Рішення

від 29.05.2020 по справі 910/1958/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2020Справа № 910/1958/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ "ЖИТЛОЕКСПЛУАТАЦІЯ"

про стягнення 530 558,06 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ "ЖИТЛОЕКСПЛУАТАЦІЯ" про стягнення 530558,06 грн заборгованості, з яких 527787,58 грн. - сума основного боргу, 879,88 грн. - пеня, 1890,60 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 38-19-е від 26.11.2019 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №43014014ПВ від 15.03.2019 та договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №43014014ПУ від 15.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.03.2020.

26.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Протокольною ухвалою від 12.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по суті на 26.03.2020.

17.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 26.03.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.04.2020 призначив судове засідання по суті у справі №910/1958/20 на 19.05.2020.

18.05.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло повідомлення про неможливість представника позивача бути присутнім у судовому засіданні.

Ураховуючи те, що повідомлення позивача не скріплена електронним цифровим підписом, суд керуючись ч.8 ст.42, ч.2, 4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", п.12 ст.1, ст.6 Закону України "Про електронні довірчі послуги", залишив без розгляду вказане повідомлення позивача.

У судове засідання 19.05.2020 представник позивача не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання 19.05.2020 не з`явився. Письмового відзиву на позов відповідач не подав, про причини неявки у судове засідання не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання ухвалою суду від 14.04.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471826738.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Частиною п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ "ЖИТЛОЕКСПЛУАТАЦІЯ" (споживач, відповідач) укладено договір № 43014014 ПВ про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір №43014014ПВ).

Відповідно до п. 2.1. договору №43014014ПВ постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість споживчої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом п. 3.1. договору №43014014ПВ визначено, що першим розрахунком періодом постачання електричної енергії споживачу за цим договором є січень 2019 року, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією.

Згідно із п.5.1. договору №43014014ПВ, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії, суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п. 5.4 договору).

У відповідності до п.5.5. договору, розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (пункт 5.7 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач; умови договору починають виконуватися з дати сплати рахунку (квитанції) постачальника; договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (пункт 13.1 договору).

Згідно з пунктом 7.1 Комерційної пропозиції у разі, якщо споживач порушив терміни оплати (попередня оплата/остаточний розрахунок), споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.

15.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ "ЖИТЛОЕКСПЛУАТАЦІЯ" (споживач, відповідач) укладено договір № 43014014 ПУ про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом підписання заяви-приєднання №18/4/7/1/35052 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для колективних побутових споживачів) (надалі - договір №43014014ПУ).

У вказаній заяві-приєднання №18/4/7/1/35052 від 15.03.2019 визначено дату початку постачання електричної енергії - 01.02.2019 року.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість споживчої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом п. 3.4. договору визначено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена у заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але у будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору.

Згідно з п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку) затверджених Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка додатком до договору.

У пункті 5.8. договору встановлено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.10. договору, оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути менше 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеної у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

У відповідності до пп.1 п.6.2. договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату споживчої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Згідно із п.5 Комерційної пропозиції, колективний побутовий споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії не рідше, як один раз на місяць за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. Оплата колективним побутовим споживачем за спожиту електричну енергію має бути здійснена у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду не залежно від дати отримання рахунку. Колективний побутовий споживач на період до дати початку дії нового ринку електричної енергії, у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", надає звіти про покази засобу обліку за формою, яка є зразком до даного договору або формою, узгодженою з оператором системи, за розрахунковий період та у дати, встановлені договором про постачання електричної енергії, що діяв станом на 31 грудня 2018 року, до отримання окремого повідомлення від Постачальника про зміну відповідної дати чи періоду.

За змістом пункту 7.1. Комерційної пропозиції, для колективних споживачів за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Згідно із довідки позивача, доданої до позову, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №43014014ПВ від 15.03.2019 становить 122837,02 грн, за договором №43014014ПУ від 15.03.2019 - 404950,56 грн.

У подальшому, 26.11.2019 між сторонами укладений договір №38-19-е про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №43014014ПВ від 15.03.2019 та договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №43014014ПУ від 15.03.2019 (надалі - договір про реструктуризацію).

Відповідно до п.1 договору про реструктуризацію, боржник визнає, підтверджує та зобов`язується сплатити у повному обсязі заборгованість за спожиту електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу №43014014ПВ від 15.03.2019 та договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №43014014ПУ від 15.03.2019, особовий рахунок №43014014, сумою 527787,58 грн, у т.ч. ПДВ 87964,59 грн, станом на 26.11.2019, відповідно до Графіка погашення заборгованості (далі - ГПК), який є додатком 1 до договору про реструктуризацію.

Згідно із п.4 договору про реструктуризацію, у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості кредитор нараховує боржнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

У пункті 6 договору про реструктуризацію передбачено, що у разі прострочення боржником оплати заборгованості за договором про реструктуризацію понад десять календарних днів від терміну, встановленого ГПЗ, цей договір припиняє свою дію, а кредитор набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за договором про реструктуризацію щодо сплати частини чергового платежу у сумі 87987,58 грн, строк оплати якого встановлено до 10.12.2019, у зв`язку із чим договір про реструктуризацію на підставі пункту 6 втратив свою чинність та у позивача виникло право на стягнення всієї суми заборгованості, що станом на 01.02.2020 становить 527787,58 грн.

У зв`язку зі простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував пеню у сумі 879,88 грн та 3% річних у сумі 1890,60 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.5.7. договору №43014014ПВ про постачання електричної енергії споживачу від 15.03.2019, оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Згідно із п.5 Комерційної пропозиції (додаток 3 до договору №43014014ПУ від 15.03.2019) колективний побутовий споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії не рідше, як один раз на місяць за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. Оплата колективним побутовим споживачем за спожиту електричну енергію має бути здійснена у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду не залежно від дати отримання рахунку.

Згідно із довідки позивача, доданої до позову, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №43014014ПВ від 15.03.2019 становить 122837,02 грн, за договором №43014014ПУ від 15.03.2019 - 404950,56 грн.

26.11.2019 між сторонами укладений договір №38-19-е про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №43014014ПВ від 15.03.2019 та договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №43014014ПУ від 15.03.2019.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

У договорі про реструктуризацію відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед позивачем за договором №43014014ПВ від 15.03.2019 та договором №43014014ПУ від 15.03.2019 (особовий рахунок №43014014) станом на 26.11.2019 у сумі 527787,58 грн.

Згідно із графіка погашення заборгованості сторони встановили наступний порядок оплати: до 10.12.2019 - 20477,02 грн та 67510,56 грн, до 10.01.2020 - 20477,02 грн та 67510,56 грн, до 10.02.2020 - 20477,02 грн та 67510,56 грн, до 10.03.2020 - 20477,02 грн та 67510,56 грн, до 10.04.2020 - 20477,02 грн та 67510,56 грн, до 10.05.2020 - 20477,02 грн та 67510,56 грн.

У порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію щодо сплати частини чергового платежу у сумі 87987,58 грн, строк оплати якого встановлено до 10.12.2019.

У пункті 6 договору про реструктуризацію сторони погодили, що у разі прострочення боржником оплати заборгованості за договором про реструктуризацію понад десять календарних днів від терміну, встановленого ГПЗ, цей договір припиняє свою дію, а кредитор набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

Ураховуючи п.6 договору про реструктуризацію, оскільки відповідач допустив прострочення сплати заборгованості згідно графіка погодженого сторонами, позивач починаючи з 11.12.2019 набув право вимагати від відповідача сплати всієї заборгованості за спожиту електричну енергію, що становить 527787,58 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, заборгованість відповідача у сумі 527787,58 грн підтверджена матеріалами справи, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов`язання, позивач нарахував пеню у сумі 879,88 грн за період 11.12.2019 по 20.12.2019 на суму 87987,58 грн та 3% річних у сумі 1890,60 грн за період з 11.12.2019 по 20.12.2019 на суму 87987,58 грн, з 21.12.2019 по 31.01.2020 на суму 527787,58 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем, всупереч приписам ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" нараховано пеню, розмір якої перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені у розмірі 670,15 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3% річних у сумі 1890,60 грн за загальний період з 11.12.2019 по 31.01.2020 здійснений позивачем арифметично правильно, з урахуванням часткових оплат, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ "ЖИТЛОЕКСПЛУАТАЦІЯ" про стягнення 530 558,06 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ "ЖИТЛОЕКСПЛУАТАЦІЯ" (03048, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЕРНСТА, будинок 12, ідентифікаційний код 38792310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЮРІЯ ІЛЛЄНКА, будинок 31, ідентифікаційний код 41916045) основний борг у сумі 527787,58 грн, пеню у сумі 670,15 грн, 3% річних у сумі 1890,60 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 7955,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.05.2020.

Суддя С. О. Турчин