Рішення

від 27.05.2020 по справі 639/8433/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/8433/19

Провадження №2/639/474/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Волкової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом, який в подальшому був уточнений, до ТОВ Вугільна торгова компанія і просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 59 754,10 грн., з яких: заборгованість по заробітній платі за квітень-жовтень 2019 року, в тому числі компенсація за невикористану відпустку при звільненні становить 38420, 50 грн., а середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати становить 21333,60 грн. ( за період з 30.10.2019 року по 23.02.2020 року)

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.09.2017 року згідно з наказом від 31.08.2017 року № 31/08 КЮ позивач була прийнята на роботу на посаду бухгалтера ТОВ Вугільна торгова компанія за сумісництвом. Запис в трудову книжку не вносився. Однак під час роботи позивача виплата заробітної плати позивачу регулярно затримувалася. Так, за березень 2019 року заробітну плату в розмірі 4 508,00 грн. було виплачено позивачу тільки 27.08.2019 року. Починаючи з квітня заробітна плата позивачу взагалі не виплачувалась. З цієї причини 29.10.2019 року позивач домовилася з відповідачем про розірвання трудового договору за угодою сторін (ст. 36 п. 1 КЗпП України). Як зазначає позивач, її намагання зв`язатися з керівником чи працівниками відповідача для вирішення питання стосовно виплати належної їй заробітної плати не дали результату, як і звертання позивача у зв`язку з невиплатою зарплати до Головного управління Держпраці в Харківській області.

На письмове прохання надати зазначений вище розрахунок відповіді позивач не отримала, отже вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку. Призначено судове засідання. Клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено. Зобов`язано ТОВ Вугільна торгова компанія надати судуінформацію про нарахування та сплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.04.2019 року по 29.10.2019 року та про нарахування і сплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за період з 01.09.2018 року по 29.10.2019 року. Відповідач зобов`язаний надати вищезазначені докази у строк до 13.01.2020 року.

Разом з тим, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.01.2020 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку - задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія надати суду: довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 ; інформацію про нарахування та сплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.04.2019 року по 29.10.2019 року та про нарахування і сплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за період з 01.09.2018 року по 29.10.2019 року.

Відповідь на ухвали суду про витребування доказів відповідачем не надано.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Позивач подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності та не заперечувала проти заочного розгляду справи, а також, враховуючи ненадання відповідачем належних доказів щодо заборгованості по заробітній платі, просила провести такий розрахунок судом, виходячи з даних форми ОК-7, без утримання податків та обов`язкових платежів.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.05.2020 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідно до Наказу №31/08 КЮ від 31.08.2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду бухгалтера за сумісництвом ТОВ Вугільна торгова компанія з 01.09.2017 року, з посадовим окладом згідно штатного розгляду (а.с.6).

Відповідно до Наказу №2910/19к від 29.10.2019 року ОСОБА_1 , на підставі її заяви від 29.10.2019 року, звільнено з посади бухгалтера ТОВ Вугільна торгова компанія 29.10.2019 року, за згодою сторін згідно ст. 36 п. 1 КЗпП (а.с.7).

ОСОБА_1 04.11.2019 року та 19.11.2019 року письмово зверталася до Головного управління Держпраці в Харківській області з приводу порушення її прав і невиплати їй заробітної плати за квітень 2019 р.- жовтень 2019 р. та компенсації за невикористану відпустку. Однак позивач отримала відповідь про наявність у неї права на звернення до суду з відповідним позовом (а.с.8-12).

Також ОСОБА_1 письмово зверталася до керівників ТОВ Вугільна торгова компанія для отримання довідки про заборгованість (а.с.13), однак відповідь не отримала.

Згідно з даних Форми ОК-7 (дата формування виписки 17.12.2019 року), виданої Пенсійним фондом України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) ОСОБА_1 за період з квітня по жовтень 2019 року нарахована заробітна плата у ТОВ Вугільна торгова компанія (код 40920013) в наступних розмірах: за квітень 2019 року - 0.00; за травень 2019 року - 5600.00 грн., за червень 2019 року - 5600.00 грн., за липень 2019 року - 5600.00 грн., за серпень 2019 року - 5 600,00 грн., за вересень 2019 року - 5 600,00 грн., за жовтень 2019 року - 10420,50 грн. (а.с.21-22).

Також позивачем проведено розрахунок середньоденної заробітної плати, яка складає 266,67 грн., виходячи з заробітної плати за два фактично відпрацьованих повних місяця - серпень та вересень 2019 року (42 робочих дні ) та загальної суми нарахованої заробітної плати 5600,00 +5600,00. Враховуючи викладене, позивачем визначено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 30 жовтня 2019 року по 23 лютого 2020 року (80 робочих днів) в розмірі 21333, 60 грн. = 266, 67 грн. х 80 робочих днів (а.с.42).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено правила визначення належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплено статтею 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України Про оплату праці .

Зарплата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а у разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі статтею 116 КЗпПУпри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпПУ вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок).

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівникові обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В даному випадку, у зв`язку з ненаданням відповідачем жодних доказів щодо розміру невиплачених позивачу сум заробітної плати, в тому числі витребуваної судом довідки про розмір середньоденної заробітної плати, суд вважає встановленим, виходячи з даних форми ОК-7, що за період з квітня 2019 року по жовтень 2019 року позивачу нараховано і не сплачено 5600,00 грн. + 5600,00 грн. + 5600,00 грн. + 5600,00 грн. + 5600,00 грн. + 10420,50 грн. = 38420,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податків та обов`язкових платежів.

Крім того, враховуючи недоведеність відповідачем відсутності як самого факту так і його вини щодо невиплати належних позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах позовних вимог за 80 робочих днів ( за період з 30.10.2019 року, тобто після звільнення позивача, по 23.02.2020 року) в сумі 21333,60 грн. без утримання податків та обов`язкових платежів, яку розраховує наступним чином. Середньоденна заробітна плата позивача складає 11200, 00 грн. : 42 робочих дні = 266,67 грн., виходячи із заробітної плати за два останніх фактично відпрацьованих позивачем повних місяця - серпень та вересень 2019 року (42 робочих дні) та загальної суми нарахованої заробітної плати за вказані місяці 5600,00 +5600,00.= 11200, 00 грн. Отже сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 30 жовтня 2019 року по 23 лютого 2020 року (80 робочих днів) становить 266, 67 грн. х 80 робочих = 21333, 60 грн.без утримання податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 24 Закону Украі?ни Про відпустки , ст. 83 КЗпПУ у разі звільнення працівника и?ому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічноі? відпустки, а також додатковоі? відпустки працівникам, які мають дітеи? або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Це - загальна норма, яка застосовується у даних правовідносинах.

Водночас, необхідно звернутись до ст. 8-1 КЗпП Украі?ни, згідно з якою, якщо міжнародним договором чи міжнародною угодою, в яких бере участь Украі?на, встановлені інші правила, ніж ті, що містить законодавство Украі?ни про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародноі? угоди.

Так, Законом Украі?ни від 29.05.2001 року №2481-111 була ратифікована Конвенція Міжнародноі? організаціі? праці №132 1970 року про оплачувані відпустки. Згідно із ст. 12 Конвенціі? угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку чи про невикористання такоі? відпустки з заміною і?і? компенсацією чи іншим способом визнаються недіи?сними чи забороняються. Це правило є обов`язковим для виконання на територіі? Украі?ни.

Виходячи саме з цих загальних положень про неможливість заміни відпустки компенсацією, в абзаці 4 п. 23 Пленуму Верховного Суду Украі?ни в Постанові від 24.12.1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці визначено, що розглядаючи спори про виплату грошовоі? компенсаціі? за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаноі? ним основноі? и? додатковоі? щорічноі? відпустки та додатковоі? відпустки для працівників, які мають дітеи? (ст.182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення и?ого з роботи, а під час неі? - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих и?ому при цьому щорічноі? и? додатковоі? відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

У цьому випадку и?деться саме про відпустку в однині, тобто відпустку за останніи? рік роботи. Водночас в абз. 4 цього пункту зазначається про відпустки за попередні роки: якщо працівник з незалежних від нього причин (не з и?ого вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаноі? відпустки. Аналогічне положення закріплене в Листі Міністерства соціальноі? політики Украі?ни № 207/13/116-12 від 21.06.2012 р. Про грошову компенсацію за невикористану відпустку . Таким чином, у випадку, якщо працівник не використав відпустки за роки, що передували звільненню, то тут питання виплати и?ому компенсаціі? ставиться в залежність від причини невикористання ним цих відпусток: чи з и?ого вини чи без и?ого вини. Зокрема, винною поведінкою працівника можна вважати ненаписання ним заяви з проханням надати основну щорічну відпустку.

В даному випадку про компенсацію за невикористану відпустку позивачем заявлено при звільненні і за останній рік роботи, отже така вимога ґрунтується на законі та підлягає задоволенню, а розмір компенсації визначається, виходячи з даних форми ОК-7, де сума компенсації за невикористану відпустку включена до загальної суми, нарахованої за жовтень 2019 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Виходячи з викладеного, даючи оцінку вищезазначеним доказам, які надані позивачем і враховуючи не надання відповідачами відзиву на позов з відповідними запереченнями та ненадання відповідачем витребуваних судом доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи те, що позивача на підставі Закону України Про судовий збір звільнено від сплати судового збору при зверненні з позовом, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.16, 21, 43 Конституції України, ст. ст. 1, 5 1 , 8 1 , 17, 38, 40, 83, 115, 116, 117, 182 1 , 235, 236, 237 1 , 238 КЗпП України, ст.16 ЦК України, ст.ст.1-18, 76-82, 95, 133, 137, 141, 142, 263-265, 280-282, 268, 430 ЦПК України, Законом України Про оплату праці , Законом України Про відпустки , Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 50 копійок без утримання податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 21333 (двадцять одна тисяча триста тридцять три) гривні 60 копійок без утримання податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , 1980 року народження, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вугільна торгова компанія , ЄДРПОУ:40920013, місцезнаходження: 61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, офіс 308/2.

Повне рішення складено 29.05.2020 року.

Суддя Н.В.Баркова