Рішення

від 25.05.2020 по справі 918/210/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/210/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім Український медіа холдінг"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГОПРЕС"

про стягнення заборгованості 65 237,56 грн.

Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім Український медіа холдінг" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГОПРЕС" про стягнення в сумі 65 237 грн. 56 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами Договорів №П19-49 від 01.01.2019 р. та №38 від 04.01.2016 р. Так, позивач вказує, що на виконання укладених Договорів ним було поставлено відповідачу друковані видання - періодичні засоби масової інформації на умовах, визначених цими договорами. Проте, відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі зобов`язання щодо оплати вартості отриманих від позивача видань.

Заборгованість відповідача становить:

- по оплаті за Договором №П19-49 від 01.01.2019 р. - 25773,35 грн. Покликаючись на умови Договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував: 8 937,48 грн. пені, 744,80 грн. - 3% річних, 208,13 грн. інфляційних втрат.

- по оплаті за Договором №38 від 04.01.2016 р. - 20 678,12 грн. Покликаючись на умови Договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував: 8 058,61 грн. пені, 671,61 грн. - 3% річних, 165,46 грн. інфляційних втрат.

Позивач зазначає, що станом на 17 лютого 2020 року заборгованість відповідача перед позивачем становить всього 65 237,56 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 03.03.2020 р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви - подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

На виконання вимог ухвали від 03.03.2020 р. позивачем надано платіжне доручення №1 від 12.03.2020 р. про сплату 2 102 грн. 00 коп. судового збору.

Крім того, судом перевірено надходження судового збору до бюджету, та встановлено, що судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. зараховано до спеціального фонду державного бюджету України, про що у матеріалах справи наявна відповідна виписка (надійшла до суду 13.03.2020 р.).

Отже, станом на 27.03.2020 р. підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, були відсутні.

Ухвалою суду від 27.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Заяви та клопотання учасників у справі

23 березня 2020 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Судом на адресу учасників справи надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі. Позивач ухвалу отримав 03 квітня 2020 року. Відповідач ухвалу отримав 30 березня 2020 року. Вказане підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції адресатам.

У строки, обумовлені ухвалою від позивача та відповідача жодних заяв/клопотань не подано. Станом на 28 травня 2020 року заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін від учасників не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, господарським судом встановлено наступне.

25 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім Український медіа холдінг" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженого відповідальністю "ОГОПРЕС" (покупець, відповідач) було укладено договір №П19-49 (арк.с. 55-59).

04 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім Український медіа холдінг" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженого відповідальністю "ОГОПРЕС" (покупець, відповідач) було укладено договір №38 (арк.с. 97-101).

Відповідно до предмету укладених між сторонами договорів, постачальник здійснює поставки партій періодичних друкованих засобів масової інформації (надалі - видання) на умовах, визначених цим договором та відповідними Специфікацій, які після їх підписання уповноваженими представниками обох сторін є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договорів, найменування видання, періодичність виходу, ціна видання, термін оплати, параметри ремісії, а також інші відомості про умови поставок окремих видань, визначені Сторонами, вказуються у відповідних Специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками обох Сторін, додаються до Договору і є його невід`ємними частинами.

За умовами пункту 4.1. Договорів, перехід права власності на видання відбувається в момент їх прийому Покупцем у Продавця, якщо інше не визначено у відповідній Специфікації. У випадку, якщо Покупець отримує відповідну партію видань через підприємство, яке здійснює доставку (перевезення) видань, вважається, що право власності та ризики випадкової загибелі видань переходять до Покупця з моменту відвантаження перевізнику (з дати підписання Продавцем, його представником або експедитором відповідної товарно-транспортної накладної).

Пунктом 4.4. Договорів передбачено, що партія супроводжується накладною, на якій підписи уповноважених представників Сторін скріплюються печатками чи штампами.

Відповідно до пункту 6.1. Договорів оплата вартості поставлених видань здійснюється Покупцем у безготівковій формі, згідно з цінами і термінами оплати, зазначеним у відповідних Специфікаціях, на підставі цього Договору. Сторони погодилися і підтверджують, що Постачальник має право в односторонньому порядку змінити відпускну ціну видання, шляхом повідомлення про це Покупця не менше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати зміни ціни направивши відповідні повідомлення по електронній пошті. Прийняття нових цін Покупцем підтверджується оформленням сторонами нової специфікації. У разі якщо протягом 7 (семи) календарних днів після отримання нової специфікації Покупець не підпише її, і не направить Постачальнику підписаний з його боку екземпляр нової специфікації, сторони будуть вважати, що Покупець прийняв нове підвищення цін. Факт прийняття нових партій видань Покупцем за зміненими цінами, шляхом підписання видаткової накладної (товарно-транспортної накладної перевізником) де вказані нові ціни, є підтвердженням згоди Покупця зі зміною ціни на видання і виникненням у Покупця обов`язку оплатити отримані видання за новими цінами.

Відповідно до п. 6.3. (3.6.) Договорів до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, Постачальник направляє Покупцю Акт звірки та Зведені видаткові накладні за звітний місяць у двох примірниках, які підписані Постачальником і завірені його печаткою. Другі примірники зазначеного Акта та Зведеної видаткової накладної Покупець зобов`язується підписати, завірити своєю печаткою і повернути Постачальнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем. У разі неотримання та/або отримання з порушенням термінів, зазначених у даному пункті Договору, Постачальником Акту звірки та /Зведеної видаткової накладної від Покупця, вважається, що Покупець погоджується і підтверджує дані, зазначені в таких Актах звірки та Зведених видаткових накладних.

Відповідно до п. 10.1 Договору №П19-49 останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін і діє до 31 грудня 2019 року.

Згідно п. 10.1 Договору №38 останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін і діє до 31 грудня 2016 року.

Пунктом 10.2. Договорів передбачено - якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про своє небажання його продовжувати, Договір вважається автоматично продовжений Сторонами на рік та них же умовах.

Також сторони погодили та підписали специфікацію до Договору №П19-49 (додаток № 1 від 01.01.2019 р.) (арк.с. 60), специфікації до Договору №38 (додаток № 1 від 04.01.2016 р., додаток №3 від 20 грудня 2017 року, додаток №4 від 01 жовтня 2018 року) (арк.с. 102-104), у яких відобразили найменування видань, які поставлятимуться.

Постачальник (позивач) здійснював поставку друкованої продукції Покупцю (відповідачу) в період з 05.12.2018 року по 28.12.2018 року та з 02.01.2019 року по 15.02.2019 року. Накладні підписані та скріплені відбитками печаток обох сторін. Вказане підтверджується наявними у справі належним чином завіреними копіями зведених видаткових накладних (арк.с. 13-54,61-95).

З огляду на найменування видань та період їх поставки, враховуючи товари, що відображені та погоджені сторонами у Специфікаціях до Договорів, суд прийшов до висновку, що поставка друкованої продукції по цих накладних здійснювалася згідно умов Договорів №П19-49 від 01.01.2019 р. та № 38 від 04.01.2016 р.

По Договору №П19-49 від 01.01.2019 р. відповідачу було поставлено друковані видання на загальну суму 31 619,99 грн. Зі сторони відповідача було оплачено товар у сумі 2 000,00 грн. Повернуто видань позивачу на суму 3 846,64 грн. Таким чином, несплаченими залишилися 25773,35 грн.

По Договору №38 від 04.01.2016 р. відповідачу було поставлено друковані видання на загальну суму 21 818,48 грн. Зі сторони відповідача було оплачено товар у сумі 1 140,36 грн. Таким чином, несплаченими залишилися 20 678,12 грн.

Отже, Позивач виконав свої зобов`язання за вищевказаними Договорами в строк, обумовлений даними договорами.

Проте, відповідач вартість видань оплатив частково.

Заборгованість відповідача станом на час розгляду справи становить по обох Договорах всього 46 451,47 грн.

Вказане не заперечив та не спростував відповідач. Доказів оплати вартості видань на суму 46451,47 грн. станом на час розгляду справи до господарського суду не подав.

Відповідно до п. 7.2. Договорів покупець за прострочення оплати поставлених видань сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу. При цьому Постачальник має право припинити відвантаження до моменту остаточного розрахунку за раніше поставлену продукцію.

Покликаючись на пункт 7.2. Договорів позивач нарахував відповідачу пеню:

- у розмірі 8 937,48 грн. по Договору №П19-49 від 01.01.2019 р. на суму боргу 25 773,35 грн.

- у розмірі 8 058,61 грн. по Договору №38 від 04.01.2016 р. на суму боргу 20 678,12 грн.

Всього, за підрахунками позивача пеня складає 16 996,09 грн.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу:

- 744,80 грн. - 3% річних та 208,13 грн. інфляційних втрат по Договору №П19-49 від 01.01.2019 р. на суму боргу 25 773,35 грн.

- 671,61 грн. - 3% річних, 165,46 грн. інфляційних втрат по Договору №38 від 04.01.2016 р. на суму боргу 20 678,12 грн.

Всього за підрахунками позивача : 1 416,41 грн. - 3% річних та 373,59 грн. - інфляційних втрат.

Розрахунки пені, 3% річних та інфляційних наведено на арк.с. 11-12, 96.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених вище обставин суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договорів поставки.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У частині другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, печатку, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому у даному випадку ці накладні визнаються судом первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (друковані видання).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заборгованість відповідача становить по обох Договорах всього 46 451,47 грн. Доказів оплати вартості видань на суму 46 451,47 грн. станом на час розгляду справи відповідач до господарського суду не подав.

