Постанова

від 26.05.2020 по справі 913/716/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа № 913/716/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" (вх. №963Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 21.02.2020 у справі №913/716/19 (суддя Фонова О.С., повний текст рішення підписано 21.02.2020)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут"

до Дочірнього підприємства "Міський молочно-виробничий комбінат" Первомайського колективного ремонтно-будівельного управління, м. Попасна Луганської області

про стягнення 9.504,16 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Енергозбут" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось з позовом від 04.12.2019 №ЕЕЦ-17/3044 до Дочірнього підприємства "Міський молочно-виробничий комбінат" Первомайського колективного ремонтно-будівельного управління (далі - відповідач) про стягнення 8830,61 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.02.2020 у справі №913/716/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, АТ "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут", з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме ст. 212 та ст. 613 Цивільного кодексу України.

01.04.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №913/716/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" залишено без руху, в зв`язку з ненаданням скаржником клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу апеляційної скарги та відсутність доказів на підтвердження повноважень представників, які підписали апеляційну скаргу.

22.04.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник просить визнати причину пропуску, встановленого законом процесуального строку, поважною та поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення суду від 21.02.2020 у даній справі. Так, заявник зазначає, що рішення Господарського суду Луганської області по справі №913/716/19 постановлено судом 21.02.2020, представники сторін в даному судовому засіданні не були присутні, повний текст рішення складено та підписано 21.02.2020 та отримано позивачем 26.02.2020, а апеляційна скарга подана 16.03.2020, тобто протягом 20-ти днів з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваного ним судового рішення. Крім того, заявник надав копію положення про виробничий підрозділ "Донецьке регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" на підтвердження повноважень осіб, які підписали апеляційну скаргу.

Представники сторін не скористалися наданим правом брати участь в судовому засіданні, явка представників обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином було повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підприємства, установи, організації залізничного транспорту загального користування, реорганізовано шляхом злиття та створення публічного акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого закріплюється у державній власності на базі Укрзалізниці (додаток №1).

Відповідно до пункту 2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015, товариство утворене як публічне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Згідно додатку №1 до складу ПАТ Укрзалізниця увійшло і ДП Донецька залізниця , яке реорганізовано у філію.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 31.10.2018 №938 змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство "Українська залізниця". Предметом діяльності Залізниці, окрім іншого, є діяльність у сфері електроенергетики, розподілення електроенергії, торгівля електроенергією.

Відповідно до абз. 16 п.13 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про ринок електричної енергії" діяльність з розподілу електричної енергії з 01.01.2019 здійснюється на підставі нових ліцензій на провадження діяльності з розподілу електричної енергії.

Згідно з Постановою НКРЕКП № 1395 від 08.11.2018 - AT "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видані відповідно до постанови НКРЕКП №213 від 19.02.2016, та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії з 01.01.2019.

Відповідно до абз.15 п.13 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про ринок електричної енергії" - ліцензії на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню з 01.01.2019. До анулювання зазначених ліцензій діяльність з розподілу та постачання електричної енергії провадиться на підставі чинних ліцензій, що були видані до дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 18 Статуту передбачено, що Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень.

Відповідно до ч. 1 ст.104 ЦК України - юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Таким чином, філія "Енергозбут" AT "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав та обов`язків структурного підрозділу "Енергозбут" Державного підприємства "Донецька залізниця".

Згідно з Положенням про філію "Енергозбут" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вказана Філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства (п.2.1 Положення). Філія має право від імені Товариства відповідно до наданих повноважень та довіреності, зокрема: вчиняти правочини, укладати цивільні та господарські договори; представляти інтереси Товариства у судах в межах своїх повноважень (п.2.8 Положення).

Відповідно до п.3.1. Положення метою діяльності Філії є здійснення діяльності з розподілу електричної енергії, а також отримання прибутку.

Між Державним підприємством "Донецька залізниця" в особі структурного підрозділу "Енергозбут" Державного підприємства "Донецька залізниця", як постачальником (позивач у справі), що здійснює діяльність на підставі ліцензії серії АВ №399881 від 22.01.2009 та Дочірнім підприємством "Міський молочно-виробничий комбінат" Первомайського колективного ремонтно-будівельного управління, як споживачем (відповідач у справі) було укладено договір про постачання електричної енергії №181 від 07.10.2009, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 250 кВА, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності електричних мереж постачальника і споживача.

20.01.2016 укладено додаткову угоду №1 до договору за якою правонаступником всіх зобов`язань (прав і обов`язків) Державного підприємства "Донецька залізниця" за договором є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (п. 1). Відповідальним за цим договором від постачальника є філія "Енергозбут" ПАТ "Українська залізниця" без права юридичної особи (п.2). Отримувачем коштів за договором є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (п. 3). У тексті договору та в усіх додатках до нього повне найменування Державне підприємство "Донецька залізниця" замінено відповідно на публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (п. 4.1). У п. 4.2 додаткової угоди розділ 10 "Юридичні адреси та реквізити сторін" договору реквізити постачальника викладені в новій редакції (а.с.10).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до п.2.2.2 договору постачальник зобов`язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до "Правил улаштування електроустановок" (ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- забезпечити отримання споживачем в точках продажу електричної енергії на межі балансової належності електромереж електричної енергії на рівні дозволеної потужності 143,54 кВт, на умовах відповідних договорів, передбачених НКЕЕ.

Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач зобов`язаний виконувати умови цього договору.

Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 2.3.4 договору споживач повинен здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 7.1 договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків".

Пунктом 7.5 договору сторони передбачили, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи:

- звіт про використану активну (реактивну) електричну енергію;

- акт про прийняття-передавання товарної продукції;

- акт результатів замірів електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

Відповідно до додатку №5 до договору "Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача" (а.с.11) сторонами узгоджено, зокрема, що:

1. Розрахунковий період починається з 20 числа кожного місяця до такого ж числа наступного місяця.

2. Споживач знімає показання лічильників 20 числа кожного місяця згідно з додатком №2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Постачальник електричної енергії може самостійно знімати показання електролічильників як візуально так і за допомогою комп`ютерної техніки та видавати Споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.

3. Сума коштів, яку має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається наступним чином: період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця) і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії спожитої (переданої) між датами показів засобів обліку на тариф який діяв на кінець розрахункового періоду.

4. Оплата електричної енергії здійснюється у формі попередньої оплати у розмірі 100 % від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період за три операційних дні до початку наступного розрахункового періоду (дати розрахунку, вказаної у додатку № 2).

5. Щомісяця 20 числа споживач зобов`язується направляти свого представника до Постачальника електричної енергії за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Первомайська, 110, для надання звіту про використану електроенергію. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії споживачу виписується рахунок з урахуванням виконаних проміжних платежів (попередньої оплати). Кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальним обсягом споживання споживача та субспоживачів за наявності у останніх договору з постачальником електричної енергії.

6. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання рахунку-фактури.

Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок, поточний рахунок зі спільним режимом використання постачальника.

7. У разі неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін або якщо зняття показань постачальником електричної енергії є неможливим, визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду.

Період розрахунку за середньодобовим споживанням електроенергії не може перевищувати один місяць. Після цього розрахунок спожитої електроенергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання до надання споживачем показань електролічильників (або до зняття показань електролічильників постачальником електричної енергії) без подальшого перерахунку.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і укладається на строк до 31.12.2009 включно. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу електричну енергію, що підтверджено звітами про використану активну (реактивну) електроенергію за січень та лютий 2018 року, підписаними між сторонами без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару/послуг (а.с.13,14).

Позивачем виписані рахунки за спожиту активну електричну енергію №991813 від 31.01.2018 на суму 7578,84 грн та №991813 від 28.02.2018 на суму 6949,67 грн (а.с.15,16).

Як зазначив позивач, повний розрахунок за спожиту електричну енергію у січні 2018 року відповідач повинен був здійснити до 06.02.2018, у лютому 2018 року - до 06.03.2018. У зв`язку з тим, що на 01.01.2018 переплата відповідача за спожиту активну електричну енергію становила 6364,55 грн, заборгованість за спожиту активну електричну енергію у січні з урахуванням переплати склала 600,17 грн.

Відповідач у порушення умов договору за спожиту активну електричну енергію у встановлений строк не розрахувався, заборгованість за спожиту активну електричну енергію у січні-лютому 2018 року склала 7549,84 грн.

З метою отримання коштів за спожиту активну електричну енергію позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №СУЦ-17/2244 від 24.09.2019 про сплату її вартості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем взятих на себе за умовами договору обов`язків по своєчасній сплаті електричної енергії стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до господарського суду. При цьому, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 396,04 грн, інфляційні нарахування у сумі 884,73 грн за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків

Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначив, що позивачем хоча і надані суду рахунки за січень-лютий 2018 року, але не надано, в тому числі на пропозицію суду, докази їх направлення та отримання відповідачем. Отже, підтверджень, що прострочення оплати відбулось у заявлені позивачем дати, суду надано не було, наявність прострочення виконання зобов`язання належними та допустимими доказами не доведена, тому суд дійшов висновку про передчасність звернення з позовом до відповідача з огляду на те, що строк виконання зобов`язання з оплати ще не настав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог частин першої, другої та п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно приписів статей 627 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, правовідносини сторін врегульовано договором №181 від 07.10.2009, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень статей 11, 714 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Частинами 6,7 ст. 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу електричну енергію, що підтверджується відповідними звітами про використану активну (реактивну) електроенергію за січень та лютий 2018 року, підписаними сторонами без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару/послуг .

Позивачем, в свою чергу, виписані рахунки на спожиту енергію №991813 від 31.01.2018 на суму 7578,84 грн та №991813 від 28.02.2018 на суму 6949,67 грн. Повний розрахунок за спожиту електроенергію у січні 2018 року відповідач повинен був здійснити до 06.02., у лютому 2018 до 06.03.2018.

Проте, матеріали справи підтверджують, що відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, вартість виконаних позивачем робіт не оплатив.

При цьому, відповідач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не скористався наданим йому процесуальним правом на судовий захист, обставини, на які посилається позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі - не спростував.

В той же час, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції робить висновок про передчасність звернення з позовом до відповідача, з огляду на те, що строк виконання зобов`язання з оплати ще не настав, оскільки підтверджень, що прострочення оплати відбулось у заявлені позивачем дати. Суду надано не було, наявність прострочення виконання зобов`язання належними та допустимими доказами не доведена.

Тобто, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив з того, що саме від моменту вручення рахунку-фактури, а не від дати його виписки, починає рахуватись строк виконання зобов`язання з повної поточної оплати вартості обсягу електричної енергії поставленої позивачем, а саме протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання такого рахунку.

Для того, щоб зробити висновком про прострочення виконання зобов`язання по оплаті відповідачем слід встановити, коли саме було отримано ним рахунок та від цієї дати відрахувати 5 банківських днів, і тальки наступного дня цього строку буде мати місце прострочення виконання зобов`язання щодо оплати спожитої електричної енергії.

З таким висновком суду колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ч.1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тобто, факт невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги , надані позивачем, оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, а також суму, яку необхідно сплатити відповідно до обсягів використаної активної електричної енергії, наданих відповідачем у акті про використану активну електричну енергію.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду Украй від 07.02.2018 у справі №910/49/17.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки позивачем, на виконання умов договору та додатків до нього відповідачу електричної енергії, що підтверджено відповідними звітами про використану активну (реактивну) електроенергію за січень та лютий 2018 року, які підписані повноважним представником відповідача (споживача) та позивача (постачальника).

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходить з того, що обов`язок щодо виписування та надсилання чи вручення рахунку відповідно до умов п.5 додатку №5 Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача до договору лежить на постачальнику, а не на споживачі.

Проте, такий висновок суду є безпідставним з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.2.3.3 договору відповідач зобов`язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії, знімати та надавати позивачу відомості про покази розрахункових приладів обліку згідно з умовами додатків Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача та Графік зняття показань електролічильників споживача .

Відповідно до п.5 додатку 5 Порядок розрахунків за електроенергію) зняття показань електрочільників споживача до договору, відповідач щомісяця 20 числа зобов`язується направляти свого представника до Позивача для надання звіту про використану електроенергію. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії позивач виписує відповідачу рахунок з урахуванням виконаних проміжних платежів (попередньої оплати).

Також, відповідно п.2 додатку 5 до договору передбачено, що позивач може самостійно знімати показання електролічильників як візуально так і комп`ютерної техніки та видавити відповідачу платіжні документи для оплати електроенергії.

Отже, відповідно до умов договору, зобов`язання щодо видачі платіжних документів для оплати електроенергії виникає у позивача тільки у тому разі, якщо він самостійно знімає показання електрочільників відповідача. Оскільки акти про використану активну (реактивну) електричну енергію надані відповідачем, тобто зняття показань електрочільників відповідач здійснював самостійно, то відповідно до п.5 додатку 5 до договору, позивач зобов`язаний лише виписати рахунок, а відповідач, в свою чергу, зобов`язаний отримати цей рахунок та оплатити.

Відповідно до п.4 додатку 5 до договору, оплата електричної енергії здійснюється у формі попередньої оплати у розмірі 100% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період за три операційних дні до початку наступного розрахункового періоду (дати розрахунку, вказаної у додатку № 2).

Керуючись умовами договору та додатками до нього відповідач повинен був здійснити попередню оплату у розмірі 100% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Так, за січень 2018 року відповідач повинен був здійснити попередню оплату у розмірі - 6 364,55 грн, а за лютий 2018 року - 6 978,67 грн.

Проте, відповідачем була здійснена попередня оплата за січень 2018 року у розмірі - 6364,55 грн, за лютий 2018 року попередня оплата не здійснювалася.

Таким чином, з огляду вищевикладене, відповідачем були порушені умови договору щодо здійснення оплати за використану електричну енергію, що є підтвердженням не виконання та відповідно наявності прострочення виконання зобов`язання відповідачем.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій вказаної норми зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування позивачем підприємству відповідача 3% річних та інфляційних втрат, яке передбачено умовами договору, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" судом апеляційної інстанції задовольняється, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 4 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 21.02.2020 у справі №913/716/19 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірньої підприємства Міський молочно-виробничий комбінат Первомайського колективного ремонтно-будівельного управління (93300, м.Попасна Попаснянського району Луганської області, вул. Миронівська, 2, код ЄДРПОУ 25367807) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" (м.Київ, вул. Жилянська, 97, код ЄДРПОУ 40150221) 8.830,61 грн, з яких: за використану електроенергію 7549,84 грн, 3% річних 396,04 грн, та інфляційні витрати 884,73 грн, а також суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн та суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1921,00 грн.

Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Строк і порядок оскарження даної постанови визначено у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.06.2020

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко