Ухвала

від 01.06.2020 по справі 923/498/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

01 червня 2020 року м. Херсон Справа № 923/498/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. , розглянувши

заяву: Приватного підприємства "В.І.П.Строй" (73000, м. Херсон, вул. Соборна, 32-Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 36129712)

до: Приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича (вул. Пилипа Орлика, буд. 32 , м. Херсон , 73003 )

про забезпечення позову про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника

без участі представників сторін

в с т а н о в и в:

28.05.2020 Приватне підприємство "В.І.П.Строй" звернулось до Господарського суду Херсонської області з заявою до приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра, якою просить суд зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича вжити заходи щодо зняття арешту з рахунків, відкритих в АТ "Укрсиббанк" та АТ "Метабанк", на які накладено арешт.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2020, заяву розподілено судді Немченко Л.М.

Як вбачається з поданої суду заяви необхідність застосування заходів забезпечення полягає у наступному.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.02.2020 по справі № 923/1114/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЛАГРО" до Приватного підприємства "В.І.П.Строй" про стягнення 864616 грн. 73 коп. позовні вимоги задоволені у повному обсязі та вирішено стягнути з Приватного підприємства "В.І.П.Строй" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЛАГРО" суму основного боргу у розмірі 72599 грн. 50 коп., суму пені у розмірі 113694,52 грн. суму 3% річних у розмірі 10134,31 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 15488.40 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 12969,25 грн.

16.03.2020 Господарський суд Херсонської області видав наказ по справі 923/1114/19 на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 13.02.2020.

Заявник зазначає, що 19.02.2020 директори ТОВ "ПЕЛАГРО" та ПП "В.І.П.Строй" уклали мирову угоду, за умовами якої серед іншого ТОВ "ПЕЛАГРО" взяло на себе зобов`язання не подавати наказ Господарського суду Херсонської області від 16.03.2020 по справі № 923/1114/19 до органів виконавчої служби. Дану мирову угоду підписану ТОВ "ПЕЛАГРО" та ПП "В.І.П.Строй" було надіслано на затвердження до Господарського суду міста Києва у справі 923/64/20. Судове засідання по справі 923/64/20 було призначено на 02.04.2020, однак воно не відбулося. Станом на 28.05.2020 відсутні результати розгляду справи щодо затвердження мирової угоди.

Натомість 02.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Дмитром Сергійовичем розглянуто заяву керівника стягувача ТОВ "ПЕЛАГРО" про примусове виконання наказу Господарського суду Херсонської області № 923/1114/19 від 16.03.2020 та постановлено про відкриття виконавчого провадження ВП № 61711523.

03.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. по ВП № 61711523 винесено постанову про арешт коштів боржника ПП "В.І.П.Строй", яка була скерована до банківських установ, в яких боржник має поточні рахунки, а саме в АТ "МетаБанк" (МФО 313582) та АТ "Укрсиббанк", через який ПП "В.І.П.Строй" здійснювало виплату заробітної плати.

08 квітня 2020 року ПП В.І.П.СТРОЙ отримано супровідними листами від 02 квітня 2020 року за № № 2263, 2264, 2265 постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, з яких ПП В.І.П.СТРОЙ дізналось, що отриманий ТОВ ПЕЛАРГО наказ Господарського суду Херсонської області, звернуто до стягнення через приватного виконавця Манікіна Д.С.

З огляду на вищевикладене ПП "В.І.П.Строй" відмовилось від мирової угоди, про що було подано відповідну заяву до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 задоволено клопотання ПП "В.І.П.Строй" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження , відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "В.І.П.Строй" на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.02.2020 по справі № 923/1114/19 та призначено розгляд справи на 22.06.2020.

У зв`язку з цим 21.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. по ВП № 61711523 постановлено зупинити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області № 923/1114/19 від 16.03.2020 до розгляду справи по суті.

Крім того, у супровідному листі від 21.05.2020 № 4004 приватний виконавець Манікін Д.С. повідомив сторонам виконавчого провадження ВП № 61711523, що відповідно до ч. 4 ст. 35 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у т.ч. на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Заявник вважає, що такі дії приватного виконавця є протиправними, порушують порядок арешту коштів боржника у виконавчому провадженні та приписи чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги положення ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження про те, що арешт може бути знятий за рішенням суду, ПП В.І.П.СТРОЙ звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, зокрема, із заявою про забезпечення позову.

Заявник зазначає, що матеріали справи № 923/1114/19 знаходяться в Південно-західному апеляційному господарському суді. Розгляд справи призначено на 22 червня 2020 року, тоді як робота підприємства вже паралізована.

Заявник зауважує, що наявність арешту на рахунках ПП В.І.П.СТРОЙ , може завдати значних матеріальних збитків підприємству. Так, відповідно до фінансової звітності малого підприємства ПП В.І.П.СТРОЙ за квітень місяць 2020 року, середня кількість працівників складала 77 осіб.

Чисельність працівників ПП В.І.П. СТРОЙ в березні становила 70 осіб (звіт з праці за березень 2020 року).

Станом на 21 травня 2020 року кількість працівників на підприємстві становить 16 осіб. Також заявник звертає увагу суду, що працівники підприємства почали звільнятися, у т.ч. і коли дізналися про те, що на майно підприємства, а саме, на рахунки накладено арешт приватним виконавцем, будучи занепокоєними тим, що можливо їм не виплатять заробітну плату.

Крім того, заявник стверджує, що підприємство практично не функціонує. Вказане обумовлено тим, що закупівля сировини не видається можливою, адже, здійснення розрахунків стало неможливим з контрагентами-постачальниками. Замовлення на реалізацію не надходять до підприємства, оскільки на думку заявника, приватний виконавець в порушення вимог Закону розіслав контрагентам-покупцям запити як до осіб, які на йому думку, є власниками майна, яке належить ПП В.І.П. СТРОЙ .

Арешт коштів в межах суми стягнення, що містяться на всіх рахунках В.І.П.СТРОЙ , у т.ч. на рахунку, відкритому в АТ УКРСИББАНК , який має спеціальне призначення (виплата заробітної плати, сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших обов`язкових зборів та платежів), що є порушенням ч. 2 ст. 10 Конвенції Про захист заробітної плати , ратифікованої Україною 04.08.1961 р., згідно якої заробітна плата охороняється від арештів. У зв`язку з чим, заявник вважає, що такі обставини свідчать про наявність очевидної небезпеки для подальшого функціонування В.І.П.СТРОЙ , як суб`єкта господарювання, а не вчинення дій щодо забезпечення позову зумовить необхідність вжиття додаткових заходів, направлених на повернення належного підприємству майна, спрямованих на поновлення порушених прав підприємства, у випадку задоволення позову.

Заявник звертає увагу суду, що відповідно до ст. 52 Закону України Про виконавче провадження , згідно з якою не підлягають арешту в порядку, встановленому Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Заявник стверджує, що приватний виконавець не встановив з якого саме рахунку здійснюється виплата заробітної плати, а тому вважає, що така бездіяльність приватного виконавця свідчать про поверховий підхід у виконанні своїх повноважень.

У зв`язку з цим, заявник звернувся до Господарського суду Херсонської області із заявою про забезпечення позову про визнання протиправною, винесеної приватним виконавцем Манікіним Д.С., постанови про арешт коштів боржника та вжиття заходів, направлених на зняття арешту з рахунку боржника. У заявника є наміри звернутися з позовною заявою до суду, за якою оскаржити постанову про арешт коштів боржника від 03.04.2020

Відповідно до ст. 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову по суті суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні на підставі наступного.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову визначені у ст.139 ГПК України. Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в заяві відсутнє визначення предмету позову у відповідності до ст.20 ГПК України.

Як витікає із заяви заявник визначив предмет оскарження - постанова про арешт коштів боржника від 03.04.2020 у ВП № 61711523, яку винесено приватним виконавцем Манікіним Д.С. під час вчинення виконавчих дії в межах виконавчого провадження порушеного на підставі наказу, виданого за рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1114/19.

Відповідно до норм ст.339-345 ГПК України господарський процес передбачає захист порушених прав учасників виконавчого провадження, порушеного на підставі наказу, виданого за рішенням господарського суду шляхом звернення до господарського суду в межах судової справи, за якою видавався наказ зі скаргою на дії виконавчого органу.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, щодо можливості звернення до суду з позовом у даному випадку.

Судом встановлено, що заявник скористався правом, визначеним ст.339-3345 ГПК України та 13.04.2020 звернувся зі скаргою на дії приватного виконавця Манікіна Д.С., зокрема постанову про арешт коштів від 03.03.2020 в межах справи № 923/1114/19, провадження за якою відкрито та здійснюється її розгляд судом в межах справи № 923/1114/19.

Таким чином, у заявника відсутня процесуальна можливість в майбутньому звернутися з позовом щодо оскарження постанови приватного виконавця про арешт коштів від 03.03.2020, а тому забезпечення позову за заявою, яка розглядається неможливо.

Крім того, заявником також не зазначено, які норми і якого закону порушено приватним виконавцем, в чому полягає протиправність його дій. Посилання на умови мирової угоди недоречні, оскільки ця угода не є мировою, у розумінні ст. 192 ГПК України, бо не затверджена судом в межах справи № 923/1114/19. Також заявником до заяви не долучено доказів зупинення дії рішення Господарського суду Херсонської області від 13.02.2020 справи № 923/1114/19.

За таких обставин, оскільки, заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до положень статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з п.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 140, 234 ГПК України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "В.І.П.Строй" про забезпечення позову.

2. Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя Л.М. Немченко