Постанова

від 25.05.2020 по справі 905/1661/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. Справа № 905/1661/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

1-ї третьої особи - не з`явився,

2-ї третьої особи - Голуб В.В. - Положення про відділ судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) від 27.12.2019 № 148/В; наказ № 339/К від 27.12.2019;

вільний слухач - Кібірєв О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, м. Київ, (вх. №673 Д/3) на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2020 (повний текст рішення складено 30.01.2020, головуючий суддя Матюхін В.І., суддя Бокова Ю.В., суддя Ніколаєва Л.В.) у справі № 905/1661/18

за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, м. Київ,

до Виконавчого комітету Краматорської міської ради, м. Краматорськ

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Український державний центр радіочастот", м. Київ (ідентифікаційний код 01181765)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України , м. Київ

про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету; визнання недійсним свідоцтва про право власності; визнання права державної власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року до господарського суду Донецької області звернулась Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації з позовом до Виконавчого комітету Краматорської міської ради про визнання:

- незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради № 222 від 21.04.2010 в частині оформлення права державної власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю, яке розташоване за адресою: вул. Паркова, 91-163 Н, м. Краматорськ, Донецька область за Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України;

- недійсним свідоцтва про право власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю від 28.04.2010 в частині оформлення права державної власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю, яке розташоване за адресою: вул. Паркова, 91-163 Н, м. Краматорськ, Донецька область за Державою Україна в особі Кабінету г Міністрів України;

- права державної власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю, яке розташоване за адресою: вул. Паркова, 91-163 Н, м. Краматорськ, Донецька область за Державою Україна в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 37994258) та закріплено за державним підприємством "Український державний центр радіочастот" на праві господарського віддання.

В обґрунтування позову Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації посилався на те, що згідно Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 07.09.2017, суб`єктом управління, який здійснює управління окремим нерухомим державним майном, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", за місцезнаходженням: вул. Паркова, 91, м. Краматорськ, Донецька область, є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (НКРЗІ). На думку позивача, у свідоцтві та рішенні міститься помилка, яка перешкоджає власнику - Державі в особі належного уповноваженого органу (НКРЗІ, а не Кабінету Міністрів України) здійснювати свою діяльність та порушує права уповноваженого органу щодо вказаного приміщення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.01.2020 у справі №905/1661/18 в задоволенні позовних вимог Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації до Виконавчого комітету Краматорської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності; визнання права державної власності відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, які б свідчили (підтверджували) порушення його прав прийняттям виконавчим комітетом Краматорської міської ради рішення від 21.04.2010 №222 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості" та оформленням свідоцтва про право власності на нежиле приміщення і, як наслідок, позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації щодо подій, які мали місце більше ніж за рік до її утворення, заявлено без достатніх на те підстав і задоволенню не підлягає.

Позивач, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, м. Київ, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:

- у свідоцтві про право власності на нежиле приміщення від 28.04.2010 та у рішенні Виконавчого комітету Краматорської міської ради помилково зазначено, що власником є Держава в особі Кабінету Міністрів України, а не в особі Позивача;

- відповідно до діючого законодавства саме Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері зв`язку та інформатизації/Позивач, є державним колегіальним органом, що наділений правом управління щодо державного майна, яке знаходиться у його повному господарському віданні;

- відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про телекомунікації" передбачено перейменування Національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг, а не реорганізацію;

- зазначення у свідоцтві про право власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю від 28.04.2010 та рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради № 222 від 21.04.2010, що приміщення належить Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України є порушенням прав НКРЗІ як уповноваженого органу управління щодо спірного нерухомого майна.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу позивача, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, м. Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2020 у справі № 905/1661/18 залишено без руху. Надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали позивачу для усунення недоліків, а саме подати до Східного апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням підстав пропуску строку та поданням доказів їх поважності. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

З метою усунення недоліків, визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, від скаржника на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням підстав пропуску строку та поданням доказів їх поважності, а саме, не вручення учаснику справи повного судового рішення у день його складання, а також значний обсяг вхідних та вихідних документів. З огляду на вищевикладене, апелянтом усунуто недоліки поданої ним апеляційної скарги у визначений судом строк.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2020 року визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Білецька А.М., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 поновлено позивачу, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, м. Київ, пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2020 у справі №905/1661/18. Відкрито апеляційне провадження у справі №905/1661/18 за апеляційною скаргою позивача, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, м. Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2020 у справі №905/1661/18. Встановлено учасникам процесу строк до 07.04.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншій стороні у справі. Зупинено дію рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2020 у справі №905/1661/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 призначено справу № 905/1661/18 до розгляду на "14" травня 2020 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до "25" травня 2020 р. об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 117.

Представники позивача, відповідача та 1-ї третьої особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Представник 2-ї третьої особи в судовому засіданні підтримав свою позицію по справі, викладену в письмових поясненнях. Разом з тим, до судового засідання 25.05.2020 надав клопотання про відкладення розгляду справи та повідомлення про дату та час наступного судового засідання, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", згідно з якою подовжено дію карантину на всій території України, а також з метою запобігання розповсюдженню вірусного захворювання, здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Розглянувши вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, судом враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Керуючись наведеними приписами законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантину, які передбачають, у тому числі, можливість здійснення судового розгляду справ без участі сторін, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, дотримуючись визначеного ст.273 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача, відповідача та 1-ї третьої особи за наявними матеріалами і вважає, що клопотання апелянта про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 21.04.2010 №222 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості" вирішено оформити право власності за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та закріплено за державним підприємством "Український державний центр радіочастот" на праві повного господарського відання нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю по вул. Паркова, 91-163Н.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю від 28.04.2010, виданого виконавчим комітетом Краматорської міської ради на підставі рішення №222 від 21.04.2010 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.09.2010, приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Паркова, 91-163Н належить державі Україна в особі Кабінету Міністрів України на праві державної власності та закріплено за державним підприємством "Український державний центр радіочастот" на праві повного господарського відання.

Позивач вважає, що у вказаному свідоцтві та рішенні помилково зазначено, що власником є держава в особі Кабінету Міністрів України, тоді як має бути вказано - держава в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації.

У зв`язку з цим Центральна філія Українського державного центру радіочастот листом від 25.11.2016 №Ф12/35/3801 "Про внесення змін в правовстановлюючі (реєстраційні) документи на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Краматорськ, Донецька область, вул. Паркова 91-163Н" звернулась до Управління реєстраційних повноважень міської ради та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, на який управління листом від 08.12.2016 № 01.1-23/2119 відповіло, що не може вжити заходів щодо внесення змін до правовстановлюючих документів, оскільки це не передбачено законодавством та не входить до повноважень управління в межах компетенції.

Клопотанням від 11.09.2017 №Ф12/35/2153 "Про внесення змін до рішення виконкому Краматорської міської ради від 21.04.2010 №222" Центральна філія Українського державного центру радіочастот звернулась до виконавчого комітету Краматорської міської ради, на що останнім було запропоновано з зазначеним питанням звернутись до управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради.

Зважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, яка утворюється відповідно до Закону України "Про телекомунікації".

Згідно ст.17 Закону України "Про телекомунікації" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

На виконання Закону України "Про телекомунікації" Указом Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації" № 1067/2011 від 23.11.2011 утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (за приписами ст.16 Цивільного кодексу України).

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Отже, при вирішенні даного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відтак, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджує за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки суд, приймаючи рішення, встановлює чи мають місце факти порушення чи оспорення суб`єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

При цьому, згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Станом на 28.04.2010 - на час набуття права власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю за адресою м. Краматорськ, вул. Паркова, 91-163Н, Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та закріпленого за державним підприємством "Український державний центр радіочастот" на праві повного господарського відання, Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" відносилось до сфери управління Національної комісії з питань регулювання зв`язку України (ЄДРПОУ 33349546), відповідно до Статуту від 2009 року, що узгоджується з частиною 2 статті 12 Закону України "Про радіочастотний ресурс України": "Органом регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є Національна комісія з питань регулювання зв`язку (НКРЗ), яка утворюється відповідно до Закону України "Про телекомунікації" та частиною 1 статті 16 цього Закону "Державне госпрозрахункове підприємство "Український державний центр радіочастот" утворюється відповідно до закону. УДЦР відноситься до сфери управління НКРЗ і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується НКРЗ"" в редакції Закону від 09.12.2009.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про телекомунікації" (в редакції закону №1280-IV від 09.02.2010) органом регулювання у сфері телекомунікацій є Національна комісія з питань регулювання зв`язку (НКРЗ), яка утворюється відповідно до законодавства України.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Національну комісію з питань регулювання зв`язку припинено 11.01.2013 за рішенням засновників. Даних про правонаступників вказаної юридичної особи не має.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст.104 ЦК України).

Згідно п.1 ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Як вже зазначалось, Указом Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації" № 1067/2011 від 23.11.2011 утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (позивач по справі). Тобто, позивача було утворено як новостворену юридичну особу і його утворення мало місце більш ніж через рік після прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Краматорської міськради.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, які б свідчили (підтверджували) про порушення його прав прийняттям виконавчим комітетом Краматорської міської ради рішення від 21.04.2010 №222 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості" та оформленням свідоцтва про право власності на нежиле приміщення і, як наслідок, позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації щодо подій, які мали місце більше ніж за рік до її утворення, заявлено без достатніх на те підстав і задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, не можуть бути підставою для скасування спірного рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2020 у справі № 905/1661/18 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, м. Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2020 у справі № 905/1661/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2020 у справі № 905/1661/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.06.2020.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя А.М. Білецька

Суддя О.Є. Медуниця