Рішення

від 26.05.2020 по справі 917/260/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2020 Справа № 917/260/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Агро Центр , Код ЄДРПОУ 39374646, 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27 офіс 340, фактична адреса (адреса для листування): Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Геологічна, 14, 1-й поверх

до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВО АЛЕКС-ПЛЮС , Код ЄДРПОУ 36653000, 39520, Полтавська обл., Карлівський район, село Мар`янівка

про стягнення 107 962,53 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Чала О.Д., док. в справі

представник відповідача: не з"явився

Товариство з обмеженою відповідальністю Укр Агро Центр звернулось до суду з позовом до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВО АЛЕКС-ПЛЮС про стягнення заборгованості за Договором поставки № 170404 від 17.04.2018 р. в сумі 107 962,53 грн., в тому числі: сума основного боргу 107 962,13 грн., пеня в розмірі 29 928,25 грн., 3 % річних в розмірі 651,53 грн., інфляційні витрати в розмірі 3 514,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у порушення умов Договору та норм закону, оплату за отриманий товар Відповідач вчасно не здійснив.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.02.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 12.03.20, викликати учасників справи у судове засідання, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.03.2019р. суд постановив відкласти розгляд справи на 31.03.20, викликати учасників справи в судове засідання.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.03.2019р. суд постановив відкласти розгляд справи на 28.04.20

27.04.20 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також повідомлення про допущення технічної помилки у тексті позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.04.2019р. суд постановив відкласти розгляд справи на 26.05.20.

30.04.20 від позивача надійшов остаточний розрахунок судових витрат.

У судовому засіданні 26.05.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 26.05.2020р. не з`явився.

При цьому, за висновками суду, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у справі були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 39520, Полтавська обл., Карлівський район, село Мар`янівка. Однак, конверти з ухвалами у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі та ухвалами про відкладення розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що приєднав до справи для їх оцінки всі подані у справу документи на всіх стадіях розгляду справи керуючись ст. 2 ГПК України для забезпечення справедливого вирішення спору, і суд зобов`язаний керуватися, зокрема, цим завданням, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 26.05.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між ТОВ Укр Агро Центр та ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ АЛЕКС-ПЛЮС укладено договір поставки № 170404 від 17.04.2018 р.

Згідно умов п. 1.1 даного договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник (ТОВ Укр Агро Центр ) зобов`язується передати (поставити) Покупцеві (ФЕРМЕРСЬКРМУ ГОСПОДАРСТВУ АЛЕКС-ПЛЮС ) у його власність Товар, асортимент, кількість, ціна і вартість якого визначені у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною цього договору. Покупець зобов`язується оплатити вартість Товару на умовах, визначених цим Договором, та прийняти його у визначений строк.

У відповідності до п. 2.1 Договору асортимент, загальна кількість та вартість Товару. що поставляється по даному Договору, визначається сукупністю усього Товару, що передається Постачальником у власність Покупцеві, за усіма специфікаціями (Додатками), протягом всього строку дії цього Договору.

У відповідності до п. 3.1. договору загальна вартість визначається вартістю (ціною) Товару, переданого Постачальником Покупцеві згідно Специфікацій протягом дії Договору.

Оплата Товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом строку та на умовах зазначених у Специфікаціях до цього Договору (п. 3.2 Договору).

Покупець оплачує Товар шляхом 100 % передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній Специфікації (Додатку) до цього Договору. У разі розбіжностей стосовно строків та порядку оплати Товару між Договором та Специфікацією пріоритет має Специфікація (п.3.4. Договору).

У відповідності до п. 4.2 Договору період (строк) постачання, порядок переходу права власності на товар, а також інші умови постачання визначаються у Специфікації (та/або Додатку) на кожну партію товару.

Пунктом 4.9 Договору визначено, що право власності, а також пов`язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту, визначеного в специфікації згідно з правилами Інкотермс -2010.

Згідно Специфікації № 1 від 17.04.2018 р. визначено найменування товару, а саме: Зоря М-900 в кількості 400 л., гербіцид Палмер (10л) в кількості 140 л. на загальну суму 109 868,40 грн.

Пунктом 1.4 Специфікації визначено, що оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування Покупцеві на поточний рахунок Постачальника 30 % загальної вартості Товару, що вказана в п. 1.2 Специфікації до 10 травня 2018 р. та 70 % загальної вартості Товару, що вказана в п. 1.2 даної Специфікації до 01 листопада 2018 р.

Позивач стверджує, що виконав взяті на себе, згідно з умовами договору зобов`язання, поставивши відповідачу продукцію.

Так, видаткова накладна № 254 від 02.07.2018 р. свідчить про передачу товару: зоря М-900 в кількості 400 л. в кількості 400 л. загальну суму 81 384,00 грн.

Транспортування здійснено за рахунок Постачальника та підтверджується ТТН № 524 від 02.07.2018 р.

Крым того, підтвердженням отримання товару Покупцем, а саме: позитив плюс уп 10 л. в кількості 140 л. є видаткова накладна № 52401 від 01.10.2018 р. на загальну суму 28 484,40 грн.

Транспортування здійснено за рахунок Постачальника та підтверджується ТТН № 52401 від 01.10.2018 р.

Всього, за твердженням позивача, на адресу Покупця поставлено Товару згідно Специфікації № 1 від 17.04.2018 р. на загальну суму 109 868,40 грн. та виписано рахунок по замовленню № 524 від 17.04.2018 р. на суму 109 868,40 грн.

В свою чергу Відповідач мав здійснити оплату до 01 листопада 2018 р.

Платіжне доручення № 32 від 01.03.2019 р. на суму 5 000,00 грн. платіжне доручення № 38 від 27.06.2019 р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення № 77 від 22.06.2019 р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення № 84 від 11.07.2019 р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення № 131 від 21.03.2019 р. на суму 15 000,00 грн., платіжне доручення № 132 від 22.03.2019 р. на суму 3 000,00 грн. в загальній сумі підтверджують факт оплати на загальну суму 38 000,00 грн.

Залишок неоплаченої суми по видатковій накладній № 254 від 02.07.2018 р. та видатковій накладній № 52401 від 01.10.2018 р. складає 71 868,40 грн.

Позивач стверджує, що станом на дату звернення з позовною заявою, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість продукції на загальну суму 71 868,40 грн. залишається неоплаченою.

Оскільки відповідач свої зобов"язання за Договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар не виконав, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. При цьому, просить стягнути з відповідача суму основного боргу 71 868,40 грн., пеню в розмірі 29 928,25 грн., 3 % річних в розмірі 2 651,53 грн., інфляційні витрати в розмірі 3 514,35 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено товар на адресу Покупця згідно Специфікації № 1 від 17.04.2018 р. на загальну суму 109 868,40 грн.

Видаткова накладна № 254 від 02.07.2018 р. свідчить про передачу товару: зоря М-900 в кількості 400 л. в кількості 400 л. загальну суму 81 384,00 грн.

Транспортування здійснено за рахунок Постачальника та підтверджується ТТН № 524 від 02.07.2018 р.

Підтвердженням отримання товару Покупцем, а саме: позитив плюс уп 10 л. в кількості 140 л. є видаткова накладна № 52401 від 01.10.2018 р. на загальну суму 28 484,40 грн.

Транспортування здійснено за рахунок Постачальника та підтверджується ТТН № 52401 від 01.10.2018 р.

Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції на час її прийняття та в процесі розгляду справи Відповідач не заявив, а отже суд дійшов висновку, що вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з умовами договору.

Пунктом 1.4 Специфікації визначено, що оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування Покупцеві на поточний рахунок Постачальника 30 % загальної вартості Товару, що вказана в п. 1.2 Специфікації до 10 травня 2018 р. та 70 % загальної вартості Товару, що вказана в п. 1.2 даної Специфікації до 01 листопада 2018 р.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Докази того, що відповідач здійснив оплату товарів у визначені договором строки в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Факт порушення строків виконання своїх грошових зобов`язань в частині оплати продукції не спростовується відповідачем.

Так, матеріалами справи підтверджено, що Відповідач здійснював оплату частинами, а саме: платіжне доручення № 32 від 01.03.2019 р. на суму 5 000,00 грн. платіжне доручення № 38 від 27.06.2019 р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення № 77 від 22.06.2019 р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення № 84 від 11.07.2019 р. на суму 5 000,00 грн., платіжне доручення № 131 від 21.03.2019 р. на суму 15 000,00 грн., платіжне доручення № 132 від 22.03.2019 р. на суму 3 000,00 грн. в загальній сумі підтверджують факт оплати на загальну суму 38 000,00 грн.

Залишок неоплаченої суми по видатковій накладній № 254 від 02.07.2018 р. та видатковій накладній № 52401 від 01.10.2018 р. складає 71 868,40 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 71 868,40 грн. є обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у договорі передбачили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та умов цього Договору (п. 9.1 Договору).

Згідно п. 9.2 Договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежного здійснення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку, але не більше 3-х років (п.9.6. Договору). .

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу

29 928,25 грн. пені за загальний період з 02.11.2018 р. по 24.01.2020 р.,

3 % річних в розмірі 2 651,53 грн. за загальний період з 02.11.2018 р. по 24.01.2020 р.,

інфляційних витрат в розмірі 3 514,35 грн. за загальний період з листопада 2018 р. по грудень 2020 р. (згідно розрахунків, доданих до позову).

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір 3% річних та інфляційних відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, вимоги про їх стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", вимогам ЦК України, вимоги про їх стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За даних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, зокрема, стягнути з відповідача суму основного боргу 71 868,40 грн., пені в розмірі 29 928,25 грн., 3 % річних в розмірі 2 651,53 грн., інфляційні витрати в розмірі 3 514,35 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

В матеріалах справи №917/260/20 наявне платіжне доручення № 836 від 27.01.2020р. про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається на відповідача повінстю в сумі 2102,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат па професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що під час подання позовної заяви да суду, Позивачем були вказані орієнтовні розрахунки затрат на правову допомогу (суму витрат на правову допомогу позивач зазначив 5 000,00 гривень ) та було заявлено вимогу про їх стягнення з Відповідача.

30.04.20 позивач надав детальний розрахунок витрат на правову допомогу, згідно з яким сума витрат на правову допомогу становить 5 000,00 гривень.

Факт надання правової допомоги Позивачу ґрунтується на договорі про надання правової допомоги від 06.05.2019 р.,укладеним між АБ Чалої Мітра та ТОВ Укр Агро Центр предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі, передбаченим Договором, з урахуванням додаткової угоди між АБ Чалої Мітра та ТОВ Укр Агро Центр від 31.12.2019 р.,

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи позивачем надано копії Договору про надання правової допомоги від 06.05.2019 р., додаткової угоди, Акту виконаних робіт № 1 від 02.03.2020 року, платіжного доручення № 941 від 27.04.20 на суму 5000,00 грн. по Договору про надання правової допомоги від 06.05.2019 р. за супровід справи № 917/260/20, ордеру на надання правової допомоги Позивачу, свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю.

З наданих доказів вбачається, що судові витрати підтверджуються Актом виконаних робіт № 1 від 02.03.2020 року, платіжним дорученням № 941 від 27.04.20 на суму 5000,00 грн.

За оцінкою господарського суду подані позивачем докази на підтвердження надання йому професійної правничої допомоги, розміру витрат на неї і здійснення позивачем витрат на оплату такої допомоги у сумі 5 000,00 грн. відповідають вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не суперечать вимогам ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і є достатніми.

Відповідач неспівмірності заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу не довів і клопотання про зменшення їх розміру не заявив.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи, в розмірі 5 000,00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА АЛЕКС-ПЛЮС (Код ЄДРПОУ 36653000, 39520, Полтавська обл., Карлівський район, село Мар`янівка) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Агро Центр (Код ЄДРПОУ 39374646, 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27 офіс 340, фактична адреса (адреса для листування): Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Геологічна, 14 1-й поверх) суму основного боргу 71 868,40 грн., пені в розмірі 29 928,25 грн., 3 % річних в розмірі 2 651,53 грн., інфляційні витрати в розмірі 3 514,35 грн., судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.06.2020р.

Суддя Киричук О.А.