Ухвала

від 25.05.2020 по справі 495/8264/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/745/20

Номер справи місцевого суду: 495/8264/19 1-кс/495/982/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст. 190, ч.5 ст.27, ч.1,4 ст.358 КК України, у кримінальному провадженні №12019160240002183, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2019 року,-

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та короткий виклад обставин, встановлених слідчим суддею.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .

Застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 18:00 години по 10:00 годину наступної доби, строком на 60 днів, тобто з24.04.2020року до22.06.2020року включно, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долинівка Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст. 190, ч.5 ст.27, ч.1,4 ст.358 КК України, у кримінальному провадженні №12019160240002183, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2019 року.

Рішення слідчогосудді мотивованетим,що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненізазначених кримінальнихправопорушень.Досудовим слідствомне наданодостатніх доказівтого,що єнаявність вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,коли підозрюваний ОСОБА_8 намагався вчинитиякусь дію,передбачену ч.1ст.177КПК України,а саме:можливість підозрюваногопереховуватися відорганів досудовогорозслідування тасуду;незаконно впливатина потерпілого,свідків;перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином;вчинити іншекримінальне правопорушеннячи продовжитикримінальне правопорушення,у якомупідозрюється. Підозрюваний має на утриманні двох дітей та дружину, постійне місце проживання, де проживає разом зі своєю родиною.

Зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням, прокурор Білгород- Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2020 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

Доводи обґрунтовує тим, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Обмеження, які застосовуються під час домашнього арешту не позбавляють ОСОБА_8 можливості вийти з будинку, у зв`язку із відсутністю цілодобового контролю з боку правоохоронних органів, спілкуватись та впливати на свідків і знищити речові докази по справі, про які можливо ще не відомо органу досудового розслідування. На його думку, єдиним можливим запобіжним заходом, який би усунув ризики та унеможливив би перешкоджання повному, всебічному проведенню досудового розслідування з боку підозрюваного ОСОБА_8 є тримання під вартою.

Обставини, встановлені слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється в тому, що у 2019 році, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, він, діючи за попередньою змовою разом з ОСОБА_10 та іншою невстановленою слідством особою, намагались заволодіти чужим майном земельною ділянкою з кадастровим номером: 5110300000:02:019:0230, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0, 0800 га, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади смт Затока м. Білгород-Дністровський, шляхом обману з використанням завідомо підроблених офіційних документів.

Однак довести свій злочинний умисел до кінця не змогли з причин, що не залежали від їхньої волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, у зв`язку з накладенням арешту на вказану земельну ділянку та наявністю цивільно-правового спору з приводу права користування вказаною земельною ділянко, нормативно-грошова оцінка якої станом на 25.06.2019 року складає 428992, 00 гривень, що є великим розміром.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст.8 та ч. 5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

При цьому слідчому судді слід враховувати, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що слідчийсуддя в повній мірі дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Наявність на даній стадії у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання слідчого, що з урахуванням відсутності апеляційних скарг на оскаржену ухвалу слідчого судді з посиланням на необгрунтованість підозри, апеляційним судом не перевіряється.

При цьому, не можуть бути прийняті до уваги твердження захисника в судовому засіданні апеляційного суду про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, з посиланням на лист Затоківської селищної ради №290/01-27 від 27.04.2020 року щодо відсутність претензій з боку селищної ради до ОСОБА_8 з приводу володіння зазначеною земельною ділянкою.

Таким чином, наявними у матеріалах провадження доказами підтверджений факт того, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст. 190, ч.5 ст.27, ч.1,4 ст.358 КК України, одне з яких є тяжким та за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Апеляційний суд приймає до уваги також дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який має постійне місце реєстрації та проживання в Одеській області, має у власності нерухоме майно, де мешкає разом з дружиною та двома дітьми, одна з яких є неповнолітньою, є не судимою особою, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, однак які не змогли при цьому слугувати достатнім стримуючим фактором від здійснення інкримінованих йому протиправних дій.

Крім того, апеляційний суд враховує необхідність встановлення достатніх підстав, які вказують на існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також таких підстав, які б свідчили про можливість або неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком слідчого судді про відсутність існування ризиків можливого перешкоджання кримінальному провадженні, у разі відсутності яких слідчий суддя зобов`язаний був постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, оскільки такий висновок суперечить матеріалам клопотання та даним про особу підозрюваного.

Так, враховуючи тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, а також даних про особу підозрюваного та поведінки на час вчинення інкримінованих йому правопорушень, апеляційний суд доходить висновку про існування ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення відповідальності, з урахуванням покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у замаху на вчинення злочину, на думку апеляційного суду, існує незначна ймовірність, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки останньому інкримінуються протиправні дії, що становлять склад декількох правопорушень.

На думку апеляційного суду, існування інших заявлених в клопотанні слідчого ризиків стороною обвинувачення не доведено.

Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги, про що неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх висновках про те, що сама лише по собі тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що домашній арешт є занадто м`яким для підозрюваного, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що стороною обвинувачення не наведено жодних даних про порушення підозрюваним обов`язків, покладених на нього оскаржуваною ухвалою з часу її ухвалення та до розгляду апеляційної скарги, що становить фактично близько одного місяця та відсутність в матеріалах провадження таких даних. Також судова колегія приймає до уваги ту обставину, що в судове засідання апеляційного суду підозрюваний з`явився та надав суду пояснення.

Висновки апеляційного суду.

Відповідно доч.3ст.407КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалислідчого суддісуд апеляційноїінстанції маєправо:1)залишити ухвалубез змін;2)скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного, тяжкість, обставини та характер інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність на даній стадії обґрунтованої підозри та існування доведених стороною обвинувачення незначного ступеню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність у підозрюваного місця проживання, нерухомого майна у власності, де він проживає разом із дружиною і двома дітьми, одна з яких є неповнолітньою, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчим суддею законно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вірно застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов`язків.

Будь яких інших даних, які б свідчили про порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального кодексу прокурором представлено не було та колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст.181,196,376,404,405,407,419,422,532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст. 190, ч.5 ст.27, ч.1,4 ст.358 КК України, у кримінальному провадженні №12019160240002183, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2019 року, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4