні 2015 року; за березень 2016 року в сумі 542438 грн., яке виникло за рахунок від`ємного значення, що декларувалося у серпні 2015 року; за квітень 2016 року (з врахуванням уточнюючого розрахунку) 5805552 грн., яке виникло за рахунок від`ємного значення, що декларувалося у липні 2015 року в сумі 804251 грн., у серпні 2015 року 706146 грн., у вересні 2015 року 1383358 грн., у жовтні 2015 року 1220458 грн., у листопаді 2015 року 1067776 грн., у грудні 2015 року 623533 грн., у січні 2016 року 10 грн., у лютому 2016 року 10 грн., у квітні 2016 року 10 грн, проведення якої доручила працівникам ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області.
На підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 13.10.2016 №686/20139/16-к, заступник начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ Ярмолинко Ю.Ю., головний державний ревізор-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Томашевський В.Б. та в.о. начальника відділу перевірок окремих платників управління аудиту Гнесь О.М. на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ провели документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Хмельницькі барви" (код ЄДРПОУ 39618016) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за лютий 2016 року в сумі 492 432 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2016 року (вх. № 9055577587 від 14.04.2016), бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за березень 2016 року в сумі 542 438 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за березень 2016 року (вх. № 9060201632 від 19.04.2016) та бюджетного відшкодування-податку на додану вартість на рахунок платника за квітень 2016 року в сумі 5805552 грн з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2016 року (вх.№9100833722 від 16.06.2016).
За наслідками перевірки складений акт від 16.11.2016 № 3491/14-01/39618016 яким встановлено, що на порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, статті 200, статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту січня 2016 року (ряд.19 уточнюючого розрахунку) на суму 6 898 854 грн., лютого 2016 року (ряд.19 уточнюючого розрахунку) на суму 6 898 874 грн., березня 2016 року (ряд.19 декларації) на суму 6 384 782 грн. та квітня 2016 року (ряд.19 уточнюючого розрахунку) на суму 5 842 354 грн, на порушення підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, статті 200, статті 201 Податкового кодексу України завищено суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2016 року (ряд.20.2.1 уточнюючого розрахунку) на суму 492 412 грн., суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2016 року на суму 542 438 грн. (ряд.20.2.1 декларації) та суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ квітень 2016 року (ряд.20.2.1 уточнюючого розрахунку) на суму 5 805 552 грн, на порушення підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ "Хмельницькі барви" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету за грудень 2015 року в сумі 2 156 861 грн. та позитивне значення декларації за березень 2016 року в сумі 21 660 грн, на порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, статті 200 Податкового кодексу України завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду січня 2016 року (ряд.21 уточнюючого розрахунку) на суму 6 898 854 грн., лютого 2016 року в розмірі 6 406 442 грн. (ряд.21 уточнюючого розрахунку), березня 2016 року в розмірі 5 842 344 грн. (ряд.21 декларації) та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду квітня 2016 року (ряд.21 уточнюючого розрахунку) в розмірі 36 802 грн.
Згідно зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення форми В1 №0001851401 від 30.11.2016, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6840402 грн., форми Р №0001871401 від 30.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2723151 грн., форми В4 №0001861401 від 30.11.2016, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 36802 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення скасовані постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017.
01.08.2017 до слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області надійшла службова записка посадових осіб ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо ініціювання питання щодо надання дозволу на проведення позапланової перевірки діяльності ТОВ Хмельницькі барви з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий, березень та квітень 2016 року у зв`язку з наданням ТОВ Подільський рай , ТОВ Хмельницькі барви та ТОВ Проскурівбудмеханізатор під час судового розгляду копій документів, які не досліджувались під час перевірки, результати якої оформлені актом від 16.11.2016 №3491/14-01/39618016.
За клопотанням старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області ухвалою від 04.08.2017 слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду надав дозвіл на проведення позапланової перевірки діяльності ТОВ Хмельницькі барви з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий, березень та квітень 2016 року.
На підставі зазначеної ухвали начальник ГУ ДФС у Хмельницькій області видав наказ №2497 від 21.08.2017 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хмельницькі барви" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий, березень та квітень 2016 року.
Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 29.08.2017 скасував ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 04.08.2017 та відмовив у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
У зв`язку із скасуванням ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 04.08.2017, начальник ГУ ДФС у Хмельницькій області видав наказ №2560 від 30.08.2017 про втрату чинності наказу №2497 від 21.08.2017.
Встановивши, що в акті документальної позапланової невиїзної перевірки "Хмельницькі барви" від 16.11.2016 №3491/14-01/39618016 відсутня інформація щодо фактичної сплати проведеної отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг та правомірності формування податкового кредиту наказом ГУ ДФС в Хмельницькій області №3019 від 28 вересня 2017 року ініційовано дисциплінарне провадження, в рамках якого призначено службове розслідування щодо ГДРІ відділу контролю за відшкодуванням ПДВ та камеральних перевірок податкової звітності управління податків і зборів з юридичних осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ГДРІ відділу перевірок у сфері матеріального виробництва, у сфері послуг управління аудиту Гнесь О.М., яке доручено провести Дисциплінарній комісії ГУ ДФС у Хмельницькій області.
У зв`язку з призначенням службового розслідування наказом №3092 від 03 жовтня 2017 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Хмельницькі барви" на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України призначена документальна позапланова перевірка позивача терміном три робочих дні, з 06 жовтня 2017 року, яка фактично була проведена 10 жовтня 2017 року.
Правомірність зазначеного наказу підтверджена постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі № 822/2771/17, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду 27.02 2018.
На підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області №3092 від 03.10.2017 відповідач здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Хмельницькі барви" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий, березень та квітень 2016 року.
За наслідками перевірки складений акт від 18.10.2017 № 2288/22-01-14-06/39618016, яким, з врахуванням висновків акту попередньої перевірки від 16.11.2016 №3491/14-01/39618016, додатково встановлене порушення абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2016 року у розмірі 34 044 грн., за березень 2016 року - 109 105 грн. та за квітень 2016 року - 3 467 424 грн.
27 листопада 2017 року позивач надіслав на адресу відповідача заперечення на акт від 18.10.2017 року № 2288//22-01-14-06/39618016.
Згідно інформації викладеної в листі від 11.12.2017 №19861/10/22-01-14-06-10 відповідач надав відповідь на заперечення до акту перевірки від 18.10.2017 № 2288//22-01-14-06/39618016, в якій вказав, що заперечення та копії документів наданих до них не спростовують висновків акта перевірки.
На підставі акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0011011402, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3610573 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції у сумі 902643 грн.
Зазначене податкове повідомлення - рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
Державна фіскальна служба України рішенням від 28.03.2018 № 11069/6/99-99-11-01-01-25, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "В1" № 0011011402 від 14.12.2017 залишене без змін, а скарга - без задоволення.
Податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0011011402 від 14.12.2017 позивач оскаржив до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, за змістом підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (підпункту 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначає стаття 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.1 статті 200 ПК України). При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).
Отже, право на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку відповідно до підпункту б пункту 200.1 статті 200 ПК України виникає у платника податку - отримувача товарів/послуг за умови фактичної сплати ним у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
Як встановлено судом першої інстанції спірне податкове повідомлення-рішення базується на відображених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.10.2017 № 2288/22-01-14-06/39618016, з врахуванням висновків акту попередньої перевірки від 16.11.2016 №3491/14-01/39618016, висновків відповідача щодо порушення позивачем абзацу б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України)., та завищення у зв`язку з цим суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 3610573 грн, в тому числі: за лютий 2016 року у розмірі 34 044 грн., за березень 2016 року - 109 105 грн. та за квітень 2016 року - 3 467 424 грн.
Перевіркою встановлено, що:
сума бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку за лютий 2016 року в розмірі 492432 грн сформована за рахунок від`ємного значення ПДВ за липень 2015 року по операціях з ТДВ Хмельницькзалізобетон на суму 442377, 67 грн та ТОВ Поділляпостачбуд на суму 50054,18 грн. Фактично позивач сплатив цим постачальникам ПДВ в сумі 458388 грн;
сума бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку за березень 2016 року в розмірі 542438 грн сформована за рахунок від`ємного значення ПДВ за серпень 2015 року по операціях ТДВ Хмельницькзалізобетон на суму 466850,7 грн, ТОВ Метінвест СМЦ на суму 56784,09 грн та ТОВ Будмакс на суму 18803,48 грн. Фактично позивач сплатив цим постачальникам ПДВ в сумі 433333 грн;
сума бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку за квітень 2016 року в розмірі 5 805552 грн сформована за рахунок від`ємного значення ПДВ у липні 201-грудні 2015 та січні 2016-лютому 2016 і квітні 2016 по операціях з придбання товару у ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_4 , ПМП "Протон", ТОВ "Прелюдiя", ПП "Алюм плюс", ТОВ "Поділля - залізобетон", ТОВ"ГЛОБО-ЛТД", ТОВ "Євровікна", ТОВ "НВФ Дніпропроект", ТОВ "Архітектоніка", ТОВ "Край Поділля і К", ПП "ПОДІЛЛЯ ЄВРО БУДІНВЕСТ-Є", ТОВ ВКФ "Дах-Сервіс", ПП "БУД-ІМІДЖ", ТОВ "Поділля Кабель-1", ПП "Індустрія С", ТОВ "Ферозіт", ТОВ "КЛІМАТ ІНСАЙД", ТОВ "Житомир-Залезобетон", ТОВ "ТЕХНОБУД-С", ТОВ "МКС БУД", ТОВ "Нафто Трейд", ТОВ "Проджект Білдінг". Фактично цим постачальникам позивач сплатив ПДВ в сумі 2338118 грн.
За даними перевірки завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відбулось за рахунок завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість у попередніх звітних періодах в загальній сумі 3610573 грн, яке виникло у зв`язку з включенням позивачем до податкового кредиту відповідних звітних періодів податку на додану вартість у вказаній сумі по операціях з придбання товарів (робіт, послуг):
від ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_4 , ПМП "Протон", ТОВ "Прелюдiя", ПП "Алюм плюс", ТОВ "Поділля - залізобетон", ТОВ"ГЛОБО-ЛТД", ТОВ "Євровікна", ТОВ "НВФ Дніпропроект", ТОВ "Архітектоніка", ТОВ "Край Поділля і К", ПП "ПОДІЛЛЯ ЄВРО БУДІНВЕСТ-Є", ТОВ ВКФ "Дах-Сервіс", ПП "БУД-ІМІДЖ", ТОВ "Поділля Кабель-1", ПП "Індустрія С", ТОВ "Ферозіт", ТОВ "КЛІМАТ ІНСАЙД", ТОВ "Житомир-Залезобетон", ТОВ "ТЕХНОБУД-С", ТОВ "МКС БУД", ТОВ "Нафто Трейд", ТОВ "Проджект Білдінг", ТДВ Хмельницькзалізобетон , ТОВ Укрбудкомпані оплата яких здійснена не позивачем, а третіми особами: від ТОВ Метінвест СМЦ та ТОВ Будмакс , оплата за який здійснена позивачем на рахунки філій вказаних товариств, суми такої оплати не включені до сум бюджетного відшкодування; від ПАТ Укртелеком на суму 38.98 грн та ТОВ Світма на суму 428,05 грн, оплата за який відповідачем не здійснювалась; від ТОВ Мізол на суму 902,2 грн, на підтвердження якої позивач надав копію платіжного доручення.
Відповідно до договорів підряду №2, №3 і №4, укладених 02.03.2015 року, позивач зобов`язався здійснити будівництво житлових будинків у місті Хмельницькому по АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 і торговельного центру по вул .Кам`янецькій,17.
З цією метою позивач протягом 2015 року уклав ряд договорів поставки (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, купівлю) товарів (робіт, послуг), зокрема, з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ПМП "Протон", ТОВ "Прелюдiя", ПП "Алюм плюс", ТОВ "Поділля - залізобетон", ТОВ"ГЛОБО-ЛТД", ТОВ "Євровікна", ТОВ "НВФ Дніпропроект", ТОВ "Архітектоніка", ТОВ "Край Поділля і К", ПП "ПОДІЛЛЯ ЄВРО БУДІНВЕСТ-Є", ТОВ ВКФ "Дах-Сервіс", ПП "БУД-ІМІДЖ", ТОВ "Поділля Кабель-1", ПП "Індустрія С", ТОВ "Ферозіт", ТОВ "КЛІМАТ ІНСАЙД", ТОВ "Житомир-Залезобетон", ТОВ "ТЕХНОБУД-С", ТОВ "МКС БУД", ТОВ "Нафто Трейд", ТОВ "Проджект Білдінг", ТОВ Укрбудкомпані . Відповідно до цих договорів оплата за поставлений товар (виконані роботи та послуги) здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Після укладання договорів позивач та постачальники підписали додаткові угоди про внесення змін до договорів поставки в частині порядку оплати товару (робіт і послуг), якими передбачили можливість виконання обов`язку покупця щодо оплати отриманого ним товару (робіт, послуг) третьою особою - ЖБК Срібні озера , ЖБК Хмельницький квартал і ЖБК Парадіз .
В липні - грудні 2015 року ЖБК Срібні озера , ЖБК Хмельницький квартал і ЖБК Парадіз здійснили оплату вартості товару (робіт, послуг), передбаченого договорами поставки, шляхом перерахунку коштів на рахунки постачальників в банку. У розділі призначення платежу платіжних доручень ЖБК Срібні озера , ЖБК Хмельницький квартал і ЖБК Парадіз вказали виконання обов`язку по оплаті за товар за ТОВ Хмельницькі барви згідно до додаткової угоди до договору поставки). Про переказ коштів ЖБК Срібні озера , ЖБК Хмельницький квартал і ЖБК Парадіз повідомили позивача, надіславши повідомлення про здійснену оплату та копії платіжних доручень.
Отримавши оплату за товар (роботи, послуги), здійснену в рахунок виконання позивачем зобов`язань за договорами поставки, постачальники - ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ПМП "Протон", ТОВ "Прелюдiя", ПП "Алюм плюс", ТОВ "Поділля - залізобетон", ТОВ"ГЛОБО-ЛТД", ТОВ "Євровікна", ТОВ "НВФ Дніпропроект", ТОВ "Архітектоніка", ТОВ "Край Поділля і К", ПП "ПОДІЛЛЯ ЄВРО БУДІНВЕСТ-Є", ТОВ ВКФ "Дах-Сервіс", ПП "БУД-ІМІДЖ", ТОВ "Поділля Кабель-1", ПП "Індустрія С", ТОВ "Ферозіт", ТОВ "КЛІМАТ ІНСАЙД", ТОВ "Житомир-Залезобетон", ТОВ "ТЕХНОБУД-С", ТОВ "МКС БУД", ТОВ "Нафто Трейд", ТОВ "Проджект Білдінг", ТОВ Укрбудкомпані - по кожному факту отримання коштів виписали податкову накладну, зареєстрували її в Єдиному реєстрі податкових накладних, надіслали її позивачу та включили ПДВ до податкових зобов`язань відповідних звітних періодів.
Тобто, на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками по факту оплати товару (робіт, послуг), передбачених договорами підряду, позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ, сплачений в ціні цих товару (робіт, послуг).
Таким чином, відображення позивачем в податковому обліку цих операцій призвело до виникнення від`ємного значення податку на додану вартість, заявленого позивачем до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у лютому, березні та квітні 2016 року.
Досліджуючи дотримання позивачем умов отримання бюджетного відшкодування, визначених підпунктом б пункту 200.1 статті 200 ПК України, суд першої інстанції встановив, що у березні - серпні 2015 року між позивачем та ТОВ „Хмельницькі барви" (позичальник-довіритель) та ЖБК "Хмельницький квартал", ЖБК "Срібні озера", ЖБК "Ранковий - 2", ЖБК "Парадіз" підписані договори безвідсоткової цільової позики, які містили елементи договору позики та договору доручення. Умови зазначених договорів є ідентичними, окрім пунктів 2.1, 2.4, 3.1.
Відповідно до умов вказаних договорів кредитор зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову цільову позику, а останній зобов`язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її кредиторові (пункти 1.1 договорів).
Згідно з пунктами 2.3 договорів з моменту набуття права власності позичальником на грошові кошти кредитора, відносини щодо виконання наступних юридичних дій регулюються елементами договору доручення, а саме позичальник виступає довірителем, а кредитор - повіреним. Цей договір є достатнім для виконання повіреним своїх обов`язків і не потребує видачі останньому довіреності для підтвердження його представницьких повноважень (пункти 2.5 договорів). Відповідно до пунктів 4.1. договорів, кредитор зобов`язаний надати позику протягом трьох днів з моменту підписання сторонами цього договору.
Відповідно до пунктами 4.2 договорів позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагентів позичальника (позивача) - ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_4 , ПМП "Протон", ТОВ "Прелюдiя", ПП "Алюм плюс", ТОВ "Поділля - залізобетон", ТОВ"ГЛОБО-ЛТД", ТОВ "Євровікна", ТОВ "НВФ Дніпропроект", ТОВ "Архітектоніка", ТОВ "Край Поділля і К", ПП "ПОДІЛЛЯ ЄВРО БУДІНВЕСТ-Є", ТОВ ВКФ "Дах-Сервіс", ПП "БУД-ІМІДЖ", ТОВ "Поділля Кабель-1", ПП "Індустрія С", ТОВ "Ферозіт", ТОВ "КЛІМАТ ІНСАЙД", ТОВ "Житомир-Залезобетон", ТОВ "ТЕХНОБУД-С", ТОВ "МКС БУД", ТОВ "Нафто Трейд", ТОВ "Проджект Білдінг", в якості виконання обов`язку щодо оплати вартості товару (робіт, послуг) за ТОВ „Хмельницькі барви" згідно додаткових угод до договорів купівлі-продажу, поставки, підряду, виконання робіт (послуг).
При цьому, пунктами 4.3. договорів передбачено, що позика вважається наданою в момент прийняття банківською установою кредитора платіжного доручення до виконання, з цього часу вважається, що позичальник набув права власності на грошові кошти кредитора, та одночасно надав кредитору (повіреному) розпорядження здійснити оплату за позичальника (довірителя). Відповідно до пунктів 4.4. договорів, кредитор протягом 2-х банківський днів після переказу суми позики зобов`язаний повідомити останнього про переказ коштів та надати копію платіжного доручення. Строк використання позики позичальником становить 12 місяців (пункти 5.1 договорів). Розділом 6 договорів визначений порядок повернення позики, де в пунктах 6.1. договорів вказано, що по закінченню строку, вказаного в пункті 5.1. цього договору, позичальник зобов`язується протягом 10 днів повернути суму позики. Згідно із пунктами 6.2. договорів позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок кредитора. Пунктами 6.3. договорів передбачено, що позичальник протягом 2-х днів після переказу суми позики кредитору зобов`язаний повідомити останнього про переказ коштів. Відповідно до пунктів 6.4. договорів кредитор протягом 2-х днів після надходження суми позики на свій поточний рахунок зобов`язаний повідомити позичальника про це. Ці договори набувають чинності з моменту їх підписання і діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами (пункти 8.1. договорів).
Як встановлено судом першої інстанції в судовому засіданні представники позивача та третіх осіб пояснили, що виконуючи зазначені договори позики, ТОВ „Хмельницькі барви" (позичальник-довіритель) та ЖБК "Хмельницький квартал", ЖБК "Срібні озера", ЖБК "Парадіз" здійснювали оплату в рахунок виконання позивачем зобов`язань за договорами поставки, укладеними з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ПМП "Протон", ТОВ "Прелюдiя", ПП "Алюм плюс", ТОВ "Поділля - залізобетон", ТОВ"ГЛОБО-ЛТД", ТОВ "Євровікна", ТОВ "НВФ Дніпропроект", ТОВ "Архітектоніка", ТОВ "Край Поділля і К", ПП "ПОДІЛЛЯ ЄВРО БУДІНВЕСТ-Є", ТОВ ВКФ "Дах-Сервіс", ПП "БУД-ІМІДЖ", ТОВ "Поділля Кабель-1", ПП "Індустрія С", ТОВ "Ферозіт", ТОВ "КЛІМАТ ІНСАЙД", ТОВ "Житомир-Залезобетон", ТОВ "ТЕХНОБУД-С", ТОВ "МКС БУД", ТОВ "Нафто Трейд", ТОВ "Проджект Білдінг", ТОВ Укрбудкомпані .
Також, в обґрунтування виконання договорів доручення ЖБК "Хмельницький квартал", ЖБК "Срібні озера", ЖБК "Парадіз" доручення та здійснення ними оплати товарів (робіт, послуг) від імені та за рахунок позивача, останній та треті особи надали до суду: платіжні доручення про перерахування третіми особами коштів на рахунки постачальників позивача, описані вище:
повідомлення ЖБК Срібні озера , ЖБК Хмельницький квартал і ЖБК Парадіз про здійснену оплату та копії платіжних доручень, які надсилались позивачу по кожному факту перерахування ними коштів на рахунки постачальників. У повідомленнях житлово-будівельні кооперативи зазначали, що фактична оплата здійснена ними відповідно до договору безвідсоткової позики від імені та за рахунок ТОВ Хмельницькі барви і є виконанням зобов`язання ТОВ Хмельницькі барви щодо фактичної оплати товару відповідно до договору поставки;
акти звірки взаєморозрахунків між позивачем та ЖБК Срібні озера , ЖБК Хмельницький квартал і ЖБК Парадіз за період з 01.07.2015 по 02.12.2019, відповідно до яких станом на 02.12.2019 року існує заборгованість ТОВ Хмельницькі барви перед зазначеними ЖБК по договорам безвідсоткової цільової позики;
бухгалтерські довідки ТОВ Хмельницькі барви про фактично здійснену оплату ЖБК Срібні озера , ЖБК Хмельницький квартал і ЖБК Парадіз відповідно до договорів безвідсоткової позики на виконання договорів підряду;
картки по рахунку 6851 за період з 01.07.2015 по 23.12.2015 про відображення в бухгалтерському обліку позивача заборгованості перед ЖБК Срібні озера , ЖБК Хмельницький квартал і ЖБК Парадіз у розмірі суми коштів, перерахованих ними суб`єктами на рахунки постачальників позивача ;
звіти по проводках щодо відображення в бухгалтерському обліку позивача (рахунки 631) оплати повіреними вартості товарів (робіт, послуг) відповідно до говорів поставки.
Однак, представники відповідача вважають зазначені докази неналежними доказами фактичної сплати позивачем задекларованих до відшкодування коштів та такими, що не стосуються предмету доказування у цій справі, оскільки на рахунку 685 обліковується будь -яка кредиторська заборгованість. Тому наявність кредиторської заборгованості по кредиту рахунку 6851 не дає інформації по яких господарських операціях вона виникла. Вважають, що заборгованість виникла в результаті виконання третіми особами обов`язку боржника (ТОВ Хмельницькі барви перед його постачальниками. Вказують також, що позивач не надав доказів фактичної передачі коштів за договорами позики, визнаними неукладеними постановами Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №924/1096/17 і від 16.10.18 у справі № 924/1049/17.
Крім того, судовою колегією враховується, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 18.10.2017 № 2288/22-01-14-06/39618016, з врахуванням висновків акту попередньої перевірки від 16.11.2016 №3491/14-01/39618016, у якому відображені висновки посадових осіб про відсутність фактичної сплати позивачем вартості товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг.
Основні вимоги до змісту та форми акту документальної перевірки з питань податкового законодавства визначені Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року N 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727)
Згідно пункту 2 Порядку №727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції акт документальної позапланової виїзної перевірки від 18.10.2017 № 2288/22-01-14-06/39618016 не містись інформації про дослідження під час перевірки договорів безпроцентної позики, укладених позивачем з ЖБК "Хмельницький квартал", ЖБК "Срібні озера", ЖБК "Парадіз" та інших документів, пов`язаних з їх виконанням, відображених позивачем в бухгалтерському обліку.
Зазначене підтверджується самим актом, на сторінках 3-4 якого перевіряючі зазначили, що надані представником ТОВ Хмельницькі барви первинні документи щодо здійснення платежів на підставі договорів безвідсоткових цільових позик повернули йому і під час перевірки не використовували.
Тобто, у відповідності до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не може посилатись на зазначені документи як на доказ відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування в порядку, визначеному пунктом б пункту 200.1 статті 200 ПК України.
Згідно з пунктом 5 Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Тому, формування висновків податкового органу про відсутність у платника податку права на бюджетне відшкодування неможливе без з`ясування під час перевірки правомірності визначення ним податкових зобов`язань з ПДВ та податкового кредиту.
Дослідивши акт документальної позапланової виїзної перевірки від 18.10.2017 № 2288/22-01-14-06/39618016 суд першої інстанції встановив, що зазначений акт не місить жодної інформації щодо дослідження відповідачем під час перевірки правомірності формування позивачем податкових зобов`язань та податкового кредиту, документів, які підтверджують здійснення господарських операції, за наслідками яких сформовані податкові зобов`язання та податковий кредит, а також первинних документів, на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістрів бухгалтерського обліку з кореспонденцією рахунків операцій та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та докази, що підтверджують факту порушення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Акт перевірки від 18.10.2017 № 2288/22-01-14-06/39618016 є доказом порушення відповідачем процедури проведення документальної перевірки та порядку формування відповідних висновків за наслідками такої перевірки. Цим актом також підтверджується той факт, що під час її проведення відповідачем не досліджувались первинні та інші документи по господарських операціях, які вплинули на формування від`ємного значення податку на додану вартість, заявленого позивачем до бюджетного відшкодування підтверджується.
