Рішення

від 07.04.2020 по справі 160/13391/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року Справа № 160/13391/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА (51938, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Матросова, 19, код ЄДРПОУ 39069709) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001501418 від 24 вересня 2019 року, винесене посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яким позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА , збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 1016032 (один мільйон шістнадцять тисяч тридцять дві) грн. 50 коп., в тому числі 677355,00 грн. податкового зобов`язання та 338677,50 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентами за період, що перевірявся. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства, ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 02.01.2020 року були відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

30.01.2020 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи, видані від імені контрагента та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказаний суб`єкт господарювання не виконував та об`єктивно не мав можливості виконати послуги на користь позивача обумовленого у господарському договорі на виконання робіт . Крім того, відповідачем зазначається, що укладені між ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА та його контрагентами, договори не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет.

11.03.2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

07.04.2020 року до суду від представника позивача надано додаткові пояснення, в яких було також підтримано позицію, викладену в позовній заяві та у відповіді на відзив, та надано додатково до суду письмові докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача також просив надав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на час проведення перевірки ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА знаходилась на податковому обліку у Кам`янській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 28.01.2014 року.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 08.08.2019 року №4752-п посадовою особою контролюючого органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА " (код ЄДРПОУ 39069709) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЛНК-18 (код ЄДРПОУ 42089573) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018, з ТОВ Топаз ЮА (ЄДРПОУ 42078535), ТОВ Лазуріт ТК (ЄДРПОУ 42448712) за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 року.

23.08.2019 року за результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 47595/04-36-14-18/39069709.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА :

- пп. 198.2, 198.3, 198.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п. 1 п. 4 розділу V, п.п.1, п.п.2, п.п. 5 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 677 355,00 грн., у тому числі:

- листопад 2018 року - 61 932,00 грн.

- грудень 2018 року - 615 423,00 грн.

На підставі акта від 23.08.2019 року № 47595/04-36-14-18/39069709 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми Р № 0001501418 від 24 вересня 2019 року.

Так, позивачем було складено та направлено скаргу на оскаржуване податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.09.2019 року за №5097/10/04-36-05-17 скаргу ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Отже, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, винесеного ГУ ДПС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем - ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА із ТОВ ЛНК-18 (код ЄДРПОУ 42089573), ТОВ Топаз ЮА (ЄДРПОУ 42078535) та ТОВ Лазуріт ТК (ЄДРПОУ 42448712).

Взаємовідносини ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА та ТОВ ЛНК-18 (код ЄДРПОУ 42089573) відбувались на підставі договору послуг.

Згідно договору про надання послуг від 12.10.2018 року №22/10-4 на проведення ультразвукової дефектоскопії залізничних запасних частин, ТОВ ЛНК-18 , що іменується надалі „Виконавець", з одного боку, і ТОВ УМГ іменоване надалі Замовник , з іншого боку, уклали цей договір про наступне:

Відповідно до умов Договору, виконавець зобов`язується по заявках Замовника здійснювати виконання контролю залізничних запасних частин(надалі - "контроль"):

-ультрозвукову дефектоскопію, а саме ультразвукова товщинометрія, виявлення тріщин і внутрішніх дефектів, оцінка якості проконтрольованої деталі, порушення однорідності в зварних з`єднаннях, матеріалах, вимір глибини залягання і координат дефектів.

Основою для надання послуг є затверджені сторонами заявка.

Замовник має право повсякчас перевіряти хід і якість послуг, що виконуються.

Після надання послуг сторонами підписується акт про надання послуг, в якому вказують кількість, перелік і вартість виконання операцій по контролю. Вартість фіксується в заявках, виходячи з кількості і об`єму заявленої до контролю продукції. У вартість також входить послуга виїзду фахівця Виконавця в місце знаходження запасних частин (устаткування) та послуги пов`язані з навантаженням/вивантаженням.

Розрахунки за виконані за даною угодою послуги здійснюються на підставі актів виконаних робіт, що виставляються Виконавцем.

На підтвердження реальності виконання умов Договору було надано:

акти надання послуг №128, 130, 137, 139, 143, 207, 201, 183 за листопад 2018 року, податкові накладні №2, 3, 4, 5, 6, 99, 100, 101 за листопад 2018 року, заявки на проведення контролю (ультразвук) залізничних запасних частин за договором №22/10-4 від 12.10.2018 року за №9, 10, 11, 12, 13, 14 та 15, рахунки на оплату, платіжні доручення.

Взаємовідносини ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА та ТОВ Топаз ЮА (ЄДРПОУ 42078535) відбувались на підставі договору послуг.

Згідно договору про надання послуг від 10.12.2018 року № 1012/5 на проведення ультразвукової дефектоскопії залізничних запасних частин, ТОВ Топаз ЮА , що іменується надалі „Виконавець", з одного боку, і ТОВ УМГ іменоване надалі Замовник , з іншого боку, уклали цей договір про наступне:

Відповідно до умов Договору, виконавець зобов`язується по заявках Замовника здійснювати виконання контролю залізничних запасних частин(надалі - "контроль"):

-ультрозвукову дефектоскопію, а саме ультразвукова товщинометрія, виявлення тріщин і внутрішніх дефектів, оцінка якості проконтрольованої деталі, порушення однорідності в зварних з`єднаннях, матеріалах, вимір глибини залягання і координат дефектів.

Основою для надання послуг є затверджені сторонами заявка.

Замовник має право повсякчас перевіряти хід і якість послуг, що виконуються.

Після надання послуг сторонами підписується акт про надання послуг, в якому вказують кількість, перелік і вартість виконання операцій по контролю. Вартість фіксується в заявках, виходячи з кількості і об`єму заявленої до контролю продукції. У вартість також входить послуга виїзду фахівця Виконавця в місце знаходження запасних частин (устаткування) та послуги пов`язані з навантаженням/вивантаженням.

Розрахунки за виконані за даною угодою послуги здійснюються на підставі актів виконаних робіт, що виставляються Виконавцем.

На підтвердження реальності виконання умов Договору було надано:

акти надання послуг №78, 79, 81, 80, 82 за грудень 2018 року, податкові накладні №78, 79, 81, 80, 82 за грудень 2018 року, заявки на проведення контролю (ультразвук) залізничних запасних частин за договором від 10.12.2018 року № 1012/5 за №1, 2, 3, 4, 5, рахунки на оплату, платіжні доручення.

Взаємовідносини ТОВ УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА та ТОВ Лазуріт ТК (ЄДРПОУ 42448712) відбувались на підставі договору послуг.

Згідно договору про надання послуг від 12.11.2018 року №37 на проведення антикорозійної обробки поверхні асортименту металевих виробів або металоконструкцій ТОВ Лазуріт ТК , що іменується надалі „Виконавець", з одного боку, і ТОВ УМГ іменоване надалі Замовник , з іншого боку, уклали цей договір про наступне:

Предметом даного договору є роботи по антикорозійній обробці поверхні асортименту металевих виробів або металоконструкцій Замовника. Замовник зобов`язується прийняти дані роботи і оплатити їх на умовах договору.

Антикоризаційна обробка Підрядником здійснюється окремими партіями виробів.

Замовник завчасно повідомляє Підрядника про кількість виробів та терміни виконання робіт.

Терміни виконання робіт по антикорозійній обробці поверхні та терміни передачі виробів по кожній окремій партії виробів погоджується двосторонньо та прописується в замовленнях на викопання робіт.

На підтвердження реальності виконання умов Договору було надано:

акти надання послуг №185, 197 за грудень 2018 року, акти надання послуг б/н за грудень та листопад (антикорозійна обробка металу) 2018 року, податкові накладні №25, 30, 20, 18, 19, 12, 51 за листопад-грудень 2018 року, заявки на проведення контролю (ультразвук) залізничних запасних частин за договором від 12.11.2018 року №37 за №2, 3, 4, 5, 6, 7, рахунки на оплату, платіжні доручення.

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за вказані послуги.

Дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, суд приходить до висновку, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі, наданої до перевірки, первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі зібраної податкової інформації.

Втім, суд звертає увагу, що сама по собі інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.

Крім того, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеним вище контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, податковими накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до Розділу І п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з Розділом ІІ п. 5 зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд вказує, що контролюючим органом також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.04.2020 року у справі №804/1984/16.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18.

Отже, суд доходить наступних висновків, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Втім, на підтвердження своїх висновків, контролюючий орган посилається лише на неподання контрагентами позивача податкової звітності, відсутності у них достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів, можливу підміну послуг.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі №814/1439/17.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА (51938, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Матросова, 19, код ЄДРПОУ 39069709) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про стягнення коштів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001501418 від 24 вересня 2019 року, винесене посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яким позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА , збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 1016032 (один мільйон шістнадцять тисяч тридцять дві) грн. 50 коп., в тому числі 677355,00 грн. податкового зобов`язання та 338677,50 грн. штрафних санкцій.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА судовий збір у розмірі 15 240,49 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський