Рішення

від 29.05.2020 по справі 908/767/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/47/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2020 Справа № 908/767/20

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм» (70002, Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Козацька, буд. 2)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 103146,98 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритм» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» суми 103146,98 грн. переплати за договором про постачання електричної енергії № 55 від 01.02.2007. Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 23.03.2020 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/767/20 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 30.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/767/20 (номер провадження 9/47/20) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.05.2020 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. На виконання умов укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії № 55 від 01.02.2007 відповідач виставив рахунки на попередню оплату за електроенергію, що буде використана у грудні 2018 та у січні 2019: № 55/12пп від 31.10.2018 на суму 73108,00 грн. та № 55/1пп від 30.11.2018 на суму 73624,42 грн., які оплачено позивачем у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 2443 від 19.11.2018 та № 2607 від 12.12.2018. Отже, позивачем перераховані на користь відповідач грошові кошти в загальній сумі 146732,42 грн. Відповідно до постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 ПАТ «Запоріжжяобленерго» розпочато провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії та анульовано його ліцензію на право постачання електричної енергії за регульованим тарифом. З 01.01.2019 змінився постачальник електричної енергії з ПАТ Запоріжжяобленерго на ТОВ Запоріжжяелектропостачання , на користь якого позивач здійснює оплату за спожиту електроенергію, починаючи з вказаної дати. Договірні відносини між позивачем та відповідачем, що мали місце на підставі вищезазначеного договору про постачання електричної енергії припинено. У зв`язку із цим, станом на 01.01.2019 у відповідача виникла кредиторська заборгованість перед позивачем в розмірі 103146,98 грн., що внесена як попередня оплата за електроенергію, обсяги якої не було спожито, що підтверджується актами звіряння сторін на 13.06.2019, 31.12.2019, 11.03.2020. З метою врегулювання ситуації, що склалася, позивач звертався до відповідача з листами про повернення коштів, які залишені відповідачем без задоволення. Позов обґрунтовано ст.ст. 693, 714 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 14.04.2020, зокрема, зазначив, що внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році споживачами - юридичними та фізичними особами коштів на оплату за електроенергію, у ПАТ Запоріжжяобленерго виникла кредиторська заборгованість. Сплачені споживачами кошти відповідно до встановленого алгоритму перераховувались на поточний рахунок оптового постачальника електроенергії - ДП Енергоринок , відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України . ПАТ Запоріжжяобленерго неодноразово подавало уповноваженому банку документи на переказ з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, банк безпідставно повертав без виконання платіжні доручення. Постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1833, яка набрала чинності з 01.01.2019, встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, якою не передбачено такий напрямок використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості), а тому ПАТ Запоріжжяобленерго вимушено відшукувати додаткові джерела для покриття зазначених витрат. З наведених підстав відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що пропонує розглянути питання про можливість укладення мирової угоди на умовах, погодженими сторонами. Також у відзиві відповідачем викладено заперечення щодо стягнення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та викладено заяву про розстрочення виконання судового рішення. Відповідач зазначив, що на цей час Товариство знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявністю багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, тому має підстави для звернення до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду. У ПАТ Запоріжжяобленерго відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також для виконання рішення у справі єдиним платежем. Така складна ситуація утворилась не з вини відповідача. Станом на 01.01.2020 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену до 01.01.2019 електричну енергію складає 1693,8 млн. грн.; також несвоєчасно та не в повному обсязі сплачуються послуги з розподілу електричної енергії. Станом на 31.12.2019 загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП Енергоринок становить 412,4 млн. грн. Критичний фінансово-господарський стан підтверджується висновком судового експерта № 282 від 17.05.2018. За наслідками дослідження встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники характеризують фінансовий стан ПАТ Запоріжжяобленерго ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. Велика частина дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансові стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства. Відповідач не може погасити свої короткострокові зобов`язання та не має резервів для розширення діяльності, чистий фінансовий результат товариства за 2017 рік є збиток. ПАТ Запоріжжяобленерго є підприємством державного сектору економіки та включено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р ПАТ Запоріжжяобленерго включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12. ч. 1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження . Ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення скрутного фінансового становища відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору та, як наслідок, загрози у функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України. На підставі викладеного, просив суд розстрочити виконання рішення суду на 7 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач зазначив, що вважає суму 10000,00 грн. на адвокатські послуги завищеною та такою, що підлягає зменшенню. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід виходити з критерію реальності (встановлення дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зважаючи на те, що позов підписаний керівником ТОВ Ритм , посилання на те, що вона була складена адвокатом є безпідставними, оскільки відсутні належні докази цього, як і докази про те, що адвокатські послуги по даній справі взагалі надавались, тому стягнення відповідних витрат відповідач вважає безпідставним. В той же час, у разі задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, їх розмір, з урахуванням зазначених обставин, може бути зменшений судом.

Позивачем подана до суду відповідь на відзив в якій, зокрема, зазначено, що доводи відповідача щодо неможливості повернення грошових коштів у зв`язку із знаходженням їх в розпорядженні ПАТ Державний ощадний банк України та посилання на неповернення банком цих коштів не є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача та не звільняє відповідача від зобов`язання повернути зазначені кошти. Позивач проти укладення мирової угоди заперечує, так як така угода на його думку не дасть позитивних результатів, тому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Також позивач зазначив, що категорично заперечує проти заяви відповідача про розстрочення виконання рішення. Стосовно доводів відповідача в частині витрат на правничу допомогу, позивач зазначив, що на обґрунтування розміру понесених витрат суду були надані копії документів: договору про надання правничої допомоги, платіжного доручення про сплату гонорару адвокату, Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, ордеру та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Додатково, з відповіддю на відзив, позивачем надано акт прийому-передачі виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за договором на суму 10000 грн., з їх детальним описом. 24.04.2020 від позивача до суду надійшло письмове пояснення щодо розміру витрат на правову допомогу.

30.04.2020 від відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому відповідач вказав, що з огляду на положення п. 6 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312, анулювання з 01.01.2019 ліцензії ПАТ Запоріжжяобленерго на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом не є підтвердженням припинення дії укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії в частині регулювання правовідносин щодо переплати. На момент здійснення позивачем попередньої оплати сторони перебували у договірних правовідносинах, які на сьогоднішній день продовжують свою дію в частині переплати, тому на момент вчинення передплати підстава для набуття цих коштів постачальником існувала та на даний час не відпала. Відповідач вказав, що ознайомившись, з наданими позивачем документами на підтвердження витрат на послуги адвоката, вважає їх розмір завищеним, а надані позивачем докази не свідчать про те, що зазначені послуги надавались та процесуальні документи готувались адвокатом, оскільки позов, відповідь на відзив, підписані керівником позивача, а не адвокатом, тому підстави для оплати та стягнення витрат на ці послуги з відповідача відсутні; у разі задоволення вимог цій частині, розмір витрат може бути зменшений судом, з урахуванням викладених обставин.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007 між Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (Постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ритм» (Споживач, позивач у справі) було укладено договір № 55 про постачання електричної енергії з додатками.

Згідно з розділом 1 договору Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору.

06.03.2017 сторонами підписано Додаткову угоду № 5 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії, згідно з якою у зв`язку з перейменуванням Постачальника електричної енергії в преамбулі та тексті договору Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» замінено на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (відповідач у справі).

У відповідності до абз. 1 п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , у двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони.

Відповідно до п. 7.4. договору розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно Додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію з урахуванням умов Додатку № 7 Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку . Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії обумовлюються додатком № 6 Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії .

Згідно з п. 3 Додатка № 4 до договору Порядок розрахунків за активну електричну енергію (у редакції додаткової угоди № 6 від 01.05.2018) визначено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. Сума платежу для попередньої оплати електричної енергії, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді, визначається виходячи із заявленого обсягу споживання електричної енергії, тарифів на активну електричну енергію наступного розрахункового періоду та з урахуванням коштів, одержаних від Споживача за споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду, в тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні.

Згідно з п. 6 зазначеного Додатка № 4 за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електричну елегію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем Акта про спожиту протягом розрахункового періоду електричну елегію з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Споживач зобов`язався виконувати умови цього Договору; оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та додатка № 5 Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії (п.п.2.3.1, 2.3.4. пункту 2.3 договору).

Відповідно до пункту 9.4 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2007 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Як свідчать матеріали справи, позивач згідно з платіжними дорученнями № 2443 від 19.11.2018 на суму 73108,00 грн. та № 2607 від 12.12.2018 на суму 73624,42 грн. перерахував на рахунок ПАТ Запоріжжяобленерго Вільнянського РЕМ планові платежі на підставі виставлених рахунків № 55/12пп від 31.10.2018 та № 55/1пп від 30.11.2018 на передплату за активну електричну енергію за грудень 2018 та січень 2019, в загальному розмірі 146732,42 грн.

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом .

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ «Запоріжжяобленерго» , та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії .

Згідно із заявою-приєднання, виданою ПАТ Запоріжжяобленерго (оператор системи розподілу або ОСР), ТОВ Ритм повідомлено про припинення діяльності постачальника за нерегульованим тарифом та приєднання з 01 січня 2019 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 55 від 01.02.2007. Дана заява підписана споживачем 04.12.2018.

18.12.2018 ТОВ Ритм підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу електропостачальником - ТОВ Запоріжжяелектропостачання . Початок постачання - з 01.01.2019.

Позивач звертався до ПАТ Запоріжжяобленерго Вільнянського РЕМ з заявою (вих. № 220/81-38 від 21.01.2019) Про повернення залишку коштів з вимогою повернути залишок зайво перерахованих у листопаді-грудні 2018 року коштів в розмірі 103146,98 грн., шляхом їх перерахування на рахунок ТОВ Ритм .

Також позивач звертався до ПАТ Запоріжжярбленерго та Вільнянського РЕМ із заявами за вих. № 458/319-72 від 19.03.2019 та вих. №580/441-93 від 14.05.2019 про проведення перезаліку заборгованості у зазначеній сумі, що утворилася внаслідок переплати за договором № 55 від 01.02.2007, та підтверджена актом звірки станом на 31.12.208, за послуги з розподілу електроенергії.

Відповідно до заяви ТОВ Ритм від 02.09.2019 вих. № 262/745-44 останнє надало згоду на повернення ПАТ Запоріжжяобленерго заборгованості в сумі 103146,98 грн. переплати за активну електричну енергію 7 (сьома) рівними частинами на рахунок позивача.

ТОВ Ритм та ПАТ Запоріжжяобленерго Вільнянського РЕМ були підписані Акти звіряння взаємних розрахунків за договором №55 від 01.02.2007 станом 31.12.2018, на 13.06.2019 та на 11.03.2020, згідно з якими сальдо на користь позивача склало 103146,98 грн.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В частині 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

За змістом ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було наведено вище, відповідно до постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» анульовано ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії електричними мережами, а також постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Тобто ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з п. 56 ст.1 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Відповідно до ч.1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.

Як слідує із змісту позовної заяви, після проведення розрахунку за фактично спожиту активну електричну енергію, із загальної суми 146732,42 грн., перерахованої на підставі договору в якості передплати за грудень 2018 та січень 2019, залишок коштів за електроенергію, обсяги якої не було спожито, складає 103146,98 грн.

Зайво перераховані позивачем грошові кошти у якості попередньої оплати за електричну енергію ПАТ «Запоріжжяобленерго» не повернуто. Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед позивачем на 11.03.2020 становить 103146,98 грн.

Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач вказані грошові кошти позивачу не повернув, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 103146,98 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо неможливості повернення вказаних грошових коштів у зв`язку із знаходженням їх в розпорядженні ПАТ Державний ощадний банк України та посилання на те, що останній не здійснює повернення цих грошових коштів, не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку повернути ці кошти.

Гарантоване право позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів не може ставитись в залежність від невиконання Банком платіжних доручень на повернення коштів та неврегульованість питання щодо повернення коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання і, відповідно, не є підставою для відмови у задоволенні поданого ним позову.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідачем у відзиві викладено заяву про розстрочення виконання судового рішення зі сплати боргу на 7 календарних місяців з дня ухвалення рішення.

Позивач у відповіді на відзив з наданням розстрочення виконання судового рішення категорично не погодився.

За змістом ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання.

Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У преамбулі та статті 6 §1 Конвенція гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» . Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду» .

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

В силу приписів ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Отже, при вирішенні питання про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду, необхідно виходити із дотримання балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі.

У зв`язку з чим, суд також бере до уваги наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Звертаючись з заявою про розстрочку виконання рішення, боржник не надав жодних гарантій, що рішення господарського суду буде ним виконуватись, не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення протягом зазначеного часу. Тобто, суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі. При цьому, суд враховується також і категорична незгода позивача на надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення. Крім того, позивач листом від 02.09.2019 надавав згоду на повернення частинами суми 103146,98 грн. заборгованості, що виникла внаслідок переплати, однак відповідач за більше ніж півроку не здійснив жодного часткового платежу в рахунок погашення даного боргу. Скрутний фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов`язань перед кредитором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ч.ч. 2, 4 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивачем було, в тому числі, заявлено про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, яка згідно з наданим попереднім (орієнтовним) розрахунком склала 10000,00 грн. До позовної заяви додано: копію договору № 17 про надання правничої допомоги (правової) допомоги від 16.03.2020, укладеного між адвокатом Карчевським С.О. та ТОВ Ритм ; копії платіжного доручення № 490 від 16.03.2020 про перерахування позивачем на рахунок адвоката суми 10000 грн., Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру ЗП № 006691 виданого 16.03.2020 на підставі договору №17 від 16.03.2020; довіреність № 286/203-49 від 20.03.2020, видану ТОВ Ритм адвокату Карчевському С.О.

Відповідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги № 17 від 16.03.2020 Адвокат прийняв зобов`язання надати Клієнту правничу допомогу, а саме: здійснити правовий аналіз стосунків Клієнта з ПАТ Запоріжжяобленерго за договором постачання електричної енергії № 55 від 01.02.2007 в частині повернення останнім Клієнту грошових коштів в сумі 103146,98 грн. сплачених Клієнтом за активну електроенергію за грудень 2018, січень 2019 згідно рахунків постачальника електроенергії; підготувати та подати до Господарського суду Запорізької області позовну заяві від імені Клієнта про стягнення суми 103146,98 грн. попередньої оплати; представляти законні права та інтереси Клієнта в Господарському суді Запорізької області (п.п. 1.1, 1.2, 1.3). Клієнт зобов`язався сплатити Адвокату гонорар в сумі 10000,00 грн., шляхом перерахування всієї суми на поточний рахунок Адвоката в банківській установі - попередня оплата (п.2.3).

До відповіді на відзив, яка надійшла до суду 22.04.2020, додано Акт прийому-передачі виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підписаний позивачем та адвокатом 22.04.2020, з детальним описом виконаних робіт (послуг) за договором № 17 від 16.03.2020 та їх вартості, всього - на загальну суму 10000,00 грн.

Відповідач у відзиві та запереченні на відповідь на відзив виклав заперечення щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, а саме: вказав, що вважає їх розмір завищеним, а надані позивачем докази не свідчать про те, що зазначені послуги надавались та процесуальні документи готувались адвокатом, оскільки позов, відповідь на відзив підписані керівником позивача, а не адвокатом, тому підстави для оплати та стягнення витрат на ці послуги з відповідача відсутні. Просив та зазначав, що у разі задоволення вимог в цій частині їх розмір може бути зменшений судом, з урахуванням викладених відповідачем обставин.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 16 ГПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У справі « East/West Alliance Limsted» проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд дійшов до висновку, що визначений у договорі розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги (виконання робіт) детальний опис (перелік), яких наведено в акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.04.2020, в тому числі: ознайомлення з матеріалами стосунків сторін за договором (1000,00 грн.); правовий аналіз стосунків сторін за договором та визначення правової позиції Клієнта з питання повернення грошових коштів (2000,00 грн.); підготовка та подання позовної заяви до суду (3000,00 грн.); правовий аналіз відзиву (1000,00 грн.); підготовка та подання до суду відповіді на відзив (1500,00 грн.), підготовка та подання нормативно обґрунтованого пояснення щодо розміру заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу адвоката (1500,00 грн.) є неспівмірним із складністю даної справи, обсягом наданих послуг та часу, необхідного для виконання відповідних робіт (послуг).

Так, справа розглядалась судом у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, яке не передбачає проведення судових засідань за участю сторін, сума ж гонорару сплачена позивачем адвокату в порядку попередньої оплати згідно з умовами договору, яким, в тому числі, передбачалося безпосереднє представництво інтересів Клієнта в суді. Крім того, дана справа є незначної складності; аналогічні справи вже розглядались в господарських судах України, в т.ч., в Господарському суді Запорізької області.

За таких обставин, заявлена позивачем сума витрат на послуги адвоката в загальному розмірі 10000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та принципу пропорційності, визначеному в п. 6 ч. 3 ст. 2, ст. 15 ГПК України, та є завищеною. У зв`язку з цим, суд, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час, складність справи, ціну позову, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 7000 грн. (70 % від заявленої до стягнення).

Доводи відповідача про те, що надані позивачем докази не свідчать про те, що зазначені послуги надавались та процесуальні документи готувались адвокатом, оскільки позов, відповідь на відзив підписані керівником позивача, а не адвокатом, є неспроможними з огляду на викладене вище, а також те, що підписання процесуальних документів (заяв по суті) керівником підприємства позивача не спростовує факту надання послуг адвокатом, що підтверджені зазначеними вище доказами.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм» , код ЄДРПОУ 02970104 (70002, Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Козацька, буд. 2) суму 103146 (сто три тисячі сто сорок шість) грн. 98 коп. попередньої оплати за електричну енергію, суму 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору, суму 7000 (сім тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.

Суддя О.С. Боєва