Рішення

від 28.05.2020 по справі 910/17970/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2020Справа № 910/17970/19 За позовом Комунального підприємства Шкільне харчування Оболонського району м. Києва

До Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

Про стягнення 3419122,00 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача - Мельниченко Є.В.

від відповідача - не з`явились

В судовому засіданні 28.05.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Шкільне харчування Оболонського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення 964116,00 грн. заборгованості за надані послуги з організації гарячого харчування за договором від 01.03.2019 № 0103-1П.

Ухвалою суду від 26.12.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.01.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 26.12.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.02.2020.

20.02.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.02.2020.

24.01.2020 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на користь Комунального підприємства "Шкільне харчування Оболонського району м. Києва" 3419122,00 грн. заборгованості та судовий збір. До заяви долучено докази направлення її відповідачу.

Підставою для збільшення позовних вимог позивач обґрунтовує актом прийому-передачі наданих послуг № 19 від 03.01.2020 на суму 2455006,00 грн.

Своє клопотання представник позивача підтримав в підготовчому засіданні 27.02.2020 та просив його задовольнити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд протокольною ухвалою 27.02.2020 прийняв заяву Комунального підприємства "Шкільне харчування Оболонського району м. Києва" про збільшення позовних вимог, в зв`язку з чим справа розглядається з урахуванням зави про збільшення позовних вимог.

29.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за наявними в матеріалах справи документами та за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 02.04.2020.

02.04.2020 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 28.04.2020 судове засідання у справі призначено на 28.05.2020.

26.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

В судове засідання 28.05.2020 представник відповідача не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, завчасно подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні 28.05.2020 позивач підтримав обставини, викладені в заявах по суті справи на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, у встановлений судом строк, відзив та докази у спростування позовних вимог не надав, в зв`язку з чим справа розглядається а наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.03.2019 між Комунальним підприємством "Шкільне харчування Оболонського району м.Києва" (постачальник) та Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) укладений Договір №0103-1П, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався надати Замовнику послуги, а Замовник зобов`язався прийняти і оплатити послуги на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору).

У п.п. 1.2., 1.3. Договору сторони погодили найменування послуги: послуги з гарячого харчування в закладах освіти (надалі - послуги), які замовник зобов`язувався прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором.

За умовами п 3.1. Договору ціна цього договору визначається відповідно до калькуляції вартості послуги на одну дитину в день, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Остаточна ціна договору визначається за підсумком фактично наданих постачальником послуг протягом строку дії цього договору (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунки здійснюються в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів.

Як передбачено в п. п. 4.4., 4.5. Договору замовник проводить розрахунки з постачальником у відповідності до вимог ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України через УДКСУ у Оболонському районі ГУ ДКСУ у м. Києві. У випадку затримки оплати послуги замовником, як бюджетною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов`язується провести оплату наданих учасником послуг протягом 14-ти банківських днів з дня надходження коштів на свій рахунок.

Згідно п. 5.2. Договору місцем надання послуг є заклади загальної середньої освіти Оболонського району м. Києва відповідно до дислокації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його представниками сторін, скріплення печатками та діє до дати укладення договору про закупівлю послуги у 2019 з учасником (переможцем) в порядку та на умовах, визначених Законом України Про публічні закупівлі , а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань. (п. 10.1. Договору).

У Додатку №1 до Договору сторонами погоджено дислокацію закладів загальної середньої освіти Оболонського району м. Києва.

Як свідчать матеріали справи, в межах дії Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги за період з 02.12.2019 року по 24.12.2019 року на суму 3419122,00 грн, про що сторонами без взаємних зауважень та заперечень складено та підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг:

- №18 від 11.12.2019 року на суму 964116,00 грн;

- №19 від 03.01.2020 року на суму 2455006,00 грн за період з 09.12.2019 по 24.12.2019.

Окрім того, між сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків за вказаний період згідно Договору, а саме:

- від 11.12.2019 року на суму 964116,00 грн;

- від 03.01.2020 року на суму 2455006,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з претензіями: №221 від 11.12.2019 року (вх. № 10418/6019 від 12.12.2019) та №1 від 03.01.2020 року (вх. № 10418/87 від 13.01.2020) до відповідача на суму 3419122,00 грн, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані в період з 02.12.2019 року по 24.12.2019 року послуги, останній звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 3419122,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6 , 627 Цивільного кодексу України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір №0103-1П від 01.03.2019 року, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого кодексу , для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив факт надання позивачем передбачених договором послуг на загальну суму 3419122,00 грн, їх прийняття відповідачем без будь-яких претензій (відповідні підписи представників та відтиск печатки відповідача проставлені у названих вище актах приймання-передачі наданих послуг), що відповідачем при розгляді цієї справи не заперечується та не спростовується.

Договір послуг є оплатним, відтак одним із основних обов`язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Умовами укладеного між сторонами Договору не було погоджено строків оплати наданих послуг.

У п. 4.2. Договору сторони погодили розрахунки за договором в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У адресованих відповідачеві претензіях (зареєстровано у останнього12.12.2019 та 13.01.2020) позивач просив відповідача розрахуватись за надані ним в період з 02.12.2019 року по 24.12.2019 року послуги на суму 3419122,00 грн.

Таким чином, в силу положень ч. 2 ст. 530 ЦК України строк виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг на момент розгляду справи в суді настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525 , 526 Цивільного кодексу України .

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо викладеного у п. п. 4.4., 4.5. Договору порядку розрахунків суд відзначає наступне.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не встановлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування ніяким чином не нівелює обов`язку замовника виконати свої грошові зобов`язання перед виконавцем за відповідним договором про надання послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів в спростування обставин, якими позивач обгрунтував позовну вимоги. Про наслідки був повідомлений в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у поновному обсязі.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37445442, місцезнаходження: 04211, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 11-А) на користь Комунального підприємства "Шкільне харчування Оболонського району м. Києва" (ідентифікаційний код 19475243, місцезнаходження: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 20) заборгованість у розмірі 3419122,00 грн (три мільйони чотириста дев`ятнадцять тисяч сто двадцять дві гривні 00 копійок) та 51286,83 грн (п`ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень 83 копійки) судового збору.

3. Після набранням рішення в законну силу видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 01.06.2020

Суддя І.В.Усатенко