Постанова

від 27.05.2020 по справі 922/3905/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. Справа № 922/3905/19

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

позивача - адвокат Зубрич Д.О., свідоцтво ДН №4929 від 27.12.2017 року, довіреність №007.1Др-12-0120 від 02.01.2020 року;

третьої особи - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

відповідача - адвокат Коломійцев А.Ю., свідоцтво ПТ №2216 від 26.06.2018 року, ордер ПТ №176609 від 27.05.2020 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК", м. Київ (вх. № 1105Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2020 року у справі №922/3905/19, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Добреля Н.С.), повний текст якого складено 20.03.2020 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Словацько-Німецьке Підприємство "Премагаз Кромшрьодер Україна", Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фізична особа - підприємець Іванець Вікторія Сергіївна, м. Харків

до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", м. Харків

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2020 року у справі №922/3905/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2020 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої комісії з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу газорозподільних систем (далі-Кодекс ГРС), оформлене протоколом № 1216 від 14.11.2019 року про задоволення акту про порушення № 033/19 від 18.02.2019 року; включити витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коломійцева А.Ю. у розмірі 35 000,00 грн. у справі до складу судових витрат.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке.

Господарським судом першої інстанції зазначено, що донарахування об`єму та обсягу газу здійснювалось на підставі п.п. 1 п. 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, однак вказану норму можливо було б застосувати лише у випадку, якщо несправність лічильника газу виникла внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи.

Висновок господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не надано свідоцтв про повірку або метрологічну атестацію ЗВТ та паспортів до ЗВТ на час встановлення лічильників не відповідає дійсності, оскільки позивачем надавались копії паспортів газових лічильників MKM-U G6 №311253 від 24.01.2018 року та MKM-U G6 №311197 від 15.01.2018 року, які наявні в матеріалах справи.

За висновком господарського суду першої інстанції донарахування було здійснено не на підставі акту про порушення, а на підставі проведеної експертизи, однак судом не взято до уваги положення п.7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС, а саме те, що якщо під час експертизи буде виявлено окреме порушення не зазначене в акті про порушення, то, відповідно, має складатись окремий акт про порушення та, що такого окремого акту про порушення складено не було.

Протоколом комісії з розгляду порушень було задоволено акт від 18.02.2019 року, в якому зазначені порушення, а саме - наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ, які після цього експертиза не підтвердила; за фактичними обставинами справи, акт експертизи (про незнаходження ЗВТ у реєстрі) був підставою для задоволення акту про порушення; самостійно акт експертизи не може слугувати підставою для здійснення перерахунку.

Господарський суд першої інстанції відмовив у проведенні судової експертизи, а тому залишилось незрозумілим чи дійсно лічильник є непридатним для використання та його не має в реєстрі лічильників; матеріали справи не містять доказів того чи дійсно пломбування не відповідає спеціальним нормам.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 24 квітня 2020 року.

Згідно зі статтями 3 та 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; обов`язком держави є захист життя людини.

Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину. Наказом від 26.03.2020 року №05-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року, розділ Х ГПК України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину; строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК" на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2020 року у справі залишено без руху; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX ; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

22.04.2020 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№3710), а саме надано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК" на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2020 року у справі; відповідачу та третім особам встановлено строк до 18.05.2020 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, з урахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX; призначено справу до розгляду на "27" травня 2020 року; явка сторін обов`язковою не визнавалась.

19.05.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4797), в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обгрунтування якого вказує на таке.

18.02.2019 року на об`єкті позивача, що розташований за адресою м. Харків, вул. Юріївська б. 17 представники відповідача склали акт про порушення №033/19, в якому зазначено, що встановлені порушення Кодексу ГРС: "р. глави 6 п. 6.2 (присутність сторонніх шумів та нехарактерних звуків; порушена рядність лічильного механізму"; лічильники газу MKM-U G6 №311253 та MKM-U G6 №311197 направлено на позачергову повірку експертизу.

За результатами проведеної експертизи лічильники газу були визнані непридатними до використання у зв`язку з невідповідністю ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовується виробником лічильника; з 2016 року лічильник не перебуває у державному реєстрі України; лічильник не відповідає вимогам технічного регламенту України та не може використовуватись як комерційний ВОГ, про що складено Акти експертизи №441БЕ та №442БЕ.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4494/18 від 12.11.2019 року та зазначає, що до позовної заяви позивачем не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому його заява про включення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. до розміру судових витрат, задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 27.05.2020 року представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники третіх осіб в судове засідання 27.05.2020 року не з`явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали суду від 22.04.2020 року про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

До суду повернулась копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 року, яка була надіслана третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Словацько-Німецьке Підприємство "Премагаз Кромшрьодер Україна" за належною адресою, з довідкою працівників ПАТ "Укрпошта" - адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з інформації, розміщеної на офіційному сайті "Укрпошта", копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 року, яка була надіслана третій особі - Фізичній особі - підприємцю Іванець Вікторії Сергіївні не була вручена під час доставки 30.04.2020 року.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Ухвалу суду від 22.04.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України , виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України , учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/15442/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 22.06.2020 року; наказами голови Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2020 року №08-а та від 22.05.2020 року №10-а, на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

Також, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, та з урахуванням доповнень розділу Х ГПК України "Прикінцеві положення" пунктом 4 щодо продовження на час карантину (з 12.03.2020 року, який триває), строків судового розгляду справи відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року, відсутність клопотань від учасників справи, в тому числі і від третіх осіб щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила таке.

01.01.2016 року ТОВ "Аметрін ФК" шляхом підписання заяви приєднання №094212622ЕАР016 приєдналось до Типового договору розподілу природного газу, відповідно до якого Оператор ГРМ Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (перейменоване на АТ "Оператор газорозподільної системи " Харківміськгаз") зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором.

18.02.2019 року на об`єкті позивача, що розташований за адресою м. Харків, вул. Юріївська б. 17 представники відповідача склали акт про порушення №033/19, в якому зазначено, що встановлені порушення Кодексу ГРС: "р. глави 6 п. 6.2 (присутність сторонніх шумів та нехарактерних звуків; порушена рядність лічильного механізму"; лічильники газу MKM-U G6 №311197 та MKM-U G6 №311253 направлено на позачергову повірку експертизу.

05 березня 2019 року комісією ПАТ "Харківміськгаз" спільно з ДП "Укрметртестстандарт" було проведено експертизу ЗВТ та пломб, в результаті чого було складено акти №441БЕ та №442БЕ експертизи ЗВТ та пломб, згідно з висновками якої втручання в газові лічильники не виявлено.

За результатами позачергової повірки було видано довідки №39-1-4/8154 ЦСБ 442БЕ від 05.03.2019 року та №39-1-4/8153 ЦСБ 441БЕ від 05.03.2019 року в яких зазначено, що за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) не відповідає вимогам п.п. 6.4 Р50-071-98 "Лічильники газу побутові "Методи та засоби повірки". Підстави для визнання ЗВТ непридатним: Невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовується виробником лічильника, лічильник не відповідає вимогам технічного регламенту.

Протоколом постійно діючої комісії відповідача з питань пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу ГРС №1216 від 14.11.2019 року було прийнято рішення: "Акт про порушення задовольнити. Нарахування провести згідно Кодексу оператора ГРМ".

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої комісії з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу ГРС, оформлене протоколом № 1216 від 14.11.2019 року про задоволення акту про порушення № 033/19 від 18.02.2019 року.

21.11.2019 року господраським судом Харківської області ухвалене оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Господарський суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що для комерційного вузла обліку газу повинні застосовуватись ЗВТ, типи яких занесено до Державного реєстру вимірювальної техніки та які відповідають вимогам правил обліку природного газу, в той час, як було встановлено актами експертизи № 441 БЕ та № 442 БЕ, лічильники газу позивача не перебувають у державному реєстрі України та позивачем в свою чергу не надано свідоцтв про повірку або метрологічну атестацію ЗВТ та паспортів до ЗВТ на час встановлення лічильників, в той час, як саме власник комерційного вузла обліку газу відповідає за їх збереження.

Колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду не погоджується та зазначає таке.

Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом ГРС, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року.

Згідно з п.1 р.2 гл. ХІ Кодексу ГРС, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

За змістом розділу 5 глави ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до Кодексу ГРС.

Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.

У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом. У такому разі в акті про порушення робиться відповідний запис, при цьому представник оператора ГРМ здійснює заходи щодо пакування пошкодженої пломби та/або лічильника газу (ЗВТ) та складає відповідний акт про направлення їх на експертизу чи позачергову або експертну повірку. До отримання їх результатів нарахування, передбачені цим Кодексом, не застосовуються.

Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

За результатами розгляду акту про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС визначено, що під несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу розуміється втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Відповідно до п. 5 глави 10 Кодексу ГРС, після зовнішнього огляду пакувального пакета (тари) комісією перевіряються: 1) відповідність місць фактичного розташування пломб місцям, зазначеним у протоколі; 2) цілісність та місцезнаходження пломб, а також ознаки порушень, зазначених у протоколі; 3) цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ; 4) цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ; 5) цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка ЗВТ; 6) наявність сторонніх предметів усередині ЗВТ; 7) відповідність маркування ЗВТ нормативно-технічній документації; 8) відповідність ЗВТ, програмного забезпечення та контрольної суми паспорту на ЗВТ та/або опису типу на цей тип ЗВТ; 9) відповідність втручань у роботу ЗВТ наявним актам перевірок та/або відомостям про повірку та ремонт ЗВТ тощо.

Під час обстеження пломби та/або ЗВТ комісія перевіряє ознаки, зазначені в протоколі. Результати огляду заносять до акту експертизи ЗВТ.

Так, з акту про порушення №033/19 від 18.02.2019 року, складеного за наслідками контрольного огляду, шляхом візуального обстеження цілісності газового обладнання та ЗВТ у позивача слідує, що відповідачем були виявлені ознаки позаштатного режиму роботи лічильників газу позивача MKM-U G6 № 311253 та MKM-U G6 №311197, а саме порушена рядність відлікового механізму, наявні сторонні шуми та нехарактерні звуки при роботі лічильників газу.

Зі змісту актів експертизи №441БЕ та №442БЕ слідує, що за результатами огляду лічильників газу було встановлено: місця фактичного розташування пломб відповідають; цілісність та місцезнаходження пломб - невідповідність ознак захисного пломбування, що застосовується заводом виробником лічильника; цілісність лічильного механізму та повірочного тавра на ЗВТ - під час експертизи лічильник не вскривався; цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка - цілий; з 2016 року лічильник не перебуває у державному реєстрі України.

Тобто, за актами експертизи №441БЕ та №442БЕ, останні складені з порушенням норм, встановлених п. 5 глави 10 Кодексу ГРС, з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 6 п. 5 глави 10 Кодексу ГРС в акті має бути зазначено про наявність сторонніх предметів усередині ЗВТ, в той час, як відповідно до п. 1.6 актів експертизи зазначено, що лічильник не вскривався.

Разом з тим, у вказаних актах експертизи №441БЕ та №442БЕ не зазначено про наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ.

Протоколами щодо направлення ЗВТ на позачергову чи експертну повірку №475/19 та №476/19-1 від 05.03.2019 року вказані лічильники були демонтовані, запаковані та опломбовані для направлення на експертизу.

За результатами проведеної експертизи лічильники газу позивача були визнані непридатними до використання у зв`язку з невідповідністю ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовується виробником лічильника. З 2016 року лічильник не перебуває у державному реєстрі України. Лічильник не відповідає вимогам технічного регламенту України та не може використовуватись як комерційний ВОГ, про що складено акти експертизи №441БЕ та №442БЕ.

Також, ДП "Укрметртестстандарт" були видані довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на кожен лічильник окремо від 05.03.2019 року.

Втім, у зазначених довідках не вказано причиною визнання газового лічильника непридатним його пошкодження або позаштатний режим роботи.

Так, пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС надано визначення такого поняття, як пошкодження ЗВТ/лічильника газу - механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з`єднання.

Кодекс ГРС розмежовує такі види порушень, як "несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу" та "пошкодження ЗВТ/лічильника газу".

При цьому, для кваліфікації виявленого порушення, саме як "несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу" необхідна наявність цілого складу факторів.

Виходячи з приписів глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС "несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу" відноситься до порушень, які кваліфікуються, як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та, внаслідок яких, здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 вказаної глави розділу ХІ).

Натомість, "пошкодження ЗВТ (лічильника газу), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно" належить до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), які кваліфікуються як "не з вини споживача", але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу (пункт 3 вказаної глави розділу ХІ).

Втім, при порушеннях, пов`язаних з пошкодженням ЗВТ та/або пломб на ЗВТ, за наявності по об`єкту споживача даних дублюючого ВОГ, а також в ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об`єму газу є достатніми для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача, процедура щодо визначення необлікованих об`ємів природного газу або зміни їх режиму нарахування не застосовується (пункт 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС).

Згідно п. 1. глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

А тому, для здійснення нарахування необлікованого об`єму природного газу, зокрема слід встановити несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, визначено, що під несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу розуміється, у тому числі, втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку обліковується з порушенням законодавства, та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Вказане свідчить про те, що викривлення даних обліку природного газу є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу.

Зазначене також підтверджується тим, що відповідно до положень глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС при задоволенні комісією акту про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 922/1573/18.

Для доведення правомірності здійснених відповідачем донарахувань позивачу об`ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу) з боку позивача, а також факту викривлення даних обліку природного газу внаслідок втручання в конструкцію лічильника.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі №914/2384/17 та від 05.11.2019 року у справі №922/137/19.

Згідно пп. 37. п. 4 глави 1 Кодексу ГРС для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові цього правопорушення, а саме:1) дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку; 2) спосіб втручання, тобто вчинене шляхом підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації); 3) наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу).

При цьому, тільки наявність всіх трьох складових правопорушення дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Однак, відповідачем не було доведено наявності усіх складових такого правопорушення з боку позивача, зокрема, наслідків (дії, що призвела до викривлення даних обліку природного газу та причинно-наслідкового зв`язку між втручанням в лічильник та діями позивача).

Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 77-79 ГПК України, які свідчили б про здійснення позивачем несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, а саме таких складових вказаного порушення як протиправне втручання в його роботу з боку позивача, наявність викривлення даних обліку природного газу та відповідного причинно-наслідкового зв`язку між втручанням і викривленням обліку.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №922/1850/19.

Разом з тим, вимога про визнання протиправним та скасування рішення постійно діючої комісії з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу ГРС, оформлене протоколом № 1216 від 14.11.2019 року про задоволення акту про порушення № 033/19 від 18.02.2019 року, є належним способом захисту порушеного права, оскільки оскаржуване рішення оператора ГРМ за правовим змістом є оперативно-господарською санкцією, в той час як акт про порушення лише фіскує виявлене порушення та не є актом в розумінні статті 20 ГК України, оскільки не є обов`язковим до виконання.

А отже, беручи до уваги, що матеріалами справи не підтверджено той факт, що встановлене відповідачем порушення спричинило викривлення облікованих даних газу, в той час, як саме викривлення даних обліку природного газу є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу; відповідачем не доведено втручання в роботу ЗВТ позивачем, в той час, як саме для доведення правомірності здійснених відповідачем донарахувань позивачу об`ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу) з боку позивача та, що акти експертизи складені відповідачем з порушенням вимог п. 5 глави 10 Кодексу ГРС, оскільки сам лічильник не вскривався при його дослідженні, позовні вимоги слід задовольнити.

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції щодо того, що для комерційного вузла обліку газу повинні застосовуватись ЗВТ, типи яких занесено до Державного реєстру вимірювальної техніки та які відповідають вимогам правил обліку природного газу, в той час, як було встановлено актами експертизи № 441 БЕ та № 442 БЕ, лічильники газу позивача не перебувають у державному реєстрі України та позивачем в свою чергу не надано свідоцтв про повірку або метрологічну атестацію ЗВТ та паспортів до ЗВТ на час встановлення лічильників, в той час, як саме власник комерційного вузла обліку газу відповідає за їх збереження, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, є передчасним.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 - статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Щодо вимог позивача включити витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коломійцева А.Ю. у розмірі 35000,00 грн. у справі №922/3905/19 до складу судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону ).

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України ).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України ).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, за змістом наведеної норми можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні положень статей 1 , 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу ).

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4494/18 від 12.11.2019 року, на які посилається відповідач, де зазначено на те, що кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору та зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Крім того, в обгрунтування заяви позивача про включення суми витрат на правничу допомогу до судових витрат (вх.№4602 від 21.02.2020 року), поданої господарському суду першої інстанції, позивач надав місцевому господарському суду платіжне доручення №39156 від 03.01.2020 року на суму 20 000,00 грн., договір про надання правової допомоги від 15.02.2019 року та Додаткову угоду №1 до договору від 26.11.2019 року, зі змісту п.2 якої слідує, що адвокат має скласти та надати клієнту відзив по справі №922/1841/19 для подання до господарського суду Харківської області (т.1, а.с.136-138).

А отже, позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу, а саме доказів складових наданих послуг під час розгляду справи №922/3905/19, а не іншої справи вказаної у п.2 Додаткової угоди до договору від 26.11.2019 року, а тому підстав для задоволення вимоги про стягнення 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції не має, як документально не підтверджених.

Разом з тим, за матеріалами справи, 26.06.2018 року Коломійцеву Андрію Юрійовичу видано свідоцтво серії ПТ № 2216 про право на заняття адвокатською діяльністю (т.2, а.с.87).

Згідно з ордером серії ПТ №176609 на надання правової допомоги, адвокат Коломійцев А.Ю. надає правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК" у Східному апеляційному господарському суді у розгляді справи №922/3905/19 (т.2, а.с.86).

15.02.2019 року між позивачем та адвокатом Коломійцевим А.Ю. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво і захист його прав та інтересів та надання правової допомоги у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі з правом підпису та подання позовних заяв, скарг, апеляційних скарг, скарг у порядку повторної касації, заяв про перегляд рішень за нововиявленими обставинами та у порядку виключного провадження, представництво клієнта у всіх судових органах, включаючи Європейський Суд з прав людини, зміну предмета та підстави позову, зменшення або збільшення позовних вимог, укладення мирової угоди, відмови від позову, оскарження рішень судів всіх інстанцій по цивільним, кримінальним, господарським та адміністративним справам , які розглядаються з участю клієнта в судах загальної юрисдикції, господарських судах та адміністративних судах (п.1.2. договору) (т.2, а.с.19).

Згідно Додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги від 01.04.2020 року, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта у справі №922/3905/19, яка розглядається Східним апеляційним господарським судом (п.1 Додаткової угоди від 01.04.2020 року) (т.2, а.с.20).

У п.2 Додаткової угоди сторонами погоджено, що з метою виконання вказаного доручення, адвокат має надати наступні послуги: скласти та надати клієнту апеляційну скаргу у справі №922/3905/19 для подання до Східного апеляційного господарського суду, вартість послуги - 5000,00 грн.; бути присутнім під час розгляду справи за участю клієнта у Східному апеляційному господарському суді, в тому числі, але не виключно, надавати будь-які заперечення, заявляти відводи, задавати питання особам, які беруть участь у справі та виконувати в цілях ведення процесу та захисту інтересу клієнта будь-які інші передбачені законодавством дії, вартість послуги - 10000,00 грн., тобто, при зверненні до суду апеляційної інстанції в апеляційній скарзі апелянт зазначив суму судових витрат, що очікував понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги.

За платіжним дорученням №39601 від 01.04.2020 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК" сплачено адвокату Коломійцеву А.Ю. 15000,00 грн. за адвокатські послуги відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.02.2019 року (т.2, а.с.17).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №914/73/18.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, розглянувши вимогу позивача про включення витрат на професійну правничу допомогу адвоката Коломійцева А.Ю. у розмірі 15000,00 грн. у суді апеляційної інстанції у справі до складу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК" витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених в суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00 грн., оскільки вказаний розмір судових витрат очікуваний апелянтом, підтверджений документально, відповідає критерію розумності витрат та за таких підстав підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Отже, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та невірно застосовував норми матеріального права до спірних правовідносин, а тому рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2020 року у справі №922/3905/19 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити повністю, поклавши витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката та судовий збір відповідно до статтей 126 та 129 ГПК України, на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, п. 1, 2 ч. 1 статті 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2020 року у справі №922/3905/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої комісії з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу газорозподільних систем, оформлене протоколом № 1216 від 14.11.2019 року про задоволення акту про порушення № 033/19 від 18.02.2019 року.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", м. Харків (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК", м. Київ (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 27, кв.26, код ЄДРПОУ 38218086) 4802,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", м. Харків (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметрін ФК", м. Київ (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 27, кв.26, код ЄДРПОУ 38218086) 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.06.2020 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін