Постанова

від 27.05.2020 по справі 286/1503/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/1503/19 Головуючий у 1-й інст. Моголівець І. А.

Категорія 47 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря судового засідання Кучерявого О.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Коростенської місцевої прокуратури

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Моголівець І.А.

у цивільній справі №286/1503/19 за позовом ОСОБА_1 до Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області, Головного управління національної поліції в Житомирській області, Овруцького районного суду Житомирської області, Народицького районного суду Житомирської області, Державного Казначейства України про відшкодування майнової і моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, суду,-

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. З урахуванням уточнень позову просив стягнути за рахунок коштів державного бюджету України (Державного казначейства України) на свою користь майнову (матеріальну) та моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 14.08.2018 року Лугинський районний суд Житомирської області ухвалив виправдувальний вирок, за яким його визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.213 ч.1 КК України у зв`язку з відсутністю події злочину. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28.12.2018 року вказаний вирок залишено без змін.

До того часу кримінальна справа розглядалась Овруцьким районним судом Житомирської області, яким його було засуджено до покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин. Після скасування вказаного вироку - Народицьким районним судом Житомирської області, яким кримінальна справа була закрита у зв`язку із декриміналізацією діяння. Це судове рішення також було скасовано.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, незаконно притягнуті до кримінальної відповідальності особи мають право на відшкодування шкоди, яка відшкодовується державою в особі фінансового органу за рахунок коштів державного бюджету. Вважав, що згідно ст.3 цього Закону відшкодуванню підлягає, зокрема, моральна шкода. Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою особи вирішується судом відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.3 постанови ПВС України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

На думку позивача, оскільки він знаходився під слідством та судовим розглядом 80 місяців і 28 днів, стягненню підлягає 1 мінімальна заробітна плата за кожен місяць. Окрім того, йому не було повернуто вилучений в нього металобрухт вагою 10700 кг., вартістю 6 грн. за кілограм. Поліція намагалась замість вилученого металобрухту видати йому невелику частину побутового металобрухту низької якості, тобто підмінила брухт, отримувати який він відмовився. Вартість вилученого в нього брухту становить 64 680 гривень.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 64 680,00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 337 734,80 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати покладено на рахунок держави.

У поданій апеляційній скарзі Коростенська місцева прокуратура просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та вирішити питання судових витрат. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно визначено зміст спірних правовідносин та не застосовано норми, які підлягали застосуванню. Вказує, що позивачем невірно зазначено в позовній заяві термін перебування під слідством та судом, а саме, вказано період з 31.03.2012р. по 28.12.2018 р., тобто 6 років 8 місяців 28 днів. При цьому, постанова про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого винесена слідчим СВ Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області 16.07.2012р. У зв`язку з цим, розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідачів, підлягає зменшенню на суму 14 744,60 грн. (6 років 5 місяців 12 днів х 4173 грн. = 322 990,20 грн.; 337 734,80 - 322 990,20 = 14 744,60 грн.). Прокурор під час розгляду справи у суді першої інстанції просив суд зменшити розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача. Проте, суд на це уваги не звернув. Крім того, речові докази по справі - металобрухт вагою 10780 кг. знаходиться на зберіганні в ТОВ Вторсировина , що не є перешкодою для звернення до підприємства з вимогою про повернення останнього. Також позивачем не було долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили про відмову представників ТОВ Вторсировина повернути позивачу речові докази у справі - металобрухт вагою 10780 кг. Позивач неодноразово повідомлявся про необхідність прибуття до Овруцького ВП для вирішення питання про повернення речових доказів. Однак, останній на виклик так і не з`явився.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2012 року за місцем проживання ОСОБА_1 , в будинку АДРЕСА_1 працівниками міліції Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено 10700 кілограм брухту чорних металів.

31.03.2012 року Овруцьким міжрайонним прокурором по факту здійснення незаконних операцій з металобрухтом порушено кримінальну справу за ст.213 ч.1 КК України.

28.04.2012 року на території ТОВ Сировина (фактично ТОВ Вторсировина ), що в м.Овручі, слідчим Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області Корчемним М.П. проведено огляд предметів, про що складено відповідний протокол, а саме оглянуто вилучений металобрухт. Із змісту протоколу огляду слідує, що оглянуто 42 види виробів із металу. Так оглянуто металеві шестерні діаметром: 500 мм, 400 мм, 320 мм, 150 мм, 120 мм, 50 мм, металеві диски діаметром 600 та 800 мм, металеві плити розміром 1м х 1,5 м товщиною 10 мм, металеві кутники, вали пластини товщиною 10, 20, 50 мм, та інші вироби великих розмірів, товщини та ваги.

17.05.2012 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ст.213 ч.1 КК України.

16.07.2012 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого за ст.213 ч.1 КК України.

16.07.2012 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

10.07.2012 року Овруцьким міжрайонним прокурором затверджено обвинувальний акт в кримінальній справі №170076/12 відносно ОСОБА_1 за ст.213 ч.1 КК України.

16.09.2014 року Овруцьким районним судом Житомирської області відносно ОСОБА_1 постановлено обвинувальний вирок, яким його засуджено до покарання у вигляді громадських робіт на строк в 200 годин.

16 грудня 2014 року вирок від 16.09.2014 року скасовано та справу повернуто на новий судовий розгляд.

06.10.2015 року Постановою Овруцького районного суду Житомирської області кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування.

24.11.2015 року Постанову від 06.10.2015 року скасовано та справу повернуто на новий судовий розгляд.

24.01.2017 року Народицьким районним судом Житомирської області справу відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із декриміналізацією злочинного діяння.

21.03.2017 року Постанову від 24.01.2017 року скасовано та справу повернуто на новий судовий розгляд.

14 серпня 2018 року Лугинський районний суд Житомирської області постановив вирок, яким визнав ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.213 ч.1 КК України та виправдав у зв`язку з відсутністю події злочину.

28.12.2018 року ухвалою судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області вказаний вирок було залишено без змін.

05.11.2019 року ухвалою Колегії суддів Першої судової палати касаційного кримінального суду України підтверджено чинність вироку суду та ухвали апеляційного суду.

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх обгрунтованість.

При цьому судом враховано, що згідно з ч.4 ст.62 Конституції України у разі скасування вироку суду як неправосудного, держава відшкодовує матеріальну та моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Згідно з пунктом 1 статті 1 , пунктом 5 статті 3 Закону №266/94-ВР „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до ст.2 цього Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду .

Як вказано вище, у справі позивача ухвалено виправдувальний вирок, який набрав законної сили.

Згідно ст.3 цього Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): майно вилучене органами досудового розслідування, моральна шкода.

Згідно ст.4 даного Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудовою слідства, прокуратури і суду, завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальні життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свої життя.

Відповідно до даних медичної довідки, у позивача наявна гіпертонічна хвороба 2-го ступеню.

Визначаючи період, протягом якого позивачеві заподіяно моральну шкоду, суд правильно вважав, що права позивача були порушені 28.03.2012 року - в день, коли за місцем його проживання був проведений обшук ще до порушення кримінальної справи, який, як встановлено виправдувальним вироком суду, був незаконним. Також цього дня були порушені його майнові права, оскільки незаконно було вилучено його майно, до якого він не мав доступу 6 років 8 місяців. В липні 2012 року відносно позивача був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, тобто обмежувались його права щодо свободи пересування, після чого йому було висунуто офіційне обвинувачення та розпочався судовий розгляд. За всі роки кримінального переслідування у справі було постановлено декілька судових рішень, які для позивача не були реабілітуючими і були скасовані судом вищої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що права позивача були порушені саме з 28.03.2012 року, з моменту проведення обшуку в його житлі та вилучення його майна, і порушувалися до остаточного закриття справи, тобто, до 28.12.2018 року. Тривалий час перебування позивача під слідством та судом, зазнання утиску та переслідування, обмеження конституційного права на вільне пересування, позбавлення його права володіння, користування і розпорядження своїм майном, призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків останнього, необхідності витрачання зусиль на доведення своєї невинуватості, тобто завдали моральних страждань.

Ст.13 цього Закону визначає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімально розміру заробітної плати, за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік , розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2019 року становить 4 173,00 грн.Таким чином, визначена позивачем моральна шкода обрахована в розмірі одного розміру мінімальної заробітної плати за час перебування під слідством та судом підлягає задоволенню так як обрахована у розмірі та у спосіб, визначений законом.

Сума моральної шкоди за 80 місяців 28 днів становить 337 734 гривні 80 копійок (80 місяців 28 днів х 4173 грн.)

При цьому судом з`ясовано чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме негативні наслідки, які продовжувалися для позивача після відкриття кримінального провадження стосовно нього, врахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

За таких обставин оскаржувані судове рішення в частині стягнення відшкодування моральної шкоди є законними та обґрунтованими.

Згідно ст.4 ч.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" таке відшкодування провадиться за рахунок коштів державного бюджету України.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 6 березня 1996 р. N 106/1131 Про затвердження Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" , встановлено, що шкода відшкодовується державою в особі державної казначейської служби.

Суд правильно вважав, що відшкодування моральної шкоди у зазначеному розмірі та у вказаний спосіб буде законним, справедливим і обґрунтованим.

Окрім того, в протоколі огляду предметів від 28.04.2012 року детально описано перелік виробів, які у виді металобрухту вилучені у позивача та передані на зберігання.

Фото вилученого металобрухту позивач надав.

Також позивач надав фото металобрухту, який йому запропонували отримати в даний час. З пояснень позивача та наданих фото слідує, що це зовсім інший металобрухт, не той, який був в нього вилучений. Пропонувався побутовий металобрухт низької якості, зіржавілий, який зберігався під відкритим небом, в декілька разів нижчої вартості. Ці обставини відповідачами не спростовані.

Знаходячись на території підприємства, як пояснював позивач, слідчий відмовився складати акт про неможливість повернення вилученого металобрухту, а представник підприємства відмовився видати йому його металобрухт, який згідно опису протоколу огляду предметів був у нього вилучений.

Стаття 4 ч.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" говорить про те, що майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону (майно вилучене органами досудового розслідування), повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди.

Оскільки ТОВ Вторсировина вилучене майно не було передано безоплатно, а лише там зберігався металобрухт, слідчий та представник підприємства ухиляються від повернення позивачу саме його майна, надати для огляду саме його майно не можуть, даних про наявність коштів у підприємства не надають, то суд правильно вважав, що вартість незаконно вилученого та незбереженого майна підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод норма встановлена у ст.4 ч.2 вищеназваного закону не може розцінюватись як дієвий та ефективний спосіб захисту прав людини . Вартість 1 кілограма металобрухту становить 6 гривень. Вартість металобрухту вилученого у позивача становить 64680 гривень (10780 кг. х 6 грн.).

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд обгрунтовано задовольнив позов в цій частині, відновивши порушене право позивача.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

За наведених обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Коростенської місцевої прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 28.05.2020 року.