Ухвала

від 26.05.2020 по справі 233/2520/20

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/2520/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Слідчий суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 про арешттимчасово вилученогомайна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050380000520 від 23 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , про арешт тимчасово вилученого майна, в якому зазначено, що в провадженні Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020050380000520 від 23 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.05.2020 року до чергової служби Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.05.2020 року виконуюча обов`язки голови Кідратівської сільської ради ОСОБА_6 повідомила, що у с. Осикове Костянтинівського району Донецької області біля ставку невідомі викапують труби, які знаходяться на балансі Кідратівської сільської ради.

23.05.2020 року в період часу з 11 годин 00 хвилин по 14 годин 10 хвилин в установленому законом порядку проведено огляд місця події, а саме: ділянки місцевості у с. Осикове Костянтинівського району Донецької області слідчим СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області капітаном поліції ОСОБА_4 , під час якого було виявлено та вилучено 2 частини металевої труби; екскаватор-навантажувач «JCB 4CX SITEMASTER», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; талон тимчасового обліку машини на вказаний екскаватор-навантажувач серії НОМЕР_2 ; автомобіль ГАЗ 330210 вантажний бортовий з тентом, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль ГАЗ серії НОМЕР_4 ; ключі від автомобілю ГАЗ.

23.05.2020 року вилучений автомобіль ГАЗ 330210 вантажний бортовий з тентом, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , було направлено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, який розташовано на території Костянтинівського ВП по вул. Злагоди, 2, м. Костянтинівка.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіль ГАЗ 330210 р/н НОМЕР_3 , належить ОСОБА_7 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно ч.5 ст.237 КПК України 23.05.2020 року вилучені автомобіль ГАЗ 330210 вантажний бортовий з тентом, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль ГАЗ серії НОМЕР_4 ; ключі від автомобілю ГАЗ, опечатані і вилучені до Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області.

Виявлені та вилучені: автомобіль ГАЗ 330210 вантажний бортовий з тентом, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль ГАЗ серії НОМЕР_4 ; ключі від автомобілю ГАЗ, були визнані по кримінальному провадженню речовими доказами і залучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.

Слідчий просить накласти арешт на вилучені: автомобіль ГАЗ 330210 вантажний бортовий з тентом, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль ГАЗ серії НОМЕР_4 ; ключі від автомобілю ГАЗ, оскільки останні зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, з метою збереження речових доказів та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

В судовому засіданні слідчий просила задовольнити клопотання з викладених у ньому мотивів.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Користувач тимчасово вилученого майна ОСОБА_8 , власник ОСОБА_7 в судове засідання не зявилися, про день та час розгляду справи були повідомлены належним чином, заяв про відкладення розгляду не надали.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого, прокурора, дослідивши клопотання та додані матеріали приходить до наступного.

Клопотання подано в межах досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020050380000520 від 23 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є речовими доказами, а саме: матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ч.1ст. 173 КПК Українислідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до ч.2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу);можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно,оскільки, згідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод,будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенніарешту намайно слідчийсуддя маєобов`язково переконатисяв наявностідоказів напідтвердження вчиненнякримінального правопорушення.При цьомузакон невимагає абивони булиповними тадостатніми наданій стадіїкримінального провадження,однак вонимають бутитакими,щоб слідчийсуддя буввпевнений утому ,що данідокази можутьдати підставидля пред`явленняобґрунтованої підозриу вчиненнітого чиіншого злочину.Крім того,наявність доказіву кримінальномупровадженні маєдати слідчомусудді впевненістьв тому,що вданому кримінальномупровадженні необхіднонакласти видобмеження зметою уникненнянегативних наслідків та розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Кримінальні правопорушення, передбачені ст. 185 КК України відносяться до категорії злочинів проти власності. Загальною їх ознакою є предмет злочину - майно, що характеризується сукупністю певних ознак, а саме: юридичною, економічною, соціальною і фактичною. Так, економічна ознака вказує на те, що майно завжди має мінову і споживчу вартість, тобто здатне задовольняти матеріальні і інші пов`язані з ними потреби людини. Вираженням вартості предмета є його грошова оцінка, тобто ціна, яка становить сутність вартості.

Крім того, відповідно до п.2, п.25 постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія. Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

В матеріалах клопотання наявна копія балансової довідки від 23.05.2020 №89 Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, згідно якої балансова вартість будівлі насосної, стальних труб становить 8607,00 грн., знос 100% та інвентарної картки № б/н обліку основних засобів в бюджетних установи, згідно якої вартість меліоративної системи складає 8607,00 грн., знос 100%.

Враховуючи викладене,вважаю,що слідчимне доведенонеобхідність накладенняарешту навказане майнов межахцього кримінальногопровадження,оскільки слідчимне доведено,що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, з огляду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК, є злочином з матеріальним складом, який визначається з урахуванням вартості викраденого майна або вартості майна, яке особа намагалася викрасти, а відповідно до наявних у матеріалах клопотання документів вказане майно не має вартісної (грошової) оцінки.

Таким чином, підстави та мета необхідності арешту тимчасово вилученого майна слідчим в клопотанні у відповідності до вимог ст.170КПК України не обґрунтовані, що відповідно до вимог ч. 1 ст.173КПК України є однією із підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

У відповідності до ст.169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Отже, вважаю, що слідчим та прокурором не доведено та не зазначено конкретних фактичних обставин, які б виправдовували такий спосіб втручання у права та інтереси особи, щодо майна якого вирішується питання, тому в задоволенні клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12020050380000520 від 23 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050380000520 від 23 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст 15, ч.2 ст. 185 КК України відмовити.

Повернути користувачу майна ОСОБА_8 або власнику майна ОСОБА_9 , вилучені згідно протоколу огляду від 23 травня 2020 року під час огляду: автомобіль ГАЗ 330210 вантажний бортовий з тентом, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні ОСОБА_8 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, розташований на території Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУПН в Донецькій області по вул. Злагоди 2 м. Костянтинівка Донецької області; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; ключі від зазначеного транспортного засобу.

Копію ухвали направити слідчому ОСОБА_4 , прокурору ОСОБА_3 , користувачу ОСОБА_8 , власнику ОСОБА_7 .

На ухвалу слідчого судді учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1