Рішення

від 26.05.2020 по справі 383/966/19

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/966/19

Номер провадження 2/383/27/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Іващенка І.Ю.,

відповідача - ФОП ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Антонова А.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та додаткових угод про зміну умов договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року адвокат Іващенко Ігор Юрійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та додаткових угод про зміну умов договору оренди землі.

Позов мотивовано тим, що 03 серпня 2007 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та приватним підприємцемОСОБА_2 укладено договір оренди землі загальною площею 6,28 га, терміном на 10 років, який зареєстровано 18 січня 2008 року за №040836500004.

10 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про зміну умов Договору оренди землі від 18.01.2008 року №040836500064 щодо орендованої земельної ділянки площею 4,74 га, яка зареєстрована 17 жовтня 2012 року за №352088564002463 та додаткову угоду про зміну умов Договору оренди землі від 18 січня 2008 року №040836500004 щодо орендованої земельної ділянки площею 1,54 га, яка зареєстрована 09 листопада 2012 року за №352088564002567, якими зокрема продовжено термін оренди на 49 років.

Вказує, що з моменту укладення вказаного договору та додаткових угод відповідачем жодного разу не переглядався розмір орендної плати та відсоток, а також не сплачувалася орендна плата, що є порушенням умов договору.

Посилаючись на вказані обставини просив розірвати договір оренди землі від 03 серпня 2007 року укладений між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки загальною площею 6,28 га, який зареєстровано 18 січня 2008 року за №040836500004, а також додаткову угоду про зміну умов договору оренди землі від 18 січні 2008 року №040836500064 (на орендовану земельну ділянку площею 4,74 га), яка зареєстрована 17.10.2012 року за №352088564002463 та додаткову угоду про зміну умов договору оренди землі від 18.01.2018 року №040836500004 (на орендовану земельну ділянку площею 1,54 га, яка зареєстрована 09.11.2012 року за №352088564002567.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків позову (а.с.12-13).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.08.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання (а.с.18-19).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів (а.с.85-86).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2019 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено (а.с.141-144).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2020 року поновлено провадження у справі (а.с.179).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.211-212).

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. В підготовчому судовому засіданні пояснила, що оспорює свій підпис у платіжних відомостях за 2006-2007 роки та орендну плату за вказані роки не отримувала. За 2008-2009 роки отримувала орендну плату, про що розписалась у відомостях за вказані роки, підпис у яких не оспорює. Не заперечила виплату їй орендної плати за 2010 рік, вказавши, що кошти замість неї отримала її дочка, про що розписалась у платіжній відомості. За 2011-2012 роки орендну плату не отримувала та оспорила свій підпис у відомостях за вказані роки.

Під час розгляду справи по суті 26.05.2020 року взагалі заперечила факт отримання орендної плати за спірним договором оренди землі. Оренда плата за 2010 рік, яку передав відповідач її дочці, була витрачена частково на погашення боргів позивача. Факт написання нею розписки не оспорила, однак насправді отримала кошти в борг за вказаною розпискою в сумі 50000 грн. Також пояснила, що 1 грудня 2009 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди помер її чоловік, а вона отримала перелом правої руки і було накладено гіпс, також були пошкоджені ребра. В лікарні не лікувалася через відсутність коштів. 27 грудня 2009 року самостійно зняла гіпс з правої руки.

Представник позивача адвокат Іващенко І.Ю. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Просив поновити позивачу строк на звернення до суду, який пропущений з поважних причин, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у 2009 році позивач отримала численні переломи, про що подав відповідну заяву (а.с.231).

Відповідач ФОП ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачу було сплачено орендну плату за спірним договором, що підтверджується платіжними відомостями за 2007-2012 роки. Крім того у 2012 році позивачу було сплачено орендну плату за спірним договором достроково наперед по 2061 рік в сумі 245000 грн., що підтверджується розпискою від 06.11.2012 року та не суперечить вимогам цивільного законодавства, а тому обов`язку сплачувати орендну плату не має. Крім того зазначив, що позивач з 06.11.2012 року жодного разу до нього не зверталась з питанням невиплати їй орендної плати. Не здійснення орендарем перерахунку орендної плати у зв`язку із збільшення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не може вважатися систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договору та додаткових угод (а.с.39-43).

На обґрунтування безпідставності позову відповідач також посилався на пропущення позивачем трирічного строку позовної давності, про що подав заяву про застосування строків позовної давності (а.с.44-46), в якій зазначає, що позивачу було відомо про наявність оспорюваного договору та додаткових угод за весь період чинності яких отримувала орендну плату. 06.11.2012 року ОСОБА_1 у рахунок оплати орендної плати наперед у сумі 245000 грн. за наступні 49 років оренди. Натомість позивач звернулася до суду з позовом лише 09.08.2019 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку позивач не надала.

В судовому засіданні 26 травня 2020 року відповідач додатково пояснив, що два рази орендну плату надавав не ОСОБА_1 , а її родичам. У 2006 році приїхав за місцем проживання ОСОБА_1 , якої вдома не було, а тому за отримання коштів розписалася дочка позивача та отримала кошти. Також передавав орендну плату, коли саме не пам`ятає, один раз через дочку, а другий через члена сім`ї позивача, припускає, що чоловіка.

Представник відповідача адвокат Антонов А.А. заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачу було сплачено орендну плату за спірним договором достроково наперед, що підтверджується розпискою та платіжними відомостями, підписи в якій стороною позивача не спростовані, та не суперечать умовам договору, а тому заборгованості зі сплати орендної плати відповідач не має.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідка, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами 640 ЦК України (в редакції, чинній на час реєстрації спірного договору) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Отже, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 року № 6-643цс16.

Верховний Суд України також зробив висновок, що строк дії спірного договору оренди земельної ділянки починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані його умови, стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанови Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц (провадження № 6-2777цс16) та від 07 червня 2017 року у справі № 634/769/15-ц (провадження № 6-872цс17)).

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважила, що Верховний Суд України не відступав від висновку, зробленого у постановах від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162ц13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), та вказала, що з огляду на тлумачення статті 210, частини третьої статті 640 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення між сторонами договору оренди) правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним).

Крім того, момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі №161-ХIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом №161-ХIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

У цивільній справі, що переглядається Великою Палатою Верховного Суду, суди попередніх інстанцій установили, що перший власник земельної ділянки як орендодавець та ФГ Волна як орендар підписали договір оренди земельної ділянки 01 листопада 2007 року.

При цьому сторони узгодили у пункті 3 договору строк його дії - 10 років, у пункті 9.4 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, та у пункті 14.1 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Такі висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 322/1178/17 від 15 січня 2020 року (провадження № 14-338цс19).

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 вказаного Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,28 гектарів, розташованої на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ділянка № НОМЕР_1 , переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР №030350, виданого 10 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №15-340 (а.с.52).

03 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди строком на 10 років, зареєстрованому у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 січня 2008 року за №040836500004, за яким об`єктом оренди є земельна ділянка, площею 6,28 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, належна орендодавцю на підставі Державного акта серії І-КР №030350, що підтверджується копією договору (а.с.5, 47) та копіями листів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.07.2019 року №18/136-19, від 13.08.2019 року №21/136-19 (а.с.53, 54).

Зі змісту укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 договору оренди землі від 03 серпня 2007 року вбачається, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від вартості нормативно грошової оцінки земельної ділянки у строк до 31.01. поточного року (п.9, п.11). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п.10). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами (п.12). Розмір орендної плати переглядається раз в три роки у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміні розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.13).

При цьому, нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно п.5 договору становить 67264 грн., тобто орендна плата без врахування щорічної індексації складає 1008,96 грн. (67264 х 1,5): 100 = 1008,96 грн.

Пунктом 43 спірного договору оренди також визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

При цьому пунктом 20 сторони узгодили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3 дні після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі

Пунктом 38 договору зокрема встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання зокрема, за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

За вказаним договором ОСОБА_1 передано вказану земельну ділянку ПП ОСОБА_2 , що підтверджується копіями акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі та акту про визначення меж земельних ділянок в натурі від 03 серпня 2007 року (а.с. 48, 49).

10 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про зміну умов Договору оренди землі від 18 січня 2008 року №040836500004 щодо земельної ділянки площею 1,54 га, зареєстрована у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 листопада 2012 року за №352088564002567, якою зокрема продовжено термін дії вищевказаного договору на 49 років, що підтверджується копією додаткової угоди (а.с. 5, 51) та копіями листів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.07.2019 року №18/136-19, від 13.08.2019 року №21/136-19 (а.с.53, 54).

10 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про зміну умов Договору оренди землі від 18 січня 2008 року №040836500004 щодо земельної ділянки площею 4,74 га, зареєстрована у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 жовтня 2012 року за №352088564002463, якою зокрема продовжено термін дії вищевказаного договору на 49 років, що підтверджується копією додаткової угоди (а.с.50) та копіями листів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.07.2019 року №18/136-19, від 13.08.2019 року №21/136-19 (а.с.53, 54).

Згідно копії довідки Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 27.08.2019 року №414, ОСОБА_2 використовує земельні ділянки площею 4,74 га, кадастровий номер 3520885600:02:000:0470 та площею 1,54 га, кадастровий номер 3520885600:02:000:3046, які розташовані на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, на підставі договору оренди землі від 03.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого 18.01.2008 року за №040836500004 та згідно підписаних 10.09.2012 року додаткових угод, зареєстрованих 17.10.2012 року і 09.11.2012 року за №352088564002463, № НОМЕР_2 у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі. У період з 2007 по 2019 роки скарги та заяви щодо вищевказаних земельних ділянок не надходили. За цей період зауважень щодо користування за цільовим призначенням вказаної земельної ділянки, сплати податків до бюджету не має (а.с.55).

Свідок ОСОБА_3 пояснила, є дочкою позивача ОСОБА_1 та приблизно 10 років тому отримувала гроші за оренду землі від ОСОБА_2 приблизно в сумі 1000 грн., які матері не віддала. На той час коли отримувала кошти проживала з матір`ю однією сім`єю. Зі слів матері їй відомо, що кошти за розпискою вона отримала в сумі 50000 грн. У 2009 році внаслідок дорожньо-транспортної пригоди мати отримала численні переломи, лікувалася вдома через відсутність коштів.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підставою для розірвання договору оренди позивач зазначив несплату орендної плати з моменту укладення договору та додаткових угод, а також невиконання орендарем обов`язку щодо перегляду розміру орендної плати та відсотка.

Заперечуючи проти позову, відповідач на підтвердження належного виконання умов договору щодо сплати орендної плати надав платіжну відомість за паї 2008 р., в якій ОСОБА_1 розписалась в отриманні 1100 грн. (копія містяться на а.с.59), платіжну відомість №1 за рік 2009, в якій ОСОБА_1 розписалась в отриманні 1950 грн. (копія містяться на а.с.60), платіжну відомість №1 за рік 2010, в якій ОСОБА_1 розписалась в отриманні 2150 грн. (копія містяться на а.с.61), платіжну відомість №1 за 2011 рік, в якій ОСОБА_1 розписалась в отриманні 2800 грн. (копія містяться на а.с.62), відомість на виплату грошей за рік 2012 в якій ОСОБА_1 розписалась в отриманні 4500 грн. (копія містяться на а.с.63).

Також відповідач надав до суду розписку від 06.11.2012 року, як доказ сплати орендної плати за спірним договором позивачу наперед, згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 дала цю розписку ОСОБА_2 про те, що 6.11.2012 року вона отримала орендну плату за земельну ділянку (пай) до 2061 року на 49 років, який він передав у присутності свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в сумі 245000 грн., копія якої міститься в матеріалах справи на а.с.64.

Згідно зі ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Законодавством про оренду землі не заборонено сплачувати орендну плату за земельну ділянку наперед за майбутні періоди. Із суті орендних зобов`язань така заборона також не випливає.

Отже, якщо договором оренди землі не встановлена така заборона, то сплата орендної плати наперед, якщо такої згоди досягли сторони, не порушує прав орендодавця та не суперечить нормам права.

Встановлено, що умовами договору оренди від 03 серпня 2007 року та додаткових угод не передбачена заборона сплати орендарем орендної плати наперед за майбутні періоди.

Позивач заперечує факт отримання коштів в повному обсязі за вказаною розпискою від 06.11.2012 року на тій підставі, що грошові кошти насправді нею були одержані в сумі 50000 грн., однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вказаних обставин. Покази свідка ОСОБА_3 в частині того, що зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що остання отримала кошти за розпискою в сумі 50000 грн., суд оцінює критично та відхиляє, оскільки безпосереднім очевидцем отримання коштів позивачем не була, а її показання ґрунтуються поясненнях самого позивача, яка безпосередньо зацікавлена у вирішенні справи на її користь. Крім того, доказом безгрошовості письмової розписки, наданої на виконання письмового договору оренди, тобто що гроші насправді не були одержані, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено розпискою, за аналогією закону не може підтверджуватись свідченнями свідків (ч.1 ст.8, ст.1051 ЦК України).

Згідно висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 14.02.2020 року №4797/4798/19-27/593-595/20-17, вбачається, що рукописний текст розписки від 06.11.2012 року, складеної від імені ОСОБА_1 , який починається словами: розписка ОСОБА_6 , й закінчується словами: …(Двести сорок пять тисяч) ОСОБА_1 6.11.2012 р. , виконаний ОСОБА_1 .

Підписи від імені ОСОБА_1 : в розписці від 06.11.2012 року, складеній від імені ОСОБА_1 , який міститься під текстом розписки; в платіжній відомості б/н за паї 2008 рік, який міститься в графі Підпис в одержанні навпроти напису ОСОБА_1 ; в платіжній відомості в„– 1 за 2011 рік, який міститься в графі Примітки навпроти напису ОСОБА_1 ; у відомості на виплату грошей б/н за 2020 рік, який міститься в графі Підпис про одержання навпроти напису ОСОБА_1 , виконані самою ОСОБА_1 . Підписи від імені ОСОБА_1 : в платіжній відомості б/н за паї 2006 рік, який міститься в графі Підпис в одержанні навпроти напису 10. ОСОБА_1 ; в платіжній відомості б/н за паї 2007 рік, який міститься в графі Підпис навпроти напису ОСОБА_1 , виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою, з деяким наслідуванням якогось справжнього підпису ОСОБА_1 (не виключаючи природної схожості досліджуваних почерків) (а.с.158-168).

Договір оренди землі від 03 серпня 2007 року, зареєстрований 18 січня 2008 року, тому саме з цієї дати виникло право оренди у орендаря та обов`язок зі сплати орендної плати, а тому доводи позивача про розірвання договору оренди землі з підстав несплати орендної плати за 2006-2007 роки, тобто до його державної реєстрації, судом до уваги не приймаються, оскільки на вирішення вимог щодо розірвання угод не впливають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стороною позивача не спростовано належними та допустимими доказами факт отримання за вищевказаними відомостями та розпискою грошей на загальну суму 257500 в рахунок орендної плати наперед за договором оренди землі від 03 серпня 2007 року та додатковими угодами та не спростовано правильність нарахування орендної плати.

Факт отримання орендної плати за 2010 рік в сумі 2150 грн. позивач в підготовчому судовому засіданні не заперечила, вказавши, що кошти замість неї отримала її дочка, про що розписалась у платіжній відомості №1 за рік 2010. В судовому засіданні додатково пояснила, що вказані кошти були витрачені частково на погашення боргів позивача, а тому суд приходить до висновку, що фактично позивач отримала орендну плату за 2010 рік, якою розпорядилась на власний розсуд, тобто позивач не була позбавлена орендної плати за 2010 рік, на отримання якої вона розраховувала при укладенні договору оренди.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження доводи позивача зазначені в позовній заяві щодо наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 03 серпня 2007 року з моменту його укладення, тому суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Твердження позивача про те, що відповідачем не виконується пункт 13 договору щодо перегляду раз у три роки розміру орендної плати також судом до уваги не приймається, оскільки позивач не надав суду доказів звернення орендодавця із вказаного питання до орендаря та доказів настання випадків передбачених п.13 спірного договору, за умови настання яких орендна плата переглядається.

Надані відповідачем копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1 ДФ) за 2006 рік, 2009 рік, 4 квартал 2011 року, 4 квартал 2012 року, 4 квартал 2015 року, 4 квартал 2016 року, 4 квартал 2017 року, 4 квартал 2018 року (а.с.65-74), а також інформація Новоукраїнського управління ГУ ДПС ДПС у Кіровоградській області щодо сплати ФОП ОСОБА_2 податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2007 року по 31.12.2018 року (а.с.191), на підтвердження виплати орендної плати та податку на доходи з фізичних осіб, судом до уваги не приймаються, оскільки не можуть бути належними та допустимими у розумінні положень ст.ст. 77, 78 ЦПК України, доказами сплати орендної плати, а можуть лише свідчити про сплату податку, а відтак самі по собі не свідчать про факт виконання зобов`язання за договором оренди землі.

Відповідач також заявив про застосування позовної давності.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.357 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважність причин пропуску є оціночною категорією, яка повинна встановлюватись судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи. Зокрема, до таких обставин можуть належати тяжка хвороба, безпорадний стан та інші обставини, які свідчать про відсутність у заявника об`єктивної можливості здійснити захист своїх прав або інтересів.

Оскільки строк виконання основного зобов`язання за оспорюваним договором оренди землі зі сплати орендної плати за 2008 сплинув 31.01.2008 року, за та 2009 рік сплинув 31.01.2009 року, строк позовної давності за даною вимогою про розірвання договору оренди землі слід відраховувати з 01.02.2009 року, адвокат Іващенко Ігор Юрійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 13.08.2019 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Стороною позивача не доведено поважність пропуску строку позовної давності, адже позивач була обізнана з умовами договору оренди землі, що підтверджується її підписом в договорі, зокрема щодо строків сплати орендної плати. При цьому позивач жодних належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав не надала, тобто не довела, що вона не знала та не могла дізнатися про порушення свого цивільного права.

Посилання позивача на отримання нею у 2009 році внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, яка сталась в грудні 2009 року, а саме перелому руки та пошкодження ребер, не свідчать про відсутність у позивача об`єктивної можливості здійснити захист своїх прав або інтересів, оскільки з часу дорожньо-транспортної пригоди пройшло десять років.

Однак, відмова у позові за пропуском строку позовної давності можлива тоді, коли порушене право підлягає захисту, але пропущено строк позовної давності і підстави для його поновлення відсутні.

У випадку безпідставності позовних вимог, суд відмовляє саме з цих підстав, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Отже, заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки поданий позов є безпідставним, а порушення прав позивача із вказаних в позові підстав не доведено.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 210, 256, 258, 261, 267, 357, 631, 638, 640, 651 ЦК України, ст.ст. 93, 125, 126, 141 ЗК України, ст.ст. 6, 13, 21, 24, 31, 32 Закону України Про оренду землі суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та додаткових угод про зміну умов договору оренди землі - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.

Суддя В.В. Бондаренко