Ухвала

від 29.05.2020 по справі 713/936/16-к

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі

судового засідання ОСОБА_4

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22016260000000012 від 14.04.2016 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, непрацюючого, на утриманні має 2 дітей, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Черешенька Вижницького району Чернівецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,ч.5 ст.27, ч.3 ст.191 КК України,

ЄУНСС:713/936/16-к

НП:11-кп/822/39/20 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_10

Категорія: ст.191, ст.204 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

КК України

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Шепіт Путильського району Чернівецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, одруженого, на утримані перебуває одна неповнолітня дитина, з середньою освітою, непрацюючого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.5 ст.27, ч.3 ст.191, ч.2 ст.204 КК України, за апеляційними скаргами: обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_12 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_14 , діючих в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2019 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Вижницькогорайонного судуЧернівецької областівід 13листопада 2019року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 2 ( два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обраховано з моменту фактичного затримання.

ОСОБА_7 визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців. Строк відбування покарання обраховано з моменту його фактичного затримання.

ОСОБА_13 визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 5 ст.27, ч.3 ст. 191 КК України та призначено йому покарання: -за ч.2, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 191 КК України у вигляді 4 (чотири) років позбавлення волі; - за ч.2 ст. 204 КК України у вигляді 3 (три) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено до відбуття остаточне покарання ОСОБА_13 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_13 обраховано з моменту фактичного затримання.

Цивільний позов ПАТ «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Нафтогаз» до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної шкоди від злочину, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , на користь позивача ПАТ «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Нафтогаз» в рівних частинах по 6858,04 (6858,04?3= 20574,13) грн. матеріальну шкоду заподіяну злочином.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.

Як встановлено районним судом, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи службовою особою, займаючи посаду помічника майстра НГВУ «Надвірнанафтогаз», зловживаючи службовим становищем, умисно, за попередньою змовою з оператором добування нафти і газу ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які будучи пособниками, в період з 05 серпня по 03 вересня 2015 року із цистерни РГС № 1 V 50 № 9140, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 7320581500:04:001:0003 та знаходиться біля с. Лопушна Вижницького району Чернівецької області, незаконно заволоділи необлікованою нафтою, яка належить ПАТ «Укрнафта», а саме 2,344 тонами нафти вартістю 20574,13 грн., яку за допомогою автомобіля «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 та «Джип Черокі» д.н.з. НОМЕР_2 вивезли до місця проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 , де останній за допомогою обладнання кустарного виробництва виготовляв моторне паливо низької якості методом атмосферної перегонки, яке по своїм властивостям наближене до дизельного палива і, згідно висновку експерта № 3371 від 23.10.2015р., є важко-дистилятними нафтопродуктами, виготовленими кустарно з нафто-сирцю та по своїм властивостям наближені до дизельного палива.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за ч.3 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 за ч.2, ч.5 ст.27, ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_11 за ч.2, ч.5 ст.27, ч.3 ст.191, ч.2 ст.204 КК України.

На цей вирок обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , захисник ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_14 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , просить скасувати обвинувальний вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_11 за ч.2,5 ст.27, ст. 191, ч.2 ст.204 України, а кримінальне провадження - закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу інкримінованих злочинів, а також за недоведеністю вини. Одночасно просить дослідити та визнати недопустимими, неналежними та недостовірними ряд доказів.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, оскільки винесений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, при цьому мали місце неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування своїх вимог апелянт вказував, що поза увагою суду залишилось те, що при проведені санкціонованих обшуків у домоволодіннях ОСОБА_11 слідчими не дотримано вимог КПК України, зокрема, на думку апелянта, обшук здійснено неуповноваженою на те особою; речі, які перелічені у протоколах обшуку від 03.09.2015 р. не оглядались, не опечатувались та не були засвідчені особами, присутніми під час обшуку, що не виключає неконтрольованого доступу до них та викликає обґрунтовані сумніви, а тому такі протоколи є недопустимими доказами.

Вказує і те, що ані стороною обвинувачення ні судом не було встановлено, яким чином здійснювались заміри об`ємів рідини, а також те, що ці рідини були вилучені з домогосподарств ОСОБА_11 .

Також зазначає і те, що матеріали НСРД є неналежними і недопустимим доказами по справі, оскільки у матеріалах справи, які досліджувались судом, відсутні будь-які ухвали слідчого судді Апеляційного суду Чернівецької області чи іншого суду про надання дозволу на проведення НСРД, постанови слідчого СБУ від 04.08.2015 року про проведення НСРД є незаконними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять інформації про те, чи повідомлявся прокурор про прийняття рішення про проведення НСРД, як того вимагає ч.3 ст.246 КПК України. Крім того, вказує і на те, що ухвали слідчого судді, постанови прокурора і всі інші матеріали НСРД не були відкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, а тому є недопустимими доказами.

Звертає увагу і на те, що під час дослідження доказів судом не оголошувались протоколи НСРД, тобто безпосередньо судом не досліджувались, що виключає можливість посилатись на них як на доказ.

Крім вищезазначеного зазначає і те, що слідчими органами порушено вимоги КПК щодо підслідності справи за ч.3 ст.191, ч.2 ст.204 КК України, а отже всі докази у даному кримінальному провадженні є недопустимими.

Одночасно вказує і те, що дії ОСОБА_11 були невірно кваліфіковані судом, оскільки він не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України, та у нього відсутній будь-який умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання ним як службовою особою своїм службовим становищем. Вважає, що стороною обвинувачення та судом не розкрита об`єктивна сторона ч.2 ст. 204 КК України.

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_14 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , просить змінити вирок районного суду, шляхом застосування до останнього звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що районним судом докази були досліджені вибірково, при цьому поза увагою суду залишилось те, що у години, коли відбувалось заволодіння нафтою, працювали інші оператори, які не були допитані районним судом, що підтверджується графіками виходу на роботу.

Зазначає, що при призначенні покарання судом не враховано можливість застосування статті 75 КК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який також діє в інтересах ОСОБА_7 , просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині засудження ОСОБА_7 за ч.2, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 191 КК України, а провадження відносно нього закрити за недоведеністю вини.

При цьому свої апеляційні вимоги обґрунтовує такими ж доводами, що й захисник ОСОБА_14 .

Обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати обвинувальний вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 13.11.2019 року щодо нього, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу інкримінованого йому злочину, а також за недоведеністю його вини. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує такими ж доводами, що наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_12 .

Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.

В судове засідання в суд апеляційної інстанції захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_13 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду поданих апеляційних скарг, в судове засідання не з`явились, проте захисник подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що ОСОБА_13 хворіє, а він, захисник ОСОБА_12 , не може взяти участь у розгляді справи у зв`язку з участю у семінарі з підвищення кваліфікації.

Разом з тим, колегія суддів не може визнати такі причини неявки поважними, оскільки захисником не надано належним чином засвідчених документів, які підтверджують, що ОСОБА_13 знаходиться на лікуванні в умовах стаціонару.

Одночасно колегією суддів із наданих до клопотання додатків встановлено, що 20.05.2020р. на електронну адресу ОСОБА_12 було надіслано повідомлення про можливість його участі 28.05.2020 р. у вебінарі з підвищення кваліфікації., при цьому повідомлення про розгляд справи на таку ж дату за його апеляційною скаргою було отримано ним раніше 14.05.2020р.

Також встановлено, що вказаний вебінар повинен відбутися об 11 годині зазначеної дати, а розгляд кримінального провадження о 12 годині 00 хвилин того ж дня, тому, на думку суду, захисник мав реальну можливість взяти участь у розгляді даного провадження, яке переглядається апеляційним судом, в тому числі, і за його апеляційною скаргою.

Більш того, додатки, надані до клопотання, не містять підтверджуючих даних про обов`язкову участь захисника ОСОБА_12 у вказаному вебінарі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд даного кримінального провадження було призначено на 13.05.2020 р., проте у зв`язку з поданим захисником ОСОБА_12 клопотанням подібного змісту, судове засідання було відкладено на 28.05.2020 р., що свідчить про свідоме затягування адвокатом розгляду даного кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів не може визнати поважними причини неявки захисника ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_13 .

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг, обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та діючих в їх інтересах захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які просили вирок суду змінити в частині призначеного покарання, застосувавши вимоги ст. 75 КК України, при цьому не заперечували правильності кваліфікації та доведеності вини обвинувачених, прокурора, який просив подані апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки всуді апеляційноїінстанції обвинувачені ОСОБА_6 й ОСОБА_7 свою вину визнали повністю, та ні вони ні їх захисники не заперечили правильності кваліфікації та доведеності вини, колегія суддів не наводить доводів на підтвердження тих фактів, які ніким не оспорюються.

Висновок районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 191 КК України, є правильними та повністю підтверджується дослідженими доказами, які були вірно оцінені судом з точки з зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття обвинувального вироку.

Винуватість ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 підтверджена показаннямисвідків та письмовими доказами, безпосередньо дослідженими в суді першої інстанції, які у своїй сукупності й взаємозв`язку підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Підстав сумніватись у показаннях свідків у колегії суддів немає, оскільки всі вони були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, більш того, їх показання повністю підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. Окремі суперечності чи розбіжності пояснюються спливом тривалого часу.

Апеляційним судом, при перевірці вироку суду першої інстанції не встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону при проведенні окремих слідчих дій, як про це йдеться в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_12 .

Що стосується повторного дослідження письмових доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, то перелічені захисником ОСОБА_12 документи були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції за участю сторін, та їм надана відповідна правова оцінка у вироку.

Таким чином, незгода сторони захисту з оцінкою, заявлених в апеляційній скарзі, доказів не є підставою для їх повторного дослідження. Вказану правову позицію висловлює і Верховний Суд у своїй постанові від 22 січня 2020 року у справі №713/559/19.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обшук та вилучення речей з господарств, які розташовані у АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_5 , проведений уповноваженою особою у відповідності з вимогами ст. 236 КПК України, а тому твердження сторони захисту в цій частині є безпідставні.

Більш того,колегія суддівзвертає увагуна те,що кримінальнийпроцесуальний кодексУкраїни (ст.с.234-236КПК України)не міститьжодної заборонина проведенняобшуку слідчим,який незазначений вухвалі слідчогосудді пронадання дозволуна проведенняобшуку,з оглядуна те,що відповіднодо ст.40КПК Українислідчий вправі,серед іншого,доручатипроведення слідчих(розшукових)дій танегласних слідчих(розшукових)дій відповіднимоперативним підрозділам; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Підстав вважати, що вилучені речі, відібрані зразки опечатані з грубим порушенням КПК України, у колегії суддів немає, а відтак висновки криміналістичної експертизи нафтопродуктів та ПММ №3371 від 25.10.2015 року є належним та допустимим доказом. Крім того, вказана експертиза була проведена компетентним експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, в межах наданих йому повноважень, з дотриманням вимог закону.

Не знайшли свого підтвердження твердження захисника ОСОБА_12 щодо неналежності та недопустимості матеріалів НСРД у даному кримінальному провадженні. Докази в цій частині були досліджені судом першої інстанції повністю, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, та їм було надано оцінку у відповідності до ст.ст.84-87, 94 КПК України, з якою погоджується колегія суддів.

Усі інші доводи, наведені в поданій апеляційній скарзі захисника ОСОБА_12 , є взаємопохідними та не спростовують обґрунтованих висновків районного суду.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання колегія суддів вважає, що воно обране обвинуваченим без належного врахуванням ст.ст.50, 65 КК України, а також Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, в ч.2 якої передбачено, що коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м`які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.

Так, призначаючи кожному з обвинувачених найсуворіший вид покарання, районний суд не вмотивував своє рішення, а тому, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає за можливе змінити вирок суду в цій частині.

Пом`якшуючи призначене основне покарання кожному з обвинувачених колегія суддів враховує тяжкість вчиненого кожним із них злочину, особу кожного з обвинувачених, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, колегія суддів враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, свою вину в суді апеляційній інстанції визнав повністю та щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимий, на спеціальних обліках не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, колегія суддів визнає: визнання вини, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання апеляційним судом не встановлено.

Колегія суддів не може прийняти до уваги негативну характеристику з місця роботи обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки він з моменту вчинення злочину працював на тій самій посаді протягом 4 років та був звільнений у зв`язку з скороченням штату.

Також колегія суддів враховує те, що з моменту вчинення злочину пройшов досить тривалий час, протягом якого ОСОБА_6 не вчинив жодного кримінального правопорушення; до дисциплінарної та адміністративної відповідальності також не притягувався, був звільнений виключно у зв`язку з скороченням штату, крім усього вказаного, обвинувачений зобов`язався сплатити завдані збитки.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що ОСОБА_6 слід пом`якшити основне покарання.

При цьому,оскільки ОСОБА_6 вчинив злочин,будучи службовоюособою,то слідзастосувати додатковепокарання увигляді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Пом`якшуючи основне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів враховує те, що він вчинивши тяжкий злочин, визнав вину, щиро розкаявся, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та є єдиним годувальником сім`ї, а також те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, на спеціальних обліках не перебуває, зобов`язався відшкодувати завдану шкоду.

Обставинами, що пом`якшують покарання, колегія суддів визнає: визнання вини, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання апеляційним судом не встановлено.

Вищезазначені обставини, на думку колегії суддів, дають підстави для пом`якшення ОСОБА_7 основного покарання, без застосування додаткового покарання, оскільки він не був службовою особою на час вчинення злочину.

Що стосується покарання ОСОБА_13 за ч.2, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 191 КК України, то колегія суддів з урахуванням усіх встановлених районним та апеляційним судом обставин, також вважає за можливе пом`якшити йому покарання, без застосування додаткового покарання, оскільки він не був службовою особою на час вчинення злочину.

Колегія суддів враховує і думку потерпілого, який в суді першої інстанції просив призначити обвинуваченим покарання на розсуд суду.

Пом`якшення обвинуваченим покарання, на думку колегії суддів, буде відповідати вимогам принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, без ізоляції від суспільства.

Разом з тим, слушними є доводи захисника ОСОБА_12 про те, що районним суд було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність в частині призначення ОСОБА_13 покарання за ч.2 ст. 204 КК України.

Як було встановлено в суді першої та перевірено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_13 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.204 КК України, в період часу з серпня 2015 по вересень 2015 року.

Станом на час вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.204 КК України, санкція вказаної статті передбачала покарання у виді штрафу від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

Відповідно до ч.2 ст.5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_13 слід призначити покарання за ч.2 ст.204 КК України в межах санкції вказаної статті, встановленої на момент вчинення злочину.

При цьому остаточне покарання ОСОБА_13 слід визначити за правилами, передбаченими у ст. 70 КК України.

Підстав для застосування вимог ст.ст. 69, 75 КК України, з огляду на вимоги ст. 45 КК України, немає.

З урахуванням викладеного, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок районного суду зміні в частині призначеного покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_12 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_8 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 , діючих в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22016260000000012 від 14.04.2016 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 204 КК України, - змінити в частині призначеного покарання.

Пом`якшити ОСОБА_6 покаранняза ч.3ст.191КК України,визначивши йогоу видіобмеження воліна строк3(три)роки 1(один)місяць з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня прибуття і постановлення його на облік у виправному центрі.

Пом`якшити ОСОБА_7 покарання за ч.2, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.191 КК України, визначивши його у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня прибуття і постановлення його на облік у виправному центрі.

Вважати ОСОБА_13 засудженим до покарання за ч.2 ст.204 КК України (в редакції Закону від 12.08.2015р.) у виді штрафу в розмірі 3 (три) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

Пом`якшити ОСОБА_13 покарання за ч.2, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 191 КК України, визначивши його у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

Строк відбуття покарання ОСОБА_13 обчислювати з дня прибуття і постановлення його на облік у виправному центрі.

В решті вирок районного суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3