Рішення

від 29.05.2020 по справі 664/134/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 664/134/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Олешківської районної Державної адміністрації Херсонської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Олешківської районної Державної адміністрації Херсонської області (надалі - відповідач, орган соціального захисту, Управління), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні позивачці статусу "член загиблого ветерана війни" відповідно до ст. 10 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати відповідача розглянути питання щодо надання позивачці статусу "член загиблого ветерана війни" відповідно до ст. 10 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За результатами розгляду заяви відповідач відмовив позивачці у встановленні запитуваного нею статусу. Позивачка вважає, що таке рішення суперечить чинному законодавству, є необґрунтованим та таким, що порушує її право на соціальний захист. Зазначає, що її чоловік був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, також мав інвалідність 2 групи, яка була пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі наведеного, захворювання, яке спричинило смерть чоловіка, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС, тому на нього поширюється статус інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Викладене свідчить про те, що дія вказаного закону поширюється і на позивачку, як на члена сім`ї (дружину) військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, а саме з виконанням ним обов`язків військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС. Зазначає, що відповідач при розгляді її заяви, не врахував додані документи, що і призвело до прийняття саме такого рішення, яке є предметом оскарження у цій справі. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

04.02.2020 р. ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області адміністративну справу передано за підсудністю до Херсонського окружного адміністративного суду.

01.04.2020 р. у справі відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, ухвала про відкриття провадження отримана 08.04.2020 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено таке.

04.06.1977 року між позивачкою та ОСОБА_2 . Відділом РАЦС Цюрупинського району зареєстровано шлюб.

ОСОБА_2 , чоловік позивачки, мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, мав право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказане підтверджується посвідченням (Категорії 1) серія НОМЕР_1 виданого 22.12.2006 р. Херсонською ОДА.

Крім того, відповідно до вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказаний документ також виданий 22.12.2006 р. Херсонською ОДА.

Довідкою до акта огляду МСЕК, яка видається інваліду, серія 12 ААА № 673752 від 10.01.2018 р. ОСОБА_2 (чоловік позивачки) мав 2 групу інвалідності від захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалідність встановлено безстроково, яка не підлягала черговому переогляду.

11.01.2018 р. Управлінням соціального захисту населення Олешківської РДА ОСОБА_2 (чоловікові позивачки) видано дублікат посвідчення серія НОМЕР_3 інваліда 2 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Посвідчення безтермінове.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.07.2019 року серія НОМЕР_4 , виданого Виконавчим комітетом Великокопанівської сільської ради Олешківського району Херсонської області.

02.08.2019 р. позивачка звернулася до відповідача із заявою про встановлення їй статусу члена загиблого (померлого) ветерана війни.

Листом № 2-2/2941 від 18.09.2019 р. позивачку повідомлено, що її заява задоволенню не підлягає, оскільки відсутня інформація про нагородження орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу її померлого чоловіка, що встановлено п. 2 ст. 10 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Та запропонували надати докази такого нагородження для вирішення питання про надання запитуваного статусу.

Позивачка не погоджується із такою позицією відповідача, вважає відмову у встановленні їй статусу безпідставною, що і слугувало причиною звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, померлий чоловік позивачки - ОСОБА_2 був інвалідом 2 групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС, у зв`язку із чим він належить до інвалідів війни, що також не оспорюється відповідачем.

Разом із тим, спірним є питання чи є позивачка особою на яку поширюється чинність Закону №3551-ХІІ.

За змістом позовної заяви, позивачка вважає, що вона підпадає під перелік осіб визначених п. 1 ст. 10 Закону №3551-ХІІ, оскільки її чоловік помер від захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідач, виходячи зі змісту листа, відмовив позивачці у встановленні відповідного статусу на підставі п. 2 ст. 10 Закону №3551-ХІІ через відсутність інформації про нагородження померлого орденами і медалями.

Аналізуючи позиції сторін та приписи законодавства, що регулюють ці правовідносини суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону №3551-ХІІ, серед іншого, чинність цього Закону поширюється на:

- сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів (п. 1);

- на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю (п. 2).

З системного аналізу вищевикладених пунктів ст. 10 Закону №3551-ХІІ вбачається, що під дію пункту 1 статті 10, серед іншого, підпадають сім`ї осіб з відповідним статусом, зокрема прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби...

Суд вважає, що позиція позивачки, щодо застосування вищенаведеного пункту є помилковою, оскільки її померлий чоловік дійсно був особою прирівняною до осіб з відповідним статусом, проте відсутні відомості, що його смерть настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, тобто із двох обов`язкових складових наявна лише одна. Таким чином відсутні підстави для надання статусу позивачці на підставі цього пункту.

Разом із тим, виходячи зі змісту пункту 2 статті 10, дія Закону №3551-ХІІ поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю.

Аналізуючи зазначений пункт, суд приходить до висновку, що відповідач помилково тлумачить зміст пункту 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ, вважаючи, що зазначені в ньому особи, а саме: "померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни" мають бути крім того, ще і нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю.

Суд вважає, що законодавець у пункті 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ виклав перелік осіб (чоловіків) дружини яких мають право на отримання статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни зазначивши кожну категорію окремо як підставу для його встановлення, в тому числі окремою категорією є "нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю".

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивачка, як дружина померлої особи з інвалідністю внаслідок війни, є особою на яку поширюється чинність Закону №3551-ХІІ на підставі п. 2 ст. 10 цього Закону, тому відмова у встановленні їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни є протиправною.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 4 Положення, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Приписами абзацу 2 п. 7 Положення встановлено, що, зокрема, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що позивачка просить суд визнати протиправною відмову з інших підстав ніж ті що передбачені законом та підлягають застосуванню до неї, то це не може впливати на захист порушеного права. Тому з метою ефективного захисту прав позивачки, а також для недопущення виникнення нового спору між сторонами з приводу заявлених вимог, суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення у відповідності до пункту 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із тим, що позивачка звільнена судом від сплати судового збору, то підстави для його стягнення з відповідача відсутні на підставі ч. 5 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Олешківської районної Державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 03198286, місцезнаходження: 75100, Херсонська обл., м. Олешки, вул. Гвардійська, 6) щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до ст. 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Олешківської районної Державної адміністрації Херсонської області встановити ОСОБА_1 статус "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до ст. 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати відповідне посвідчення із написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов

кат. 112030000