Постанова

від 25.05.2020 по справі 922/3401/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. Справа № 922/3401/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 821 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Шарко Л.В., повний текст якого складено 21.02.2020 року, у справі

за позовом ТОВ "Інтер-Док", м. Харків,

до ТОВ "Українські технології будівництва", Харків,

про стягнення 900 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ Інтер-Док звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ Українські технології будівництва , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача частину заборгованості за договором №09/2 від 09.06.2017 р. в розмірі 900 000,00 грн., також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 500,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вищевказаним договором в частині оплати за виконані роботи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" (61033, Харківська обл., місто Харків, вулиця Луганська, будинок 31; код ЄДРПОУ 33411336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Док (61145, Харківська обл., місто Харків, вул. Новгородська, будинок 1, офіс 6; код ЄДРПОУ 35247879) заборгованість в сумі 900 000,00 грн.; судовий збір в сумі 14 381,00 грн.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

09 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Українські технології будівництва (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Док (Підрядник) було укладено договір №09/2 (Договір), за яким Підрядник зобов`язується на свій страх і ризик виконати за завданням Замовника роботи по капітальному ремонту будівлі літ. А3 Чугуївської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №8 по вулиці Червономанежній, 18 в м. Чугуїв Харківської області, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

У п.2.1. Договору Сторони погодили, що терміни виконання робіт Підрядником за цим Договором червень-вересень 2017 року.

Відповідно до п.4.1. Договору, загальна сума цього Договору є динамічною і зазначена у Специфікації робіт до Договору 8 998 268,74 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 1499711,46 грн.

Оплата за цим Договором здійснюється з авансовим платежем у розмірі 15% та складає 1349740,31 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 269 948,06грн. (п.4.2. Договору).

Сторони домовились у п.4.4. Договору, що сплата за Договором здійснюється після підписання Сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат .

У Договорі вказано, що Замовник зобов`язується зробити авансовий платіж у розмірі та в порядку, визначеному в п.4.2. Договору на поточний рахунок Підрядника (п.п.3.2.2.), а Підрядник має право отримувати оплату за виконані роботи у розмірах та терміни, передбачені цим Договором.

Між Сторонами було підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) за Договором в якому вказано, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Вартість робіт, що підлягає оплаті за цим актом склала разом з ПДВ 2 620114,85 грн.

Крім того, окрім робіт, які були вказані у двосторонньому акті, підписаному Сторонами Договору, Підрядником були виконані ще роботи, перелік яких зазначений в акті виконаних робіт (надання послуг) №2. Вартість робіт (послуг), що підлягає оплаті за цим актом складає 6 508 428,34 грн., у т.ч. ПДВ - 1084738,06 грн. Зазначений акт підписаний уповноваженою особою ТОВ Інтер-Док , скріплений печаткою та підлягає погодженню з ТОВ Українські технології виробництва , однак, як вказує позивач, роботи за цим актом вже прийняті та навчальний заклад вже давно функціонує після виконання робіт з капітального ремонту в ньому. Для погодження цього акту, а саме вартості робіт, що зазначена у ньому, позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу, в якому зазначено про необхідність перерахування на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов Договору грошові кошти, що залишилися несплаченими, а саме 3 622 543,19 грн. Лист-вимогу було направлено відповідачеві 14 листопада 2018року. (а.с. 61-63 том 1) Відправлення було здійснено з оголошеною цінністю, однак станом на дату звернення із позовною заявою до суду, відповіді на зазначений лист-вимогу позивачем не отримано, грошові кошти у сумі 3 622 543,19 грн. за Договором не сплачено. Рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення не було повернуто позивачеві, однак відповідно до інформації про відстеження поштових відправлень, що міститься на сайті УКРПОШТА, відправлення з 15.11.2018 знаходиться у точці видачі/доставки.

В позовній заяві позивач зазначає, що загальна сума коштів, що підлягає сплаті за двома актами, складає 9 128 543, 19 грн.

Також, позивач зазначає про те, що підрядником виконані роботи за Договором у повному обсязі. Підтвердженням цього слугують і акти приймання-передачі, що підписані директором ЧНВК №8 Висоцьким М.І. , завідувачем господарством Суворовою Н.І. та представником будівельної компанії Опришком Ю.М. Акти приймання-передачі затверджені директором ЧНВК №8 Висоцьким М.І. та скріплені печаткою юридичної особи. Крім того, доказами виконання робіт також слугують і акти на закриття прихованих робіт, підписані представником будівельно-монтажної організації Дубровським О.В., представником технічного нагляду Гуріною Т.А. та директором школи №8 Висоцьким М .І .

Як вказує позивач, Замовником (ТОВ Укртехбуд ) було здійснено часткову оплату виконаних Виконавцем робіт, а саме сплачено грошові кошти у сумі 5506000,00 грн., що підтверджується відповідними звітами про дебіторські та кредиторські операції по рахунку НОМЕР_1 ТОВ Інтер-Док з липня 2017 року по грудень 2017 року. Замовником повністю сплачено кошти за підписаним обома Сторонами Договору актом на суму 2 620 114,85 грн. та частково сплачено грошові кошти за другим актом виконаних робіт (підписаний лише Підрядником), а саме сплачено 2 885 885,15 грн., що в свою чергу, свідчить про визнання та погодження Замовником того, що роботи за Договором виконані, крім суми, зазначеної у першому акті, в тому числі і на суму, що вказана у другому акті, так як за другим актом вже була здійснена часткова оплата, але не у повному обсязі.

Так, позивач вказує, що право Підрядника за Договором щодо отримання плати за виконані роботи у повному обсязі порушено Замовником, так як останній сплати грошових коштів за Договором у сумі 3 622 543,19 грн. не здійснив, саме ця сума грошових коштів залишилася несплаченою в порушення умов Договору та відповідно в порушення права Позивача на отримання оплати за виконані ним підрядні роботи.

Також, позивач зазначив, що ТОВ Інтер-Док відомо, що основним замовником та суб`єктом, що мав здійснювати основне фінансування проведення капітального ремонту будівлі літ. АЗ Чугуївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 (Чугуївського навчально-виховного комплексу Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа I- III ступенів №8 Чугуївської міської ради Харківської області) по вулиці Червономанежній, 18 у м. Чугуїв Харківської області, є Німецьке товариство міжнародного співробітництва (ZIG), яке є державною організацією Федеративної Республіки Німеччини, яка діє за дорученням уряду ФРН, Європейської комісії, структур ООН та інших міжнародних організаціях у більш ніж 120 країн світу та реалізує проекти міжнародної технічної допомоги у різних галузях.

ZIG у відповіді на адвокатський запит повідомило, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Українські технології будівництва було укладено договір про виконання будівельних робіт з ремонту школи №8 в місті Чугуїв по вулиці Красноманіжна, 18, а також вказало, що ним, як Замовником, виконані всі умови щодо оплати (фінансування) робіт, проведених товариством з обмеженою відповідальністю Українські технології будівництва .

Відтак, ТОВ Укртехбуд отримало кошти від ZIG ГмбХ, однак перед безпосереднім Виконавцем будівельних робіт - ТОВ Інтер-Док не розрахувалося у повному обсязі, чим порушило своє зобов`язання щодо оплати за Договором, а саме неналежним чином виконало зобов`язання щодо оплати за виконані Позивачем роботи.

Рішенням суду від 27.05.19р. по справі №922/202/19 визнано недійсним договір №09/2 від 09.06.2017, укладений між ТОВ "Українські технології будівництва" (код ЄДРПОУ 35247879) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Док" (код ЄДРПОУ 33411336).

Проте, у зв`язку з тим, що позивачем виконувались умови договору та здійснювались підрядні роботи, які були не в повному обсязі оплачені відповідачем, у позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 900000,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. (ч. 1ст. 875 ЦК України)

Частинами 1-3 ст. 843 ЦК України передбачено, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем підтверджено, що замовником (ТОВ Укртехбуд ) було здійснено часткову оплату виконаних Виконавцем робіт, а саме сплачено грошові кошти у сумі 5506000,00 грн., що підтверджується відповідними звітами про дебіторські та кредиторські операції по рахунку НОМЕР_1 ТОВ Інтер-Док з липня 2017 року по грудень 2017 року. (а.с. 64-84 том 1)

Також, позивачем вказано про те, що замовником повністю сплачено кошти за підписаним сторонами договору Актом на суму 2 620 114,85 грн. (а.с. 14-17 том 1) та частково сплачено грошові кошти за другим Актом виконаних робіт (підписаний лише Підрядником) (а.с. 18-25 том 1), а саме сплачено 2 885 885,15 грн., що в свою чергу, свідчить про визнання та погодження Замовником того, що роботи за Договором виконані, як на суму зазначену в першому акті, в тому числі і на суму, що вказана у другому акті, так як за другим актом вже була здійснена часткова оплата, але не у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.19р. по справі №922/202/19 визнано недійсним договір №09/2 від 09.06.2017, укладений між ТОВ "Українські технології будівництва" (код ЄДРПОУ 35247879) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Док" (код ЄДРПОУ 33411336).

В заяві про зміну підстав позову, позивач посилається на те, що йому були заподіяні збитки неправомірною поведінкою зі сторони посадових осіб відповідача з приводу підпису директора відповідача Хмирової В.В. у Договорі №09/2 від 09.06.17р., що стало підставою для визнання Договору підряду недійсним.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 917/1739/17 від 04 грудня 2019 року та Постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 450/1736/16-а.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного суду, суд вважає за необхідне самостійно визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення даного спору.

У відповідності до положень ч.ч. 1-2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Статтею 208 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З наведених підстав, суд апеляційної інстанції оцінює критично та відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оскільки вимога про застосування наслідків недійсності правочину не була заявлена позивачем, то позов у даній справі не підлягає задоволенню та

Правова природа договору підряду та сутність взаємовідносин сторін за ним передбачає принципову неможливість здійснити повернення сторін у первісний стан без одночасного порушення принципу недопустимості безпідставного збагачення учасника цивільних правовідносин, адже неможливо повернути підряднику результат виконаних робіт, відокремивши його із збереженням цінності від нерухомого майна, належного іншій особі, яка із сторонами відповідного договору підряду у жодних правовідносинах не перебуває. Тому будь-які правові наслідки недійсності договору підряду можуть настати виключно на майбутнє (ч. 2 ст. 236 ЦК України). Тому роботи, фактично виконані підрядником за договором підряду, у подальшому визнаним недійсним, з урахуванням загальних засад добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ст. 3 ЦК України) підлягають оплаті замовником на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням виконання підрядником (ТОВ Інтер-Док ) робіт за Договором є підписаний сторонами договору Акт на суму 2620114,85 грн. (а.с. 14-17 том 1) та часткова оплата грошових коштів в сумі 2885885,15 грн. за другим Актом виконаних робіт (підписаний лише Підрядником) (а.с. 18-25 том 1), що в свою чергу, свідчить про визнання та погодження Замовником того, що роботи за Договором виконані, як на суму зазначену в першому акті, в тому числі і на суму, що вказана у другому акті, так як за другим актом вже була здійснена часткова оплата.

Крім того, обов`язок здійснити приймання робіт, пред`явлених до такого приймання, покладається законом на замовника (ч. 1 ст. 853, ч. 1 ст. 882 ЦК України). Акти виконаних підрядних робіт направлялись підрядником на офіційну юридичну адресу замовника, що підтверджується описом вкладення, який міститься в матеріалах справи. (а.с. 61-63 том 1)

Таким чином, ухилення замовника від приймання робіт, виконаних підрядником, у тому числі у формі ігнорування надісланих підрядником до підписання проектів актів приймання виконаних підрядних робіт, свідчить про те, що роботи прийняті замовником без зауважень.

Додатковим підтвердженням фактичного виконання підрядником робіт за Договором є акти приймання-передачі, підписані директором ЧНВК №8 Висоцьким М.І. , завідувачем господарством Суворовою Н.І. та представником будівельної компанії Опришком Ю.М. та акти на закриття прихованих робіт, підписані представником будівельно-монтажної організації Дубровським О.В., представником технічного нагляду Гуріною Т.А . та директором школи №8 Висоцьким М.І .

Також, підтвердженням виконання підрядником робіт є підписаний 08.12.2018 представниками Чугуївського НВК №8 (Висоцьким), ТОВ Інтер-Док (Опришко Ю.М.), ТОВ Укртехбуд (Осетров, Руденко) Акт, яким встановлено вихід з ладу клапана для системи теплопостачання ЧНВК №8.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що ТОВ Інтер-Док дійсно здійснювались підрядні роботи з капітального ремонту ЧНВК №8 на підставі договірних відносин з ТОВ Українські технології будівництва .

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.

При цьому суд відзначає, що добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У цій справі підлягає застосуванню доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Зазначений підхід безпосередньо застосовано у Постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 15.05.2019 у справі № 917/803/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 04.07.2019 у справі № 904/3315/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18, від 09.10.2019 у справі №922/1382/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду).

Колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що в даному випадку, поведінка відповідача, який прийняв роботи за Актом виконаних робіт на суму 2620114,85 грн. (а.с. 14-17 том 1) та частково оплатив грошові кошти в сумі 2885885,15 грн. за другим Актом виконаних робіт (підписаний лише Підрядником) (а.с. 18-25 том 1), що в свою чергу, свідчить про визнання та погодження Замовником того, що роботи за Договором виконані, а тепер з формальних причин заперечує свій обов`язок їх оплатити, нічим іншим як грубим порушенням принципу добросовісності, на якому ґрунтується доктрина venire contra factum proprium , не може бути.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт виконання робіт за Договором підряду та факт неповної оплати їх виконання, що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 900000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.06.2020

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя М.М. Слободін