Відтак, вимоги позивача про стягнення із відповідача вказаної суми основного боргу є законними, обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволеню.

Щодо нарахованих сум пені суд вказує наступне.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки відповідач порушив умови договорів щодо строків проведення розрахунків за отримані друковані видання, відтак у позивача виникло право на нарахування пені.

Позивач скористався таким правом та нарахував відповідачу, покликаючись на пункт 7.2. Договорів, пеню:

- у розмірі 8 937,48 грн. по Договору №П19-49 від 01.01.2019 р. на суму боргу 25 773,35 грн.

- у розмірі 8 058,61 грн. по Договору №38 від 04.01.2016 р. на суму боргу 20 678,12 грн.

Всього, за підрахунками позивача пеня складає 16 996,09 грн.

При цьому, згідно наданих позивачем детальних розрахунків пені, вказану санкцію нараховано по кожній накладній окремо, починаючи із дня коли виникло право її нарахування (по спливу терміну добровільної сплати за отриманий товар). А закінчується період нарахування пені по всіх накладних - 17.02.2020 р. (перед зверненням позивача до господарського суду).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, невірним є обрахування пені за весь час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

Відносно нарахованих позивачем сум пені суд звертає увагу, що у даному випадку вірним є нарахування пені на заборгованість з оплати видань (по згаданих вище договорах, що були укладені між сторонами у даній справі) по кожній накладній окремо.

Оскільки нарахування такої санкції починається з наступного дня, по спливу строку коли зобов`язання мало бути виконано добровільно, а припиняється через 6 місяців, тому для її обрахунку слід враховувати борг по кожній накладній, та нарахування починати з наступного дня, по спливу часу коли зобов`язання зі сплати коштів мало бути виконано добровільно, разом з тим припинити - через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Із розрахунку позивача вбачається, що має місце вихід за межі шестимісячного строку нарахування пені.

Тому суд здійснив власний обрахунок пені, використовуючи калькулятори інформаційно-аналітичної системи ЛІГА ЗАКОН (LIGA CLIENT), та встановив, що її арифметично правильний розмір (за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) складає:

- 4 548,90 грн. по накладних за Договором №П19-49 від 01.01.2019 р. на суму боргу 25 773,35 грн.

- 3 662,67 грн. по накладних за Договором №38 від 04.01.2016 р. на суму боргу 20 678,12 грн.

Всього, за підрахунками суду вірний розмір пені становить 8 211,57 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 8211,57 грн.

Решта суми пені 8 784,52 грн., що заявлена до стягнення позивачем - нарахована необгрунтовано та надмірно. Тому не підлягає стягненню.

Відносно заявлених до стягнення позивачем 744,80 грн. - 3% річних та 208,13 грн. інфляційних втрат по Договору №П19-49 від 01.01.2019 р. (на суму боргу 25 773,35 грн.), та 671,61 грн. - 3% річних, 165,46 грн. інфляційних втрат по Договору №38 від 04.01.2016 р. (на суму боргу 20 678,12 грн.) слід вказати наступне.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 року та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, встановив (використовуючи калькулятори інформаційно-аналітичної системи ЛІГА ЗАКОН (LIGA CLIENT), що він є арифметично правильним. Отже, заявлені до стягнення з відповідача :

- 744,80 грн. - 3% річних та 208,13 грн. інфляційних втрат по Договору №П19-49 від 01.01.2019 р. на суму боргу 25 773,35 грн.;

та

- 671,61 грн. - 3% річних, 165,46 грн. інфляційних втрат по Договору №38 від 04.01.2016 р. на суму боргу 20 678,12 грн.,

а всього 1 416,41 грн. 3% річних та 373,59 грн. інфляційних втрат - підлягають задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 46 451,47 грн. - основного боргу за поставлені друковані видання, 8 211,57 грн. - пені, 1416,41 грн. 3% річних та 373,59 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 8 784,52 грн. пені в позові слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених у даній справі складає 86,53%.

Зважаючи, що позов задоволено частково, тому на відповідача покладається до відшкодування позивачу 1 818,86 грн. судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГОПРЕС" (39028, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд.48; код ЄДРПОУ 35567581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ УКРАЇНСЬКИЙ МЕДІА ХОЛДІНГ" (04073, м. Київ, провул.Куренівський, 17, літера Г, код ЄДРПОУ 30375222) - 46 451 (сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн. 47 коп. основного боргу за поставлений товар, 8 211 (вісім тисяч двісті одинадцять) грн. 57 коп. пені, 1416 (одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 41 коп. 3% річних, 373 (триста сімдесят три ) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 1 818 (одну тисячу вісімсот вісімнадцять) грн. 86 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 8 784 грн. 52 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 28 травня 2020 року.

Суддя Бережнюк В.В.