Рішення

від 25.05.2020 по справі 910/694/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/694/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейд-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс"

про стягнення грошових коштів в сумі 261 345,89 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електротрейд-Сервіс звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбуд-Плюс про стягнення грошових коштів в сумі 261 345,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки запасних частин та технічного обслуговування електро-бензоінструменту № ПЄ4261 від 02.01.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви та спосіб їх усунення.

30.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 підготовче судове засідання призначено 27.04.2020.

27.04.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього.

У судове засідання 27.04.2020 представники сторін не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2020.

У судове засідання 25.05.2020 представник позивача не з`явився, водночас 27.04.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471794836, відповідно до якого ухвала суду від 27.04.2020 отримана представником відповідача 15.05.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Електротрейд-Сервіс (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецбуд-Плюс (далі - замовник, відповідач) укладено Договір поставки запасних частин та технічного обслуговування електро-бензоінструменту № ПЄ4261 (далі - Договір), за умовами якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе технічне обслуговування та ремонт електро і бензоінструменту.

Виконавець протягом терміну дії даного Договору зобов`язується поставити аксесуари і запасні частини до електро і бензоінструменту та виконати роботи, згідно замовлення замовника, передати товар у власність (господарське відання) замовника з оформленням видаткових накладних, актів виконаних робіт (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору замовник зобов`язується протягом терміну дії даного Договору прийняти та оплатити, аксесуари і запасні частини (далі - товар), в кількості та асортименті, що вказані у накладних, актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного Договору, на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.4 Договору узгоджено, що рахунки-фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт, що видаються виконавцем, крім беззаперечного доказу одержання товару замовником, мають силу специфікацій в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

У відповідності до п. 2.1 Договору якість товару повинна відповідати вимогам відповідних технічних регламентів, технічних умов та інших нормативних документів, передбачених для цього виду продукції.

Згідно з п. 3.1 Договору товар постачається за цінами, які формуються відповідно до чинного законодавства України і погодженими сторонами при узгодженні заявки і зазначеними у видаткових накладних, актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник має право у будь-який робочий день здійснити замовлення товару. Робочим вважаються дні з понеділка по п`ятницю включно, виключаючи святкові та неробочі дні, відповідно до чинного законодавства України.

В замовленні замовник визначає необхідну кількість, вид, найменування товару. Замовлення повинно бути здійснено у письмовій формі та надсилатись в один із способів: поштою, факсом, електронною поштою або кур`єром.

Заявка на поставку товару повинна містити інформацію про: отримувача товару; найменування товару; кількість товару; місце поставки (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.2.2 Договору виконавець починає виконання ремонту тільки після узгодження вартості з замовником або надходження на рахунок виконавця передбаченої умовами цього Договору передоплати.

Пунктом 4.2.5 Договору узгоджено, що якщо під час виконання ремонту чи обслуговування електроінструменту Сервіс плюс у замовника не буде можливості продовжувати виконання робіт,виконавець надає на час ремонту електроінструмент з власного підмінного фонду.

Сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата підписання видаткової накладної, акту виконаних робіт замовником (п. 4.5 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок виконавця належних до сплат сум.

За умовами п. 5.2 Договору оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування 100% коштів на розрахунковий рахунок виконавця, протягом тридцяти календарних днів, після остаточного узгодження замовлення сторонами від дати акту виконання робіт чи дати видаткової накладної.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо жодна із сторін на протязі місяця до завершення цього Договору не заявить письмово про його розірвання, він вважається продовженим на наступник календарний рік (п. 10.1 та п. 10.2 Договору).

Як зазначає позивач, з початку листопада 2019 року відповідач не здійснював оплату за надані послуги та поставлений товар, в зв`язку з чим, неоплаченим залишився товар на загальну суму 188 842 грн.

Також позивач зазначає, що до підписання Договору, позивачем здійснено декілька поставок відповідачу товару, які відповідачем також неоплачені, в зв`язку з чим, за відповідачем також обліковується заборгованість на за поставлений позивачем товар до укладення Договору у розмірі 30 496,92 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, з огляду на пункти 1.1, 1.2 та 4.2.5 Договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору поставки, договору про надання послуг та договору оренди.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, загалом не оплаченим залишився товар на загальну суму 188 842 грн., при цьому, зазначаючи у тексті позову як про поставку товару, так і про надання послуг за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 13 402,37 грн. згідно видаткових накладних № 2468 від 04.03.2019 на суму 1 159,32 грн., № 2803 від 12.03.2019 на суму 1 278,96 грн. та № 3770 від 29.03.2019 на суму 10 964,09 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Таким чином, як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на суму 13 402,37 грн., доказів поставки товару на іншу суму, позивачем до матеріалів справи не надано.

Водночас, позивач зазначає, що заборгованість за Договором відповідачем визнано, оскільки сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 21.11.2019, при цьому позивач зазначає, що взаєморозрахунки сторін були звірені та зафіксовані за двома правочинами, а тому боргове сальдо відповідача перед позивачем є більшим ніж заборгованість за Договором.

Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

З огляду на приписи ч. 1 ст. 77 ГПК України, судом не приймається як доказ, в підтвердження поставки за Договором товару на суму 188 842 грн., акт звірки взаєморозрахунків, оскільки акт може підтверджувати стан розрахунків між сторонами, проте не обставини самих поставок товару.

При цьому, жодних посилань на Договір, який є предметом спору, означений акт звірки взаєморозрахунків не містить.

Водночас, як вбачається з наявних у матеріалах справи Актів надання послуг № 459 від 22.01.2019 на суму 4 899,97 грн., № 465 від 22.01.2019 на суму 4 200 грн., № 1011 від 01.02.2019 на суму 5 400 грн., № 1012 від 01.02.2019 на суму 6 299,96 грн., № 1797 від 19.02.2019 на суму 4 899,97 грн., № 2141 від 26.02.2019 на суму 2 799,98 грн., № 3890 від 02.04.2019 на суму 12 000 грн. та № 3891 від 02.04.2019 на суму 48 000 грн., позивачем надано в оренду відповідачу електроінструменти, загальна вартість оренди яких, складає 88 499,88 грн.

Також сторонами у означених актах узгоджено кількість днів, протягом яких електроінструменти перебували в оренді у відповідача та визначено серійні номери переданого інструменту.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу послуги з ремонту на суму 85 195,56 грн., а відповідачем такі послуги прийняті згідно Актів надання послуг № 2136 від 26.02.2019 на суму 3 650,20 грн., № 3828 від 01.04.2019 на суму 828,55 грн., 2792 від 12.03.2019 на суму 224,22 грн., № 7781 від 25.06.2019 на суму 8 599,25 грн., №3236 від 20.03.2019 на суму 1 494,61 грн., № 3063 від 18.03.2019 на суму 428,57 грн., № 3064 від 18.03.2019 на суму 1 785,77 грн., № 3895 від 02.04.2019 на суму 1 313,29 грн., № 3894 від 02.04.2019 на суму 2 749,21 грн., № 4127 від 05.04.2019 на суму 2468,17 грн., № 5032 від 24.04.2019 на суму 2 320,09 грн., № 4472 від 12.04.2019 на суму 160,15 грн., № 5035 від 24.04.2019 на суму 1 376,60 грн., № 5033 від 24.04.2019 на суму 1 183,00 грн., № 7400 від 18.06.2019 на суму 5 125,03 грн., № 6603 від 31.05.2019 на суму 1 656,53 грн., № 8019 від 01.07.2019 на суму 1 763,17 грн., № 7402 від 18.06.2019 на суму 1 864,82 грн., № 7401 від 18.06.2019 на суму 6 101,60 грн., № 7862 від 26.06.2019 на суму 1 606,61 грн., № 7684 від 24.06.2019 на суму 1 357,18 грн., № 7773 від 25.06.2019 на суму 855,98 грн., № 7775 від 25.06.2019 на суму 6 267,89 грн., № 12173 від 24.09.2019 на суму 8 871,26 грн., № 8204 від 04.07.2019 на суму 7 678,73 грн., № 7685 від 24.06.2019 на суму 1 725,01 грн., № 7686 від 24.06.2019 на суму 1 971,43 грн., № 7687 від 24.06.2019 на суму 1 733,33 грн., № 14383 від 06.11.2019 на суму 2 724,13 грн., №14385 від 06.11.2019 на суму 2 142,86 грн. та № 14384 від 06.11.2019 на суму 3 888,32 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Щодо строків здійснення розрахунків за Договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 5.2 Договору оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування 100% коштів на розрахунковий рахунок виконавця, протягом тридцяти календарних днів, після остаточного узгодження замовлення сторонами від дати акту виконання робіт чи дати видаткової накладної.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару на суму 13 402,37 грн. матеріали справи не містять, а відповідачем в процесі розгляду справи не надано.

В свою чергу, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Однак, з умов Договору не вбачається узгодження між сторонами строків здійснення розрахунків за орендну електроінструменту та за надання послуг з ремонту електроінструменту.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 251, 253, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Однак, оскільки сторонами у Договорі не узгоджено строки оплати послуг з ремонту та строк внесення орендних платежів, а позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату таких сум, строк виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості наданих послуг з ремонту та орендних платежів, з огляду на положення ч.2 ст.530 ЦК України, не настав.

При цьому, суд відхиляє надану позивачем Претензію № 101019/01 від 10.10.2019, як доказ настання строків оплати, оскільки із сутті означеної претензія вбачається, що вона стосується взаємовідносин сторін за Договором поставки № ДИ4162 від 02.01.2019, а не Договору поставки запасних частин та технічного обслуговування електро-бензоінструменту № ПЄ4261 від 02.01.2019, який є предметом позову у даній справі.

За таких обставин, строк виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг з ремонту та орендних платежів у відповідача не настав, а отже суми у розмірі 85 195,56 грн. за надані послуги з ремонту та орендна плата у розмірі 88 499,88 грн., заявлені позивачем до стягнення не є простроченими, а тому не підлягають стягненню.

Також позивач зазначає, що до підписання Договору, позивачем здійснено декілька поставок відповідачу товару, які відповідачем також неоплачені, в зв`язку з чим, за відповідачем також обліковується заборгованість на за поставлений позивачем товар до укладення Договору у розмірі 30 496,92 грн., що за доводами позивача підтверджується Актами надання послуг № 15540 від 06.12.2018 на суму 7 216,20 грн., № 16194 від 19.12.2018 на суму 18 000 грн. та № 16195 від 19.12.2018 на суму 5 772,96 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням приписів ст. 181 Господарського кодексу України, Договір поставки може бути укладений між сторонами у спрощений спосіб шляхом підписання сторонами видаткової накладної та відповідно прийняттям товару.

Однак зі змісту означених актів вбачається, що їх предметом є оренда електроінструменту, а не поставка товару, а отже позивачем не надано доказів, в підтвердження саме поставки товару до укладення Договору на суму 30 496,92 грн.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак саме на позивача покладається обов`язок з обґрунтування заявлених позовних вимог та надання доказів в підтвердження таких вимог.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 13 402,37 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 38 526,15 грн. пені та 3 480,82 грн. 3% річних, Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі порушення термінів розрахунків за отриману продукцію, як визначено цим Договором (додатками, додатковими угодами), на суму заборгованості нараховується пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки платежу за весь період прострочення.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, замовник на вимогу виконавець, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 відсотків від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 308,01 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З умов Договору вбачається, що сторонами узгоджено інший розмір відсотків, проте, оскільки позивачем заявлено до стягнення саме 3% річних, який є меншим від узгодженого сторонами розміру відсотків, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, з урахуванням встановлених обставин справи, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 286,14 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-плюс" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код: 36590344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейд-сервіс" (02160, м. Київ, вул. Каунська, буд. 13; ідентифікаційний код: 37936484) заборгованість в розмірі 13 402 (тринадцять тисяч чотириста дві) грн. 37 коп., 3% річних в розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 14 коп., пеню в розмірі 2 308 (дві тисячі триста вісім) грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 239 (двісті тридцять дев`ять) грн. 95 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.06.2020

Суддя О.А. Грєхова