Постанова

від 26.05.2020 по справі 120/3732/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3732/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.

26 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Паламарчук Ю. В.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Набужжя Плюс" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (повний текст рішення складено 22.01.2020, м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Набужжя Плюс" до Голового управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надбужжя Плюс" (далі - ТОВ "Надбужжя Плюс", товариство, позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення від 23.10.2019 №0003251306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 50 749,80 грн.;

В обґрунтування заявленого позову зазначено, що ГУ ДПС у Вінницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку, за наслідком якої складено акт №85/0510/33959183 від 17.09.2019, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення. Вказано, що товариством порушено, зокрема п.36.1 ст.36, п.п.54.3.5 п.54.3, п.54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, п.п.164.1.1, п.164.1 ст164, п.167.1, ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.168.1 ст.168, п.п. 170.5.3, п.170.5 ст.170, п.176 "е", п.п.176.2 "а" ст.176 ПК України. За результатом даної перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із такими висновками податкового органу вважаючи, що встановлені ГУ ДФС у Вінницькій області порушення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Так, зокрема, позивач зазначає, що при визначенні загального обсягу дивідендів, які підлягають нарахуванню та виплаті учасникам принцип пропорційності було дотримано. Була визначена гранична сума виплати, яка підлягає отриманню кожним учасником. За наведених обставин вважає, що при проведенні перевірки податковим органом не було взято до уваги той факт, що загальний фіксований розмір дивідендів було оголошено у більшому розмірі та цей розмір відповідає пропорційності часток у статутному капіталі учасників, проте нарахування та виплата відбувались частково, виходячи з фінансових можливостей підприємства. Висновки перевірки щодо оподаткування дивідендів податком за ставкою 18% є не обґрунтованими, а спірне рішення протиправним, та таким, що підлягає скасуванню. Позивач також зазначає, що в період з 28.02.2017 по 01.02.2019 ОСОБА_1 виплачено 8 890 025,00 грн., з оголошених 14 003 977,00 грн. Податковий орган в акті перевірки зазначає, що порушення відбулося внаслідок перевищення розміру виплати дивідендів ОСОБА_1 за цей період у розмірі 444 443,50 грн. Однак жодного перевищення не відбулось, навпаки товариство має здійснити додаткові виплати ОСОБА_1 дивідендів за 2016 рік у розмірі 5 113 952,00 грн. аби пропорційність та правильність була дотримана.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, у поданому до суду першої інстанції відзиві, просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що проведеною перевіркою ТОВ "Надбужжя плюс" встановлено нарахування та виплату дивідендів засновникам товариства у періоді липень, жовтень - грудень місяці 2017 року, лютий - грудень 2018 року та січень - березень місяці 2019 року.

Відповідно до п.п. 170.5.3 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями: "Дивіденди, нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з п.п. 153.3.7 п. 153.3 ст.153 цього Кодексу, для цілей оподаткування прирівнюється до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням", тобто (18%). В порушення п.п. 170.5.3 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, підприємством не проведено утримання (перерахування) податку на доходи фізичних осіб з суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію по ставках визначених в п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України згідно Протоколу №24 загальних зборів учасників ТОВ "Надбужжя плюс" від 09.10.2017 року за період з 09.10.2017 по 20.07.2018. Сума перевищення фіксованого розміру дивідендів, відповідно п.п. 170.5.3 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України, прирівнюється до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та підлягає оподаткуванню по ставці 18%, замість 9%.

Перевіркою встановлено не проведення товариством утримання (перерахування) ПДФО у розмірі 18% з суми дивідендів, яка перевищує суму виплат розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), що є порушенням пп.170.5.3 п.170.5 ст.170 ПК України. У зв`язку з чим правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким донараховано податкове зобов`язання у розмірі різниці виплаченого податку (9%) та застосовано штраф. За таких обставин, вважає спірне рішення правомірним, а позов, таким, що не підлягає задоволенню. Відповідно до п.п.170.5.3 п.170.5 ст.170 ПК України дивіденди, нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням. Відповідно до п.п.153.3.7 п.153.3 ст.153 ПК України виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу витрат платника податку. При цьому, така виплата не підлягає оподаткуванню як дивіденди згідно з нормами розділу IV цього Кодексу. Вищевказана стаття (153.3.7) була присутня в редакції ПК від 31.12.2014 і втратила чинність 01.01.2015 на підставі ЗУ №71-VIII. Проте, вказав, що ст.153.3.7 ПК дублює ст.170.5.3 ПК, а відтак втрата чинності першою ніяк не впливає на правовідносини, що регулюються другою.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя Плюс" (вул. Шевченка, 22, с. Чернятка, Бершадський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33959183) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 43152454) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 15.01.2020 року та прийняти нову постанову про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що дивіденди, нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з підпунктом 153.3.7. пункту 153.3 статті 153 ПК для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням. На думку позивача, рішення учасників ТОВ "Надбужжя плюс" про виплату дивідендів приведені у відповідність до чинного законодавства, з дивідендів сплачено податки у повному обсязі, що є підставою для скасування повністю оскаржуваного рішення від 15.01.2020 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 16.03.2020 року призначено до апеляційного розгляду.

Відповідач, скориставшись своїм правом, надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджує, що рядок "емітовану таким платником податку згідно з підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу" у п. п. 170.5.3 п. 170.5 ст. 170 ПКУ, стосується саме акції як цінного паперу, тоді як у нашій ситуації мова йде про корпоративні права, а саме, про право на частку у статутному капіталі. Таким чином, ні посилання на ст. 153 ПК України ні втрата її чинності не має відношення до спірних правовідносин, що склалися у даній справі. Водночас, зауважив, що виплата дивідентів почалася ще у 2017 році і до сьогодні вся сума не була виплачена та не відомо коли виплата буде завершена. Тому, відповідач вважає доцільним нарахування податку, на фактично виплачені кошти. На переконання відповідача, податковий орган діяв у межах та у спосіб, визначений законом.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку обставинам справи погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 30.07.2019 № 2482, №2483, №2484, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області державними ревізорами проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Надбужжя Плюс", за результатом якої складено акт "Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "Надбужжя Плюс" від 17.09.2019 №85/0510/33959183.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення товариством п.36.1 ст.36, п.п.54.3.5 п.54.3, п.54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, п.п.164.1.1, п.164.1 ст164, п.167.1, ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.168.1 ст.168, п.п. 170.5.3, п.170.5 ст.170, п.176 "е", п.п.176.2 "а" ст.176 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 39999,92 грн., в тому числі липень 2018 - 37000,35 грн., січень 2019 - 2999,57 грн.

Крім того, перевіркою правильності оподаткування окремих видів доходів, які мають свої особливості щодо їх нарахування (виплати) та оподаткування, а саме, оподаткування доходу отриманого фізичним особами у вигляді дивідендів за 2016 рік у 2017-2019 роках, встановлено порушення п.п.170.5.3. п. 170.5 ст. 170 ПК України.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення за №0003251306 від 23.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на 39999,92 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 10749,88 грн.

Із змісту акту перевірки слідує, що наслідком збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб став проведений аналіз сум нарахованих (виплачених) у вигляді дивідендів, де встановлено, що дивіденди розподілені (нараховані, виплачені) не пропорційно часткам в статутному фонді товариства кожного з учасників, а саме. Відповідно звіту про фінансові результати товариства за 2016 рік, прибуток склав 14690,0 тис. грн. Підставою для нарахування дивідендів є протокол зборів засновників. Згідно Протоколу №20 загальних зборів учасників ТОВ "Надбужжя плюс" від 28.02.2017, зазначено "Учасниками було вирішено сплатити частково дивіденди в сумі 880000,00 грн. з розподіленням по учасникам: ОСОБА_1 - 700000,00 грн.; ОСОБА_2 - 180000,00 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено: по учаснику товариства ОСОБА_1 , частка якого в статутному фонді складає 95,33%, фактичний розподіл дивідендів згідно протоколу - 700000 грн., необхідно нарахувати дивіденди згідно його частки 838904,00 грн.; по учаснику товариства ОСОБА_2 , частка якого в статутному фонді складає 4,67%, фактичний розподіл дивідендів згідно протоколу - 180000 грн., необхідно нарахувати дивіденди згідно його частки 41096,00 грн., сума, що перевищує суму виплат відповідно до його частки - 138904,00 грн.

У липні 2017 року товариством проведено виплату дивідендів ОСОБА_1 в сумі 626500,00 грн. Товариством сплачено до бюджету 63000,00 грн. податку на доходи фізичних осіб та 10500,00 грн. військового збору. Згідно протоколу №23 від 19.07.2017 зазначено "Учасниками було вирішено сплатити частково дивіденди в сумі 1000000" з розподіленням по учасникам: ОСОБА_1 - 900000 грн.; ОСОБА_2 - 100000 грн. Однак, зазначені частки/відсотки учасників при виплаті дивідендів відповідно до протоколу №23 від 19.07.2017 перевищені та сума перевищення становить: ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , 00 грн.

Крім того, у липні та жовтні місяці 2017 року товариством проведено виплату дивідендів ОСОБА_1 в сумі 805500,00 грн. Товариством сплачено до бюджету 81000, 00 грн. податку на доходи фізичних осіб та 13500,00 грн. військового збору. Згідно протоколу №24 від 09.10.2017 зазначено "Учасниками було вирішено сплатити частково дивіденди в сумі 2700000,00" з розподіленням по учасникам: ОСОБА_1 - 2985025,00 грн.; ОСОБА_2 - 200000 грн. Однак, зазначені частки/відсотки учасників при виплаті дивідендів відповідно до протоколу №24 від 09.10.2017 перевищені та сума перевищення становить: ОСОБА_1 411115,00 грн., ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , 00 грн.

В подальшому, у жовтні-грудні 2017 року, лютому-липні 2018 року товариством проведено виплату дивідендів ОСОБА_1 в сумі 2671597,38 грн. Товариством сплачено до бюджету 268652,25, 00 грн. податку на доходи фізичних осіб та 44775,38 грн. військового збору. Згідно протоколу №1 від 31.07.2018 зазначено "Учасниками було вирішено сплатити частково дивіденди в сумі 2855000,00" з розподіленням по учасникам: ОСОБА_1 - 2755000,00 грн.; ОСОБА_2 - 100000 грн. Однак, зазначені частки/відсотки учасників при виплаті дивідендів відповідно до протоколу №1 від 31.07.2018 перевищені та сума перевищення становить: ОСОБА_1 - 33328,50 грн., ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 , 50 грн.

Разом з тим, у серпні-грудні 2018 року та січні 2019 року товариством проведено виплату дивідендів ОСОБА_1 в сумі 2465725,00 грн. Товариством сплачено до бюджету 247950,00 грн. податку на доходи фізичних осіб та 41325,00 грн. військового збору. Згідно протоколу №2 від 01.02.2019 зазначено "Учасниками було вирішено сплатити частково дивіденди в сумі 1650000,00" з розподіленням по учасникам: ОСОБА_1 - 1550000,00 грн.; ОСОБА_2 - 100000 грн. Проте, зазначені частки/відсотки учасників при виплаті дивідендів відповідно до протоколу №2 від 01.02.2019 перевищені та сума перевищення становить: ОСОБА_2 - 22945,00 грн.

У лютому-березні 2019 року товариством проведено виплату дивідендів ОСОБА_1 в сумі 823400,00 грн. Товариством сплачено до бюджету 85050,00 грн. податку на доходи фізичних осіб та 13900,00 грн. військового збору.

Таким чином, перевіркою встановлено, що товариством порушена пропорційність виплати дивідендів по ОСОБА_1 за липень 2018 року на суму 411115,00 грн. та за січень 2019 року на суму 33328,50 грн.

На думку контролюючого органу, сума перевищення фіксованого розміру (від частки в статутному фонді) дивідендів підлягає оподаткуванню по ставці 18%, тоді як фактично сплачено 9%. У зв`язку з чим, податковим повідомленням-рішенням й донараховано податкове зобов`язання у розмірі 9% на суму, що перевищила розмір частки кожного з учасників.

Не погоджуючись із рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган обґрунтовано та за наявності на те правових підстав, визначив суму грошового зобов`язання з ПДФО та застосував штрафні санкції. Відтак, відсутні підстави вважати, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції зазначив, що спір виник навколо правомірності застосування до спірних правовідносин п.п.170.5.3. п. 170.5 ст. 170 ПК України.

При цьому, сторона позивача вважає, що дана норма не підлягає застосуванню, оскільки податковим органом не було взято до уваги той факт, що загальний фіксований розмір дивідендів було оголошено у більшому розмірі, та цей розмір відповідає пропорційності часток у статутному капіталі учасників. Проте, вже нарахування та виплата відбувалися частково, виходячи з фінансових можливостей підприємства. Однак, загальний зафіксований розмір дивідендів, який підлягає виплаті перевищений не був.

У свою чергу, сторона відповідача вказує, що підпункт 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 ПК України підлягає більш ширшому тлумаченню та розповсюджується на правовідносини, які пов`язані з виплатою дивідендів, які нараховані за іншими корпоративними правами, що мають інший статус, який передбачає виплату суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яке корпоративне право та для цілей оподаткування прирівнюється до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів визначає стаття 170 ПК України. Зокрема, пункт 170.5 цієї норми регулює питання оподаткування дивідендів.

Згідно підпункту 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 ПК України, будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Відповідно до підпункту 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 ПК України, дивіденди, нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

В підпункті 14.1.49 та пункті 14.1 статті 14 ПК України, зазначено, що дивідендами є платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Стосовно позиції податкового органу щодо дивідендів, що нараховані ОСОБА_1 у більшому розмірі ніж визначено його часткою, а тому прирівнюються до заробітної плати, а тому, така виплата має оподатковуватись за ставкою податку 18% не 9% , колегія суддів зважає на таке.

Порядок формування статутного капіталу господарських товариств та порядок виникнення корпоративних прав у особи, з врахуванням різновидів товариств регулюється Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України "Про господарські товариства" (далі - Закон № 1576-XII, застосовується в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" (далі - Закон №3480-IV) Законом України "Про акціонерні товариства" (далі - Закон № 514-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №1576-XII, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. При цьому, товариством з обмеженою відповідальністю в розумінні статті 50 Закону №1576-XII, визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Іншим є порядок формування статутного капіталу у акціонерному товаристві.

Зокрема, статтею 24 Закону №1576-XII передбачено, що акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства.

Відповідно до частини першої статті 164 ГК України, суб`єкт господарювання - юридична особа у випадках і порядку, передбачених законом, має право випускати від свого імені акції та облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам. Разом з тим, випуск цінних паперів в розумінні статті 1 Закону №3480-IV, - це сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і способу їх емісії.

Відповідно до статті 1 Закону №3480-IV, "емісія" - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників.

Між тим, поняття "емітенту" наведено у статті 2 Закону №3480-IV, зокрема, ним є - юридична особа, у тому числі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Автономна Республіка Крим або міська рада, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади чи міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов`язання за ними перед їх власниками.

Положеннями статті 6 Закону №3480-IV закріплено, що емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Вказані норми визначають поняття емісія, емітент, які фігурують тільки в контексті зі створенням/діяльністю акціонерного товариства, оскільки випускати акції можуть лише акціонерні товариства. Інші суб`єкти господарювання - юридичні особи, в тому числі товариство з обмеженою відповідальністю такими правами не наділені. Окрім того, питання привілейованості також вирішується лише шляхом випуску (емісії) привілейованих акцій акціонерним товариством.

Стаття 167 ГК України закріплює зміст корпоративних прав та корпоративних відносин.

Згідно визначення, наведеного у частини першій цієї норми, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Водночас, згідно пункту 8 частини першої статті 8 Закону № 514-VI, корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Отже, як вірно зазначив суд попередньої інстанції під корпоративними правами слід розуміти права, які випливають із: права власності на акцію акціонерного товариства або права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю або іншої юридичної особи, статутний капітал якої поділений на частки, або права на вклад до статутного капіталу юридичної особи у разі, якщо капітал такої особи не поділений на частки (наприклад, приватних, дочірніх, та інших унітарних підприємств).

Між тим, положення підпункту 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 ПК України, визначають, що у даній нормі йдеться не лише про дивіденди, які нараховані за акціями (в т.р., що мають статус привілейованих), але й про дивіденди, які нараховані за іншими корпоративними правами (з іншим статусом), в т.ч. на права, які випливають із права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Тобто, акції та інші корпоративні права, в т.ч. права на частку у статутному капіталі, не є тотожними поняттями та принципово відрізняються за формою та змістом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правильним твердження суду першої інстанції, що проводячи тлумачення підпункту 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 ПК України, можна дійти висновку, що у ньому йдеться як про акції так і про інші корпоративні права. Останні, в свою чергу, становлять право на частку в статутному капіталі товариства, до якого не можна застосовувати норму в частині привілейованості, виплати суми фіксованого розміру дивідендів, емітовану акцію, адже це стосується виключно акцій.

З матеріалів справи слідує, що позивач у справі діє з організаційно - правовою формою - товариство з обмеженою відповідальністю. Підставою для нарахування дивідендів є протокол зборів засновників. Засновниками ТОВ "Надбужжя Плюс" є ОСОБА_1 частка якого становить 95,33 % та ОСОБА_2 частка якої становить 4,67%. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, розподіл дивідендів між учасниками товариства має здійснюватись пропорційно частки кожного.

Слід також враховувати, що положення підпункту 170.5.3 пункту 170.5. статі 170 ПК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема у частині, що стосується дивідендів, які нараховані платнику податків за корпоративним правами, що мають інший статус, який передбачає виплату суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на корпоративне право. Відповідно, в контексті цієї ж норми, для цілей оподаткування виплата дивідендів, розмір яких перевищує частку учасника, прирівнюється до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Згідно пункту 167.1 статі167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Крім того, у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб - є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п.18.1 ст. 18 ПК України).

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Окрім того, статтею 127 ПК України встановлена відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

Відповідно до пункту 127.1 цієї статті, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому, платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 28.11.2019 у справі №120/4075/18-а.

Аналізуючи викладене та враховуючи перевищення розміру суми виплачених учасникам дивідендів від їх частки у статутному фонді, судова колегія погоджується, що контролюючий орган обґрунтовано та за наявності на те правових підстав, визначив суму грошового зобов`язання з ПДФО та застосував штрафні санкції. Відтак, відсутні підстави вважати, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім того, суд першої інстанції правильно відхилив аргументи сторони позивача, який в свою чергу стверджував, що загальний фіксований розмір дивідендів було оголошено у більшому розмірі, та цей розмір відповідає пропорційності часток у статутному капіталі учасників та що нарахування та виплата відбувалися частково, виходячи з фінансових можливостей підприємства. Варто погодитись, що при нарахуванні та виплаті будь-якої суми визначених дивідендів (основної суми чи її часткової виплати) має бути дотримано принципу пропорційності часток у статутному капіталі учасників.

Слід враховувати, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Надбужжя Плюс" від 28.02.2017 №20, оголошено загальну суму дивідендів за 2016 рік у розмірі 14 690 000. Учасниками вирішено виплачувати дивіденди згідно їх часток у статутному капіталі. При цьому вказано виплату провести з 01.07.207 по 01.07.2018. При цьому, виплата повної суми вказаних дивідендів не відбулась, а при частковій їх виплаті порушено принцип пропорційності виплат. Принцип пропорційності має бути дотриманий під час кожної виплати дивідендів, а не за загальними результатами повної суми виплат. Також судом береться до уваги той факт, що серед наявних двох учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дивіденди виплачувались лише ОСОБА_1 , при цьому, відповідно до рішення загальних зборів ТОВ, вирішено виплачувати і визначено суму дивідендів і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виплати будь-якої суми належних ОСОБА_2 дивідентів.

Щодо доводів позивача про відсутність статті 153 у ПК України, на яку є посилання у підпункті 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 ПК України, то суд першої інстанції вірно такі до уваги не прийняв, оскільки дана стаття 153 ПК України, стосується емітованої акції, що як встановлено судом не має відношення до спірних правовідносин.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи викладені вище обставини, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим воно правомірно судом першої інстанції не скасоване.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Набужжя Плюс" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 травня 2020 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.