Ухвала

від 25.05.2020 по справі 196/1343/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 травня 2020 року

м. Київ

справа № 196/1343/18

провадження № 61-8151ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О. , Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про визнання незаконними та скасування рішень Царичанської селищної ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Царичанської селищної ради від 15 лютого 2012 року № 415-18/VI Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення Царичанської селищної ради від 12 вересня 2013 року № 818-37/VI Про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у власність громадянину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі під кадастровим номером 1225655101: 03: 022:0002 , здійснену 16 серпня 2013 року Відділом Держземагенства у Царичанському районі на ім`я ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під індексним номером 14373793, здійснену 11 грудня 2013 року Реєстраційною службою Царичанського районного управління юстиції на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) від 11 грудня 2013 року під індексним номером 14373793 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 238082612256) на ім`я ОСОБА_2 .

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що передача вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 створює йому, а також іншим мешканцям багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 перешкоди у користуванні прибудинковою земельною ділянкою, оскільки об`єкт будівництва - гараж по АДРЕСА_2 - виконаний з істотними порушеннями будівельних норм і правил виконання, а саме порушені вимоги ДБН 360-92** (відстань між прибудовою та існуючим будинком), та є самочинним будівництвом. Правові підстави для визнання незаконним та скасування рішень Царичанської селищної ради полягають в тому, що орган місцевого самоврядування не мав законодавчих підстав для надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,040 га для обслуговування житлового будинку у власність, для будівництва гаража, а також на затвердження проекту землеустрою.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Царичанської селищної ради від 15 лютого 2012 року № 415-18/VI Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано незаконним та скасовано рішення Царичанської селищної ради від 12 вересня 2013 року № 818-37/VI Про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у власність громадянину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі під кадастровим номером 1225655101: 03: 022:0002 , здійснену 16 серпня 2013 року Відділом Держземагенства у Царичанському районі Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_2 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) від 11 грудня 2013 року під індексним номером 14373793 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 238082612256) на ім`я ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під індексним номером 14373793, здійснену 11 грудня 2013 року Реєстраційною службою Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційні скарги Царичанської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

16 травня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є визнання незаконними та скасування рішень Царичанської селищної ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є неправильне застосування цим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки заявник не вказав норму права щодо питань застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. При цьому доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про визнання незаконними та скасування рішень Царичанської селищної ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. О. Кузнєцов М. Ю. Тітов