Постанова

від 26.05.2020 по справі 910/13612/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа№ 910/13612/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Почерняк І.С. - дов. б/н від 20.07.2019 року.

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 року (дата підписання повного тексту 26.12.2019 року)

у справі № 910/13612/19 (суддя: Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Віва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс"

про стягнення 24 760, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Віва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 24 760, 75 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 216-12 від 20.08.2012 року в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг (медичної допомоги) застрахованим особам, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Віва" та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Віва" основний борг у сумі 24 760,75 грн, судовий збір у сумі 1 921, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн своїм рішенням від 26.12.2019 року.

Не погодившись з прийнятими рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Також, за твердженням скаржника судом першої інстанції не було з`ясовано, що відповідно до кур`єрських відомостей, які надав позивач, вбачається, що рахунки та акти доставлялися відповідачу на адресу: м. Київ, вул. Жилянська, 29, в той час, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 11 літ. А, офіс 22. Крім того, позивачем не було надано довіреностей на підтвердження повноважень осіб, які мали право на отримання кореспонденції від імені відповідача.

Також, скаржник зазначив, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та зняття відповідних копій. При цьому, скаржник вказав, що він мав на меті запропонувати позивачу укладення мирової угоди стосовно спору.

Крім того, скаржник зазначив, що визначена сума витрат на послуги адвоката в загальному розмірі 20000,00 грн не відповідає критеріям розумності та принципу пропорційності, є завищеною та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 року справу № 910/13612/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 року у справі № 910/13612/19 та призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 25.02.2020 року своєю ухвалою від 27.01.2020 року.

24.02.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/13612/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 року у справі № 910/13612/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М., своєю ухвалою від 25.02.2020 року.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 року у справі № 910/13612/19 на 28.04.2019 року своєю ухвалою від 17.03.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, зі змінами від 25.03.2020 року №239, Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено карантин з 12.03.2020 року на усій території України.

24.03.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

З метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, розгляд справи 28.04.2020 року не відбувся.

Північний апеляційний господарський суд повідомив учасників справи, що судове засідання відбудеться 26.05.2020 року своєю ухвалою від 27.04.2020 року.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2020 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 20.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МК "Віва" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" (замовник) був укладений договір про надання медичних послуг (медичної допомоги) застрахованим особам № 216-12 (далі - договір), відповідно до якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати застрахованим особам медичні послуги, тобто вчинити сукупність медичних дій, які відповідають вимогам, що ставляться до методів діагностики, профілактики та лікування на території України, спрямованих на відновлення, підтримку або зміцнення здоров`я застрахованої особи в межах договору добровільного медичного страхування.

Згідно п. 2.2 договору, замовник бере на себе зобов`язання оплачувати медичні послуги (медичну допомогу), надані виконавцем застрахованим особам, у порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору медичні послуги (медична допомога) надаються виконавцем застрахованим особам на підставі індивідуального доручення замовника, яке надається у телефонному режимі лікарю-куратору виконавця. Вартість медичних послуг (медичної допомоги) наданої виконавцем застрахованим особам визначається відповідно до узгодженого сторонами прейскуранту (п. 5.1 договору).

Згідно з 5.3 договору підставою для здійснення замовником оплати послуг виконавця є наявність підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Розрахунковим періодом вважається 1 (один) календарний місяць (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору виконавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів після завершення розрахункового періоду надіслати/передати замовнику в письмовій формі 2 (два) примірники акту наданих послуг та рахунок-фактуру. Не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту наданих послуг замовник зобов`язаний повернути виконавцю підписаний зі свого боку один примірник акту наданих послуг або надати письмові вмотивовані зауваження чи претензії.

Усі розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються у грошовій одиниці України шляхом перерахування коштів з рахунку замовника на рахунок виконавця, визначені в цьому договорі, протягом 10 робочих днів з дня підписання уповноваженим представником замовника акту наданих послуг (п. 5.7 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 року, з подальшою його пролонгацією, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.п. 10.1, 102 договору). У подальшому, додатковими угодами сторони вносили зміни до прейскуранту цін на медичні послуги.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що визначені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов`язань за договором позивач надав медичні послуги застрахованим особам відповідача на суму 24 760,75 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13237 від 30.11.2018 року, № 13256 від 31.12.2018 року, № 27 від 31.01.2019 року, № 80 від 28.02.2019 року, № 120 від 31.03.2019 року, № 171 від 30.04.2019 року, рахунками на оплату № 239 від 30.11.2018 року, № 253 від 31.12.2018 року, № 22 від 31.01.2019 року, № 46 від 28.02.2019 року, № 70 від 31.03.2019 року, № 95 від 30.04.2019 року (наявні в матеріалах справи).

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, вартість наданих послуг на вказану суму не сплатив.

У матеріалах справи містяться непідписані відповідачем акти здачі-прийняття медичних послуг, проте, вказана обставина не впливає на обов`язок відповідача сплатити вартість наданих послуг, оскільки відповідно до п. 5.6 договору, сторони домовились, якщо у визначений строк виконавець не отримує вмотивованих заперечень, замовник вважається таким, що не має будь-яких заперечень та/або претензій до дій виконавця щодо наданих ним послуг.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду будь-яких вмотивованих зауважень до актів наданих послуг, доводів позивача не спростував.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відповідно до кур`єрських відомостей, рахунки та акти доставлялися відповідачу на адресу: м. Київ, вул. Жилянська, 29, в той час, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 11 літ. А, офіс 22. Крім того, позивачем не було надано довіреностей на підтвердження повноважень осіб, які мали право на отримання кореспонденції від імені відповідача, колегія суддів відзначає, що як вбачається з матеріалів справи, зокрема спірного договору №216-12 від 20.08.2012 року, додаткової угоди № 1 до договору №216-12 від 20.08.2012 року, тощо, адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 29 на які направлялися рахунки та акти -є фактичною адресою відповідача.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується надання позивачем відповідних медичних послуг (медичної допомоги) застрахованим особам, що в свою чергу не спростовує висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського суду України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції наладжених та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів належної сплати вартості послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 24 760,75 грн.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та зняття відповідних копій, з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд відзначає, що підстав для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у суду першої інстанції не було, строк розгляду даного спору сплинув, а відкладення справи призвело б лише до необґрунтованого затягування справи.

Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідач не скористався наданим йому ст. 165, ст. 178 Господарського процесуального кодексу України правом, відзив на позовну заяву не надав, що в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору за наявними матеріалами справи.

Також, твердження скаржника на те, що він мав на меті запропонувати позивачу укладення мирової угоди стосовно спору, не спростовує висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надану професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Колегія суддів зазначає, що позовній заяві позивач зробив заяву про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, становить 20000,00 грн.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Віва" на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № МКВ-06/19-1 від 03.06.2019 року, укладений між ТОВ МК Віва та Адвокатським бюро Марини Богуш Алтана , відповідно до якого бюро надає клієнту правову допомогу з питання стягнення грошової заборгованості за договором про надання медичних послуг № 216-12 від 20.08.2012 року (предмет даного спору), вартість якої становить 20 000,00 грн; акт № 1 про надання правничої допомоги № 1 від 30.09.2019 року на суму 20000,00 грн, згідно з яким бюро надало позивачу наступні послуги, пов`язані з розглядом даної справи: ознайомлення із матеріалами, наданими клієнтом, аналіз судової практики, узгодження правової позиції по справі, надання консультацій з правових питань, досудове врегулювання спору, підготовка позовної заяви та додатків до неї; докази оплати правничої допомоги позивачем на загальну суму 20 000,00 грн (квитанції № 47 від 11.12.2019 року та № 53 від 16.12.2019 року); свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Богуш М.К. № 386 від 21.09.2012 року.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

За приписами ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року №910/906/18.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не надав доказів неспівмірності витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 року у справі №910/13612/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 року у справі №910/13612/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/13612/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Гаврилюк