Рішення

від 25.05.2020 по справі 908/501/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/30/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 Справа № 908/501/20

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/501/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Буд", ідентифікаційний код юридичної особи 37218085 (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 103/2)

до відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", ідентифікаційний код юридичної особи 03345716 (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд.7)

про стягнення 270224, 21 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь-Буд", звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом вих. № 05 від 19.02.2020 (вх. № 566/08-07/20 від 26.02.2020) про стягнення з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" 270 224, 21 грн, з яких: 260309,84 грн - основний борг, 4183,05 грн 3% річних, 5731,32 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача перед позивачем заборгованості з плати за користування майном, що передбачена п. 1 Розділу ІІ-1 договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 за період з 01.02.2019 по 31.01.2020.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 530, 612, 629, 759-762 Цивільного кодексу України та умов договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016, укладеного між сторонами.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2020 справу № 908/501/20 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 у справі № 908/501/20 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 24.03.2020 об 11 год. 20 хв.

20.03.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву.

24.03.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи 908/501/20. Перевірив явку представників сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, при цьому 23.03.2020 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

З огляду на те, що представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, судове засідання 24.03.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Судом прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками судового засідання 24.03.2020, враховуючи що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд задовольнив клопотання відповідача, та оголосив перерву в судовому засіданні до 09.04.2020 об 11 год. 40 хв.

06.04.2020 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.04.2020 суд продовжив судове засідання з розгляду справи 908/501/20. Перевірив явку представників сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з`явилися, судове засідання 09.04.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Судом прийнято до розгляду відповідь на відзив.

За наслідками судового засідання 09.04.2020, суд продовжив строк розгляду справи № 908/501/20 на строк дії карантину та оголосив перерву в судовому засіданні до 05.05.2020 об 11 год. 00 хв.

05.05.2020 суд продовжив судове засідання з розгляду справи 908/501/20. Перевірив явку представників сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, при цьому, 05.05.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з`явилися, судове засідання 05.05.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні.

За наслідками судового засідання 05.05.2020, враховуючи що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.05.2020 о 10 год. 20 хв.

З огляду на те, що представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, судове засідання 25.05.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

25.02.2020 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла заява № б/н від 25.05.2020 відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представників АТ Запоріжгаз на карантині та у відпустці.

Суд зазначає, що 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Рішенням Ради суддів України від 17.03.2019 №19 затверджено Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу "COVID-19", який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, відповідно до яких Рада суддів України рекомендує на період карантину встановити особливий режим роботи судів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 до 11.05.2020.

04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо.

З 22.05.2020 почався другий етап послаблення карантину.

На підставі викладеного, враховуючи пом`якшення карантинних обмежень, приймаючи до уваги те, що учасниками справи реалізовані свої права щодо надання заяв по суті справи (наявність відзиву, відповіді на відзив у матеріалах справи), відповідач територіально знаходиться у м. Запоріжжі, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представників АТ Запоріжгаз на карантині та у відпустці.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір №1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016 в редакції ТОВ "Південь-Буд", що викладена у протоколі розбіжностей до договору. Факт укладання між сторонами договору встановлено Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі №908/3203/16, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 21.03.2018. Позивач вказує, що він є власником газопроводу "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Люимівка Токмацького району Запорізької області, І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску" на підставі декларації про введення в експлуатацію газопроводу, що зареєстрована за №ЗП 143161530949 у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області. Просить стягнути з відповідача 260 309,84 грн. заборгованості за платне користування складовими газорозподільної системи, яка нарахована за період з 01.02.2019 по 31.01.2020. Також позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 4 183,05 грн. і інфляційні втрати в розмірі 5 731,32 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивач посилається на договір користування газорозподільними мережами (газопроводом) від 06.06.2017 № 1 в редакції ТОВ "Південь-Буд", що викладена в протоколі розбіжностей. Даний договір позивач вважає укладеним в порядку ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, на підтвердження чого посилається на висновки суду першої та апеляційної інстанції у справі № 908/3203/16. В той-же час, рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі №908/3203/16, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позовних вимог ТОВ "Південь-Буд" до ПАТ "Запоріжгаз" про визнання укладеним договору на користування складовими газорозподільної системи відмовлено. Ані в резолютивній частині рішення суду першої інстанції у справі №908/3203/16, ані у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції, не визначено умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір. Таким чином, судовими рішеннями, на які посилається позивач, не визначено умов договору, якими сторони повинні користуватися під час виконання такого договору. Більш того, за змістом резолютивних частин названих рішень, в задоволенні позову ТОВ "Південь-Буд" про визнання договору про користування складовими газорозподільної системи (в редакції ним запропонованій) укладеним, відмовлено. Також, зазначає, що у користувача відповідно до умов договору не виникло право користування майном, а також обов`язок сплачувати грошові кошти за майно, яке було передане. Відповідач вважає, що в контексті нормативних положень гл. 20 Господарського кодексу України, саме господарські договори породжують господарські зобов`язання, тоді як надісланий на адресу сторони екземпляр протоколу розбіжностей не має відповідного зобов`язального навантаження, окремо від самого договору. Протокол розбіжностей до проекту договору №1 від 06.06.2016 на користування складовими газорозподільної системи, надісланий на адресу Оператора ГРМ в додатку до листа ТОВ "Південь-Буд" від 16.09.2016 №54, всупереч п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, без підписаного з боку власника газопроводу проекту договору, є протоколом розбіжностей до проекту договору № 1 від 06.06.2016 саме в редакції власника газопроводу, надісланого ним на адресу ПАТ "Запоріжгаз" в додатку до листа №75 від 15.11.2016. Варіант проекту договору № 1 від 06.06.2016, підписаний з боку ПАТ "Запоріжгаз", та надісланий для підписання на адресу ТОВ "Південь-Буд", в додатку до листа від 16.08.2016 № 06/1007, на адресу ініціатора договору, не повертався. Варіант договору № 1 від 06.06.2016, в редакції ПАТ "Запоріжгаз", із урахуванням протоколу розбіжностей відповідача, який, позивач, вважає укладеним, на адресу ПАТ "Запоріжгаз" не повертався. Вважає, що договір на користування складовими газорозподільної системи, що є одним з трьох альтернативних варіантів взаємодії між оператором ГРМ та власниками таких складових газорозподільної системи, є типовим, що унеможливлює відхилення сторонами від умов такого типового договору. Принцип оплатності договору на користування складовими газорозподільної системи суперечить загальним принципам закладеним регулятором в тарифі на кінцевий продукт(газ). За викладених обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 25.05.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь - Буд" є власником газопроводу "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району Запорізької області. І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску" на підставі декларації про введення в експлуатацію газопроводу, що зареєстрована за № ЗП 143161530949 у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2018 у справі № 908/3203/16 відмовлено у задоволенні первісного позову ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до ТОВ "Південь - Буд" про зобов`язання укласти договір на користування складовими газорозподільної системи, в редакції Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Південь-Буд" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про визнання укладеним договору на користування складовими газорозподільної системи, в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь -Буд".

Зазначеним рішенням встановлено наступне.

"06.06.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за номером № ЗП 143161530949 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності. Даною декларацією введено в експлуатацію об`єкт: газопровід довжиною 15360 м., пункт газорегуляторний шкафний ПГО 60-2-01-У-G250-80-0,6-У1 з двома регуляторами тиску газу РДГ-50, коректором ТАНДЕМ і лічильником газу ультразвуковим КУРС-01 (газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району, І черга будівництва, код об`єкту 2222,1, категорія складності ІІІ). Замовник, генеральний підрядник, генеральний проектувальник ТОВ "Південь - Буд".

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" за усіма ознаками є оператором газорозподільної системи та перебуває в Зведеному переліку суб`єктів природних монополій. До того ж, необхідність укладення відповідного договору визначена КГС.

08.08.2016 ТОВ "Південь -Буд" звернувся до ПАТ "Запоріжгаз" з листом за вих. №49 від 08.07.2016 з пропозицією скласти з власником цього міжселищного газопроводу - ТОВ "Південь - Буд", договір купівлі-продажу з ціною 3987,142 тис. грн., або договір оренди на умовах 5% річних з урахуванням помісячного індексу інфляції.

Листом за вих. № 06/1007 від 16.08.2016 Токмацьке управління з експлуатації газового господарства "Запоріжгаз", посилаючись на п. 2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, направив ТОВ "Південь-Буд" два примірники проекту договору на користування складовими газотранспортними системами об`єкту "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району, І черга будівництва. Міжселещний газопровід високого та середнього тиску", з пропозицією підписати договори та один примірник повернути на адресу ПАТ "Запоріжгаз" Токмацьке УЕГГ.

Відповіддю за вих. № 54 від 16.09.2016 щодо пропозиції підписати договір безоплатного користування газопроводом "Південь-Буд" запропонував легалізацію користування газопроводом шляхом укладання договору купівлі-продажу газопроводу на умовах, що були викладені у листі № 49 від 08.07.2016, або прийняти редакцію договору користування газопроводом, що викладена у протоколі розбіжностей. Цей лист разом з протоколами розбіжностей до проекту договору № 1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016 було адресовано Токмацькому УЕГГ ПАТ "Запоріжгаз" та ПАТ "Запоріжгаз".

Оскільки лист № 54 від 06.09.2016 залишився без відповіді, ТОВ "Південь-Буд" направило Токмацькому УЕГГ ПАТ "Запоріжгаз" та ПАТ "Запоріжгаз" лист № 70 від 26.10.2016 з проханням повідомити до 06.11.2016 включно про прийняте рішення щодо підписання протоколу розбіжностей.

Листом за вих. № 75 від 15.11.2016 ТОВ "Південь-Буд" направив ПАТ "Запоріжгаз" підписаний зі свого боку договір на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 у 2-х екземплярах та протоколи розбіжностей до договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 у 2- екземплярах, та просив підписати данні документи, повернувши по одному екземпляру на адресу ТОВ "Південь-Буд".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 рішення господарського суду від 08.02.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 21.03.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та рішення господарського суду від 08.02.2017 у справі № 908/3203/16 залишено без змін.

В п. 35 постанови Верховного суду зазначено наступне: "35. Тому в силу імперативної норми частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що пропозиції Товариства, визначені ним у протоколі розбіжностей до спірного договору вважаються прийнятими Запоріжгазом, відтак, спірний договір є таким, що укладений в редакції цього протоколу розбіжностей.".

В п. 37 постанови Верховного Суду зазначено: "37. Відтак, приймаючи до уваги всі вказані вище обставини та наведені норми законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "Південь - Буд" вважаються прийнятими публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", а договір укладеним з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, тому, за таких обставин підстави для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів відсутні, адже спір з приводу умов Договору був врегульований сторонами до подачі ними позовів.".

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Верховний Суд в постанові від 21.03.2018 у справі №908/3203/16 також зазначив "Спірний газопровід введений в експлуатацію у ІІ кварталі 2016 року, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ складності, зареєстрованою 06.06.2016.

Частиною 4 ст. 5 Закону Про реєстрацію встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновок місцевого господарського суду щодо необхідності державної реєстрації згаданого газопроводу Товариства, як передумови набуття права власності, є хибним".

Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області №908/1467/17 від 15.01.2019, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного суду від 26.11.2018 у справі №908/1467/17 визнано обґрунтованими позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-буд" до Публічного акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" про стягнення плати за користування спірним газопроводом за період з 11.10.2016 по 30.06.2017 в розмірі 144 533 грн. 88 коп. за Договором №1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016.

Рішенням Господарського суду Запорізької області №908/468/19 від 30.07.2019, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного суду від 20.11.2019 у справі №908/468/19 визнано обґрунтованими позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-буд" до Публічного акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" про стягнення плати за користування спірним газопроводом за період з 10.07.2017 по 31.01.2019 в розмірі 443 253,40 грн. за Договором №1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016.

За приписами п. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, не потребує дослідження та доведення та обставина, що правовідносини між ТОВ "Південь-Буд" - власник та ПАТ "Запоріжгаз" - користувач врегульовано договором №1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016 в редакції протоколу розбіжностей (далі за текстом - договір), та обставина наявності у відповідача обов`язку щодо оплати за користування газопроводом за спірним договором.

За умовами п. 1.1. договору предметом цього договору є надання користувачеві у платне користування належних власнику складових газорозподільної системи, а саме: газопровід "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району Запорізької області. І черга будівництва Міжселищний газопровід високого та середнього тиску".

Відповідно до п. 1 розділу ІІ-1 договору, річна вартість користування майном складає 5% від вартості майна, що зазначена у п. 4 розділу І цього договору. Із врахуванням індексу інфляції.

Передане у користування майно зараховується на баланс користувача (п.3 договору).

Пунктом 4 розділу І визначено, що орієнтовна ціна договору складає 3987142,00 грн., що визначена на основі експертного звіту ПП "Бердянськміськбуд" від 08.12.2015 №454/1115 про оцінку майна, що є предметом цього договору.

Згідно з п. 2 розділу ІІ-1 договору, сума річної вартості користування майном, що передбачена п. 1 розділу ІІ-1 цього договору, підлягає помісячній сплаті користувачем на розрахунковий рахунок власника до останнього числа кожного місяця. Розмір місячної плати за користування майном вираховується наступним чином: сум/12 міс, де Сум - сума річної вартості користування майном, що передбачена п. 1 розділу ІІ-1 цього договору, 12 міс - кількість місяців у році.

17.08.2019 на адресу відповідача направлено претензію № 37 від 12.08.2019 на суму 126 347,64 грн., яка отримана останнім 19.08.2019, що підтверджується матеріалами справи. Відповіді на претензію відповідач не надав.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за користування газопроводом стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій.

Оскільки відповідач в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за користування газопроводом, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 270 224,21 грн. заборгованості за платне користування складовими газорозподільної системи, що складається з: основної заборгованості в розмірі 260 309,84 грн., 3 % річних в розмірі 4 183,05 грн. і інфляційних втрат в розмірі 5 731,32 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 2 розділу ІІ-1 договору № 1 від 06.06.2016, сума річної вартості користування майном, що передбачена п. 1 розділу ІІ-1 цього договору, підлягає помісячній сплаті користувачем на розрахунковий рахунок власника до останнього числа кожного місяця. Розмір місячної плати за користування майном вираховується наступним чином: сум/12 міс, де Сум - сума річної вартості користування майном, що передбачена п. 1 розділу ІІ-1 цього договору, 12 міс - кількість місяців у році.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання з оплати за користування газопроводом не виконав. Таким чином, на час судового вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 260 309,84 грн., за період з 01.02.2019 по 31.01.2020.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати в повному обсязі за користування газопроводом не надав.

Доводи відповідача про те, що йому не є відомими умови договору на користування складовими газотранспортної системи спростовуються Постановою Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №908/3203/16.

Так, під час розгляду та перегляду справи №908/3203/16 судами було досліджено, перевірено та встановлено, які саме документи надсилались ТОВ "Південь-буд" на адресу ПАТ "Запоріжгаз", дати цих відправлень, а також дати та докази вручення цих документів ПАТ "Запоріжгаз". Таким чином, слід дійти висновку про наявність у відповідача необхідних документів (договір, протокол розбіжностей до нього).

Посилання відповідача на те, що ані в резолютивній частині рішення суду першої інстанції у справі №908/3203/16, ані у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції не визначено умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини стосуються розгляду справи №908/3203/16, рішення у якій набрало законної сили.

Посилання відповідача на ті обставини, що судами було відмовлено ТОВ "Південь-буд" у задоволені зустрічного позову до ПАТ "Запоріжгаз" про визнання укладеним договору на користування складовими газорозподільної системи, в редакції запропонованій ТОВ "Південь-буд", судом до уваги не приймається, оскільки підстави для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів відсутні, адже спір з приводу умов Договору був врегульований сторонами до подачі ними позовів (п. 37 Постанови Верховного Суду від 21 березня 2018р. по справі №908/3203/16).

Стосовно обов`язку сплачувати грошові кошти за користування складовими газорозподільної системи, суд зазначає, що постановою Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №908/3203/16 вже надавалась правова оцінка змісту укладеного між сторонами договору, у тому числі, щодо обов`язку сплачувати грошові кошти за майно, в результаті чого суд визнав укладеним договір в редакції, запропонованій ТОВ "Південь-Буд" з урахуванням протоколу розбіжностей до нього.

Щодо відсутності підписаного між сторонами акту-приймання передачі майна слід зазначити, що

- постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі № 808/1886/16 (ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" - третя особа ) встановлено факт експлуатації об`єкта будівництва "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району. І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз";

- постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі №908/3203/16 встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" є оператором газорозподільної системи сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району;

- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.04.2016 у справі №908/4164/15 про банкрутство ПП "Компанії "Метан" встановлено факт перебування газопроводу на балансі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" під інвентарним номером №123130300330204496.

Таким чином, факт користування відповідачем спірним газопроводом встановлений вищезазначеними судовими рішеннями.

Згідно ч. 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем ніхто, крім відповідача, не має право експлуатувати газопровід, оскільки експлуатація газорозподільних систем здійснюються виключно Операторами ГРМ. Пунктом 2 розділу III Кодексу газорозподільних систем передбачено, що власники газової мережі зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ.

Як зазначено в п. 11 постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №925/1596/16, враховуючи норми ч.2 ст. 640 та ч.2 ст. 642 ЦК України, при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі (ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України), що підтверджує прийняття майна в оренду. Сам по собі акт приймання-передачі об`єкту оренди не є єдиним документом в підтвердження початку користування орендованим майном та початком перебігу строку оренди.

Крім того, факт того, що відповідач безперервно експлуатує газопровід, власником якого є ТОВ "Південь-Буд" починаючи з 2012, підтверджує лист Відповідача від 04.11.2013 за вих. № 08/1045 щодо порушення чинного законодавства при експлуатації розподільних газопроводів, та перелік щодо проблемних новозбудованих газопроводів по Запорізькій області, які обліковуються, як об`єкти незавершеного будівництва, а фактично знаходяться в експлуатації. Вказаний факт встановлено у рішенні Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 № 908/468/19, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 № 908/468/19.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необґрунтовані.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 260 309,84 грн. основного боргу за Договором на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки позивачем невірно розраховано базову суму нарахування враховуючи індекс інфляції.

Судом здійснено власний розрахунок за допомогою КП Законодавство . Відповідно до розрахунку суду місячна орендна плата із врахуванням індексу інфляції за період з жовтня 2018 по вересень 2019 становить 22 641, 17 грн.

Тому, сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача складає 259 028,20 грн., в стягненні 1281,64 грн. суми основного боргу слід відмовити.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 4 183,05 грн. три відсотки річних, які розраховані за загальний період з 01.02.2019 по 31.01.2020, та 5 731,32 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з лютого 2019 по грудень 2019.

Під час перевірки розрахунків позивача (3 % річних та інфляційні втрати) судом враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Наданий розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою КП "Законодавство" та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний не правильно, оскільки відповідачем допущені арифметичні помилки при підрахунку суми основного боргу та не враховуючи ч. 5 ст. 254 ЦК України, тому і розмір 3 % річних є невірним.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасну оплату за користування майном підлягає задоволенню частково, за заявлений загальний період з 01.02.2019 по 01.02.2020 в сумі 4 139,32 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 43,73 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційного нарахування, судом встановлено, що розрахунок інфляційного нарахування позивачем здійснений помилково, з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Факт порушення відповідачем термінів виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати за користування майном є доведеним і вимоги про стягнення інфляційних втрат заявлено обґрунтовано. Разом з тим, судом встановлено, що позивачем неправильно виконаний розрахунок інфляційних втрат, оскільки відповідачем допущені арифметичні помилки при підрахунку суми основного боргу та без урахування місяців, у яких індекс інфляції становив менше одиниці.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача інфляційного нарахування за несвоєчасну оплату за користування майном з січня 2019 по грудень 2019 підлягає задоволенню частково, за заявлений загальний період, починаючи з лютого 2019 по грудень 2019 в сумі 2 319,91 грн., заявлений позивачем у позові. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3411,41 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.

Також, суд зазначає, що 3 % річних та втрати від інфляції розраховані позивачем та перевірені судом з урахуванням заборгованості за січень 2019, яка встановлена рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 у справі № 908/468/19, яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 №908/468/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано у встановленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", ідентифікаційний код юридичної особи 03345716 (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд.7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Буд", ідентифікаційний код юридичної особи 37218085 (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 103/2) суму основного боргу у розмірі 259 028 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч двадцять вісім) грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 4 139 (чотири тисячі сто тридцять дев`ять) грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 319 (дві тисячі триста дев`ятнадцять) грн. 91 коп., судовий збір у розмірі 3 982 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 31 коп.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 64 коп., 3 % річних у розмірі 43 (сорок три) грн. 73 коп., інфляційних втрат у розмірі 3 411 (три тисячі чотириста одинадцять) грн. 41 коп., судового збору у розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 05 коп. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2020.

Суддя А.О. Науменко