Рішення

від 27.05.2020 по справі 903/103/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2020 року Справа № 903/103/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу №903/103/20

за позовом заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, Любешівської селищної ради

до Споживчого товариства "Слов`яночка", смт. Любешів

про звільнення нежитлових приміщень,

за участю представників:

від позивача-1: Гаргола О.А., довіреність № 7154/58/2-19 від09.12.219,

від позивача-2: н/з,

від відповідача: н/з ,

В судовому засіданні взяла участь прокурор відділу Прокуратури Волинської області Лопоха О.С. (службове посвідчення №036297 від 12.11.2015),

в с т а н о в и в:

10.02.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №38/1-144 вих20 від 06.02.2020 заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, Любешівської селищної ради до Споживчого товариства "Слов`яночка", в якій заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури просить зобов`язати Споживче товариство "Слов`яночка" звільнити комплекс нежитлових приміщень №№ 136, 142 - 145, 147 - 148, , загальною площею 78,1 кв.м, які використовуються відповідачем для розміщення кондитерського цеху на першому поверсі будівлі Келій монастиря піарів за адресою: Волинська область, смт. Любешів, вул. Незалежності, 54; зобов`язати Споживче товариство "Слов`яночка" звільнити комплекс нежитлових приміщень №№ 162-167, загальною площею 143,8 кв.м., які використовуються відповідачем для розміщення кафе-бару на першому поверсі - будівлі Келій монастиря піарів за адресою: Волинська область, смт. Любешів, вул. Незалежності, 54.

На обґрунтування позовних вимог заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури посилається на виявлення фактів незаконного використання пам`ятки архітектури національного значення для здійснення підприємницької діяльності без правовстановлюючих документів (без укладення договору оренди). Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 1, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст.ст. 2, 5, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 2, 11, 316, 317, 318, 319, 326, 626, 795 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 14.02.2020 було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 02.03.2020 року.

04.03.2020 представник позивача - Любешівської селищної ради подав до суду клопотання б/н від 04.03.2020, в якому просив залучити Любешівську селищну раду до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; підготовче засідання проводити за відсутності представника селищної ради. На обгрунтування клопотання посилався на те, власником приміщення Келій монастиря піарів є держава в особі Міністерства культури України; Любешівська селищна рада як балансоутримувач не наділена повноваженнями щодо визначення юридичної долі такого майна, зокрема щодо пред`явлення позову про повернення майна від Споживчого товариства "Слов`яночка".

В судове засідання 04.03.2020 представники позивачів та відповідача не з`явилися, про судовий розгляд були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4301038312043, №4301038312027, №4301038312019.

В судовому засіданні 04.03.2020 прокурор звернувся з усним клопотанням про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитись з клопотанням Любешівської селищної ради та висловити свою думку щодо заявленого клопотання.

Клопотання прокурора було судом задоволено.

Ухвалою суду від 04.03.2020 підготовче засідання було відкладено на 25.03.2020.

Згідно з довідкою від 20.03.2020 про неможливість проведення судового засідання з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на запровадження постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211 карантину на всій території України з 12.03.2020 по 03.04.2020, враховуючи обмежувальні карантинні заходи, введені господарським судом Волинської області, судове засідання по справі № 903/103/20, призначене на 25.03.2020, не відбулося.

Ухвалою від 26.03.2020 заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури, сторін по справі було повідомлено про призначення підготовчого засідання на 15.04.2020.

24.03.2020 заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури подав до суду пояснення №36/1-307вих.20 від 23.03.2020, в яких у задоволенні клопотання Любешівської селищної ради про залучення її до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, просив відмовити, посилаючись на те, що Любешівська селищна рада є балансоутримувачем пам`ятки архітектури національного значення - Келій монастиря піарів та органом, уповноваженим забезпечувати виконання нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території, у тому числі в смт. Любешів, де розміщено Келії монастиря піарів. Зазначає, що використання частини приміщення Келій монастиря піарів споживчим товариством "Слов`яночка" без будь-яких правових підстав порушує чинне законодавство у сфері охорони культурної спадщини. Зауважує, що Любешівську селищну раду визначено як одного з позивачів у справі, оскільки охорона об`єктів культурної спадщини повинна бути одним із її пріоритетних завдань.

13.04.2020 представник позивача-1 - Волинської обласної державної адміністрації подав до суду заяву б/н від 13.04.2020, в якій просив позов задовольнити.

В судове засідання 15.04.2020 представники сторін не з`явилися. Факт належного повідомлення позивачів та відповідача підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4301038433312, № 4301038433282, №4301038433274.

В судовому засіданні 15.04.2020 прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання Любешівської селищної ради про залучення її до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, посилаючись на те, що вона має бути позивачем у справі.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 15.04.2020 клопотання Любешівської селищної ради про залучення її до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залишив його без задоволення.

Ухвалою суду від 15.04.2020 підготовче засідання було відкладено на 29.04.2020; запропоновано відповідачу в строк до 28.04.2020 року подати суду відзив на позов.

В судове засідання 29.04.2020 представники позивачів, відповідача не з`явилися, про судовий розгляд були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4301038460484, № 4301038460492, №4301038460506.

В судовому засіданні 29.04.2020 прокурор просив відкласти підготовче засідання у зв`язку із продовженням карантину та з метою забезпечення реалізації права на захист іншими учасниками справи.

Ухвалою суду від 29.04.2020 підготовче засідання було відкладено на 13.05.2020; запропоновано відповідачу в строк до 12.05.2020 року подати суду відзив на позов.

В судове засідання 13.05.2020 представники позивачів, відповідача не з`явилися, про судовий розгляд були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4301038431271, № 4301038431700, №4301038431263.

В судовому засіданні 13.05.2020 прокурор висловив думку щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у зв`язку з належним повідомленням учасників справи про судовий розгляд, відсутністю клопотань про відкладення та неодноразове надання відповідачу можливості подати відзив на позов.

Станом на 13.05.2020 заяв та клопотань від представників сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у справі судом було відкрито ухвалою від 14.02.2020 (а.с. 122).

Враховуючи закінчення процесуального строку підготовчого провадження та відсутність від сторін у справі заяв та клопотань, та зокрема, клопотань про відкладення, ухвалою суду від 13.05.2020 на підставі ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження було закрито, призначено розгляд справи по суті на 27.05.2020; попереджено сторін про те, що через спалах коронавірусної хвороби, яка віднесена до особливо небезпечних хвороб, введення в Україні карантину та з метою запобігання поширенню цієї хвороби на території України, явка учасників справи в судове засідання не є обов`язковою.

27.05.2020 справу розглянуто за відсутності представників позивача - 2, відповідача за наявними у справі матеріалами.

Факт належного повідомлення позивача - 2, відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301038529441, №4301038529450.

В процесі судового розгляду відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на подачу відзиву, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У строк, встановлений ухвалою суду від 14.02.2020 відповідач не подав відзиву на позов до 02.03.2020. Суд неодноразово відкладав підготовчі судові засідання, пропонуючи відповідачу подати відзив (ухвали суду від 04.03.2020, 26.03.2020, 15.04.2020, 29.04.2020).

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Ухвалою суду від 29.04.2020 відповідача було попереджено про право суду вирішити справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, не подав відзиву на позов, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення спору по суті, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішив справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача - 1, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на наступне.

Любешівським відділом Маневицької місцевої прокуратури виявлено факт використання пам`ятки архітектури національного значення для здійснення підприємницької діяльності - Келій монастиря піарів, що знаходиться за адресою: Волинська обл., смт. Любешів, вул. Незалежності, 54.

У відповідності до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно з преамбулою Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Пунктом 3 розділу X "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до вказаного Закону.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCP №442 від 06.09.1979 "Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української PCP, що перебувають під охороною держави власником пам`ятки архітектури та містобудування національного значення - Келій монастиря піарів (охоронний номер об`єкта: 1036), розташованої у смт. Любешів, Волинської області по вул. Незалежності, 54, є держава.

12.06.2019 було проведене засідання Комісії з перегляду списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, включених до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" при управлінні культури, з питань релігій та національностей Волинської облдержадміністрації.

В ході засідання було вирішено, що об`єкт - Келії монастиря піарів, що знаходиться за адресою: Волинська область, смт. Любешів, вул. Незалежності, 54, відповідає критеріям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2001 № 1760, а саме: відповідає критерію автентичності, має вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування та мистецтва регіону, а також пов`язаний з історією населеного пункту. Комісією було рекомендовано управлінню культури з питань релігій та національностей облдержадміністрації звернутись до Міністерства культури України з клопотанням про занесення цього об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

26.06.2019 до Міністерства культури України був скерований лист, яким у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" управління культури, з питань релігій та національностей облдержадміністрації просило розглянути питання про внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятку національного значення - Келії монастиря піарів, що взята під охорону держави згідно з постановою РМ УРСР від 06.09.1979 № 442, охоронний № 1036, що знаходиться у смт. Любешів, Любешівського району, Волинської області.

Згідно з відомостями, наведеними в додатку до рішення Волинської обласної ради №4/13 від 03.12.2002 "Про перелік пам`яток містобудування та архітектури, історії Волинської області, які не підлягають приватизації", Келії монастиря піарів перебувають у державній власності та знаходяться на балансі Любешівської селищної ради. Площа приміщення становить 2 309 кв. м.

Крім цього, Келії монастиря піарів також включено до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, який затверджено Законом України №574-VI від 23.09.2008 "Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації".

Згідно з технічним паспортом на пам`ятку, який виготовлено КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" на замовлення виконавчого комітету Любешівської селищної ради 02.06.2010, власником вказаного приміщення є держава Україна.

Як вбачається з листа Любешівської селищної ради №32/04-04/2-20 від 09.01.2020 зазначене приміщення перебуває на балансі Любешівської селищної ради з листопада 2006 року на підставі звіту про оцінку пам`ятки архітектури та містобудування.

Як встановлено в ході ревізії бюджету та фінансово-господарської діяльності Любешівської селищної ради за період з 01.01.2014 по 01.02.2017, проведеної управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, приміщення Келій монастиря піарів використовується для розміщення об`єктів сфери послуг, торгівлі, освіти, ЗМІ, поліграфії, а саме: відділом освіти Любешівської райдержадміністрації, редакцією місцевої газети "Нове життя", Любешівським районним виробничим відділом Волинської регіональної філії Центру ДЗК, управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, фізичними особами-підприємцями Савчуком О.І., Посоховим А.О., Ковальчуком Р.В., Токарчук Л.С., Артишук Г.Ю. Договори оренди з вказаними суб`єктами підприємницької діяльності не укладались, кошти від орендної плати до бюджету не надходять, а приміщення пам`ятки архітектури національного значення використовуються незаконно.

Згідно з актом обстеження приміщення Келій монастиря піарів, проведеного Любешівською селищною радою в ході ревізії 17.02.2017 , встановлено, що Фізична особа-підприємець Артишук Г.Ю. займає приміщення пам`ятки площею 217,1 кв.м. під кафе, приміщення пам`ятки площею 156,5 кв.м.- під кондитерський цех.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Артишук Галина Юхимівна як фізична особа - підприємець була зареєстрована з 07.04.2014 по 30.09.2015.

З 19.11.2015 зареєстроване Споживче товариство Слов`яночка , одним із засновників якого та керівником є Артишук Галина Юхимівна. Місцезнаходженням юридичної особи є: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою проживає й Артишук Г. Ю.

Рішенням Любешівської селищної ради №7/4 від 12.05.2016 вулицю Ісая перейменовано на вулицю Дружби.

Основним видом господарської діяльності відповідача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД: 47.11).

Факт використання споживчим товариством Слов`яночка приміщень №№136, 142-145, 147 - 148 загальною площею 78, 1 кв.м. для розміщення кондитерського цеху, приміщень №162 - 167 загальною площею 143,8 кв.м. - для розміщення кафе-бару підтверджується актами обстеження приміщень №№1, 2 від 18.12.2019.

Крім цього, факт використання відповідачем приміщення пам`ятки підтверджується також наступними документами.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2017 між КП "Любешів-Комфорт-Сервіс" і споживчим товариством Слов`яночка було укладено договір про надання послуг з постачання холодної води та приймання стічних вод до комунальної каналізації.

Договір укладено на постачання холодної води та приймання стічних вод на адресу: смт. Любешів, вул.. Незалежності, 54. Станом на 01.01.2020 за підприємством рахується поточна заборгованість за грудень 2019 в сумі 865,65 грн.

Нарахування за послуги водопостачання та водовідведення споживчому товариству Слов`яночка здійснюється окремо за кондитерський цех і окремо за кафе - бар, що підтверджується копіями рахунків на оплату.

Любешівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області зареєстровано потужності за кондитерським цехом та кафе - баром за адресою: смт. Любешів, вул. Незалежності, 54, що підтверджується копією рішення про державну реєстрацію потужностей №202 від 28.07.2017, №204 від 28.07.2017.

З листа Любешівської селищної ради №31/04-4/2-20 від 09.01.2020 вбачається, що упродовж 2016 - 2019 років відповідач не сплачував кошти за використання приміщення.

21.11.2018 Волинською облдержадміністрацією як повноважним власником державного майна усім суб`єктам, які використовують приміщення Келій монастиря піарів без законних для того підстав, у тому числі й Артишук Г.Ю. , було надіслано вимоги звільнити їх у місячний термін, які не були виконані.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та місцевого самоврядування, що закріплено в Законі України "Про охорону культурної спадщини", яким регламентовано основні положення національної політики в цій сфері.

Пам`яткою культурної спадщини згідно ст. 1 згаданого Закону є об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Пунктом 3 розділу X Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до вказаного Закону.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини є: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини - Міністерство культури України; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчі комітети міських, селищних та сільських рад.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам`ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Келії монастиря піарів віднесено до групи "в" (група пам`ятників щодо їх використання), яка згідно примітки до постанови Ради Міністрів Української PCP №442 від 06.09.1979 включає пам`ятки архітектури, які можна використовувати для культурних або господарських цілей і передавати в орендне використання установам та організаціям.

У відповідності із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З приписів ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Законодавством України встановлено, що оренда об`єктів права державної та комунальної власності є сферою правового регулювання спеціального закону - "Про оренду державного та комунального майна". Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як передбачено ст. 5 цього Закону, орендодавцем нерухомого майна та іншого індивідуально визначеного майна, яке є державною власністю, є Фонд державного майна України та його регіональні відділення. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" та ст. 287 Господарського кодексу України.

Також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" установлено чіткий порядок укладення договорів оренди державного майна.

Згідно зі ст. 12 згаданого Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 794 Цивільний кодекс України).

Частиною 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 638, 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до правової позиції, яку викладено у пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Зі змісту пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правовим у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правовим підлягає такій реєстрації. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК України.

Законами України "Про оренду державного та комунального майна" та "Про охорону культурної спадщини" передбачено надання об`єктів культурної спадщини у користування юридичним та фізичним особам за обов`язковим погодженням з органами охорони культурної спадщини. Водночас, незалежно від форми власності на пам`ятку, обов`язковим є також укладання охоронного договору між власником і відповідним органом охорони культурної спадщини. Особливості укладання охоронних договорів зазначені у ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також врегульовані Порядком укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001р.

Системний аналіз наведених вище положень законодавства дає можливість дійти висновку про те, що єдиною законною підставою для використання суб`єктом підприємницької діяльності нерухомого майна пам`ятки архітектури національного значення, що перебуває у державній власності, є договір оренди індивідуально-визначеного майна, укладений в порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна", за наявності відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - Міністерства культури України. Враховуючи зазначене, суб`єкт господарювання може почати використовувати об`єкт оренди виключно після підписання договору оренди встановленого зразка та складання акту його прийому-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі судового розгляду відповідач не спростував доводів прокурора, не подав договору оренди нежитлових приміщень за адресою: смт. Любешів , вул.. Незалежності, 54 , загальною площею 78, 1 кв.м. для розміщення кондитерського цеху, нежитлових приміщень загальною площею 143,8 кв.м. для розміщення кафе-бару.

З огляду на викладене, відповідач використовує нежитлові приміщення - об`єкт культурної спадщини - Келії монастиря піарів без належних правових підстав. Факт використання приміщень без належних правових підстав визнала й сама Артишук Г.Ю. - голова споживчого товариства "Слов`яночка", що підтверджується її поясненнями від 20.01.2020, наданими Маневицькій місцевій прокуратурі.

Охоронний договір було укладено, проте він всупереч вимог п. 3 Порядку укладення охоронних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001, не був погоджений Міністерством культури України.

Разом з цим, укладення охоронного договору не спростовує факту використання відповідачем приміщень без належних правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 318, частин 1, 7, 8 ст. 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає в безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Частиною 2 ст. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності, вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 у ст. 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь- який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу.

Заступником керівника Маневицької місцевої прокуратури обрано такий спосіб захисту порушеного цивільного права як пред`явлення негаторного позову.

Негаторний позов - це усунення перешкод титульному володільцю у користуванні своїм майном шляхом звільнення відповідачем незаконно утримуваних приміщень, оскільки уся будівля Келій монастиря піарів з володіння Волинської облдержадміністрації як власника та Любешівської селищної ради як балансоутримувача не вибувала, вони не позбавлені можливості використовувати місця загального користування (коридори тощо) та інші, не зайняті підприємцями, приміщення, можуть потрапляти у спірні приміщення, однак такі не можуть використовуватись позивачами на власний розсуд.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду України від 22.05.2018 у справі №914/143/17.

Згідно зі статтею 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області у позовній заяві №36/1-144 вих-20 від 06.02.2020 обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора та зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема порушення інтересів держави у даному конкретному випадку полягає у тому, що приміщення, яке без достатніх правових підстав використовується відповідачем, є пам`яткою культурної спадщини, пам`яткою національного значення, перебуває під охороною держави, має особливий порядок передачі його в оренду. Як зазначила Любешівська селищна рада у листі№5/04-07/2-20 від 10.01.2020, наміру звертатися з позовом до суду вона не має, оскільки селищним бюджетом на 2020 рік не передбачено кошти на такі цілі. Волинська облдержадміністрація у листі №339/54/2-20 від 15.01.2020 також повідомила, що не звертатиметься до суду у зв`язку з обмеженим фінансуванням на судові витрати.

З огляду на те, що відповідач використовує нежитлові приміщення за адресою: смт. Любешів, вул.. Незалежності, 54, загальною площею 78, 1 кв.м. та 143,8 кв.м. без належних правових підстав, за відсутності укладеного договору оренди, вимога Заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, Любешівської селищної ради до споживчого товариства Слов`яночка про звільнення нежитлових приміщень, які є пам`яткою архітектури національного значення, обґрунтована і підлягає до задоволення.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати по справі у вигляді сплати Прокуратурою Волинської області судового збору в розмірі 4204 грн. на підставі ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ч.2 ст.2, ст.11, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 318, ч. 1, 7, 8 ст. 319, ч.ч. 2,3 ст. 326, ст.ст. 509, 526, 638, 640, 793, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 137, 174, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 18, 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини",ст.ст. 2, 5, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Споживче товариство "Слов`яночка" ( вул. Дружби, 31 (вул. Ісая), смт. Любешів, Волинська область, код ЄДРПОУ 40130488) звільнити комплекс нежитлових приміщень №№ 136, 142-145, 147-148, загальною площею 78,1 кв.м., які використовуються Споживчим товариством "Слов`яночка" для розміщення кондитерського цеху на першому поверсі будівлі Келій монастиря піарів за адресою: Волинська область, смт. Любешів, вул. Незалежності, 54.

3. Зобов`язати Споживче товариство "Слов`яночка" ( вул. Дружби, 31 (вул. Ісая), смт. Любешів, Волинська область, код ЄДРПОУ 40130488) звільнити комплекс нежитлових приміщень №№ 162-167, загальною площею 143,8 кв.м., які використовуються Споживчим товариством "Слов`яночка" для розміщення кафе-бару на першому поверсі будівлі Келій монастиря піарів за адресою: Волинська область, смт. Любешів, вул. Незалежності, 54.

4. Стягнути з Споживчого товариства "Слов`яночка" ( вул. Дружби, 31 (вул. Ісая), смт. Любешів, Волинська область, код ЄДРПОУ 40130488) на користь Прокуратури Волинської області (місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915) 4 204 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та п.4 розділу Х "Прикінцевих положень" ГПК України в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України, з урахуванням приписів розділу ХІ "Перехідні положення".

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2020

Суддя І. О. Якушева