Рішення

від 01.06.2020 по справі 904/1443/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2020м. ДніпроСправа № 904/1443/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (м. Запоріжжя)

про прийняття додаткового рішення

у справі:

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (м. Запоріжжя)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про видачу судового наказу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) вартість нестачі вантажу у розмірі 13 236 грн. 30 коп.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 4 024 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2019 року зі станцій Берегова Одеської залізниці ДП "Морський торговельний порт "Южний" здійснило відправлення вагонів №№56826340, 56690043, 52749538, 56675689, 56811524, навантажених кам`яним вугіллям, згідно з залізничною накладною № 40024358 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс". На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 556690043 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом № 460005/1283 від 22.09.2019. Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів для вантажів у вологому стані складає 2%, для мінерального палива - 1%, відповідальна вагова недостача складає суму 13 236 грн. 30 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 13 236 грн. 30 коп. вартості нестачі вантажу та 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 21672/20 від 20.05.2020) про прийняття додаткового рішення, в якій він просить суд приєднати до матеріалів справи відповідні докази та ухвалити додаткове рішення, стягнувши з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу в розмірі 2 024 грн. 16 коп.

Частиною 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, ухвалою суду від 20.05.2020 заяву позивача було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 01.06.2020.

Зважаючи на скорочені строки розгляду заяви, судом було додатково повідомлено позивача та відповідача про день, час та місце розгляду даної заяви, шляхом направлення телефонограм, які були отримані:

- позивачем - 21.05.2020 (а.с.157);

- відповідачем - 21.05.2020 (а.с.108), отже завчасно.

Крім того, дана ухвала направлена всім учасникам справи на офіційні електронні адреси, а саме:

- позивачу: office.zaporozhcoke@metinvestholding.com ;

- відповідачу: uz@uz.gov.ua; p.a.secretary@dp.uz.gov.ua.

Від відповідача надійшли заперечення про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат (вх. суду № 23302/20 від 29.05.2020), в яких він просить суд відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат за отриману професійну правничу допомогу, посилаючись на наступне:

- позивач систематично звертається з ідентичними позовними заявами до відповідача та представництво інтересів в суді позивача здійснюють штатні юристи;

- в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про понесені витрати на отримання професійної правничої допомоги;

- враховуючи незначну складність справи № 904/1443/20, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи, можна дійти висновку, що сума у розмірі 2 024 грн. 16 коп., яка заявлена позивачем у якості гонорару адвоката, є спробою покласти на відповідача цілком неспівмірні з ціною позову витрати, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 01.06.2020 не з`явилися, причин нез`явлення суду відповідач не повідомили.

Суд відзначає, що позивач та відповідач про день, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, оскільки 21.05.2020 отримали телефонограми, що відповідно до частин 6, 9 статті 120 Господарського процесуального кодексу України є належним повідомленням про час і дату судового засідання (постанова Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 910/7819/18.

До вказаного висновку суд прийшов також з огляду на наступне.

Учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення позивача та відповідача про розгляд даної справи (заяви) судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду адреси та засоби зв`язку з ними.

При цьому, згідно з приписами частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Враховуючи обмежений строк розгляду заяви позивача, суд позбавлений можливості відкласти її розгляд на іншу дату.

Крім того, судом враховано, що кожним учасником справи висловлена своя правова позиція з приводу поданої заяви про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правову допомогу в розмірі 2 024 грн. 16 коп.

Отже, враховуючи скорочений строк на розгляд заяви про розподіл судових витрат, а також достатність доказів для розгляду заяви позивача за відсутності представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд вважає за доцільне провести розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат без участі представників сторін, оскільки така неявка відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає такому розгляду.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) вартість нестачі вантажу у розмірі 13 236 грн. 30 коп.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до вказаних положень, позивач просив суд стягнути з відповідача, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, навівши у позовній заяві попередній (орієнтований) розрахунок витрат, в якому вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 024 грн. 16 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 13 236 грн. 30 коп. вартості нестачі вантажу та 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В подальшому, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткове рішення у справі, яким стягнути понесені позивачем судові витрати на правову допомогу у розмірі 2 024 грн. 16 коп. Вказана заява обґрунтована тим, що з метою надання правової допомоги щодо ведення справи № 904/1443/20 між Адвокатським об`єднанням "Адвокатська допомога" та позивачем було укладено додаткову угоду № 10 від 05.03.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги), на виконання якої були надані послуги, що були прийняті позивачем.

З приводу вказаної заяви суд зазначає слідуюче.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України:

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);

- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;

- у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, порядок розподілу судових витрат судом визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частина 8 якої передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, позивачем до закінчення судових дебатів не було подано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, у зв`язку з чим у рішенні суду вказане питання не вирішувалося.

В даному випадку, позивачем було подано заяву, у зв`язку із тим фактом, що до закінчення судового розгляду справи і отримання рішення у справі, позивачу неможливо встановити кінцевий розмір судових витрат, які він понесе у зв`язку з її розглядом судом першої інстанції.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2018 між Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (далі - адвокатське об`єднання) та Акціонерним товариством "Запоріжкокс" (далі - клієнт) було укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180316-МІХ/ЗКС/1 (далі - договір про правову допомогу, а.с.90-94), відповідно до пункту 1.1. якого на умовах договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку і на умовах, визначених цим договором.

За приписами пункту 1.2. договору про правову допомогу зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджується шляхом укладення додаткових угод до договору.

Додатковою угодою № 5 від 05.11.2019, укладеною між сторонами, останні дійшли згоди про продовження строку дії договору до 31.12.2020.

У відповідності до умов пункту 1.2. договору, додатковою угодою № 10 сторони визначили назви послуг, її вартість та, зокрема, визначили, що гонорар за складність справи майнового характеру на користь клієнта - 1% від вартості позову (пункт 2 додаткової угоди).

За змістом пунктів 6.1., 6.3 додаткової угоди № 10 до договору правова допомога вважається наданою після підписання акту наданих послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками. Клієнт зобов`язаний протягом п`яти днів з моменту отримання акту наданих послуг підписати його або протягом вказаного строку надати письмові заперечення, в яких обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.

Якщо протягом строку, вказаного в пункті 6.3. додаткової угоди, клієнт не підписав акт надання послуг і не надав письмові заперечення, правова допомога вважається наданою та прийнятою клієнтом.

Як вбачається із наданого акту прийому-передачі наданих послуг № 4 від 14.05.2020, сторони підписали вказаний акт про наступне: адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до додаткової угоди № 10 від 05.03.2020 до договору про надання юридичних послуг та згідно з розрахунком розміру винагороди адвокат за надання правової допомоги, який додається. Вартість послуг адвокатського об`єднання за актом приймання-передачі послуг становить 2 024 грн. 16 коп. Підписанням акту сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180316-МІХ/ЗКС/1 від 16.03.2018 (а.с.98).

Зазначені докази подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5.3 договору про правову допомогу оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі актів наданих послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядках та рахунків, наданих адвокатським об`єднанням. Акт наданих послуг (акт прийому-передачі послуг) оформлюється адвокатського об`єднання станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за договором.

Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об`єднання, вказаний у договорі, протягом 5 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об`єднання (пункт 5.5 договору про правову допомогу).

При цьому, суд відзначає, що, враховуючи норми статті 126 Господарського процесуального кодексу України, досліджувати питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд може лише за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони, саме на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат.

У даній справі таке клопотання було заявлено відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву та у запереченнях про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат від 29.05.2020.

Так, відповідач посилався на те, що:

- позивач систематично звертається з ідентичними позовними заявами до відповідача та представництво інтересів в суді позивача здійснюють штатні юристи;

- в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про понесені витрати на отримання професійної правничої допомоги;

- враховуючи незначну складність справи № 904/1443/20, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи, можна дійти висновку, що сума у розмірі 2 024 грн. 16 коп., яка заявлена позивачем у якості гонорару адвоката, є спробою покласти на відповідача цілком неспівмірні з ціною позову витрати, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Суд не погоджується із вказаними доводами відповідача, та вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 14.05.2020 та розрахунку розміру винагороди від 14.05.2020, вартість наданих позивачу адвокатським об`єднанням послуг є розумною та співмірною з їх обсягом та значенням, а саме:

- усна консультація (узгодження правової позиції) - 315 грн. 30 коп.;

- перевірка та підготовка документів - 315 грн. 30 коп.;

- підготовка та подання позовної заяви до суду першої інстанції - 1 261 грн. 20 коп.;

- гонорар за складність справи майнового характеру - 132 грн. 36 коп.

Слід також відзначити, що адекватність та розумність розміру вказаних витрат вбачається також із їх співмірності із розміром судового збору за подання позовної заяви у даній справі.

Здійснивши аналіз суті та вартості кожної наданої послуги, суд дійшов до висновку, що посилання відповідача на їх цілком неспівмірність з ціною позову, є необґрунтованою та суб`єктивною думкую відповідача, яка не підтверджена жодним доказом.

Посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів оплати наданих в межах даної справи адвокатських послуг також відхиляється судом оскільки відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 024 грн. 16 коп., яка заявлена до стягнення позивачем.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 024 грн. 16 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" про прийняття додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 4; ідентифікаційний код 00191224) 2 024 грн. 16 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 01.06.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко