Рішення

від 22.05.2020 по справі 755/2857/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/2857/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінський відділ поліції Національної поліції в Київській області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить надати дозвіл на тимчасовий виїзд доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Чорногорію на оздоровлення та відпочинок без дозволу (згоди) батька дитини, ОСОБА_2 , в період часу червень-липень 2020 року.

Мотивуючи вимоги тим, що з 20.11.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину, народжену у шлюбі - доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17 жовтня 2006 року шлюб між Позивачкою та Відповідачем було розірвано. З метою підвищення рівня світогляду дитини, покращення страту її здоров`я, фізичного, духовного та морального розвитку, ОСОБА_1 має намір забезпечити повноцінний відпочинок доньки в країні Чорногорія , що є забезпечення інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов`язків. З січня 2020 року ОСОБА_1 неодноразово зв`язувалася з Відповідачем через його матір з проханням про надання згоди на виїзд ОСОБА_3 у Чорногорію . При цьому, Позивачка надавала Відповідачу вичерпну інформацію щодо країни відпочинку, періоду відпочинку та умов перебування там дитини. Однак, на численні звернення у наданні згоди на виїзд дитини за кордон Відповідач відмовив. При цьому, жодних вагомих аргументів, які б пояснювали та обґрунтовували його відмову, він не навів. Безпідставність відмови ОСОБА_2 , надати дозвіл на виїзд дитини за кордон ґрунтується виключно на особистих мотивах. Своїми діями Відповідач фактично позбавляє дитину можливості на повноцінне оздоровлення (відпочинок) та гармонійний розвиток.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінський відділ поліції Національної поліції в Київській області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон. Розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу надано строк протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі подати відзив на позов та посилання на докази, якими він обґрунтовується.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Подала заяву про слухання справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, будь-яких клопотань чи заяв від нього не надходило. правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 20 листопада 2004 року перебували у шлюбі, який було зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу у позивача і відповідача народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження виданим 12 січня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва серії НОМЕР_2 .

17 жовтня 2006 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

30 січня 2020 року між ТОВ ТаймГуГоу та ОСОБА_1 було підписано договір № А132-10/20 на туристичне обслуговування.

Однак своєї згоди на виїзд дитини за кордон Відповідач Позивачу не надав.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас, фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадяни України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57.

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за межі України, а лише встановлено певний порядок її виїзду за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Згідно із ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За положеннями ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, а за ч. 4 цієї статті ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Дані положення Сімейного Кодексу України цілком кореспондуються із нормою ч. 3 ст. 11, ч. 1, 6 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства за якими батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Таким чином, відсутність згоди відповідача, як батька малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виїзд дитини за межі України для відпочинку та оздоровлення, обмежує права дитини на охорону її здоров`я, медичну допомогу та свободу пересування.

Фактичні обставини даної справи свідчать про те, що відповідач не надає дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон в супроводі матері без належних на то підстав всупереч інтересам дитини і це надає право позивачу отримати дозвіл на тимчасові виїзди її доньки разом з нею за кордон за відсутності згоди батька дитини на підставі рішення суду, для здійснення свого права та виконання обов`язку, як матері, що ґрунтується на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 840, 80 грн. сплачений позивачем за подання даного позову до суду підлягає стягненню із відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 137, 141, 258-259, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 1, 2 Закону України Про охорону дитинства , ст.ст. 1, 3, 5, 7, 141, 150, 151, 153, 155, 157, 257 Сімейного кодексу, ст. 4 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_2 ), третя особа: Ірпінський відділ поліції Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 08672992, адреса: Київська область, вул. Мінеральна, 7-А), про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон - задовольнити.

Надати дозвіл на виїзд ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Чорногорію на оздоровлення та відпочинок без дозволу (згоди) батька дитини, ОСОБА_2 , в період часу червень-липень 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22 травня 2020 року

Суддя Н.О. Яровенко