Висновки про порушення позивачем абзацу б пункту 200.1 статті 200 ПК України сформовані відповідачем на підставі декларацій з ПДВ, податкових накладних і банківських виписок (стор. 14-15 і 24 акту) та акту документальної позапланової невиїзної перевірки "Хмельницькі барви" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника за лютий, березень та квітень 2016 року від 16 листопада 2016 року №3491/14-01/39618016, проведеної на підставі постанови слідчого судді, під час якої досліджувались причини виникнення від`ємного значення.
При цьому, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі № 822/2771/17, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду 27 лютого 2018 року, встановлено, що в акті документальної позапланової невиїзної перевірки "Хмельницькі барви" від 16 листопада 2016 року №3491/14-01/39618016 відсутня інформація щодо фактичної сплати отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку, правомірність формування податкового кредиту.
Також, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.02.2017 у справі № 822/2433/16, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 скасовані податкові повідомлення-рішення форми В1 №0001851401 від 30.11.2016, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6840402 грн., форми Р №0001871401 від 30.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2723151 грн., форми В4 №0001861401 від 30.11.2016, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 36802 грн., винесені на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 16 листопада 2016 року №3491/14-01/39618016.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи обмеження, передбачені пунктом 86.7 статті 86 ПК України, акт позапланової виїзної перевірки від 16 листопада 2016 року №3491/14-01/39618016 не міг бути використаний відповідачем як підстава для висновків стосовно взаємовідносин позивача та його контрагентів, в тому числі в частині формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з цими контрагентами.
Отже, акт позапланової документальної перевірки від 18.10.2017 № 2288/22-01-14-06/39618016, складений відповідачем з порушенням ПК України, оскільки його висновки сформовані на підставі акта позапланової виїзної перевірки від 16 листопада 2016 року №3491/14-01/39618016 без дослідження первинних документів, відображених позивачем в бухгалтерському та податкового обліку.
Тобто, акт позапланової документальної перевірки від 18.10.2017 № 2288/22-01-14-06/39618016, який не відповідає вимогам частини 1 статті 74 КАС України, не може слугувати доказом порушення позивачем вимог ПК України під час декларування бюджетного віддшкодування на ранунок в банку, сформованого на наслідками господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ПМП "Протон", ТОВ "Прелюдiя", ПП "Алюм плюс", ТОВ "Поділля - залізобетон", ТОВ"ГЛОБО-ЛТД", ТОВ "Євровікна", ТОВ "НВФ Дніпропроект", ТОВ "Архітектоніка", ТОВ "Край Поділля і К", ПП "ПОДІЛЛЯ ЄВРО БУДІНВЕСТ-Є", ТОВ ВКФ "Дах-Сервіс", ПП "БУД-ІМІДЖ", ТОВ "Поділля Кабель-1", ПП "Індустрія С", ТОВ "Ферозіт", ТОВ "КЛІМАТ ІНСАЙД", ТОВ "Житомир-Залезобетон", ТОВ "ТЕХНОБУД-С", ТОВ "МКС БУД", ТОВ "Нафто Трейд", ТОВ "Проджект Білдінг", ТОВ Укрбудкомпані .
З аналогічних підстав суд першої інстанції правомірно вважав недоведеним факт порушення позивачем вимог ПК України під час декларування бюджетного відшкодування, сформованого на наслідками господарських операцій з ТДВ „Хмельницькзалізобетон", оплата яких ТОВ "Хмельницькі барви -1" платіжними дорученням № 7 від 29.01.2016р., повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів)) та з ТОВ "Укрбудкомпані"Ж. оплата яких здійснена ЖБК "Парадіз" (договір безвідсоткової цільової позики №21/08 від 21.08.2015 р., платіжне доручення № 349 від 21.08.2015р., повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів)), а також за наслідками господарських операцій з ТОВ „Метінвест-СМЦ" та ТОВ "Будмакс".
Колегія суддів зазначає, що під час перевірки відповідачем не досліджений та не відображений в акті перевірки факт здійснення позивачем оплати товарів, отриманих від філій ТОВ "Метінвест-СМЦ та ТОВ "Будмакс" на рахунки філій цих постачальників, а також факт наявності у цих філій свідоцтва платника ПДВ, також не досліджений та не відображений в акті перевірки факт здійснення позивачем оплати товарів, отриманих від ТДВ „Хмельницькзалізобетон".
Тому, у відповідності до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не може посилатись на акти приймання - передачі № 1,2,3 від 23.12.2015 року, якими за розподільчим балансом майна та зобов`язань від ТОВ "Хмельницькі барви" до "Хмельницькі барви-1", ТОВ "Хмельницькі барви-2" та ТОВ "Хмельницькі барви-3" у зв`язку із виділом з ТОВ "Хмельницькі барви" (в порядку ст.109 ЦК України) передані активи на загальну суму 43 802 436,1 грн., в т.ч. майно на суму 36 808 543,91 грн., зокрема передано майно "Хмельницькі барви-1" на суму 11 369 792,08 грн., ТОВ "Хмельницькі барви-2" - 12 915 738,44 грн. та ТОВ "Хмельницькі барви-3" на суму 12 523 013,39 грн. як на докази відсутності оплати отриманого від ТДВ Хмельницькзалізобетон товару ТОВ Хмельницькі барви -1 в рахунок погашення кредиторської заборгованості по договору поставки товару від 07.05.2015 за ТОВ Хмельницькі барви .
На спростування зазначених доводів позивач надав до суду копію угоди про заміну структури кредиторської заборгованості №ХБ-ХБ1 від 28.12.2015 у зв`язку з відмовою ТДВ Хмельницькзалізобетон здійснювати заміну сторони у договорі поставки товару від 05.06.2015, сторони вирішили здійснити заміну структури кредиторської заборгованості та повернути на ТОВ Хмельницькі барви кредиторську заборгованість перед ТДВ Хмелницькзалізобетон . Наявність у позивача заборгованості перед ТДВ Хмельницькзалізобетон станом на 29.12.2015 та 29.01.2016 підтверджується наданими позивачем бухгалтерськими довідками та карткою по рахунку 631.
Згідно з підпунктом г пункту 200.12 статі 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Натомість, Податковим кодексом України не передбачена зміна у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування стану суми бюджетного відшкодування після її узгодження в порядку, визначеному цією статтею.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем у деклараціях з ПДВ за лютий, березень та квітень 2016 року у відповідності до підпункту г пункту 200.12 статі 200 ПК України вважається узгодженою та відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після набрання законної сили постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.02.2017 року у справі № 822/2433/16, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, якою скасовані податкові повідомлення-рішення форми В1 №0001851401 від 30.11.2016, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6840402 грн., форми Р №0001871401 від 30.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2723151 грн., форми В4 №0001861401 від 30.11.2016, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 36802 грн.
