Рішення

від 25.05.2020 по справі 910/531/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/531/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Харуци Олександра Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотовилтекс"

про стягнення 357 129,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ярук А.І., ордер серія КС № 736661;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємнцць Харуца Олександр Вікторович звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллбері" про стягнення 357 129 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 22032018 від 22.03.2018, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

20.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2020.

У судове засідання 17.02.2020 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 10.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 10.03.2020 представник відповідача не з`явився, представник позивача з`явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 замінено відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оллбері" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотовилтекс", продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/531/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06.04.2020.

03.04.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи та про призначення справи до судового розгляду по суті.

У судове засідання 06.04.2020 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 підготовче судове засідання відкладено на 04.05.2020.

У судове засідання 04.05.2020 представники сторін не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2020.

У судове засідання 25.05.2020 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак були повернуті відділом поштового зв`язку до суду з поміткою адресат не знаходиться .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Оллбері (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Мотовилтекс ), (далі - покупець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Харуцою Олександром Вікторовичем (далі - постачальник, позивач) укладено Договір № 22032018 (далі - Договір), в порядку та на умовах якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар/партії товару (далі - товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар.

Кількість, якість (належність до першого сорту або до грису), загальна вартість товару визначаються сторонами у Додатках до Договору (далі - Додатки), що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору загальний обсяг поставки за Договором визначається як сукупність всіх погоджених поставок товару.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору узгоджено, що цін першого сорту (класу) складає - еквівалент 2,7 євро за один кілограм товару. Ціна грису складає - еквівалент 2 євро за один кілограм товару.

У відповідності до п. 2.4 Договору усі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України в порядку, визначеному в додатках до цього Договору. Якщо інше не передбачено письмовою домовленістю сторін, розрахунки за Договором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем обумовленої грошової суми на поточний рахунок постачальника, зазначеній у Договорі. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів сум з рахунку покупця.

Згідно з п. 2.5 Договору у випадку встановлення ціни та вартості товару в еквівалентні євро, розрахунки за товар змінюються за комерційним курсом продажу євро за курсом ПАТ КБ Приватбанк на день здійснення платежу.

Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що датою поставки товару, а також моментом переходу права власності на товар та переходу ризиків його випадкової загибелі або псування вважається дата підписання покупцем видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 3.3 Договору разом із товаром постачальник надає покупцеві наступні документи: видаткову накладну та/або акт приймання-передачі товару; документ про якість та надходження товару, у т.ч. документи щодо інспекції та сертифікації рослинництва (стандарт МАОС з органічного виробництва і переробки, що еквівалентний Постановам Ради (ЄС) № 834/2007 та 889/2008).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін для скріплення таких підписів печатками сторін (за наявності). Цей Договір діє до 13.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе за Договором зобов`язань (п. 12.1 та п. 12.2 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором у кількості 6178 кг. на суму 517 098,60 грн. згідно Акту приймання-передачі сировини, витратних матеріалів, тари від 06.07.2018.

Як зазначає позивач, ФОП Харуча О.В. взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином, поставивши ТОВ Мотовилтекс товар у кількості 6 178 кг. вартістю 517 098,60 грн., що підтверджується підписаним сторонами без зауважень та заперечень Актом приймання-передачі сировини, витратних матеріалів, тари від 06.07.2018, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату отриманого товару своєчасно та у повному обсязі не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 398 851,48 грн.

Позивач звернувся до відповідача із Вимогою на оплату заборгованості у розмірі 398 851,48 грн., яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем, проте залишена без відповіді та задоволення.

01 лютого 2019 року між сторонами укладено Додаток до Договору, відповідно до якого, сторони домовились, що постачальник поставить, а покупець придбає товар - малину органічну у кількості 5800 кг. загальною вартістю 280 000 на наступних умовах: строк поставки до 01.02.2019; повна вартість товару має бути сплачена покупцем не пізніше 01.03.2019 (включно). Періодичність сплати відповідних платежів: до 26.02.2019 (включно) - 100 000 грн.; до 05.03.2019 (включно) - 30 000 грн.; до 12.03.2019 (включно) - 30 000 грн.

Згідно видаткової накладної № 3 від 01.02.2019 позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 280 000 грн., який оплачений відповідачем на суму 20 800 грн., в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 280 000 грн. згідно видаткової накладної № 3 від 01.02.2019, яка підписана сторонами без заперечень та зауважень.

Однак відповідачем поставлений позивачем товар оплачено лише частково, на суму 20 800 грн. внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 259 200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 2.4 Договору усі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України в порядку, визначеному в додатках до цього Договору. Якщо інше не передбачено письмовою домовленістю сторін, розрахунки за Договором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем обумовленої грошової суми на поточний рахунок постачальника, зазначеній у Договорі. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів сум з рахунку покупця.

01 лютого 2019 року між сторонами укладено Додаток до Договору, відповідно до якого, сторони домовились, що постачальник поставить, а покупець придбає товар - малину органічну у кількості 5800 кг. загальною вартістю 280 000 на наступних умовах: строк поставки до 01.02.2019; повна вартість товару має бути сплачена покупцем не пізніше 01.03.2019 (включно). Періодичність сплати відповідних платежів: до 26.02.2019 (включно) - 100 000 грн.; до 05.03.2019 (включно) - 30 000 грн.; до 12.03.2019 (включно) - 30 000 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 259 200 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 55 987 грн., штраф в розмірі 28 000 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 186 грн. та 3% річних в розмірі 6 755,78 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.2 Договору у випадку прострочення виконання взятих на себе зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості непоставленого товару або простроченого платежу (відповідно д порушеного зобов`язання), за кожен день такого прострочення, до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 5.3 Договору узгоджено, що у випадку прострочення виконання взятих на себе зобов`язань на понад десять календарних днів винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару або простроченого платежу (відповідно до порушеного зобов`язання).

Таким чином, оскільки як встановлено судом, позивачем порушено умови Договору, з огляду на встановлений факт нездійснення відповідачем розрахунків з позивачем за отриманий товар, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 55 987,00 грн. та штрафу в розмірі 28 000 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 6 755,78 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 186,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 25 000 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 16/12-19 від 16.12.2019, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням Ела , Додаток № 1 до Договору , якою узгоджено, що послуг складає 25 000 грн. та платіжні доручення № @2PL660700 від 19.12.2019 на суму 15 000 грн. та № @2PL185160 від 21.01.2020 на суму 10 000 грн.

Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотовилтекс" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 13; ідентифікаційний код: 34933716) на користь Фізичної особи підприємця Харуци Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 259 200 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 6 755 (шість тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 78 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 186 (сім тисяч сто вісімдесят шість) грн. 00 коп., пеню в розмірі 55 987 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 00 коп., штраф в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 356 (п`ять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 93 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.06.2020

Суддя О.А. Грєхова