Рішення

від 21.05.2020 по справі 910/16473/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2020Справа № 910/16473/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Архімед Медікал доГромадської організації Стоп корупції провизнання інформації недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію, та зобов`язання її спростувати Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

Представники учасників справи:

від позивачаПавленко Г.С. від відповідачане з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Архімед Медікал звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації Стоп корупції , в якому просить суд:

- визнати такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та дискредитує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю Архімед Медікал інформацію, опубліковану Громадською організацією Стоп корупції на веб-сайті https://stopcor.org у статті від 28.10.2019 року із заголовком Ціну медикаментів для державних лікарень завищують на 60-80% за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов`язати Громадську організацію Стоп корупції протягом місяця з моменту набрання законної сили рішенням по даній справі спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на веб-сайті https://stopcor.org у статті від 28.10.2019 року із заголовком Ціну медикаментів для державних лікарень завищують на 60-80% , шляхом розміщення на веб-сайті https://stopcor.org повідомлення про ухвалене у справі рішення та публікації резолютивної частини цього рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зміст статті від 28.10.2019 року становлять безпідставні недостовірні звинувачення, що розповсюджені з метою дискредитації Товариства з обмеженою відповідальністю Архімед Медікал , не мають нічого спільного з реальною діяльністю позивача та є несумісним з принципами і методами його господарської діяльності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16473/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.12.2019.

У підготовчому засіданні 19.12.2019 оголошувалась перерва до 23.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 30.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2020.

У судових засіданнях 20.02.2020 та 05.03.2020 оголошувалась перерва до 05.03.2020 та 25.03.2020 відповідно.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 №211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 №9/рс-186/20, судове засідання, призначене на 25.03.2020, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.05.2020.

15.05.2020 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Вказане клопотання судом задоволено.

Представник позивача, який брав участь у судовому засіданні 21.05.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через сервіс Microsoft Teams, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, представників у судове засідання не направив.

Заяв чи клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи №910/16473/19, у відповідності ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними матеріалами.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.10.2019 в мережі Інтернет на веб-сайті https://stopcor.org/ за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 було розміщено статтю із заголовком Ціну медикаментів для державних лікарень завищують на 60-80% (надалі - Стаття).

У Статті міститься, зокрема, така інформація:

Таким чином, вимоги тендера ще на першій стадії публічних закупівель створюють штучний бар`єр для участі продукції інших виробників, крім Paul Hartmann AG.

Нагадаємо, саме компанія ТОВ Архімед Медікал є офіційним імпортером і дистриб`ютором продукції Paul Hartmann AG в країні, де-факто являючи собою повністю афілійовану структуру. За інсайдерською інформацією, у штаті фірми задіяні працівники, які спеціалізуються на прописування технічних завдань замість тендерних комітетів та передачі керівникам медзакладів відкатів , які в середньому складають від 10% суми виграшу.

Проте, виникає логічне запитання: як зімітувати прозорий конкурс у випадку, коли сума закупівлі не є допороговою , а всі потенційні конкуренти безжально відсічені дискримінаційними умовами? Адже торги без конкуренції не лише суперечать нормам закону, але й можуть привернути увагу правоохоронців та громадськості.

Т - технічний учасник торгів. Як правило, всі недобросовісні учасники публічних закупівель мають постійних спаринг-партнерів , з якими й розігрують тендери, завчасно узгодивши цінові пропозиції та стратегію участі в аукціоні.

Зокрема, у системі Prozorro можна побачити, що в тендері ДУ Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України , технічне завдання якого прописано під продукцію Paul Hartmann AG, взяли участь лише дві компанії.

Неважко побачити, що різниця між пропозиціями конкурентів склала аж 317.37 грн - звісно ж, на користь Архімеду , при цьому жодного кроку на пониження в ході торгів між компаніями не відбулося.

Ба більше, ТОВ Архімед Медікал безпосередньо надало компанії Вест Ост Медікал гарантійний лист для участі саме в цьому тендері.

Тобто, офіційний дистриб`ютор продукції Paul Hartmann AG в Україні компанія Архімед Медікал власноруч доручила фірмі Ост Вест Медікал виступити єдиним конкурентом самій собі! Цікаво, що це жодним чином не збентежило тендерний комітет Центру дитячої кардіохірургії, і закупівля відбулася в червні 2019 року, із завчасно пердбаченим переможцем.

Цікаво, що в пакеті тендерної документації ТОВ Архімед Медікал надає довіренність, в якій чітко визначено: без права передоручення повноважень третім особам. Проте, якщо прийняти до уваги, що насправді жодної конкуренції немає, а переможець визначений заздалегідь - то все стає зрозумілим.

Зауважимо, що виділені Центром кошти були освоєні на 99,83%, тобто про жодну суттєву економію не йдеться.

Як повідомляє інсайдер з компанії Архімед Медікал на умовах анонімності, за участь у торгах другим номером зазвичай сплачується від 5% до 10% від суми закупівлі (в залежності від того, як домовилися керівники). У даному конкретному випадку зацікавлені особи компанії Вест Ост Медікал за подання свідомо програшної документації одержали 5% від суми тендеру.

Підприємство ТОВ Ост Вест Медікал зареєстроване у Солом`янському районі столиці по вулиці Миколи Шепелєва, будинок 6. Веб-сайт з моніторингу прозорості компаній підказує, що за даною адресою зареєстровано ще 248 фірм, тобто це - класична поштова скринька . При цьому бізнес-центр з двома з половиною сотнями компаній виглядає як звичайна хрущовка .

Власником Вест Ост Медікал , відповідно до реєстру, є кіпріотська компанія MALCOTI INVESTMENTS LIMITED. А відносно керівника тендерного відділу фірми ще у 2017 році було відкрито кримінальну справу за підозрою в скоєнні ряду злочинів, серед яких особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, і за відкритою інформацією - був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Варто також наголосити, що спільно з ТОВ Вест Ост Медікал компанія Архімед Медікал розіграла 7 тендерів від різних закладів охорони здоров`я загальною сумою в понад 2 мільйони гривень. Серед замовників - Київська міська клінічна лікарня №2, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України та ДУ Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова Національної академії медичних наук України.

І наостанок - спробуємо розібратись, з якою кінцевою метою створено цю хитру схему з дискримінаційними умовами та спаринг-партнером .

До наших рук потрапив прайс-лист, за яким Архімед Медікал відпускає продукцію для одного з дистриб`юторів (зауважимо, мова йде про госпітальні , себто оптові партії продукції, тому ціни відрізняються від тих, що зазначені в Інтернет-магазині компанії).

А тепер порівняємо ці ціни з вказаними у тендерній пропозиції.

Візьмемо для прикладу лише одну позицію. Прайсова вартість для дистриб`ютора за товаром пов`язка плівкова для фіксації канюль Hydrofilm® I.V. 9см х 7см 50шт становить 277.97 грн, а пропозиція для Центру дитячої кардіохірургії у червневому тендері - вже 384.80 грн.

Таким чином, для кардіохворих дітей (!) товар надходить із націнкою у 38,43% у порівнянні зі звичайною прайсовою вартістю.

Загальна схема афери наступна:

1. Тендерний комітете прописує технічну специфікацію до закупівлі таким чином, що їй може відповідати лише продукція одного виробника - німецької компанії Paul Hartmann AG.

2. Ексклюзивний імпортер і дистриб`ютор продукції Paul Hartmann AG в Україні ТОВ Архмед Медікал додає 40% до ціни виробника при формуванні оптового прайсу.

3. До участі в тендері залучається постійний спаринг-партнер ТОВ Вест Ост Медікал та заздалегідь узгоджуються ролі і націнки: понад вартість оптового прайсу майбутній переможець додає від 23% до 40%, а другий номер додає до одержаної ціни трохи менше 1%.

4. Після отримання коштів гроші розподіляються між зацікавленими особами наступним чином:

- від 10% сплачується головлікареві або іншому представнику від лікарні, який курує процес закупівлі та складання правильного технічного завдання;

- від 5 до 10% сплачується другому номеру , який допоміг обійти вимоги закону.

У кінцевому підсумку, держава витрачає на продукцію компанії Paul Hartmann AG, закуповується лікарнями України, на 60-80% більше від її реальної вартості, а ТОВ Архімед Медікал в результаті шахрайських дій заробляє понад 50% від суми реалізації.

Нагадаємо, директор та засновник ТОВ Архімед Медікал ОСОБА_1 також пов`язаний із фірмами ТОВ Український інститут протипожежної експертизи та ТОВ Хелскеа , які фігурують у кількох кримінальних провадженнях, зокрема, пов`язаних із заволодінням бюджетними коштам, виділеними закладам охорони здоров`я на закупівлю медичних виробів.

Вочевидь, наживатись на потребах важкохворих для цього успішного бізнесмена - звична справа.

Зауважимо, червневий випадок з Центром дитячої кардіохірургії - для Архімеду далеко не поодинокий епізод завищення ціни продукції, зафіксований СтопКором у рамках ініціативи За чесні закупівлі . Аналогічну схему компанія розігрувала і з іншими лікарняними закладами.

У середині жовтня відбувся тендер Київської Міської Кілічної Лікарні №8, що знову розпилили між собою Архімед Медікал та Вест Ост Медікал : цього разу переможець запропонував ціну аж на 15 гривень менше за технічного конкурента. .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у Статті від 28.10.2019 було поширено відомості щодо причетності ТОВ Архімед Медікал до вчинення злочинів, зокрема, пов`язаних із хабарництвом, заволодінням бюджетними коштами, підробкою сертифікатів відповідності на медичні вироби, а також грубого порушення позивачем законодавства у сфері публічних закупівель. Однак, за твердженням позивача, вказана інформаціє є недостовірною та такою, що дискредитує ділову репутацію ТОВ Архімед Медікал . Як вказує позивач, наведені відомості не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, зокрема, судовими рішеннями.

Також позивач наголошує, що ТОВ Архімед Медікал є самостійною юридичною особою, що створена та діє відповідно до чинного законодавства України та не має жодних корпоративних зв`язків з іншими юридичними особами, у тому числі іноземними; позивач не є афілійованою структурою іноземної компанії Paul Hartmann AG.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 1 Закону України Про інформацію визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про інформацію суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

За змістом ст. 5 Закону України Про інформацію , кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України Про інформацію передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частинами 4, 7 ст. 277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Матеріалами справи підтверджується факт поширення спірної інформації на веб-сайті https://stopcor.org/ в мережі Інтернет. Автор спірної статті не вказаний.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права електронна (цифрова) інформація - аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп`ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп`ютером, які можуть існувати і (або) зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп`ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, саме Товариство з обмеженою відповідальністю Архімед Медікал , як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення його прав відповідачем, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - про те, що володільцем облікового запису та особою, яка встановлює порядок і умови використання веб-сайту https://stopcor.org/ (тобто, власником веб-сайту в розумінні ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права ), є Громадська організація Стоп корупції .

Для долучення до матеріалів справи позивачем надано довідку з відомостями про власника веб-сайту або інформації про його встановлення від 14.11.2019 №191/2019-Д, видану Дочірнім підприємством Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес .

У вказаній довідці міститься, зокрема, така інформація щодо доменного імені stopcor.org:

- доступність за доменним ім`ям веб-сайту для публічного використання у мережі Інтернет: так;

- дата реєстрації доменного імені: 2016-02-02;

- дата внесення останніх змін щодо зареєстрованого доменного імені: 2018-17-01;

- дата завершення строку реєстрації доменного імені: 2020-02-02;

- відомості про реєстратора доменного імені: GoDaddy.com, LLC, місцезнаходження: 14455 North Hayden Rd, Suite 219, Scottsdale AZ 85260, United States;

- інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS - відомості скриті;

- відомості про хостинг-провайдера: CloudFlare , Inc.

Отже, реєстратором та хостинг-провайдером доменного імені stopcor.org є іноземні суб`єкти - юридичні особи-нерезиденти.

У довідці вказано, що домен .ORG є загальним доменом верхнього рівня, який був первісно призначений для реєстрації доменних імен некомерційних організацій, що не відповідають критеріям інших доменів; наразі цей домен використовується без обмежень; цей домен не належить до українського сегменту мережі Інтернет.

За змістом вказаної довідки, за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту https://stopcor.org/ встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту СТОПКОР . Інформаційний портал , а інформаційна діяльність на ньому здійснюється від імені Громадської організації Стоп корупції . Ідентифікатори, розміщені на веб-сайті https://stopcor.org/, дозволяють зробити висновок, що Громадська організація Стоп корупції є власником зазначеного веб-сайту.

Отже, вказана довідка Дочірнього підприємства Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес не містить достовірних даних, що власником веб-сайту https://stopcor.org/ є Громадська організація Стоп корупції , а в ній лише зазначається про те, що такі висновки можна зробити з огляду на ідентифікатори, розміщені на веб-сайті.

При цьому, надана позивачем довідка не підтверджує, що відповідач є реєстрантом доменного імені stopcor.org або отримувачем послуг хостингу.

За таких обставин, надана позивачем довідка Дочірнього підприємства Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес від 14.11.2019 №191/2019-Д не є допустимим доказом на підтвердження того, що Громадська організація Стоп корупції є власником веб-сайту https://stopcor.org/.

Більш того, Дочірнє підприємство Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес у своїй довідці прямо вказує на те, що з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту https://stopcor.org/ Громадській організації Стоп корупції можливо витребувати відповідно до законодавства (зокрема, в судовому порядку):

- дані про реєстранта доменного імені stopcor.org - у реєстратора цього доменного імені - GoDaddy.com, LLC;

- дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту https://stopcor.org/ на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет - у хостинг-провайдера цього веб-сайту - CloudFlare , Inc;

- дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту https://stopcor.org/ у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені stopcor.org та/або отримувача послуг хостингу.

Проте, клопотань про витребування відповідних доказів позивачем заявлено не було.

Також суд відзначає, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Паеффген проти Німеччини (PAEFFGEN GMBH v. Germany, № 25379/04, 21688/05, 21722/05, 21770/05, ECHR 2007) , вказав на те, що власник доменного імені вправі самостійно визначати способи його використання (розмістити рекламу, сайт про послуги і товари, зробити доступ платним або безкоштовним, здавати доменне ім`я в оренду, продати його). Тому виключне право на використання доменного імені має економічну цінність, а відповідно є правом власності в змісті статті першої Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що власник веб-сайту (доменного імені) stopcor .org передав вказане доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема відповідачу, на підставі відповідного договору, іншого правовстановлюючого документу тощо.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачу доступу до веб-сайту https://stopcor.org/, або створення облікового запису, що використовується відповідачем для розміщення веб-сторінки на вказаному веб-сайті та здійснення управління і (або) розміщення електронної (цифрової) інформації в межах такої веб-сторінки (у випадку якщо користувач веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею).

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що саме Громадська організація Стоп корупції є автором спірного інформаційного матеріалу (або авторами є його посадові чи службові особи при виконанні посадових (службових) обов`язків) або того, що відповідач є власником веб-сайту https://stopcor.org/, на якому поширено спірну інформацію, а тому вимоги позивача про визнання недостовірною, негативною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканість ділової репутації спірної інформації та зобов`язання відповідача спростувати таку інформацію, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу X Прикінцеві положення та п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.06.2020.

Суддя Ю.М. Смирнова