Вирішуючи зазначений спір, колегія суддів також враховує таке.
Так, за змістом пункту 109.1 статті 109 ПК України що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (абзац другий пункту 109.1 статті 109 ПК України).
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (підпункт 54.3.1);
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2);
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3);
дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (підпункт 54.3.5).
Згідно з положеннями підпункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Пунктом 123.1 статті 123 ПК України, який слугував підставою для застосування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій, передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, податковим правопорушенням у правовідносинах з бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно до ПК України є :
невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
При цьому, встановлений контролюючим органом під час перевірки результатів діяльності платника податків факт вчинення платником податків податкового правопорушення та його вид відображається в акті, складеному за результатами перевірки, і є підставою для застосування до такого платника податків штрафних санкцій, передбачених підпунктом 123.1 статті 123 ПК України.
Як встановлено судом першої інстанції, дослідивши акт позапланової невиїзної перевірки від 16.11.2016 № 3491/14-01/39618016 та складений на його основі акт позапланової невиїзної документальної перевірки від 14.12.2017 №0011011402, під час цих перевірок відповідачем не досліджувались обґрунтованість визначення позивачем суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ, а також суми від`ємного значення зазначеного податку, заявленого позивачем до бюджетного відшкодування. Представники відповідача в судовому засіданні не заперечили правомірність формування позивачем податкового кредиту в сумі 3610573 грн на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками товарів (робіт і послуг) та виникнення у зв`язку з цим від`ємного значення суми податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Таким чином, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 14.12.2017 №0011011402 висновки відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за березень, квітень і травень 2016 року на загальну суму 3610573 грн, формування яких неможливе без з`ясування контролюючим органом під час перевірки виконання позивачем вимог пункту 200.1 статті 200 ПК України, не відповідають встановленим під час перевірки фактичним обставинам.
Із вищезазначеного слідує, що фактичною підставою для зменшення спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування за березень, квітень і травень 2016 року на загальну суму 3610573 грн акту від 14.12.2017 №0011011402 слугувала відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування на рахунок платника податку в банку у зв`язку з порушенням абзацу б пункту 200.4 статті 200 ПК України та відсутністю фактичної сплати позивачем вартості товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг. При цьому, під час судового розгляду спору відповідач не надав суду жодного доказу неправомірного визначення позивачем суми від`ємного значення.
При цьому, за змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України відсутність фактичної сплати позивачем вартості товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг не утворює склад жодного з податкових правопорушень, передбачених пунктом 54.3 статті 54 ПК України та, відповідно не може бути підставою для застосування до позивача штрафу на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України.
Відповідно до абзацу б пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) пунктом 200.14 статті 200 ПК України у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
За змістом пункту 58.1 статті ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Приписами пункту 2 розділу II Порядку визначено, що надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 N 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254, передбачено, що у разі якщо за результатами перевірок виявлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку, надсилається податкове повідомлення-рішення за формою В1 (додаток 6); у випадку відсутності права на отримання платником податку бюджетного відшкодування - податкове повідомлення-рішення за формою "В3" (додаток № 7).
Однак, спірне податкове повідомлення-рішення від 14.12.2017 №0011011402 про зменшення суми бюджетного відшкодування за березень, квітень і травень 2016 року на загальну суму 3610573 грн та нарахування штрафних санкцій в сумі 902643 грн складене за формою В1 , яка застосовується у випадку порушення платником податку пункту 54.3 статті 54 ПК України.
Натомість, представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що зазначене рішення прийняте відповідачем у зв`язку з порушенням позивачем абзацу б пункту 200.4 статті 200 ПК України та відсутністю у нього права на бюджетне відшкодування на рахунок у банку. При цьому зазначили, що позивач не позбавлений права обрати інший вид бюджетного відшкодування від`ємного значення в сумі, вказаній у декларації, передбачений пунктом 200.4 статті 200 ПК України.
Отже, податковим повідомленням - рішенням про зменшення суми бюджетного відшкодування форми В1 позивач притягнутий до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, факт якого перевіркою не встановлений.
Колегія суддів також враховує, що під час судового розгляду в суді першої інстанції позивачем не доведений первинними документами, відображеними в бухгалтерському обліку, факт оплати товарів (робіт, послуг) на рахунки ПАТ Укртелеком на суму ПДВ 38.98 грн, ТОВ Світма на суму ПДВ 428,05 грн та , віднесених позивачем до податкового кредиту, що не впливає на оцінку судом спірного податкового повідомлення-рішення, складеного з порушенням ПК України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що в процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність податкового повідомлення - рішення від 14.12.2017 №0011011402, тому позов про його скасування судом першої інстанції правомірно задоволено.
Таким чином колегія суддів зазначає, що під час перегляду рішення суду першої інстанції від 09.12.2019 порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції при прийнятті додаткового судового рішення від 24.12.2019 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно матеріалів справи 21.11.2019 представник позивача подав заяву про намір надати докази на підтвердження судових витрат.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 09.12.2019 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 14.12.2017 №0011011402.
11.12.2019 позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив вирішити питання про судові витрати, а саме, стягнути на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору у сумі 306642,12 грн, та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 81790,80 грн, стягнути на користь ЖБК "Парадіс" понесені ним витрати на сплату судового збору у сумі 135386,48 грн.
11.12.2019 позивач подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи докази, які підтверджують понесені ним витрати, пов`язані, з розглядом справи №2240/2871/18. Вказує, що витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, та витраченим ним часу на виконання відповідних робіт (49 годин): зокрема, під час судового розгляду у справі №2240/2871/18 адвокатом складено: 14 заяв по суті справи, на що було витрачено часу в обсязі 28 годин; 15 заяв з процесуальних питань, в обсязі 6 годин; здійснено ознайомлення з матеріалами справи 6 разів, в обсязі 3 години; прийнята участь у 11 судових засіданнях, в обсязі 12 годин.
Згідно зі статтею 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення глави 6 КАС України, зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі та в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 року у справі 826/1340/17.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами 3-5 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції, 11 квітня 2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви", в особі директора Захаревича Ігоря Володимировича, та адвокат ОСОБА_5 уклали договір про надання правової допомоги №ХБ-11-04-16, згідно з яким розмір та строк внесення гонорару та інших витрат встановлюється сторонами в окремому додатку до цього Договору.
У додатку №Д-20-08-18 від 20 серпня 2018 року до Договору №ХБ-11-04-16 про надання правової допомоги (щодо представництва інтересів юридичної особи) від "11" квітня 2016 року, сторонами встановлена вартість однієї години надання послуг, визначених у пункті 2 цього додатку, на рівні 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за одну годину надання послуг, розмір якої визначається на дату підписання сторонами детального опису робіт.
11.12.2019 представник позивача на підтвердження загальної суми понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 81790,80 грн у справі №2240/2871/18 подав детальний опис послуг наданих на виконання умов договору №ХБ-11-04-16 від "11" квітня 2016, відповідно до якого, витрати на правничу допомоги складаються з:
1) витрат на складання заяв по суті справи в розмірі 46737,60 грн, а саме:
23.08.2018 позовної заяви з додатками (том 1, аркуші справи 5-9, 14-248), на складання якої адвокат витратив 4 години;
24.09.2018 відповіді на відзив з додатками (том 3, аркуші справи 1-2, 3-53), на складання якої адвокат витратив 1,5 години;
27.11.2018 додаткових пояснень з додатками (том 3, аркуші справи 102-107, 110- 150), на складання яких адвокат витратив 3 години;
10.12.2018 узагальнення аргументів позивача (том 3, аркуші справи 180-186), на складання яких адвокат витратив 2 години;
25.01.2019 апеляційної скарги (том 4, аркуші справи 2-20), на складання якої адвокат витратив 5 годин;
28.02.2019 пояснень (том 4. аркуші справи 57-58), на складання яких адвокат витратив 1 годину;
31.03.2019 пояснень (том 4, аркуші справи 143-146), на складання яких адвокат витратив 1,5 години;
07.04.2019 касаційної скарги (том 5, аркуші справи 1-10), на складання якої адвокат витратив 4 години;
06.05.2019 пояснень (том 5, аркуші справи 46-47) на складання яких адвокат витратив 1 годину;
19.05.2019 додаткових пояснень (том 5, аркуші справи 68-69) на складання яких адвокат витратив 1 годину;
11.10.2019 додаткових пояснень (том 7, аркуші справи 164-167), на складання яких адвокат витратив 1 годину;
11.10.2019 пояснень (том 8, аркуші справи 21-23), на складання яких адвокат витратив 1 годину;
15.10.2019 пояснень (том 8, аркуші справи 32-35) на складання яких адвокат витратив 1 годину;
19.1 1.2019 пояснень щодо доказів (том 8, аркуші справи 145-146), на складання яких адвокат витратив 1 годину;
2) витрат на складання заяв з процесуальних питань в розмірі 10015,20 грн, а саме:
23.08.2018 заяви на усунення недоліків позовної заяви (том 2, аркуш справи 63), на складання якої адвокат витратив 0,25 години;
07.04.2019 заяви на усунення недоліків касаційної скарги (том 5, аркуш справи 34), на складання якої адвокат витратив 0,25 години;
09.08.2019 клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (том 5, аркуші справи 182-183), на складання якого адвокат витратив 0,25 годин;
23.09.2019 клопотання про приєднання доказів (том 6, аркуші справи 28-32) на складання якого адвокат витратив 0,25 годин;
26.09.2019 клопотання про витребування доказів (том 7, аркуш справи 82), на складання якого адвокат витратив 0,5 годин;
03.10.2019 клопотання про приєднання доказів (том 7, аркуші справи 97-98), на складання якого адвокат витратив 0,25 годин;
09.10.2019 клопотання про витребування доказів (том 7, аркуш справи 147-150), на складання якого адвокат витратив 0,5 годин
11.10.2019 клопотання про приєднання доказів (том 7, аркуші справи 181), на складання якого адвокат витратив 0,25 годин;
14.10.2019 клопотання про приєднання доказів (том 7, аркуші справи 236) на складання якого адвокат витратив 0,25 годин;
18.10.2019 клопотання (том 8, аркуш справи 85), на складання якої адвокат витратив 0,25 годин;
18.10.2019 вступне слово (том 8, аркуші справи 131-133), на складання якого адвокат витратив 1 годину;
18.1 1.2019 клопотання (том 8, аркуш справи 135-136), на складання якого адвокат витратив 1 годину;
21.11.2019 заява про подання доказів (том 8, аркуш справи 152), на складання якої адвокат витратив 0,5 годин;
27.1 1.2019 клопотання про приєднання доказів (том 8, аркуші справи 157-158), на складання якого адвокат витратив 0,25 годин;
04.12.2019 клопотання про приєднання доказів (том 9), на складання якого адвокат витратив 0,25 годин;
3) витрат на ознайомлення з матеріалами справи в судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 5007,60 грн, а саме:
27.12.2018 в суді першої інстанції, адвокат витратив 0,5 годин (том 3. а.с.208);
26.03.2019 в суді апеляційної інстанції, адвокат витратив 0,5 години (том 4, а.с.79);
12.09.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 0,5 годин (том 5, а.с.243);
10.10.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 0,5 годин (том 7, а.с. 158);
16.10.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 0,5 годин (том 8);
19.11.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 0,5 години (том 8, а.с. 142);
4) витрат на участь у судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 20030,40 грн, а саме:
03.10.2018 в суді першої інстанції, адвокат витратив 0,25 години;
13.12.2018 в суді першої інстанції, адвокат витратив 1 годину;
02.04.2019 в суді апеляційної інстанції, адвокат витратив 1 годину;
26.09.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 0,5 годин;
03.10.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 1 годину;
10.10.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 0,5 годин;
17.10.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 0,25 годин;
19.1 1.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 2 години;
21.11.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 1,5 години;
28.11.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 2 години;
05.12.2019 в суді першої інстанції, адвокат витратив 2 години.
Відповідно до розрахунку, зазначеного у поясненнях, загальний обсяг витраченого часу під час судового оскарження справи №2240/2871/18 становить 49 годин. Розмір адвокатського гонорару за 49 годин роботи становить 81790,80 грн. (49год*4 173грн.*40%=81 790,80 грн.), в тому числі за 14 заяв по суті справи, на що витрачено часу в обсязі 28 годин; 15 заяв з процесуальних питань, на що витрачено часу в обсязі 6 годин; ознайомлення з матеріалами справи 6 разів, на що витрачено часу в обсязі 3 години; прийняття участі у 11 судових засіданнях, на що витрачено часу в обсязі 12 годин.
На підтвердження оплати товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" наданих адвокатом послуг позивач надав платіжне доручення №4 від 10.12.2019 на суму 81790,80 грн.
Вирішуючи клопотання представника позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 81790,80 грн, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункту 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункту 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 року по справі № 826/7778/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції в поданій заяві позивач заявив до відшкодування витрати на правничу допомогу за період з 23.08.2018 по 06.08.2019 року, до прийняття Хмельницьким окружним адміністративним судом ухвали про прийняття справи №2240/2871/18 до свого провадження.
При цьому, зазначена правова допомога надавалась адвокатом під час розгляду справи Хмельницьким окружним адміністративним судом, який завершився прийняттям рішення від 13 грудня 2018 року та в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем вимог частини 7 статті 139 КАС України, щодо подання до судових дебатів заяви про намір подати докази витрат, які сплачені у зв`язку з розглядом справи.
Вирішуючи клопотання щодо відшкодування витрат на складання заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, слід враховувати, що відповідно до статті 159 КАС України, при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до відшкодування підлягають лише витрати на складання заяв по суті справи, а саме: позовної заяви та відповіді на відзив в сумі 9180,60 грн. Відшкодування витрат на написання решти заяв, пояснень, додаткових пояснень, клопотань не підлягає задоволенню, оскільки їх складання відповідно до КАС України не є обов`язковим, та здійснювалось з ініціативи адвоката.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо відшкодування витрат на ознайомлення з матеріалами справи, суд апеляційної інстанції враховує, що в поданих до суду представником позивача заявах про ознайомлення з матеріалами справи за період з 12.09.2019 по 19.11.2019 не зазначений час, який був потрачений адвокатом на ознайомлення. Не надані також докази щодо обсягу таких послуг, а саме того, що ознайомлення з матеріалами справи тривало по 30 хвилин. За відсутності підтвердження обсягу таких послуг доказами, такі витрати не можуть бути задоволені.
При цьому, більшу частину документів, що долучені до матеріалів справи, надавав сам позивач, а документи та докази, що надавав відповідач, надсилались позивачу, що підтверджується доказами направлення, які містяться в матеріалах справи. Отже доцільності та необхідності ознайомлення з матеріалами такої кількості разів справи не було.
Щодо відшкодування витрат за участь у судових засіданнях, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відшкодуванню підлягають витрати адвоката за участь в засіданнях Хмельницького окружного адміністративного суду за період з 26.09.2019 по 05.12.2019 (під час нового розгляду справи), на що адвокат затратив 9 годин 45 хвилин.
Враховуючи викладене, відшкодуванню витрат на правничу допомогу підлягають витрати на написання позовної заяви, на яку адвокат затратив 4 години, відповіді на відзив, на яку адвокат затратив 1,5 години, витрати за участь в судових засіданнях, на що адвокат затратив 9 годин 45 хвилин, що в загальному склало 15 годин 15 хвилин та становить 25288,40 грн.
Вирішуючи клопотання представника позивача щодо відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 306 642,12 грн, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області сплачений позивачем судового збору в розмірі лише 67698, 25 грн.
Позивачем y справі №2240/2871/18 були фактично понесені витрати як на сплату судового збору у сумі 306 642,12 грн. (платіжне доручення №504 від 30.08.2018 на суму 67 698.25 грн. том 2, а.с.64; платіжне доручення №1 від 25.01.2019 на суму 101 547,39 грн. том 4. а.с.; квитанція №0.0.1317996610.0 від 07.04.2019 на суму 38 420,00 грн. том 5, а.с.29; платіжне доручення №10 від 15.04.2019 на суму 98 976,48 грн. том 5, а.с.38)
При цьому, колегія суддів зазначає, питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналізуючи положення ст. 139 КАС України колегія суддів приходить до висновку, що розподіл судових витрат, зокрема судового збору за подання апеляційної скарги, здійснює суд першої інстанції, що ухвалив рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Право ж суду апеляційної інстанції на зміну цього розподілу виникає у зв`язку із зміною судового рішення або ухвалення нового по суті позовних вимог.
Отже, відповідно вимог статтей 139, 252 КАС України, повноваження щодо прийняття додаткового рішення про відшкодування витрат на сплату судового збору за подання товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" апеляційної та касаційної скарги належать суду, який ухвалив рішення по справі №2240/2871/18, а саме Хмельницькому окружному адміністративному суду.
Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині не задоволення стягнення на користь ЖБК "Парадіз" понесених ним витрат на сплату судового збору в сумі 135386,48 грн., як витрат третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки під час ухвалення рішення по справі №2240/2871/18 ЖБК "Парадіз" є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Сплачений судовий збір у розмірі 135 386,48 грн. підтверджується квитанцією №90.0.1338509134.1 від 26.04.2019 на суму 3 842,00 грн. (том 5, a.c.106); платіжним дорученням №1813 від 16.05.2019 року на суму 131 544,48 грн. (том 5, a.c.116).
Отже, судовий збір підлягає поверненню в порядку статті 139 КАС України.
Крім того, відповідно до п. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
При цьому, доводи відповідача щодо завищення розміру гонорару адвоката, а саме 1669,2 грн. за 1 годину надання послуг, колегія суддів та вважає необґрунтованими, оскільки під час судового розгляду справи відповідач не довів неспівмірність витрат, заявлених представником позивача, не надав будь-яких доказів того, що ціни на його послуги (почасові ставки визначені договором) є явно завищеними на ринку юридичних послуг, не спростував інформацію, наданою ним, щодо його визнання та репутації як високопрофесійного та надійного партнера з податкового консультування та податкових спорів.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку при прийнятті рішення від 09.12.2019 про задоволення позову .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" - задовольнити частково скасувавши його в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" та житлово-будівельного кооперативу "Парадіз" у стягненні судових витрат щодо плати судового збору.
В цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з Головного управління ДФС у Хмельницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" судовий збір в розмірі 238943 грн. 87 коп. (306 642,12-67698, 25) та судовий збір в розмірі 135386 грн. 38 коп. на користь житлово-будівельного кооперативу "Парадіз". В іншій частині додаткове судове рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року - без змін.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 задовольнити частково.
Додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 скасувати в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" та та житлово-будівельного кооперативу "Парадіз" у стягненні судових витрат щодо плати судового збору.
В цій частині прийняти нову постанову, якою:
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ - 39492190) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" (вул. Старокостянтинівське шосе, 26, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ - 39618016) судовий збір в розмірі 238943 грн. 87 коп.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ - 39492190) на користь житлово-будівельного кооперативу "Парадіз" (вул. Староміська, 1/1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, ЄДРПОУ 39414039) судовий збір в розмірі 135386 грн. 38 коп.
В іншій частині додаткове судове рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 28 травня 2020 року.
Головуючий Смілянець Е. С. Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.05.2020 |
Оприлюднено | 01.06.2020 |
Номер документу | 89516055 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні