Рішення

від 28.05.2020 по справі 910/18384/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2020Справа № 910/18384/19 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Свалявські мінеральні води

до Товариства з обмеженою відповідальністю Технофільтр-Україна

про стягнення 125576, 00 грн та розірвання договору

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача - не з`явились.

від відповідача - Мельничук В.В.

В судовому засіданні 28.05.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофільтр - Україна" про стягнення боргу в розмірі 125576,00 грн та про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено істотні умови щодо якості продаваного товару, який було придбано позивачем, через це, позивач відмовився від товару ( його купівлі) та просить повернути йому грошову суму у розмірі 125576,00 грн., суму сплачену ним відповідачу за товар та розірвати договір.

Ухвалою суду від 28.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2020.

22.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач проти позову заперечує та вказує, що між сторонами не укладався договір поставки, оскільки, сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору, а тому відсутні підстави для його розірвання, а правовідносини між сторонами регулюються ст. 174 ГК України. Також відповідач вказує, що товар був поставлений позивачу в тому асортименті і тієї якості, що було погоджено сторонами, а неможливість використання товару не підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, позивач у передбачені законом строки та спосіб не відмовлявся від отримання товару, а тому його вартість має бути оплачена.

03.02.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.02.2020.

13.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення відповідачу, в якій позивач наполягає на обгрунтованості позову, оскільки, відповідач у відзиві підтвердив обставини щодо отримання оплати за товар, та щодо повернення позивачем товару відповідачу. Також позивач з товаросупровідних документів не мав можливості встановити придатність чи непридатність товару для використання.

19.02.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з доказами направлення позивачу. Відповідач заперечує обставини щодо визнання ним фактів отримання коштів за товар та отримання товару від позивача, зазначаючи що він надавав правову оцінку доводам позивача, а обов`язок доказування обставин в обгурнтування позовних вимог лежить на позивачу. Відповідач вказує, що платіжне доручення, подане позивачем в підтвердження оплати вартості товару є недопустимим доказом, оскільки, не містить необхідних реквізитів. Крім того, відповідач наголошує на доводах, висловлених ним у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2020 року.

02.04.2020 судове засідання не відбуло, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у щорічній відпустці.

06.04.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 28.04.2020 судове засідання призначено на 28.05.2020.

25.05.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 28.05.2020 представник позивача не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, проте від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні 28.05.2020 представник відповідача підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України ).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 645 ЦК України якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов`язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов`язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Позивачем до матеріалів справи долучено рахунок-фактуру № СФ-149 від 17.05.2018 на суму 125676,00 грн за фільтруючий елемент з розміром пор.0,45 мкм, висотою PTFE hidrofilic membrane cartridge 0.45 mkm у кількості 30 штук. Постачальник ТОВ "Технофільтр-Україна", одержувач ТДВ "Свалявські мінеральні води", без замовлення. Рахунок дійсний до сплати до 17.05.2018.

Позивач долучив до матеріалів справи платіжне доручення № 1091 від 13.08.2018 на суму 125676,00 грн про перерахування ТОВ "Технофільтр-Україна" грошових коштів за фільтруючий елемент, згідно рахунку № СФ-149 від 17.05.2018.

Вказане платіжне доручення не містить дати одержання його банком та дати проведення банком, підпису банку та підпису платника.

Також позивач долучив до матеріалів справи накладну на повернення постачальнику № СВ-31від 04.04.2019 фільтруючий елемент з розміром пор.0,45 мкм, висотою PTFE hidrofilic membrane cartridge 0.45 mkm у кількості 30 штук на загальну суму 125676,00 грн. Накладна містить підпис та печатку покупця, з боку постачальника накладна не підписана. Також до матеріалів справи долучено експрес-накладну № 59000412365880 від 04.04.2019 "Нова Пошта" про направлення позивачем відповідачу (контактна особа ОСОБА_1 ) фільтрів фактичною вагою 23 кг, об`ємною вагою 33,7 кг, оголошеною вартістю 200 грн. Відправлення під час прийому не оглядалось. Підпис та печатка отримувача на накладній відсутні.

10.04.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 574, в якому зазначив про купівлю фільтрів шляхом оплати виставленого відповідачем рахунку та про непридатність купленого товару для фільтрації мінеральної води. Позивач вказав, що ним було повернуто відповідачу придбані фільтри та просив повернути сплачені за фільтри кошти (докази направлення в матеріалах справи.

З поданих до матеріалів справи доказів вбачаються наступні обставини.

Відповідач звернувся до позивача з офертою укласти договір поставки (купівлі-продажу), виставивши рахунок-фактуру №СФ-149 від 17.05.2018. В рахунку було зазначено, що він дійсний до оплати до 17.05.2018. Тобто відповідач встановив строк на відповідь на його оферту до 17.05.2018.

Отже позивач мав акцептувати оферту у визначений відповідачем строк - до 17.05.2018, що свідчило б про укладення між сторонами договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З долучених до матеріалів справи документів не вбачається, що сторонами було дотримано процедуру укладення договору купівлі-продажу, оскільки, виставлений відповідачем рахунок є лише офертою укласти договір, однак, належними, допустимими та вірогідними доказами сторони не підтвердили здійснення акцепту пропозиції відповідача, який би свідчив про укладення сторонами договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 1091 від 13.08.2018 на суму 125676,00 грн про перерахування ТОВ "Технофільтр-Україна" грошових коштів за фільтруючий елемент, згідно рахунку № СФ-149 від 17.05.2018.

Відповідно до п. 3.1. "Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22) платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Згідно п. 2.14. Інструкції № 22 банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до п. 2.24. Інструкції № 22 списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. Інші примірники розрахункового документа, але не менше ніж один (за винятком розрахункових чеків), банк передає платнику. Умови (строки, періодичність тощо) передавання розрахункових документів, у тому числі електронних розрахункових документів, що підтверджують списання/зарахування коштів з/на рахунків(и) клієнтів банку або підтверджують прийняття документів на інкасо та інших документів, визначаються в договорах банківського рахунку клієнтів з урахуванням вимог цієї Інструкції.

Вказане платіжне доручення не містить дати одержання його банком та дати проведення банком, підпису банку та підпису платника (обов`язкових реквізитів, що підтверджують перерахування коштів позивачем відповідачу).

Отже долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення № 1091 від 13.08.2018 на суму 125676,00 грн не є належним та допустимим доказом списання коштів з рахунку позивача та перерахування їх на рахунок відповідача.

Крім того, суд відзначає, що позивачем у призначенні платежу в долученому платіжному дорученні міститься посилання на рахунок № СФ-149 від 17.05.2018, проте вказана обставина не свідчить про акцепт оферти відповідача, оскільки, платіжне доручення сформовано після спливу строку зазначеного відповідачем для прийняття його пропозиції укласти договір.

До матеріалів справи не долучено доказів того, що у встановлені в пропозиції строки позивач вчинив дії по прийняттю пропозиції відповідача. Натомість відповідач заперечує, що між сторонами виникли договірні відносини, тобто що акцепт мав місце своєчасно чи з запізненням (погоджений відповідачем).

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України а договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже розірваним може бути тільки той договір, що був укладений.

В резолютивній частині позовної заяви позивач просить розірвати договір купівлі-продажу від 17.05.2017.

Відповідач наголошує, що будь-яких правочинів датованих 17.05.2017 з позивачем не укладав.

Позивач у відповіді на відзив не спростував заперечень відповідача щодо не укладення між сторонами договору датованого 17.05.2017 та в резолютивній частині відповіді на відзив повторно зазначив вимогу про розірвання договору датованого 17.05.2017.

Суд відзначає, що докази, подані позивачем стосуються правовідносин, що мали місце у 2018 році. Натомість, позивач суду не надав будь-яких доказів укладення між сторонами правочину датованого 17.05. 2017 .

І в тому числі не надано належних доказів укладення між сторонами договору датованого 17.05. 2018 (дата рахунку-фактури).

Як уже зазначалось судом вище, долучені до матеріалів справи документи не підтверджують укладення між сторонами договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, в зв`язку з чим вимога позивача про його розірвання є необгрунтованою, не доведеною належними, допустимими та вірогідними доказами та не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 125676,00 грн.

Відповідно до ст. 672, 673 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Відповідно до ст. 673, 678 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом. . Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Отже, законом передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої ним за товар суми, у разі його неналежної якості або поставки товару не того, що було обумовлено, асортименту.

Однак, матеріалами справи, як уже зазначалось судом вище, не підтверджено обставини щодо оплати позивачем вартості товару у розмірі 125676,00 грн, оскільки, долучене до матеріалів справи платіжне доручення не містить обов`язкових реквізитів, що могли б підтвердити перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача, в зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Суд звертає увагу, що сторонами не надано суду будь-яких доказів вчинення дій, які б могли підтвердити обставини щодо укладення між сторонами правочину і відповідно наявності правової підстави для перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача. Отже вимога про повернення коштів на підставі правочину, який не відбувся в даному випадку є неналежним способом захисту.

Суд зазначає, що у разі сплати позивачем кошів без достатньої правової підстави, як то укладений господарський договір, кошти можуть бути стягнуті з отримувача як безпідставно набуті.

Щодо посилання відповідача на те, що між сторонами виникли позадоговірні відносини з поставки товару, які відповідач належним чином виконав, поставивши товар на загальну суму 125676,00 грн, який був прийнятий позивачем без застережень.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

З вищезазначених норм вбачається, що між сторонами у даній справі відносини у сфері господарської діяльності можуть вникати на підставі саме договорів, а не просто з норм цивільного кодексу.

Твердження відповідача про належне виконання ним своїх позадоговірних зобов`язань з передачі фільтрів позивачу не доведено будь-якими доказами. Оскільки, первинні документи, що підтверджують передання відповідачем та прийняття позивачем фільтруючих елементів з розміром пор.0,45 мкм, висотою PTFE hidrofilic membrane cartridge 0.45 mkm у кількості 30 штук на загальну суму 125676,00 грн, суду надані не були.

Документи, долучені позивачем як доказ повернення отриманого від відповідач товару не підтверджують обставини щодо отримання товару від відповідача та обставини щодо повернення товару відповідача, його кількості та асортименту.

Крім того, суд відзначає, що документи, подані відповідачем на підтвердження належної якості товару, а позивачем на підтвердження неможливості використання товару за призначенням не впливають на суть спору, оскільки, сторонами не підтверджено поставку товару та його повернення.

Отже твердження позивача про відсутність підстав для стягнення з нього суми вартості товару, в зв`язку з поставкою ним товару належної якості без висловлення позивачем претензій не підтверджуються матеріалами справи, оскільки сторонами не надано суду доказів поставки відповідачем позивачу будь-якого товару.

Суд відзначає, про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 125676,00 грн, саме з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" (89300, Закарпатська область, Свалявський район, місто Свалява, вулиця Верховинська, будинок 2, ідентифікаційний код 00371512) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофільтр-Україна" (02660, м. Київ, провулок Червонгвардійський, будинок 8, ідентифікаційний код 32662708) про розірвання договору купівлі-продажу від 17.05.2017 та стягнення боргу у сумі 125676,00 грн - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 01.06.2020

Суддя І.В.Усатенко