Рішення

від 28.05.2020 по справі 340/1084/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/1084/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого судді Пасічника Ю.П.

за участю секретаря судового засідання Побочій О.В.

представника позивача Пономарьов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул.Академіка Корольова, 26, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Кіровоградького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом за № В-8107/0-3952/0/17-19 від 24.09.2019р. у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) мок земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: Кіровоградська область, Бобринеиький район, с.Олексіївка, площа 10,4373 га.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, с.Олексіївка, площа 10.4373 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що рішенням XIV сесії 21-го скликання Бобринецької районної ради народних депутатів Бобринецького району Кіровоградської області від 31.03.1994р. №165 їй було надано в постійне користування земельну ділянку площею 38,8 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Право постійного користування підтверджується актом серії КР 000053 виданого Бобринецькою районною радою народних депутатів, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №37.

Позивач зазначає, що у зв`язку з неможливістю обробляти земельну ділянку площею 38,8 га, вона відмовилась від частини земельної ділянки, залишивши у своєму користуванні ділянку площею 10,4373 га, яку використовую станом на сьогоднішній день, що підтверджується довідками Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та експлікацією земель СФГ Вагіної С.В. на території Олексіївської сільської ради.

З метою відновлення меж земельної ділянки позивач 23.08.2019р. звернулась до відповідача із відповідним клопотанням та додатками, які необхідні для вирішення вказаного питання.

Листом від 24.09.2019р. відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою у зв`язку з тим, що клопотання не відповідає вимогам пункту г ч. 10 ст. 55 Закону України Про землеустрій та відсутність землевпорядної документації на підставі якої позивачеві передано в користування земельну ділянку площею 10,4373 га.

Позивач, посилаючись на норми Земельного кодексу України, Закону України Про фермерське господарство , Закону України Про селянське (фермерське) господарство , зазначає про протиправність відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

27.04.2020р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи це тим, що звернення позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, не відповідає вимогам ст. 122 Земельного кодексу України та ст. 55 Закону України Про землеустрій (а.с.44-47).

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 30.04.2020 (а.с.38).

30.04.2020 розгляд справи відкладено до 20.05.2020 у зв`язку з відпусткою судді (а.с.59).

Ухвалою суду від 20.05.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням позивача до 28.05.2020 (а.с.64,66,67).

Ухвалою суду від 20.05.2020 витребувано докази від Бобринецької районної ради (а.с.68).

В судовому засіданні 28.05.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення, складення повного тексту рішення відкладено до 02.06.2020р. (а.с.85).

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі рішення XIV сесії 21-го скликання Бобринецької районної ради народних депутатів Бобринецького району Кіровоградської області від 31.03.1994р. №165 позивачеві було надано в постійне користування земельну ділянку площею 38,8 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується актом серії КР 000053 виданого Бобринецькою районною радою народних депутатів, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №37 (а.с.11).

31.10.1994р. позивачем зареєстровано селянське (фермерське) господарство Вагіної Світлани Євгеніївни, код ЄДРПОУ 20648298 (а.с.54,55).

Земельна ділянка надана в постійне користування позивачеві розташована на території Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

У зв`язку з неможливістю обробляти земельну ділянку площею 38,8 га, позивач відмовилась від частини земельної ділянки, залишивши у своєму користуванні ділянку площею 10,4373 га, яку використовує станом на сьогоднішній день.

Факт використання земельної ділянки площею 10,44 га підтверджується довідками Олексіївської сільської ради від 22.08.2019р. №№455, 457(а.с.12,14).

Відповідно експлікації земель СФГ Вагіної С.Є. на території Олексіївської сільської ради вбачається, що в користуванні СФГ Вагіної С.Є. перебуває земельна ділянка площею 10,4373 га (а.с.13).

З метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача, вона 23.08.2019р. (вх. №В-8107/0/16-19 від 27.08.2019р.) звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.15).

До клопотання позивачем додані наступні документи: 1) копія державного акту на право постійного користування землею серії КР №000053 від 05.09.1994р.; 2) копії довідок Олексіївської сільської ради від 22.08.2019р. №№455, 457; 3) копія експлікації земель СФГ Вагіної С.Є. ; 3) копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; 4) копія витягу з ЄДР.

Листом №В-8107/0-3952/0/17-19 від 24.09.2019 відповідач з посиланням на положення статті 55 Закону України "Про землеустрій" повідомив позивача про неможливість задоволення клопотання з тієї підстави, що клопотання не відповідає вимогам пункту г ч. 10 ст. 55 Закону України Про землеустрій та відсутністю землевпорядної документації на підставі якої позивачеві передано в користування земельну ділянку площею 10,4373 га (а.с.16).

Позивач не погодившись із даною відповіддю звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

В розумінні Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.0.2011 № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ч.1 ст.1 Закону).

Згідно частин першої та другої статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

В силу абзацу третього частини першої статті 21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно статті 1 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Статтею 22 Закону України Про землеустрій передбачено, що землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Як вбачається зі змісту статті 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ст.55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Отже, необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності є згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Судом, шляхом порівняння графічних відомостей з плану зовнішніх меж землекористування, які є складовою державного акту на право постійного користування землею серії КР №000053 від 05.09.1994р. (а.с.11); експлікації земель СФГ Вагіної С.Є. (а.с.13); витягу з публічної кадастрової карти (а.с.80), встановлено, що в постійному користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 10,4373 га, кадастровий номер 3520880300:02:000:7003.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка кадастровий номер 3520880300:02:000:7003 перебуває в державній власності, а отже розпорядником вказаної земельної ділянки, в силу ч.4 ст.122 Земельного кодексу України відповідач по справі (а.с.81).

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлюючи в якості обов`язкового документа у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згоди власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем, законодавець, разом з тим, не визначив підстав та порядку надання такої згоди.

Отже, виходячи з наведених вище приписів ст.19 Конституції України, зазначені відповідачем в листі від 24.09.2019 обставини не є законодавчо встановленою підставою для відмови в наданні позивачеві згоди на встановлення меж земельної ділянки площею 10,4373 га, яка перебуває в його постійному користуванні для організації фермерського господарства.

Посилання відповідача про неможливість задоволення поданого позивачем клопотання від 23.08.2019 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв`язку з тим, що клопотання не відповідає вимогам пункту г ч. 10 ст. 55 Закону України Про землеустрій та відсутня землевпорядна документації на підставі якої позивачеві передано в користування земельну ділянку площею 10,4373 га, по суті є формальною відмовою в наданні згоди, до того ж, не має жодного правового підґрунтя, оскільки позивач з 1994 року є землекористувачем, якому у встановленому порядку надана в постійне користування певна, визначена в Державному акті на право постійного користування землею КР №000053 від 05.09.1994р., земельна ділянка, яка в силу пункту 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр вважається сформованою.

В доданій позивачем до клопотання копії вказаного Державного акту на право постійного користування землею, як документа, яким посвідчено право позивача на цю земельну ділянку, міститься план (схема) розташування цієї земельної ділянки з визначеними її межами, але у зв`язку з зміною (зменшенням) розміру земельної ділянки, виникла потреба у відновленні меж земельної ділянки.

Відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій до складу технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) входить згода власника земельної ділянки, в даному випадку держави в особі Головного управління Держгеокадастру.

Таким чином, для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 потребується згода власника земельної ділянки, держави в особі Головного управління Держгеокадастру. Безпідставна відмова в наданні такої згоди користувачу Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградькій області є грубим порушенням вищезазначених нормативних актів.

Інші обставини, які б робили неможливим прийняти відповідне рішення про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки позивачем, відповідачем не зазначені, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачаються.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку про порушення відповідачем наведених у вказаній процесуальній нормі принципів, тому вважає, що відмова відповідача, викладена в листі від 24.09.2019, є протиправною, відповідно, обґрунтованими є позовні вимоги позивача в цій частині.

Також суд вважає, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати письмову згоду на відновлення меж земельної ділянки площею 10,4373 га, яка перебуває у позивача в постійному користуванні для організації фермерського господарства та розташована на території Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Приймаючи до уваги, що позивач отримав формальну відмову у наданні такої згоди, а також те, що відповідач не обґрунтовував відмову відповідно до вимог законодавства, позивачем у даному випадку правильно обраний спосіб захисту порушеного права про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме: надати письмову згоду на відновлення меж земельної ділянки користувачем.

При цьому суд враховує, що, як вказано Верховним Судом України у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку не виконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також, приймаючи до уваги відповідні повноваження ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з надання згоди на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, суд враховує положення обов`язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року.

При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 статті 8 Конвенції.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті.

Таким чином, суд вважає, що застосування дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень повинно мати чіткі межі застосування. І за наявності правової можливості відповідного органу прийняти одного з двох рішень суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова є неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Отже, оскільки, як встановлено вище, крім визначених відповідачем і визнаних судом протиправними, інші підстави для відмови позивачу в наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки користувачем відсутні, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати письмову згоду на відновлення меж земельної ділянки користувачем.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом за № В-8107/0-3952/0/17-19 від 24.09.2019р. у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: Кіровоградська область, Бобринеиький район, с.Олексіївка, площа 10,4373 га.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, с.Олексіївка , площа 10.4373 га..

Присудити на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі 01.06.2020.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник