Рішення

від 01.06.2020 по справі 916/899/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2020 р. Справа № 916/899/20 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/899/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростекс-Ко" (65021, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська,46) про стягнення 1452,56грн., із яких 1227,94грн. пені, 224,62грн. три проценти річних,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду :

Позивач у позовній заяві позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.10.2017р. між ПАТ НАК Нафтогаз України та ТОВ Ростекс-Ко було укладено договір №8188/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3653399,18грн., та відповідач за умовами п.6.1. договору мав розрахуватись за отриманий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. вказаного договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано 1227,94грн. пені, 224,62грн. три проценти річних.

Відповідач 27.04.2020р. за вх.№10398/20 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, де просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення з відповідача 1227,94грн. пені. В обґрунтування заявленого відповідач послався на те, що позивач у своїх розрахунках, доданих до позовної заяви, визнає той факт, що його право було порушено з 28.11.2017р. по 13.12.2017р. На підставі викладеного відповідач вважає, що АТ НАК Нафтогаз України був пропущений без поважних причин строк звернення до суду з позовом про стягнення пені у розмірі 1227,94грн., що нарахована за період з 28.11.2017р. по 13.12.2017р., оскільки останньому було відомо про дату перерахування грошових коштів ТОВ Ростекс-Ко за договором постачання природного газу.

06.05.2020р. за вх.11339/20 до суду від позивача надійшло заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, де позивач зазначає, що п.10.3. договору №8188/1718-ТЕ-23 встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 років, у зв`язку з чим, спираючись на положення ст.259 ЦК України, позивач вважає, що ним не порушено строк позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2020р. відкрито провадження у справі №916/899/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

03.10.2017р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та ТОВ Ростекс-Ко (споживач) було укладено договір №8188/1718-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно) газ, обсягом до 685тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7. договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р.).

Згідно п.5.2. договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р. ціна за 1000 куб.м. за цим договором на дату укладання договору становить 4942грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.п.8.1., 8.2. договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р.).

Відповідно до розділу 12 договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р. він діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Також сторонами до договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р. було підписано додаткову угоду №1 від 11.01.2018р., відповідно до п.3 якої п.8.2. договору №8188/1718-ТЕ-23 викладено у наступній редакції: У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови КМУ від 04.03.2002р. №256. . Додаткова угода №1 від 11.01.2018р. діє з 01.01.2018р.

13.04.2018р. між сторонами договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р. було укладено додаткову угоду №2, доповнено п.2.1. договору наступним абзацем: Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. (включно) природний газ, обсягом до 55тис. куб.м. Встановлено також додатковою угодою №2, що договір діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 31.05.2018р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Крім того, між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди №3 від 21.06.2018р., №4 від 14.08.2018р., №5 від 11.09.2018р., якими продовжувався строк дії договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р. та період поставки природного газу відповідачу до 30.09.2018р.

На виконання умов договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р. позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 31.10.2017р. на суму 182193,74грн., від 30.11.2017р. на суму 443985,32грн., від 31.12.2017р. на суму 514729,07грн., від 31.01.2018р. на суму 673242,73грн., від 28.02.2018р. на суму 639368,28грн., від 31.03.2018р. на суму 674932,90грн., від 30.04.2018р. на суму 172877,09грн.,

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписки по особовому рахунку Підприємства Ростекс-Ко ТОВ за період з 01.10.2017р. по 30.11.2019р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши викладені сторонами пояснення, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків .

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Таким чином, судом встановлено, що в період з жовтня 2017р. по квітень 2018р. включно позивач за договором №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3653399,18грн., за який відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно, що підтверджується наданими позивачем виписками по особовому рахунку відповідача.

Так, у зв`язку з несвоєчасним проведенням відповідачем оплати заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню загалом в сумі 1227,94грн. за період з 28.11.2017р. по 12.12.2017р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Між тим, згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п.10.3. договору №8188/1718-ТЕ-23 від 03.10.2017р. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Отже, за домовленістю сторін було збільшено позовну давність щодо стягнення пені до 5 років. Таким чином, оскільки право на нарахування пені виникло у позивача з 28.11.2017р. та тривало до 12.12.2017р., то на вимогу про стягнення пені у даному випадку не сплив 5-річний строк позовної давності, з огляду на що заява відповідача від 27.04.2020р. за вх.№10398/20 про застосування строків позовної давності задоволенню судом не підлягає.

Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені по заборгованості за жовтень 2017р., встановив, що його зроблено вірно, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1227,94грн. за період з 28.11.2017р. по 12.12.2017р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Крім того, позивач у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий газ нарахував до стягнення з відповідача 224,62грн. три проценти річних за період з 28.11.2017р. по 12.12.2017р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок трьох процентів річних, встановив, що його зроблено вірно. Отже, заявлена позивачем позовна вимога щодо стягнення з відповідача 224,62грн. три проценти річних за період з 28.11.2017р. по 12.12.2017р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102грн., які в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у зв`язку з повним задоволенням судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростекс-Ко" (65021, м. Одеса, вул.Мала Арнаутська,46, код ЄДРПОУ 33663283) про стягнення 1452,56грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростекс-Ко" (65021, м.Одеса, вул. Мала Арнаутська,46, код ЄДРПОУ 33663283) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн. 94коп. пені, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 62коп. три проценти річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 червня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук