Постанова

від 19.05.2020 по справі 910/19793/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/19793/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

за участі помічника судді Гріщенко О.В. (за дорученням судді)

розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України

на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя Спичак О.М.) від 09.07.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий -Л.В. Кропивна, судді: М.А. Руденко, М.А. Дідиченко) від 13 .0 1.2020

за позовом Заступника прокурора Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левра"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Мале приватне підприємство "Квіт"

про визнання права власності держави на нерухоме майно та витребування майна шляхом вилучення.

Учасники справи:

представник позивача-1 - Спорий І.Г., представник,

представник позивача-2 - Івашін Є.В., адвокат,

представник відповідача - Крилевець Є.С., адвокат, Антоненко А.О., адвокат,

представник третьої особи - не з`явився,

за участі прокурора - Голуба Є.В.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 18.09.2014 Заступник прокурора Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі - Прокурор) подав в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Позивач-1) та державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - Позивач-2) позовну заяву про визнання за Державою Україна в особі Позивача-1 права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення за № 201 (літ. А), загальною площею 384,70 кв.м., що розташоване у м. Києві по вул. Бориспільській, 47 (далі - Нерухоме майно), про витребування цього майна шляхом вилучення від товариства з обмеженою відповідальністю "Левра" (далі - Відповідач) та про передачу витребуваного спірного майна Позивачу-1.

1.2 Позовна заява мотивована встановленням прокуратурою у вересні 2013 року обставин вибуття Нерухомого майна, що є військовим майном, з володіння та власності держави поза волею власника на користь малого приватного підприємства "Квіт" (далі - Третя особа) на підставі біржової угоди № 28-03/12 від 09.04.2003, згоду на укладення якої Позивач-1, як орган, уповноважений управляти державним майном, не давав; обставин укладення цієї угоди у межах процедури санації Позивача-2 у справі про банкрутство, що припинена за рішенням суду з підстав фіктивного банкрутства. Вимоги до Відповідача як до добросовісного набувача мотивовані встановленням обставин подальшого відчуження спірного майна на користь Відповідача за укладеним з Третьою особою договором купівлі-продажу від 12.09.2013, тоді як згідно зі свідоцтвом про право власності, виданого 19.12.2000, за Державою Україна зареєстровано право власності на Нерухоме майно, що перебувало на утриманні Позивача-2 у складі переданого йому за актом від 06.12.2000 на утримання нежилого фонду.

1.3 12.11.2014 Відповідач подав заяву про застосування позовної давності та просив у позові відмовити.

2. Розгляд справи судами

2.1 28.11.2014 Господарський суд міста Києва постановив рішення (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015) про відмову у задоволенні позову.

2.2 Рішення судів мотивовані відсутністю підстав, з якими закон пов`язує можливість витребування майна від Відповідача як добросовісного набувача, оскільки він набув право власності на спірне нерухоме майно на законних підставах та у встановленому законом порядку, а Прокурором не доведено, що держава на час подання позову була власником спірного майна, як і не доведено вибуття майна всупереч її волі, так як з моменту набуття Третьою особою у власність спірного майна воно втратило статус державного внаслідок виявлення волі держави в особі уповноваженого органу - Позивача-1 про відчуження Нерухомого майна за біржовою угодою № 28-03/12 від 09.04.2003, і відповідно, набуло статусу приватного майна, належного юридичній особі, яка в подальшому на підставі цивільного правочину вчинила дії з його відчуження на користь Відповідача.

Суди виходили також з того, що не доведений факт нікчемності біржової угоди № 28-03/12 від 09.04.2003 з відчуження спірного майна, укладеної в процедурі провадження справи про банкрутство Позивача-2 на підставі плану санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи Позивача-2 та на підставі доповнення до плану санації, які були погоджені Позивачем-1, уповноваженим власником - Державою Україна - здійснювати управління майном, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, схвалені комітетом кредиторів та затверджені ухвалами суду міста, внаслідок чого Третя особа у встановленому законом порядку придбала у власність спірне майно, яке в подальшому було відчужено на користь Відповідача за договором купівлі - продажу від 12.09.2003.

Вирок Подільського районного суду міста Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07 з обвинувачення ОСОБА_1 (заступника генерального директора Позивача-2 з фінансово-економічної роботи) за статтею 218 Кримінального кодексу України не доводить вчинення ним дій, умисно спрямованих на незаконне заволодіння спірним майном, оскільки цим вироком не встановлювались та не досліджувались обставини укладання правочинів щодо відчуження майна Позивача-2; інших доказів наведених обставин матеріали справи не містять.

3. Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами

3.1 06.04.2018 Позивач-1 подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 у справі № 910/19793/14, яке набрало законної сили.

3.2 Заява мотивована існуванням нововиявленої та істотної для справи обставини, про яку Позивачу-1 стало відомо 13.03.2018 після отримання ним висновку експерта КНДЕКЦ від 19.08.2017, що полягає в установленні експертним шляхом у кримінальному провадженні № 1201310090003558 підробки підпису Міністра оборони України ОСОБА_2 у графі "Погоджено" на титульному аркуші Доповнення до плану санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи Позивача-2 в процедурі провадження справи про банкрутство, що свідчить про відсутність погодження Міністром оборони України ОСОБА_2 . Доповнень до плану санації та виведення з кризи Позивача-2, та відсутність погодження на реалізацію у межах процедури санації Позивач-2 спірного майна, а відповідно істотно впливає на висновок суду першої інстанції щодо відчуження військового майна за згодою органу, який здійснює управління військовим майном, - Позивача-1.

4. Короткий зміст рішень судів

4.1 09.07.2018 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020) про відмову у задоволенні заяви Позивача-1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 у справі № 910/19793/14.

4.2 Рішення судів мотивовані відсутністю підстав для перегляду судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, оскільки доводи Міністерства оборони України з приводу того, що додатковий план санації не був погоджений із Міністерством оборони України у розумінні приписів частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, адже свідчать про переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; і є доказом, який не оцінювався судом, стосовно обставин, що були ним встановлені.

5. Встановлені судами обставини

5.1 Нерухоме майно було передано у фактичне володіння і користування Позивачу-2 за актом приймання (передачі) будинків, споруд і території військового містечка від 06.12.2000, який затверджено Начальником Головного КЕУ Міністерства оборони України.

5.2 За заявою ініціюючого кредитора - ДПІ у Дарницькому районі міста Києва від 31.07.2000 ухвалою арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000 порушено провадження у справі про банкрутство Позивача-2.

У газеті "Голос України" № 226 від 07.12.2000 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Позивача-2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2001 введена процедура санації Позивача-2, призначено керуючого санацією Горячова С.Ю., розпорядником майна боржника Капелюшного І.В. на підставі статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає особливості проведення санації боржника його керівником.

23.02.2006 відбулося засідання комітету кредиторів Позивача-2, на якому комітет кредиторів ухвалив рішення про припинення повноважень керуючого санацією Горячова С.Ю. та розпорядника майна арбітражного керуючого Капелюшного І.В.; вирішив перейти до процедури санації за загальною процедурою на підставі статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2006 клопотання комітету кредиторів Позивача-2 від 23.02.2006 задоволено у повному обсязі, продовжена процедура санації Позивача-2 на шість місяців, звільнено ОСОБА_3 від виконання повноважень керуючого санацією у справі про банкрутство Позивача-2, призначено керуючим санацією у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство Позивача-2 арбітражного керуючого Новикова М.В., звільнено арбітражного керуючого Капелюшного І.В. від виконання повноважень розпорядника майна у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство Позивача-2.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі № 24/612-б-43/234 апеляційне провадження та провадження у справі № 24/612-б-43/234 припинено на підставі статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з цією постановою апеляційний суд встановив, що боржник повністю сплатив борги перед конкурсними кредиторами, а також частково перед поточними кредиторами, у зв`язку з чим апеляційний суд на підставі статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" припинив провадження у справі про банкрутство Позивача-2.

5.3 У процесі здійснення заходів, пов`язаних із санацією неплатоспроможного державного підприємства частина майна, у тому числі спірна нерухомість, яка була закріплена за останнім, продана на біржових торгах: Нерухоме майно, що складається з приміщення підвалу, площею 151,9 кв.м. вартістю 33 449 грн. 00 коп. з ПДВ, та приміщення першого поверху площею 232,8 кв.м. вартістю 73 862 грн. 00 коп. з ПДВ, було продано Третій особі за 89 425 грн. 83 коп. та 17 885 грн. 17 коп. з ПДВ за біржовою угодою № 28-03/12 від 09.04.2003.

Продавцем цього майна виступив Позивач-2 в особі ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності серії АВН № 864155 від 20.09.2000, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В.

Нерухоме майно вибуло з володіння Позивача-2 і з волі останнього з 23.07.2003 - моменту державної реєстрації у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна права власності на нерухомість за Третьою особою.

5.4 12.09.2003 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально, Третя особа продала Відповідачу Нерухоме майно за 89 426 грн. 00 коп.

Право власності Відповідача на Нерухоме майно зареєстровано 13.09.2003 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

5.5 У постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007, із законністю якої погодився Вищий господарський суд України, зазначено, що заборгованість Позивача-2 в процесі провадження справи про банкрутство погашалась з урахуванням вимог Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" і ці операції співпадають і відповідають цивільно-правовим зобов`язанням боржника.

6. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6.1 27.02.2020 Позивач-1 подав касаційну скаргу та 17.03.2020 - доповнення до касаційної скарги, у яких просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті заяви про перегляд судового рішення у цій справі.

7. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7.1 Суди першої і апеляційної інстанцій, зазначаючи про припинення провадження у справі про банкрутство Позивача-2 виключно з підстав погашення вимог конкурсних кредиторів, між тим не надали оцінки факту фіктивного банкрутства Позивача-2, встановленому у постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі про банкрутство Позивача-2 № 24/612-б-43/234 з посиланням на вирок Подільського районного суду міста Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07, однак вдалися до переоцінки цього вироку та постанови апеляційного суду, дійшовши помилкового висновку про припинення провадження у справі про банкрутство Позивача-2 з підстав погашення кредиторських вимог, а не з підстав фіктивного банкрутства.

7.2 Суди не врахували істотну нововиявлену обставину у справі, а саме відсутність підпису саме Міністра оборони України на доповненнях до плану санації, відновлення платоспроможності та виведення з кризи Позивача-2 14.11.2012, на підставі яких відбулось відчуження Нерухомого майна, що була встановлена Позивачем-1 після отримання 13.03.2018 висновку експерта КНДЕКЦ від 19.08.2017 № 8-4/1563 у кримінальному провадженні № 12013110090003558, що істотно впливає на вирішення спору у цій справі, оскільки свідчить про відсутність погодження плану санації Позивача-2 у справі про банкрутство, у межах та на виконання якого здійснено відчуження спірного майна, а відповідно і на відсутність волі власника в особі Позивача-1 на відчуження цього майна.

7.3 Відчуження Нерухомого майна відбулось під час фіктивного банкрутства Позивача-2 з огляду на відповідний факт, встановлений вироком Подільського районного суду міста Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07, та з огляду на врахування апеляційним судом цього факту як преюдиціального при постановленні Київським апеляційним господарським судом 31.10.2007 рішення у справі № 24/612-б-43/234 про припинення провадження у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство Позивача-2 на підставі статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

7.4 Законодавство, чинне на час укладення 09.04.2003 біржової угоди, імперативно встановлювало заборону на приватизацію військового майна загальнодержавного значення, у тому числі в процесі банкрутства, і така заборона не могла бути знята за згодою власника, оскільки викладена у законі воля держави щодо заборони відчужувати спірне нерухоме майно могла бути змінена лише шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

7.5 Розглядаючи справу по суті та переглядаючи судові рішення за нововиявленими обставинами, суди свідомо - лише з метою обґрунтування своєї позиції, не піддали сумніву шляхом проведення експертизи печатки Позивача-1 та підписи посадових осіб на документах стосовно погодження плану санації, відновлення платоспроможності та виведення з кризи Позивача-2, попри факт фіктивності його банкрутства, встановлений вироком Подільського районного суду міста Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07.

8. Позиція Позивача-2, викладена у відзиві на касаційну скаргу

8.1 Суди при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували позицію Верховного Суду у справах № 917/154/17 та № 912/1231/15-г (постанови у яких були надані у цю справу) стосовно вибуття з власності держави поза волею власника майна, переданого Позивачу-2, викладену з посиланням на преюдиціальність встановленого факту фіктивності банкрутства Позивача у справі № 24/612-б-43/234.

8.2 Суди не надали оцінки листу директора департамента охорони державної таємниці від 30.08.2017, до якого додані архівні копії печаток Позивача-1, які є відмінними від відтиску печатки на плані санації Позивача-2, що свідчить про непогодження плану санації Позивача-2.

8.3 Інші аргументи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні аргументам в касаційній скарзі.

9. Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

9.1 Суди дійшли правильного висновку, що висновок експерта КНДЕКЦ від 19.08.2017 № 8-4/1563 не є нововиявленою обставиною у цій справі, оскільки є новими доказом стосовно обставин, які вже були предметом дослідження судами при ухвалені судових рішень, що є предметом перегляду за новоявленими обставинами, а жодним із учасників не було заявлено клопотань про призначення та проведення будь-якої експертизи у цій справі.

9.2 Висновок експерта КНДЕКЦ від 19.08.2017 № 8-4/1563 не досліджувався на предмет належності, допустимості та достовірності в межах кримінального провадження, у якому він був отриманий, а також містить посилання щонайменше на два протилежні висновки експерта з порушеного питання - стосовно підпису ОСОБА_2 на доповненні до плану санації Позивача-2.

9.3 Обставини та факти у висновку експерта КНДЕКЦ від 19.08.2017 № 8-4/1563 не є встановленими у розумінні ГПК України, оскільки вони на підставі цього висновку як належного і допустимого доказу не були покладені в основу вироку, що набрав законної сили, оскільки кримінальне провадження, у межах якого отриманий вказаний висновок, станом на 2020 рік не закінчено.

9.4 Позивач-1 порушив строки звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, приховавши відомості щодо справжньої дати отримання копії висновку експерта КНДЕКЦ від 19.08.2017 № 8-4/1563, а саме 11.10.2017 разом із заявою військової прокуратури Центрального регіону України про перегляд рішення першої інстанції у цій справі за нововиявленими обставинами, та приховавши відомості щодо дати отримання відомостей про існування цього висновку - 05.10.2017 - в судовому засіданні у справі № 910/20990/14.

9.5 Позивач-1, не погоджуючись у власній заяві з висновками щодо застосування судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій норм матеріального права при ухваленні судових рішень по суті, вийшов за межі тих вимог та підстав, які були предметом розгляду при ухваленні цих рішень, маскуючи під розгляд справи за нововиявленими обставинами новий судовий розгляд з метою отримати нове рішення по суті.

10. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо меж перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами

10.1 Згідно з частиною першою статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Передбачений главою 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

На підставі вказаної норми Позивач-1 звернувся із заявою про перегляд судового рішення першої інстанції у справі за нововиявленими обставинами.

10.2 Щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, зазначених в пункті 1 частини другої статті 320 ГПК України, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14.

10.3 Водночас відповідно до частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.03.2019 у справі № 910/17944/15.

Стосовно підстав для перегляду судового рішення за нововиявлених обставинами Суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

10.4 Підсумовуючи викладене Суд дійшов таких висновків:

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Вирішення питання, чи правильно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.03.2019 у справі № 910/17944/15.

10.5 Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач-1 під нововиявленою обставиною у цій справі вбачає фактичні дані, викладені у висновку експерта КНДЕКЦ від 19.08.2017, що полягають в установленні експертним шляхом у кримінальному провадженні № 1201310090003558 підробки підпису Міністра оборони України ОСОБА_2 у графі "Погоджено" на титульному аркуші Доповнення до плану санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи Позивача-2 в процедурі провадження справи про банкрутство.

Разом з цим, враховуючи наведені висновки (пункти 10.1-10.4), цей експертний висновок за своєю правовою природою та моментом виникнення є новим доказом, який не був предметом дослідження та оцінювання в межах цієї справи.

Суд також враховує, що висновок експерта відповідно до статті 104 ГПК України для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

У зв`язку із цим Суд погоджується з висновком судів першої і апеляційної інстанцій про те, що, встановлені у висновку експерта КНДЕКЦ від 19.08.2017 у кримінальному провадженні № 1201310090003558 обставини не можуть вважатися нововиявленими у розумінні норм статті 320 ГПК України.

10.6 Крім зазначеного слід додати, що обставини погодження плану санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи Позивача-2 та доповнення до плану санації, у тому числі Позивачем-1, були предметом дослідження та оцінки судами в ході розгляду та вирішення справи по суті заявлених вимог (пункт 2.2), а тому Суд погоджується з аналогічними висновками судів (пункт 4.2) та з аргументами Відповідача у відзиві на касаційну скаргу (пункт 9.1) про те, що Позивач-1, маючи необхідні процесуальні права у справі, не заявив в ході розгляду справи - до ухвалення рішення по суті клопотання про проведення відповідної експертизи у справі.

А тому є правильним висновок судів про те, що неподання Позивачем-1 своєчасно відповідних доказів до суду через незаявлення у межах цієї справи клопотання про призначення відповідної експертизи, свідчить про неможливість віднесення наведених Позивачем-1 обставин, про які вказано у висновку експерта КНДЕКЦ від 19.08.2017 у кримінальному провадженні № 1201310090003558, до нововиявлених у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України та не може бути підставою для перегляду судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.

10.7 Поряд з викладеним Суд зазначає, що не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінки доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна або викладення іншої (протилежної) правової позиції суду у подібних правовідносинах в інших справах.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16.

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє аргументи Позивача-2 (пункт 8.1) про неврахування судами при ухваленні оскаржуваних рішень позиції Верховного Суду у справах № 917/154/17 та № 912/1231/15-г стосовно вибуття з власності держави поза волею власника майна, переданого Позивачу-2, викладену з посиланням на преюдиціальність встановленого факту фіктивності банкрутства Позивача у справі № 24/612-б-43/234, оскільки Верховний Суд у справах № 917/154/17 та № 912/1231/15-г виклав наведену правову позицію, у межах здійснення касаційного провадження у цих справах - переглядаючи судові рішення за результатами розгляду спорів у подібних правовідносинах на предмет правильності застосування судами першої і апеляційної норм права, тобто діючи як суд касаційної інстанції.

Водночас правова позиція касаційного суду у цій справі стосовно спору у правовідносинах, що є подібними з правовідносинами у спорах у справах № 917/154/17 та № 912/1231/15-г, вже викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.07.2015 в цій справі, яка не скасована, та не може бути змінена (у тому числі на протилежну), доповнена тощо у межах провадження з перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін касаційним судом.

Отже на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14.01.2020 у справі № 909/1056/15.

Крім цього, звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції) слід зазначити про таке: "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

10.8 Дійшовши наведених висновків, Суд відхиляє аргументи Позивача-2 (пункт 8.1) про існування підстав для задоволення касаційної скарги також з тих підстав, що Позивач-2, наполягаючи на аргументах в касаційній скарзі, в якій відсутні обґрунтовані аргументи на спростування правильних висновків в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, апелює між тим до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень, однак не враховує при цьому вимог статті 320 ГПК України та принципу res iudicata .

А тому Позивач-2 безпідставно підтримує скаржника у цій справі у вимогах домогтися прийняття іншого рішення по суті заявлених вимог та скасувати законні судові рішення першої і апеляційної інстанцій лише з міркувань виникнення/існування після ухвалення остаточного рішення у цій справі по суті спору протилежної позиції судів по суті спору в інших справах у подібних правовідносинах, помилково застосовуючи до спірних правовідносин таку форму судового процесу як перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки фактично підтримує вимогу про перегляд судового рішення у цій справі по суті у повному обсязі по завершенні всіх передбачених ГПК України стадій судового процесу у справі (з розглядом в суді першої інстанції та переглядом в апеляційній та касаційній інстанціях) з ухваленням нового рішення.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.08.2018 у справі № 909/794/15 .

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами Відповідача (пункт 9.5).

10.9 Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 7.1, 7.3) щодо ненадання оцінки судами в оскаржуваних рішеннях підставам для припинення провадження у справі про банкрутство Позивача-2 № 24/612-б-43/234 згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 з посиланням на вирок Подільського районного суду міста Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07 та аргументи про здійснення судами у цій справі переоцінки цього вироку та постанови апеляційного суду, оскільки ці аргументи спростовуються, якщо звернутись до мотивів судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору по суті заявлених у цій справі вимог (пункт 2.2) - оцінка підставам для припинення провадження у справі про банкрутство Позивача-2 № 24/612-б-43/234 була надана в цих судових рішеннях.

Між тим незгода скаржника зі здійсненою судами юридичною оцінкою встановлених обставин та фактів не може бути підставою для перегляду цих рішень за нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини другою статті 320 ГПК України - у межах судового процесу з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (пункт 10.7).

10.10 Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 7.4), щодо встановленої імперативно законом, чинним на час укладення 09.04.2003 біржової угоди, заборони на приватизацію військового майна загальнодержавного значення, у тому числі в процесі банкрутства, яка не могла бути знята за згодою власника, з посиланням скаржника на можливість зміни волі держави щодо заборони відчужувати спірне нерухоме майно, викладеної у законі, лише шляхом внесення відповідних змін до законодавства, оскільки вказані доводи всупереч пункту 5 частини другої статті 322 ГПК України не були викладені Позивачем-1 в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а доповнювались як нові до вже визначених у цій заяві доводів поступово - в апеляційній скарзі, а потім і в касаційній скарзі, тобто без врахування приписів статей 320, 322 ГПК України, а також вимог статті 300 ГПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14.

При цьому Суд враховує, що наведені аргументи Позивача-1 були предметом оцінки судом першої інстанції при ухваленні судового рішення (від 28.11.2014) за результатами розгляду спору по суті та відхилені судом за результатами аналізу заборон, встановлених законами про приватизацію, та заборон щодо відчуження майна загальнодержавної власності.

10.11 З огляду на викладене, встановивши відсутність в сукупності всіх ознак, що надають зазначеним заявником обставинам статусу нововиявлених, суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Позивача-1 про перегляд та скасування судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.

10.12 Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відсутність підстав для скасування рішення у цій справі за судових рішень нововиявленими обставинами з прийняттям нового рішення по суті заявлених вимог зроблені відповідно до норм законодавства. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

10.13 У зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача-1.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 910/19793/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк