Рішення

від 27.05.2020 по справі 914/2678/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2020 справа № 914/2678/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КСЕНКО , м. Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю БМ КОМФОРТ , м.Львів

про стягнення 12 281 068,16 грн.

Суддя Коссак С.М.

за участі помічника суддіДубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився .

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю КСЕНКО до Товариства з обмеженою відповідальністю БМ КОМФОРТ про стягнення заборгованості в сумі 12 281 068,16 грн.

Предметом позову є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БМ КОМФОРТ заборгованості за договором поставки від 21.05.2018 №21051 в сумі 12 281 068,16 грн., з яких:

- 10 622 993,96 грн сума основного боргу;

- 267 868,64 грн 3 % річних;

- 455 228,57 грн інфляційні втрати;

- 934 976,99 грн пені.

Підставою позову є обставини, з якими пов`язується неналежне виконання умов Договором поставки від 21.05.2018 №21051.

23.12.2019 ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 23.01.2020.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

21.05.2020 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 1189/19), з доказами надіслання даної заяви відповідачу.

Позивач просить прийняти заяву до розгляду, зменшити розмір позовних вимог по справі №914/2678/19, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ КОМФОРТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЕНКО" 12 143 587,10 грн., з яких: 10 622 993,96 грн сума основного боргу, 267 868,64 грн 3 % річних, 317 747,47 грн інфляційні втрати та 934 976,99 грн пені. Також стягнути з відповідача витрати на судовий збір в розмірі 182 153,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 75 088,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.05.2020 року прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру

позовних вимог від 21.05.2020 (вх.№1189/20) у справі №914/2678/19; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданніна 27.05.2020 р.

Відтак, справа слухається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.05.2020 (вх.№1189/20) у справі №914/2678/19.

В судове засідання 27.05.2020 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. Відповідач не подав у встановлені судом строки заперечень проти позову.

Ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві. Однак, відділення поштового зв`язку поштові відправлення з ухвалами суду по справі, що надіслані на адресу відповідача, повернулись на адресу суду, з відміткою органу зв`язку про причини невручення "за терміном зберігання".

Зважаючи на вказане, суд констатує, що відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлені йому судом строки. Зокрема, з інформації, розміщеної на веб-сайті Укрпошти, вбачається, що 27.12.2019 відділення поштового зв`язку намагалось вручити поштове відправлення № 7901412934876 відповідачеві (однак, зазначено, не вручене із інших причин, за терміном зберігання). Таким чином, відповідач вважається таким, що отримав ухвалу 27.12.2019. А строк, встановлений судом для подання відзиву, закінчився 13.01.2020.

Незважаючи на вказане, відзив на позов не надходив до суду як до 13.01.2020, так і після цієї дати.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені положення набрали чинності 02.04.2020.

Водночас, строк для подання відзиву в цій справі закінчився до набрання чинності зазначеними положеннями.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві. Відтак, судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про судовий розгляд.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення сторін про розглядуваний спір.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у Постанові від 16.05.2018р. №910/15442/17.

Зважаючи на зазначене, суд констатує, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий процес.

Зважаючи на відсутність підстав, передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 27.05.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору поставки від 21.05.2018 №21051не здійснив своєчасно та повну оплату поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 10 622 993,96 грн. за поставлений товар. Також за неналежне виконання грошових зобов`язань позивач здійснив нарахування відповідачеві267 868,64 грн. 3 % річних, 317474,47 грн. інфляційних втрат та 934 976,99 грн пені.

Разом з позовною заявою у справі №914/2678/19, заявлено розмір судових витрат, які складаються з:

- 182 153,80 грн сплаченого судового збору.

06.02.2020 року через канцелярію суду подано представником позивача заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за вх.№6471/20 від 06.02.2020 року, в якій представник позивача просить прийняти дану заяву до розгляду та задовільнити, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 75 088грн.

27.05.2020 року на електронну адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (уточнена) за вх.№18522/20 від 27.05.2020 року з документами згідно вказаного переліку. В даній заяві представник позивача зазначає, що позовна заява, яка є фактично першою заявою сторони (позивача) по суті, не містить попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив.Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Предметом доказування є обставини з яким пов`язує факт укладення договору поставки, його належне виконання в частині оплати, застосування за прострочення виконання грошового зобов`язання (за неналежне виконання ) нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, у спосіб визначеним законодавством.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КСЕНКО (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БМ КОМФОРТ (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - Покупець)у укладено Договір поставки від 21.05.2018 № 21051 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар в кількості, асортименті, за цінами, що вказані у Специфікації (Додаток № 1 до Договору), яка є його невід`ємною частиною, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується приймати та оплачувати його.

Загальна ціна Договору становить 11 550 854,00 грн (п.2.1. договору)

Згідно з п. 2.2. оплата за передбачений цим Договором Товар Покупець проводить шляхом:

відповідно до п. 2.2.1. Договору - здійснення попередньої оплати у розмірі 30 % від загальної ціни Договору, визначеної у п. 2.1. Договору, що становить 3 465 256,20 грн. (три мільйони чотириста шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість грн. 20 коп.) з ПДВ, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання цього Договору;

відповідно до п. 2.2.2. Договору - здійснення остаточного розрахунку у розмірі 70 % від загальної ціни Договору, визначеної у п. 2.1. Договору, що становить 8 085 597,80 грн. (вісім мільйонів вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім грн. 80 коп.) з ПДВ, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки Товару, що підтверджується підписанням Сторонами видаткової накладної.

На виконання умов договору та Специфікації позивачем поставлено та відповідачем отримано товар на загальну суму11 550 853,96 грн. (одинадцять мільйонів п`ятсот п`ятдесят тисяч вісімсот п`ятдесят три грн. 96 коп.), що підтверджується видатковими накладними від 22.12.2018 № 591 на суму 9 154 058,00 грн, від 08.08.2019 №362 на суму 927 860,00 грн та від 08.08.2019 №Р363 на суму 1 468 935,96 грн та товарно-транспортними накладними від 22.12.2018 № Р591, від 08.08.2019 № Р362 та від 08.08.2019 № Р363, що підписані та скріплені печатками сторін без жодних застережень.

16.07.2019 відповідачем частково виконано зобов`язання за договором, а саме оплачено одержані товари на загальну суму 927 860,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 15.07.2019, проведено банком 16.07.2019.

Позивачем 05.03.2019р. на адресу відповідача була направлена претензія № 1 від 25.05.2019, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість в сумі 9 562 015,49 грн та 01.11.2019 була направлена претензія № 2 від 01.11.2019 про сплату заборгованості в сумі 12 517 267,89 грн.

Отже, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача становить 10 622 993,96 грн., що підтверджується також і підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків, який скріплений печаткою.

В матеріалах справи немає доказів повної оплати відповідачем вартості поставленого товару.

Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 10 622 993,96 грн.

Відповідач покладені на нього зобов`язання щодо оплати отриманої продукції за Договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 10 622 993,96грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 267 868,64 грн. 3 % річних, 317 747,47 грн. інфляційних втрат та 934 976,99 грн пені (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.05.2020 (вх.№1189/20) у справі №914/2678/19.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором. Виконання обов`язку проведення відповідачем повної оплати вартості отриманого товару не підтверджений чи заперечень, щодо факту неотримання товару відповідачем не подано.

Норми права та мотиви суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 10 622 993,96 грн основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.1. Договору будь-яка з Сторін цього Договору, яка не виконала зобов`язання за Договором, або що виконала їх неналежним чином, несе відповідальність відповідно до законодавства України та цього Договору.

Пунктом8.4. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати, Покупець виплачує договірну неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невчасно здійсненого платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд погоджується з розміром заявлених позивачем пені. Таким чином, в межах визначених позивачем сум, до стягнення підлягає 934 976,99 грн пені.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 267 868,64 грн 3% річних, та 317 747,47грн. - інфляційних нарахувань, зазначає, що такі здійснено правильно та тому зазначені вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд погоджується з розміром заявлених позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань. Таким чином, в межах визначених позивачем сум, до стягнення підлягає 267 868,64 грн. 3% річних та 317 747,47грн. - інфляційних нарахувань.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають повністю задоволенню, а саме, стягненню підлягає: 10 622 993,96 грн. основного боргу, 934 977,99 грн пені, 267 868,64 грн 3% річних та 317 747,47грн. інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 184 216,02 грн.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.05.2020 року (вх.№1189/20) позивач просить стягнути з відповідача 182 153,80грн. судового збору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивачапідлягає судовий збір в сумі 182 153,82грн.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

06.02.2020 року через канцелярію суду подано представником позивача заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за вх.№6471/20 від 06.02.2020 року, в якій представник позивача просить прийняти дану заяву до розгляду та задовільнити, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 75 088грн. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів заяви наступні документи: договір про надання правничої допомоги №03/02-2020 від 03.02.2020, Додаткова угода № 2 до Договору від 03.02.2020 року на суму 75 088 грн, ордер КС № 421934 від 05.02.2020, Рахунок №3від 05.02.2020 року, білет на потяг №705КА сполученням Київ-Львів на суму 303,98грн., Білет на потяг №716ЛБ сполученням Львів-Київ на суму 321,36 грн.

27.05.2020 року на електронну адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (уточнена) за вх.№18522/20 від 27.05.2020 року з документами згідно вказаного переліку (коріяатку приймання-передачі від 26.05.2020 року; копія платіжного доручення №878 від 05.02.2020 року; білет на потяг сполученням Київ-Львів на 25.02.2020 року №705 КБ на суму 690,90грн.; білет на потяг сполученням Київ-Львів на 25.02.2020 року №706 ЛБ на суму 690,90грн.

Представник позивача зазначає, що заявлений розмір, що становить 75 088 грн. є співмірним, з огляду на те, що розгляд справи відбувається в м. Львові, хоча юридична особа - позивач та його представник - Адвокатське бюро Спенсер Валентина Загарія знаходить в м. Києві , тому представником буде витрачено багато часу на дорогу в суд, адвокатом витрачено та буде витрачено багато часу на підготовку до судового розгляду справи та підготовку документів по справі, та послуги за надання правничої допомоги становлять менше 0,6% від загального розміру заборгованості відповідача перед позивачем.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до п.9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтований розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У поданій позовній заяві (вих.№17/12-19 від 17.12.2019 року за вх.№2704 від 20.12.2019 року) орієнтований попередній розрахунок суми витрат на правничу допомогу не передбачений. Також орієнтований розрахунок витрат на правничу допомогу не поданий і в судовому засіданні 23.01.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору (позовною заявою згідно ст. 161 ГПК України) до суду не було подано заяви про орієнтований розрахунок витрат на правничу допомогу, зокрема така заява подана тільки 06.02.2020 року за вх.6471/20.

Відповідно до ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, в порушення вимог ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг) та інших доказів виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Відсутність детального опису робіт (послуг) виконаних (наданих) адвокатом, доказів із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обгрунтованим і пропорційним предмету спору.

Досліджуючи це питання, оцінюючи обставини предмета доказування, спору у цій справі, суд доходить висновку, що він не є складним, містить Акт звірки взаєморозрахунків, що належним чином підписаний учасниками справи на основну суму боргу, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність оформлених процесуальних документів не є значним.

Належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг адвокатом не подано, а тому підстави для стягнення витрат на правову допомогу у вказаному розмірі відсутні (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлена у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.).

Представником позивача подано Акт приймання-передачі № 26/05 від 03 лютого 2020 року до Договору про надання правничої допомоги №03/02-2020 від 03 травня 2020 року, у якому зазначено загальну суму витрат на правничу допомогу без конкретизації витраченого часу та витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, пунктом 1 Акту приймання-передачі передбачено - ознайомлення з позовною заявою по справі №914/2678/19 з додатками та наданими до суду документами; пунктом 2 передбачено ознайомлення з первинними документами позивача (замовника) у правовідношеннях з відповідачем у справі (ТОВ БМ Комфорт ) за договором поставки від 21.05.2018 року; пунктом 3 передбачено підготовка та формування правової позиції щодо найкращого вирішення спору між позивачем (замовник) та відповідачем (ТОВ 2БМ Комфорт ) по справі №914/2678/19; пунктом 4 передбачено збір нових доказів, які не були додані позивачем (замовником) до позовної заяви у справі №914/2678/19 на момент її подачі; пунктом 6 перебачено надіслання поштою письмових пояснень по справі №914/2678/19 відповідачу (ТОВ БМ Комфорт ); пунктом 7 передбачено подання письмових пояснень по справі №914/2678/19 до канцелярії суду; пунктом 9 передбачено надіслання поштою клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи відповідачу ТОВ БМ Комфорт ); пунктом 10 передбачено подання клопотання про долучення доказів до суду через канцелярію; пунктом 13 передбачено сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову по справі №914/2678/19; пунктом 15 передбачено подання заяви про забезпечення позову по справі №914/2678/19 до суду через канцелярію; пунктом 17 передбачено подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду через канцелярію; пунктом 22 передбачено пошук судових рішень по справі №914/2678/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зокрема, послуги передбачені вищезазначеними пунктами Акту приймання-передачі, не вимагають великого обсягу юридичної роботи (більше технічної), такі дії не потребують професійних навичок. При цьому правова позиція позивача визначена у позовній заяві, після укладення договору про надання правничої допомоги, не змінилася. Крім цього, зазначений вище Акт містить ряд послуг, не передбачених договором №03/02-2020 (надіслання поштової кореспонденції, пошук судових рішень в Єдиному державному реєстрі, подання документів через канцелярію суду тощо).

Поряд з тим, пунктами 18, 20 Акту передбачено забезпечення явку адвоката в судовому засіданні, що призначено на 06.02.2020 року та 25.02.2020 року.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Адвокатом надано до суду копію 4 посадочних документів (електронний квиток) на потяг сполученням Київ - Львів та Львів - Київ відповідно на 06.02.20р. та 25.02.20р., з вказаною у них загальною вартістю 2 007,14 грн (прізвище, ім`я пасажира - ОСОБА_1 ).

Суд доходить висновку, що зазначену суму слід стягнути з відповідача як відшкодування витрат на правничу допомогу в силу ч.2 п.2 ст.126 ГПК України, оскільки ця сума судом може бути встановлена на підставі проїзних документів.

Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, заяви про зменшення витрат на правничу допомогу від відповідача до суду не поступило.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 року (справа East/WestAllianceLimited проти України , заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обгрунтованим (п.268).

З огляду на те, що позивачем разом з першою заявою по суті спору не подано до суду попереднього орієнтованого розрахунку суми судових витрат, яку він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрат на правничу допомогу, не надано всупереч ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, суд доходить висновку про відмову у відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу у розмірі 73 080,86 грн. ( з врахуванням правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС у справі №904/4494/18 від 12.11.2019 року). Стягненню підлягає відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 2 007,14 грн. як компенсація витрат адвоката на підставі проїзних документів.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БМ КОМФОРТ (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, буд. 3; код ЄДРПОУ 39234025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КСЕНКО (02002, м. Київ, вул. Флоренції, буд. 1/11, офіс 197; код ЄДРПОУ 39330111) 10 622 993,96 грн основного боргу, 934 977,99 грн пені, 267 868,64 грн 3% річних, 317 747,47 грн інфляційних втрат, 182 153,80 грн.відшкодування витрат на оплату судового збору та 2 007,14 грн. відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua .

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2020р.

Суддя Коссак С.М.