Постанова

від 27.05.2020 по справі 906/1641/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Справа № 906/1641/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. (повний текст - 17.03.2020р.) у справі №906/1641/15 (суддя Гнисюк С.Д.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (м.Київ)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда" (с.Троянів, Житомирський район, Житомирська область)

про визнання банкрутом

за участі представників:

від апелянта - Махиніч Н.В., довіреність №229 від 01.04.2020р. (представник ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") - в режимі відеоконференції;

арбітражний керуючий Демчан О.І., посвідчення №1773 від 11.11.2015р.;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/1641/15 про визнання банкрутом Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда" (с.Троянів, Житомирський район, Житомирська область).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15 задоволено клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. (звіт №02-34/106 від 15.11.2019р. в частині стягнення грошової винагороди та понесених витрат за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог, з урахуванням уточнень від 07.02.2020 №02-34/116). Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича частину неоплаченої основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда" у сумі 6460,12 грн. та витрат понесених у ліквідаційній процедурі у сумі 1627,84 грн. на наступні банківські реквізити: № НОМЕР_1 , МФО 380269 в АТ КБ "Приватбанк". Стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича частину неоплаченої основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда" у сумі 76138,96 грн. та витрат понесених у ліквідаційній процедурі у сумі 19185,71 грн. на наступні банківські реквізити: № НОМЕР_1 , МФО 380269 в АТ КБ "Приватбанк".

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№1034/20 від 07.04.2020р.).

В скарзі апелянт зазначає про неправильне застосування Господарським судом Житомирської області положень статей 30, 48 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання щодо стягнення з кредиторів боржника, зокрема з АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , грошової винагороди та витрат на користь ліквідатора.

Відповідно до абз.7 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. При цьому, жодна норма Кодексу не вказує на те, що у разі відсутності чи недостатності коштів від реалізації майна боржника для відшкодування винагороди/витрат ліквідатора, обов`язок з такої сплати покладається на кредиторів.

Також зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України створене як державне підприємство згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764 Про заходи з утворення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України , на виконання якої був виданий наказ Міністерства аграрної політики України від 08.09.2010р. №549 Про утворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Отже, АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України є суб`єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч.2 ст.22 Господарського кодексу України.

Окрім цього зазначає, що АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України є учасником ряду державних програм у сфері сільського господарства, зокрема, Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства (далі - Меморандум про взаєморозуміння), підписаного 28 червня 2012 року між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Експортно-імпортним банком Китаю.

Стверджує, що враховуючи зміст ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, рішення Конституційного Суду України, беручи до уваги факт непогашення заборгованості боржника перед АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (на суму майже 2,5 млн.грн.), що є суб`єктом державного сектору економіки, безпосереднім виконавцем міжнародних домовленостей у сфері сільського господарства, пункти 1 та 3 ухвали Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. є необгрунтованими та безпідставними і підлягають скасуванню.

На підставі викладеного апелянт просить суд:

- скасувати пункт 1 ухвали Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15, яким задоволено клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. (звіт №02-34/106 від 15.11.2019р. в частині стягнення грошової винагороди та понесених витрат за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог, з урахуванням уточнень від 07.02.2020р. №02-34/116) та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволені клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. (звіт №02-34/106 від 15.11.2019р. в частині стягнення грошової винагороди та понесених витрат за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог, з урахуванням уточнень від 07.02.2020р. №02-34/116).

- скасувати пункт 3 ухвали Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15, яким вирішено стягнути з АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича частину неоплаченої основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПСП Троянда у розмірі 76138,96 грн., витрат понесених у ліквідаційній процедурі у сумі 19185,71 грн. та видати судовий наказ, прийняте нове рішення в цій частині про відмову у стягненні з АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича частини неоплаченої основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПСП "Троянда" у розмірі 76138,96 грн., витрат понесених у ліквідаційній процедурі у сумі 19185,71 грн. та про відмову у видачі судового наказу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15. Розгляд апеляційної скарги призначено на "27" травня 2020 р. о 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

04.05.2020р. (вх.№3182/20) на адресу суду від арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (т.12, арк.справи 165-167).

У відзиві арбітражний керуючий звертає увагу, що у випадку коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018р. у справі №912/1783/16 та постанові Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі №914/2458/16).

Крім цього зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг: ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Акцентує увагу, що будь-які скарги на дії ліквідатора у ліквідаційній процедурі не надходило, претензії до виконання повноважень ліквідатором у кредиторів відсутні.

Арбітражний керуючий також звертає увагу, що у постановах Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019р. у справі №902/1278/15 та від 26.02.2020р. у справі №5019/2547/11 суд апеляційної інстанції приходить до аналогічних висновків про можливість стягнення грошової винагороди та понесених витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог, у випадку відсутності у банкрута достатніх активів для оплати винагороди та витрат.

Враховуючи вказане, арбітражний керуючий просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15, а вказану ухвалу залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2020р. №01-04/190, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П. у період з 25.05.2020р. по 13.06.2020р., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначити заміну судді-члена колегії у судовій справі №906/1641/15.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020р. у справі №906/1641/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І., суддя Коломис В.В.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 27.05.2020р. з`явились представник ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та арбітражний керуючий Демчан О.І.

Інші учасники не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати пункти 1, 3 ухвали Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15 і прийняте нове рішення в цій частині про відмову у стягненні з АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича частини неоплаченої основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПСП "Троянда" у розмірі 76138,96 грн., витрат понесених у ліквідаційній процедурі у сумі 19185,71 грн. та про відмову у видачі судового наказу.

Арбітражний керуючий заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач оскаржує пункти 1 та 3 ухвали, а саме: щодо задоволення клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. (звіт №02-34/106 від 15.11.2019р. про стягнення грошової винагороди та понесених витрат за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог, з урахуванням уточнень від 07.02.2020р. №02-34/116) та стягнення з АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича частину неоплаченої основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПСП Троянда у розмірі 76138,96 грн., витрат понесених у ліквідаційній процедурі у сумі 19185,71 грн.

З огляду на положення ч.1 ст.269 ГПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме - в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. (звіт №02-34/106 від 15.11.2019р. про стягнення грошової винагороди та понесених витрат за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог, з урахуванням уточнень від 07.02.2020р. №02-34/116) та стягнення з АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича частину неоплаченої основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПСП Троянда у розмірі 76138,96 грн., витрат понесених у ліквідаційній процедурі у сумі 19185,71 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до положень ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як встановлено п.3 ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено наступне

Арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2019р. на адресу суду першої інстанції ліквідатором надіслано клопотання №02-34/108 від 15.11.2019р. про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі, з додатками.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.01.2020р. клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. №02-34/108 від 27.11.2019р. - задоволено; встановлено арбітражному керуючому Демчану О.І. основну грошову винагороду за виконання ним повноважень ліквідатора у справі №906/1641/15 про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда" у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора; затверджено арбітражному керуючому Демчану О.І. звіт №02-34/106 від 15.11.2019р., в частині нарахування і виплати грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі №906/1641/15 про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда", за період з 16.05.2017р. по 31.05.2018р. на суму 85126,77грн.; затверджено арбітражному керуючому Демчану О.І. звіт №02-34/106 від 15.11.2019р., в частині здійснення та відшкодування витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора у справі №906/1641/15 про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда", за період з 16.05.2017р. по 24.10.2019р. на суму 25545,49 грн. В затвердженні решти витрат - відмовлено.

Дана ухвала набрала законної сили та не була оскаржена.

Відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється у зв`язку з виконанням ним своїх повноважень у справі про банкрутство та виплачується у розмірі, затвердженому господарським судом, який здійснює провадження у такій справі.

Чинне законодавство України не передбачає звільнення зобов`язаної сторони від виконання своїх обов`язків щодо оплати послуг арбітражних керуючих, як і не встановлює залежності від майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора (чи є бюджетною установою чи іншим суб`єктом господарювання) для відшкодування оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не виключно за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, оскільки норми Закону про банкрутство визначають декілька джерел для здійснення оплати цих послуг, в тому числі і за рахунок коштів кредиторів.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того, чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд Верховного Суду у постановах від 01.08.2018р. у справі №912/1783/16, від 04.10.2018р. у справі №916/1503/17, від 16.04.2019р. у справі №914/2458/16.

Відповідно до приписів ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному випадку ліквідатором встановлено відсутність майна боржника, а тому така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів виходячи з принципу пропорційності їх грошових вимог.

Крім того слід зазначити про те, що матеріали справи не містять доказів оскарження дій чи бездіяльності арбітражного керуючого та прийняття за результатами розгляду такої скарги відповідного судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.06.2017р., зокрема, викладено реєстр вимог кредиторів Приватного сільськогосподарського товариства "Троянда" з урахуванням вимог до боржника конкурсних і поточних кредиторів: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на суму 1594801,60 грн основного боргу (четверта черга задоволення вимог кредиторів), 14936,00 грн судового збору (перша черга задоволення вимог кредиторів); Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на суму 150197,68 грн основного боргу (четверта черга), 5956,00 грн судового збору (перша черга).

Включено в реєстр вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу вимоги: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на суму 851640,00 грн штрафних санкцій (шоста черга); Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на суму 52685,35 грн пені (шоста черга).

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок щодо визначення сум, які підлягають стягненню по кожному кредитору окремо по принципу пропорційності до грошових вимог, колегія суддів погоджується, що розрахунок арбітражним керуючим Демчаном О.І. здійснено вірно.

З огляду на викладене, за відсутністю майнових активів банкрута, за рахунок яких можна було б відшкодувати грошову винагороду та витрати арбітражному керуючому у ліквідаційній процедурі боржника, ця оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів відповідно до принципу пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, який суд вправі застосувати до розподілу витрат між кредиторами за відсутності коштів від реалізації майна боржника на проведення ліквідаційної процедури.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи арбітражного керуючого Демчана О.І. є обґрунтованими, а доводи та заперечення Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та висновкам щодо застосування норм права, викладеним в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі та у розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень, що розмір грошової винагороди та витрат у даній справі затверджено ухвалою суду, яка набрала законної сили, Господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. (звіт №02-34/106 від 15.11.2019р. в частині стягнення грошової винагороди та понесених витрат за рахунок кредиторів пропорційно розміру їх грошових вимог, з урахуванням уточнень від 07.02.2020р. №02-34/116).

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Пронін проти України , Кузнєцов та інші проти Російської Федерації одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів констатує, що під час перегляду ухвали в оскаржуваній частині, крім цього не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали, або неправильне застосування норм матеріального права Господарським судом Житомирської області.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції (пункти 1, 3) - залишити без змін.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. у справі №906/1641/15 (пункти 1, 3) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 28.05.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Коломис В.В.