Рішення

від 22.05.2020 по справі 383/1427/19

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1427/19

Номер провадження 2/383/108/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бабич С.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кривоносівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Бабич Світлану Володимирівну звернулась до суду з позовом до Кривоносівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю, виданого 28 жовтня 1990 року на підставі рішення Бобринецького райвиконкому №249 від 25 жовтня 1990 року, зареєстрованого Кіровоградським ООБТІ 28 жовтня 1990 року у реєстровій (кадастровій) книзі під номером 581 , житловий будинок по АДРЕСА_2 відноситься до типу суспільних господарств - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_3 , а членами даного колгоспного двору були: ОСОБА_4 - дружина; ОСОБА_5 - донька, кожному з яких належить по 1/3 частки вказаного будинку.

Згідно записів погосподарської книги сільської ради станом на 1991 рік домоволодіння по АДРЕСА_2 було віднесено до дворів колгоспного типу, в ньому було зареєстровано троє осіб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , який за свого життя склав заповіт, за яким все своє майно заповідав позивачу. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складалася із земельної ділянки площею 6,1540 га, розташованої на території Червонозорівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 . За заявою позивача після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області була заведена спадкова справа.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2012 року по справі №2/1101/194/12 за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 визнано право на спадщину на земельну ділянку площею 6,1540 га, що розташована на території Червонозорівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВР в„– 067116 від 18 травня 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_4 , якій належала 1/3 частка вказаного житлового будинку, як члену колгоспного двору та яка за свого життя склала заповіт за яким все своє майно заповідала позивачу.

Позивач зазначає, що прийняла частину спадщини після смерті матері, а саме земельну ділянку площею 6,7040 га, яка розташована на території Червонозорівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії НОЕ , виданого 19 листопада 2019 року приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиною С.А., зареєстрованого в реєстрі за №1055.

При зверненні до нотаріуса у травні 2019 року для переоформлення іншої частини спадщини після смерті батька ОСОБА_3 - житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 , позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено з тих підстав, що житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 , однак нотаріус на час звернення спадкоємця не може розділити майно колгоспного двору між його членами, про що 29 травня 2019 року винесено постанову.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2 , в якому 1/3 частка належить їй як члену колишнього колгоспного двору; 1/3 частка - в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 1/3 частка - в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання (а.с. 63-64).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 січня 2020 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Бабич С.В. про витребування доказів. Витребувано від приватного нотаріуса Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиної С.А. засвідчену у встановленому законом порядку копію спадкової справи №50/2018 року щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Витребувано від державного нотаріуса Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дроздової О.П. засвідчену у встановленому законом порядку копію спадкової справи №253-2011 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Витребувано з Бобринецької дільниці Кіровоградського ООБТІ інвентарну справу, заведену на домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 , на яке видано свідоцтво про право власності 28.10.1990 року Червонозорівською сільською радою Бобринецького району на ім`я ОСОБА_3 (а.с.75-76).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.139-140).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.184-185).

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Кривоносівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.202). Сільський голова Копотій Л.М. подав до суду заяву №02-27/66 від 17.03.2020 року згідно якої просить провести розгляд справи без участі їхньої участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення (а.с.194).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.203). Подав до суду пояснення щодо позову, згідно яких заявлені вимоги підтримує та визнає, внаслідок похилого віку не може бути присутнім під час розгляду справи. Вказав, що з 18 квітня 1992 року по теперішній час зареєстрований та постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.157-158).

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 , виданого 27 травня 1969 року, її батьками є ОСОБА_3 і ОСОБА_7 (а.с.14-15). 17 червня 1976 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , у зв`язку з цим дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 17 червня 1976 року (а.с.33).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 01 грудня 1993 року, шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 01 грудня 1993 року зроблено запис за №171, після розірвання шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 (а.с.16).

Згідно копії свідоцтва про право власності на будівлю від 28 жовтня 1990 року, виданого на підставі рішення Бобринецького райвиконкому №249 від 25 жовтня 1990 року, зареєстрованого Кіровоградським ООБТІ 28 жовтня 1990 року у реєстровій (кадастровій) книзі під номером 58/1, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 належить на праві власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 (а.с.19).

Відповідно до копії технічного паспорта, складеного 23 березня 1990 року Кіровоградським ООБТІ, власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_3 (а.с.21-25).

Згідно копії архівної довідки №81, виданої 24.01.2019 року ОКП Кіровоградське ООБТІ встановлено, що право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , станом на 01.01.2013 року належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 28.10.1990 року, реєстрова книга №1, запис №58, дата останньої інвентаризації 23.03.1990 року (а.с.108). Вказані обставини також підтверджуються копією самого свідоцтва про право власності на будівлю від 28 жовтня 1990 року (а.с.109).

Згідно копії рішення тридцять четвертої сесії шостого скликання Червонозорівської сільської ради від 07 травня 2015 року №309 Про зміну назву вулиць перейменовано назву вулиць, що знаходяться на території села АДРЕСА_2 Кіровоградської області, зокрема АДРЕСА_2 на вулицю АДРЕСА_2 (а.с.26).

Згідно із особового рахунку на ім`я ОСОБА_3 №165 у спірному господарстві були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , голова двору, вибув 01.07.1987 року, повернувся 28.12.1988 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина, остаточно вибула з господарства 23.04.1987 року; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка, остаточно вибула з господарства 15.03.1987 року в м. Хабаровськ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочка, яка 29.03.1983 року вибула на навчання в місто Комсомольськ, остаточно вибула з господарства 08.03.1987 року (а.с.27-29).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Червонозорівка Бобринецького району Кіровоградської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 19 вересня 2011 року (а.с.17).

Згідно заповіту від 26 серпня 2011 року, посвідченого секретарем Червонозорівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Макаренко Н.В., зареєстровано в реєстрі за №21, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповідав все своє майно, де б воно не перебувало і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що він за законом матиме право ОСОБА_1 (а.с.18).

Спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 прийняла спадкоємець за заповітом - позивач по справі ОСОБА_1 , шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, та 07 листопада 2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дроздовою О.П., на грошові внески з відсотками та компенсаційними нарахуваннями до них, що зберігаються на рахунках у Бобринецькому ТВБВ №10010/093/021 філії Кіровоградського обласного управління ПАТ Державний Ощадний банк України . Вказані обставини підтверджується матеріалами заведеної спадкової справи №253-2011 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.88-110). Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори не звертались.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2012 року по справі №1101/2353/12, яке набрало законної сили 26 червня 2012 року, визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на спадщину на земельну ділянку площею 6,1540 га, що розташована на території Червонозорівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, та яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія ВР в„–067116 від 18.05.2011 року (а.с.30-31).

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 , після смерті батька ОСОБА_3 , нотаріусом позивачу було відмовлено, про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.05.2019 року за вих. №326/02-31, посилаючись на те, що вказаний житловий будинок належить колгоспному двору головою якого є ОСОБА_3 . Оскільки поняття Колгоспний двір було скасовано введенням Закону України Про власність , розділити майно колгоспного двору між його членами на сьогодні не є можливим, що у свою чергу унеможливлює встановити склад спадщини (а.с.39).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Червонозорівка Бобринецького району Кіровоградської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 11 травня 2018 року (а.с.32).

За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 22 листопада 2011 року, який посвідчений секретарем Червонозорівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Макаренко Н.В., зареєстровано в реєстрі за №30, згідно якого на випадок своєї смерті заповідала все своє майно, де б воно не перебувало і з чого б не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право ОСОБА_1 (а.с.125).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла позивач як спадкоємець за заповітом шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та 09 листопада 2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,7040 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Червонозорівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Вказані обставини підтверджується копією спадкової справи №50/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с.115-135). Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріуса не звертались.

Згідно довідки Кривоносівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 11.02.2020 року №17, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 18.04.1992 року по день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , був зареєстрований та проживав у житловому будинку по АДРЕСА_2 , де зареєстрований та проживає по даний час. Заповіт від імені ОСОБА_4 на ОСОБА_2 сільською радою не посвідчувався (а.с.164).

З копії диплому серії НОМЕР_9 , виданого 1 липня 1987 року, реєстраційний № НОМЕР_10 встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 1983 року по 1987 рік навчалася у Комсомольському гірничо-металургічному технікумі (а.с.175), що є поважною причиною відсутності у вказаний період в колгоспному дворі.

Як вбачається із записів копії трудової книжки серії НОМЕР_11 , заповненої 24.11.1986 року, ОСОБА_1 18.07.1987 року прийнята на роботу в колгосп імені Ватутіна Бобринецького району Кіровоградської області завідуючою дитячим садком. 31.10.1989 році звільнена з членів колгоспу згідно поданої заяви (а.с.209-212).

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 за її згодою в порядку ст. 92 ЦПК України як свідок суду пояснила, що народилася у с. Червонозорівка Бобринецького району та проживала з батьками. У період з 1983 року по 1987 рік навчалася у Комсомольському гірничо-металургічному технікумі. У 1987 році зареєструвала шлюб, у зв`язку з чим змінила дівоче прізвище на ОСОБА_1 . Після завершення навчання у 1987 році повернулася в с. Червонозорівка, де працювала завідуючою дитячим садком до 1989 року та була прийнята в члени колгоспу Ватутіна . Також з 1987 року по 1989 рік проживала по АДРЕСА_2 , разом з чоловіком та сином. На той час мати ОСОБА_4 проживала у с. Осипівка Вільшанського району. За час роботи в колгоспі працею та коштами вела господарювання у будинку (дворі), здійснювала ремонті роботи. Після чого переїхала з чоловіком у м. Долинська. З 1992 року по день смерті у вказаному будинку проживала мати ОСОБА_4 разом із співмешканцем ОСОБА_2 . Після смерті батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є єдиною спадкоємицею.

Отже, інформацію про остаточне вибуття позивача з господарства 08.03.1987 року спростовується поясненнями позивача, допитаної як свідка, та відомостями трудової книжки серії НОМЕР_11 про роботу позивача в колгоспі імені Ватутіна Бобринецького району Кіровоградської області завідуючою дитячим садком в період з 18.07.1987 року по 31.10.1989 році, у зв`язку з чим до уваги не приймається.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання, крім цього ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

За змістом ст.1217 ЦПК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року , яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Згідно із ч.2 ст.120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.

Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.

Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Таким чином, дослідженими обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2 , належав до колгоспного двору, члени якого станом на 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні були: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які мали право на рівні частки в майні колгоспного двору.

Разом з тим матеріали справи не містять даних, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що померла ОСОБА_4 за життя набула право власності на частку майна, яке належало колгоспному двору, оскільки як вставлено з відомостей погосподарського обліку вибула з господарства 23.04.1987 року, що також підтверджується показами позивача, допитаної в судовому засіданні в якості свідка, яка пояснила, що в період з 1987 року по 1989 рік ОСОБА_4 проживала у с. Осипівка Вільшанського району, та за адресою АДРЕСА_2 почала проживати з 1992 року по день смерті. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 не менше трьох років підряд до 15 квітня 1991 року не брала участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору, оскільки вибула на постійне місце проживання в інший район у зв`язку з чим втратила право на частку у майні колгоспного двору.

Оскільки право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано у встановленому порядку, відповідно до діючого на той час законодавства, як власність колгоспного двору, членами якого на момент припинення існування колгоспних дворів була позивач та ОСОБА_3 , які набули право власності на спірне майно в рівних частках, а саме по 1/2 за таких обставин суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано звернулася до суду з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно, в якому 1/2 частка належить їй як члену колгоспного двору, та 1/2 частка в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що свідчать про наявність достатніх правових підстав для визнання права власності за позивачем у порядку спадкування, а також відсутність можливості у позасудовому порядку оформити спадщину.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає можливим прийняти визнання позову відповідачкою.

З огляду на викладене, а також те, що відповідач визнав позов та його визнання прийняте судом, суд приходить до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов про визнання права власності на нерухоме майно слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 112, 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1217, 1218 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кривоносівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Кривоносівська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 06688115, місце знаходження вул. Центральна, 30 В, с. Кривоносове Бобринецького району Кіровоградської області, п.і. 27225.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення буде складено 29 травня 2020 року.

Суддя В.В. Бондаренко