Рішення

від 25.05.2020 по справі 908/584/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/40/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 Справа № 908/584/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс", 45034, Волинська область, Ковельський район, смт. Люблинець, вул. Заводська, буд.7-А

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Телепорт Лоджистікс", 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

Суть спору:

03.03.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс", Волинська область, Ковельський район, смт. Люблинець до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телепорт Лоджистікс", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за Договором-заявкою на міжнародне перевезення вантажу № 326ZK08 від 20.08.2019 в сумі 29 351,00 грн, 58,70 грн. інфляційних втрат, 110,97 грн - 3% річних, всього на загальну суму 29 520,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору-заявки на міжнародне перевезення вантажу № 328ZK08 від 20.08.2019 в частині сплати вартості наданих йому транспортних послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/584/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 05.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/584/20, присвоєно справі номер провадження 15/40/20. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 31.03.2020 о/об 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 20.03.2020 відмовлено в задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 31.03.2020 оголошено у судовому засіданні перерву до 27.04.2020 о/об 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 27.04.2020 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.05.2020 о/об 15 год. 45 хв. Строк розгляду справи на час дії загальнонаціонального карантину продовжено.

В судове засідання призначене на 25.05.2020 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювався.

Представник позивача не з`явився до судового засідання, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач у призначені судові засідання 31.03.2020, 27.04.2020, 25.05.2020 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Вимоги ухвал господарського суду про відкриття провадження від 05.03.2020, ухвал від 31.03.2020, 27.04.2020 не виконав, відзив на позов не надав.

З метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, судом, на юридичну адресу відповідача, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Телепорт Лоджистікс" (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158) рекомендованою кореспонденцією надіслано копію ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2020 та копії ухвал від 31.03.2020, 27.04.2020.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2020, ухвала від 31.03.2020 надіслані на зареєстровану адресу відповідача, повернулись до господарського суду з позначкою пошти За закінченням встановленого строку зберігання .

Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 25.05.2020, враховуючи. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс" (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телепорт Лоджистікс" (експедитор, відповідач) підпсиано договір-заявку на міжнародне перевезення вантажу №328ZK08, за умовами якого перевізник зобов`язується прийняти вантаж від вантажовідправника, доставити його автомобільним транспортом у пункт призначення та видати вантажоодержувачу, а експедитор, що діє за дорученням та за кошти клієнта, зобов`язується сплатити узгоджену плату, на умовах зазначених нижче: вартість послуг перевезення 1050 євро включає вартість перевезення по курсу НБУ на день вивантаження. Перевезення здійснюється по СМR. Терміни та умови оплати: оплата у безготівковій формі у гривні в строк не більше ніж 7 банківських днів з моменту отримання експедитором оригіналів документів вказаних у п.14. Платіжний день - четвер.

Сторони погодили наступні умови виконання Договору-заявки № 326ZK08 від 20.08.2019. При виконання міжнародних перевезень за цим Договором використовуються правила Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ/ СМR) 1997 року, Конвенцією про спільну транзитну процедуру 1987 року, Європейської угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення ЕУТР/FSTR 1970 р. та іншими угодами.

Відповідно до п. 14 Договору експедитор виконує оплату за перевезення за умови надання перевізником повного пакету оригіналів документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт (2 примірника), СМR накладна оригінал з відміткою вантажоодержувача та печаткою перевізника (2 примірники). Документи повинні бути надано в строк не більше 10 календарних днів після вивантаження. У разі несвоєчасного надання документів, строк оплати збільшується на термін затримки документів.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, яка набрала чинності для України 17.05.2007(далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на підставі заявки відповідача на перевезення вантажу № № 328ZK08 від 20.08.2019 позивач - ТОВ "Негабарит-Сервіс" зобов`язався надати ТОВ "Телепорт Лоджистікс" транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом: с. Зоря, Рівненська область, Україна - Маммінг, Німеччина, транспортним засобом НОМЕР_1 НОМЕР_2 , вартістю 1050 євро. При цьому за домовленістю сторін оплата повинна здійснюватись замовником у безготівковій формі у гривні в строк не більше ніж 7 банківських днів з моменту отримання експедитором оригіналів документів вказаних у п. 14.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Негабарит-Сервіс" свої зобов`язання виконало належним чином, надало відповідачу передбачені указаною заявкою послуги з перевезення вантажу на суму 1050 євро (29 351,00 грн), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0000594 від 23.08.2019, актом наданих послуг № 1147 від 29.08.2019, рахунком на оплату № 1192 від 29.08.2019. Вказані документи ТОВ "Негабарит-Сервіс" направив на адресу відповідача 07.11.2019, які останній отримав згідно витягу з сайту Укрпошта 24.12.2019 (поштове відправлення № 4503400311052).

За умовами Заявки № 328ZK08 від 20.08.2019 умовами оплати є безготівковий розрахунок протягом 7 днів при отриманні оригіналів документів (рахунок, Акт - 2 шт, CMR - 2 шт), з відміткою вантажоодержувача та печаткою перевізника.

Факт отримання вантажу вантажоодержувачем підтверджується його відміткою в графі № 24 міжнародної декларації, а також в графі № 23 міститься печатка перевізника.

Доказів наявності претензій по обсягу, якості та строках надання послуг відповідач до суду не подав.

Відповідач не сплатив кошти за отримані послуги по перевезенню вантажу в зв`язку з чим позивач 09.01.2020 направив відповідачу претензію № 74 від 08.01.2020 з вимогою сплатити борг у розмірі 29 351,00 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Разом із претензією № 74 від 08.01.2020 на адресу відповідача повторно було направлено акти наданих послуг та рахунку на оплату, поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання.

Також, в матеріалах справи міститься поштова накладна та опис вкладення у цінний лист від 16.03.2020, що свідчить про повторне направлення на адресу відповідача заяви про приєднання документів № 783 від 10.03.2020, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 0000594 та рекомендованого повідомлення про вручення.

Позивач вчасно та відповідно до умов Заявки виконав перевезення, що підтверджується вищенаведеними доказами. Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним вартості наданих послуг позивачу або спростували доводи останнього, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 29 351,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 58,70 грн та 3% відсотків річних в розмірі 110,97 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

У стягненні інфляційних втрат в розмірі 58,70 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявлений до стягнення з відповідача 3% річних за допомогою комп`ютерної програми "Законодавство", суд приходить до висновку, що вимога підлягає частковому задоволенню, в розмірі 110,67 грн.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3898,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з пунктом 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/584/20, позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, відповідно до якого розмір професійної правничої допомоги, яка надається позивачу Адвокатом Коляда Дмитро Ігоровичем становить 3898,00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У матеріалах справи № 908/584/20 містяться копії: договору про надання правничої допомоги № 1 від 24.02.2020, Акт приймання-передачі наданих послуг; копія свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю ВЛ № 1175 від 01.11.2019 на Коляда Д.І., копія ордеру АС № 1004892 від 17.03.2020.

За умовами договору про надання правничої допомоги № 1 від 24.02.2020, який укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс" (клієнт) з однієї сторони та Адвокатом Коляда Дмитром Ігоровичем з іншої, адвокат зобов`язується надавати клієнту консультації з питань права; вести претензійно-позовну роботу; надавати клієнту правничу (правову) допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування; представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.3 клієнт оплачує надані послуги згідно підписаного сторонами акту прийому-передачі.

Детальний опис наданих правничих послуг та сума гонорару (винагороди) вказано в Акті приймання-передачі від 31.03.2020.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (ст. 74 ГПК).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та оскільки позивачем документально доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 3890,21 грн витрат на професійну правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телепорт Лоджистікс", 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ідентифікаційний код юридичної особи 42595119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс", 45034, Волинська область, Ковельський район, смт. Люблинець, вул. Заводська, буд.7-А, ідентифікаційний код юридичної особи 37707423) заборгованість за надані послуги в розмірі 29 351,00 грн (двадцять дев`ять тисяч триста п`ятдесят одна гривня 00 коп), 3% річних в розмірі 110,67 грн (сто десять гривень 67 коп), судовий збір у сумі 2097,80 грн (дві тисячі дев`яносто сім гривень 80 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3890,21 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто гривень 21 коп). Видати наказ.

У позові в частині стягнення 3% річних в розмірі 0,30 грн та 58,70 грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено 01 червня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов