Рішення

від 19.05.2020 по справі 902/96/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2020 р. Cправа №902/96/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СовєК", м.Вінниця

до приватного підприємства "Вінницька овочева компанія", м.Вінниця

про стягнення 99931,86 грн заборгованості згідно договору поставки

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 05.02.2020 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "СовєК" про стягнення з приватного підприємства "Вінницька овочева компанія" 99931,86 грн, що включає: 85000,00 грн суму основного боргу, 13415,59 грн пені, 1516,27 грн три відсотки річних, які нараховані з посиланням на неналежне виконання останнім умов Договору поставки №13-1/06-19 від 13.06.2019.

Ухвалою суду від 02.03.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/96/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 14.04.2020.

За результатами судового засідання, 14.04.2020, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 19.05.2020.

На визначену судом дату (19.05.2020) представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Поряд з тим, 19.05.2020 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Водночас останній зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду даної справи за відсутності представника відповідача в судовому засідання, 19.05.2020, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р. або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

У рішенні у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.06.2019 між ПП "Вінницька овочева компанія" (далі по тексту також - покупець, відповідач) та ТОВ "Совєк" (далі по тексту також - продавець, позивач) укладено договір поставки №13-1/06-19 (далі по тексту також -Договір) в електронній формі.

Згідно предмету Договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах, викладених у Договорі, устаткування в найменуванні, кількості і по ціні, зазначених у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), яка додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною, далі по тексту іменоване як "Устаткування" (п.1.1 Договору).

Ціну Устаткування зазначено у додатку - Специфікації до цього Договору. Загальна вартість Устаткування складає 16500,00 грн, у тому числі ПДВ - 27500,00 грн (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до п.п.2.3 - 2.4 Договору оплата Устаткування проводиться шляхом банківського переказу коштів по зазначеним у Договорі платіжним реквізитам Продавця, у гривнах у наступному порядку:

Покупець сплачує у вигляді авансового платежу 30 000,00 грн, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору.

Частинами по 27000,00 грн до 20 числа кожного наступного місяця, до повного розрахунку.

Підстава для оплати вартості устаткування - Договір.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що обладнання поставляється на наступний день, з моменту отримання авансу передбаченого п.п. 2.3.1., ч.2 Договору на поточний рахунок Продавця, згідно п.2.3 цього Договору.

Сторонами також узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором допускається стягнення штрафних санкцій та відшкодування збитків (п.4.2 Договору).

Згідно до п.4.2.1 Договору за порушення строків оплати, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період, за який нараховуватиметься пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

В подальшому, 26.09.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки де узгодили викласти пункт 2.5 Договору в наступній редакції :

"Право власності на Устаткування переходить до Покупця після виплати 100% від загальної вартості устаткування.

До моменту переходу права власності Покупець не має права використання Устаткування в особистих цілях, а Продавець має право повного доступу до Устаткування. При виявленні використання Покупцем Устаткування, Продавець виставляє рахунок на оплату за використання його власності до моменту переходу права власності, в даному випадку момент виявлення не має значення, розрахунок кількості днів використання починається з моменту передачі Устаткування, про що свідчать первинні документи.

Ціна за кожен день використання обладнання в своїх цілях розраховується виходячи з розрахунку податкового терміну амортизації і становить 90,41 (у т.ч. ПДВ 15,07) грн за день".

13.06.2019 сторонами узгоджено Специфікацію Устаткування (укладеної в електронній формі), а саме верстат токарно-револьверний 1В340Ф30 (рік виготовлення 1989) вартістю 165000,00 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору, 05.07.2019, відповідачем було сплачено на рахунок позивача авансовий платіж в сумі 30000.00 грн.

Згідно видаткової накладної №2 від 12.07.2019 (укладеної в електронній формі) ТОВ "СовєК" було передано ПП "Вінницька овочева компанія" узгоджений специфікацією товар вартістю 165000,00 грн з ПДВ.

В подальшому відповідач, 18.12.2019 та 27.12.2019, частково сплатив вартість отриманого товару в розмірі 50000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками банку.

Поряд з тим, решта обумовлених сторонами платежів відповідачем не здійсненна у зв`язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 85000,00 грн.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі викладеного суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як слідує з матеріалів справи Договір поставки та первинні документи, укладені та підписані сторонами в електронні формі.

Надаючи оцінку вказаній обставині суд враховує наступне.

Згідно із ст.14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст.12 цього Закону перевірка цілісності електронного документа може проводитися шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

До повноважень головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг, належить забезпечення цілодобового доступу до реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів та до інформації про статус сертифікатів відкритих ключів через телекомунікаційні мережі загального користування (ч.2 ст.7 Закону України "Про електронні довірчі послуги").

Відповідно до п.5 Регламенту роботи центрального засвідчувального органу, затвердженого наказом Міністерства цифрової трансформації України 19.12.2019 №27 головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг, на який покладено виконання функцій ЦЗО, є Міністерство цифрової трансформації України (далі - Мінцифри). Адреса електронного інформаційного ресурсу ЦЗО, доступ до якого забезпечується через телекомунікаційні мережі загального користування цілодобово: www.czo.gov.ua.

Позивачем до справи надано USB- флеш - накопичувач з електронними копіями документів, зокрема Договору поставки та видаткової накладної.

Дослідивши вказані документи на онлайн сервісі Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України судом встановлено, що на договорі та видатковій накладній містяться цифрові електронні підписи сторін, а саме: підпис директора ПП "Вінницька овочева компанія" Лаврененко Р.О. та підпис директора ТОВ "Совєк" Хачатуряна А.Р .

Таким чином, враховуючи положення Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" зазначене свідчить про укладення сторонами договору та первинних документів відповідно до вимог законодавства.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене та враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем отриманого товару в повному обсязі суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 85000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 13415,59 грн та три відсотки річних в сумі 1516,27 грн.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як зазначалось раніше, сторонами в пункті 4.2.1. Договору обумовлено міру відповідальності Покупця за порушення строків оплати, а саме сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період, за який нараховуватиметься пеня від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано зобов`язання, визначене Договором по оплаті вартості отриманого товару в обумовлений сторонами строк, останній вважається боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення покупцем оплати вартості отриманого товару суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Поряд з тим, вирішуючи питання щодо періоду нарахування штрафних та компенсаційних нарахувань слід зазначити, що позивачем не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України, відповідно до якого: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності розрахунку 3 % річних та пені в межах періодів, визначених позивачем, та із врахуванням змісту ч.5 ст.254 ЦК України, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що визначений позивачем розмір пені не перевищує розмір, визначений судом, тоді як 3 % річних становить 1351,64 грн.

Враховуючи вказані обставини, вимоги позивач про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань підлягають частковому задоволенню, а саме відносно пені в розмірі 13415,59 грн та відносно 3% річних в розмірі 1351,64 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Вінницька овочева компанія" (вул.Максима Шимка, буд.16, кв.7, м.Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 36474781) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СовєК" (вул. Гонти, 56-Б, м.Вінниця, 21017, код ЄДРПОУ 33380778) 85000,00 грн основного бору; 13415,59 грн пені; 1351,64 грн 3% річних; 2102,00 грн відшкодування судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 164,63 грн 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29 травня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ( вул. Гонти, 56-Б , м.Вінниця, 21017);

3- відповідачу ( вул.Максима Шимка, буд.16, кв.7, м.Вінниця, 21034)