Рішення

від 29.05.2020 по справі 826/18898/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 826/18898/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проГоловного управління Міндоходів у Київській області, Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту - відповідач-2) та Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач-3) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2014 №417-о Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновлення позивача на посаді начальника відділу організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізацією оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області;

- стягнення з Головного управління Міндоходів у Київській області на користь позивача компенсацію за час вимушеного прогулу;

- стягнення з Головного управління Міндоходів у Київській області на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00грн.

Ухвалою суду від 04 грудня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22 грудня 2014 року зупинено провадження до терміну встановленого судом - до 21.01.2015р.

Ухвалою суду від 21 січня 2015 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 21 січня 2015 року ухвалено звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" положенням Конституції України, а саме: - пункту 8 частини першої статті 3, частини третьої статті 1, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" положенням статті 8, статті 21, частин другої та третьої статті 22, частин другої та третьої статті 24, частини першої статті 38, частини першої статті 43, статті 58, частини другої статті 61, статті 62, частини першої статті 64 Конституції України в їх системному взаємозв`язку.

Ухвалою суду від 21 січня 2015 року зупинено провадження у справі №826/18898/14 до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України, питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року у справі № 826/18898/14.

Відповідно до часини другої ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно зі ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року N 2136-VII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, у випадку визнання неконституційним Закону України "Про очищення влади" або окремих його положень, вони втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.

А відповідно до п. 1 частини п`ятої ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Закон України "Про очищення влади" чи його окремі положення неконституційними не визнано, у зв`язку з чим суд ухвалою від 14 січня 2020 року поновив провадження у справі №826/18898/14 та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року залучено до участі у справі №826/18898/14 співвідповідача - Головне управління ДПС у Київській області.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року залучено до участі у справі №826/18898/14 співвідповідача - Головне управління ДФС у Київській області.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізацією оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області на підставі п.п. 1 п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про очищення влади , оскільки позивач у період з 25.02.2010р. по 22.02.2014р. не обіймав посади, які визначені статтею 3 Закону України Про очищення влади .

Оскільки відповідно до основних засад очищення влади, визначених частиною другої статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини , і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист, отже підстави для звільнення позивача із займаної посади щодо застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" могли бути обґрунтовані лише наявністю фактів прийняттям ним рішень, вчиненням дій або бездіяльності, вказаних у частині другій статті 1 цього Закону.

Крім того, як зазначає позивач, наказ про звільнення прийнятий у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , що суперечить частині третій статті 40 Кодексу законів про працю України; незаконне звільнення у свою чергу завдало позивачу моральної шкоди, яка виявилась у глибоких моральних стражданнях що призвело до вимушених змін у стосунках та змінило його звичний життєвий уклад.

Відповідачами подані відзиви та заперечення на адміністративний позов, у яких вказали про безпідставність позовних вимог у зв`язку із тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 не заперечує факт перебування його у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року сукупно не менше одного року на посадах, що підпадають під критерії, визначені статтею 3 Закону України "Про очищення влади"; ГУ ДФС у Київській області здійснено перевірку відомостей, зазначених в особових справах та трудових книжках працівників, та встановлено, що до начальника відділу організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізацією оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", про що складено довідку за формою, затвердженою наказом ДФС України від 17 жовтня 2014 року №199; відповідачі також вказали, що підставою для звільнення позивача стала довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі ОСОБА_1 .

На думку відповідачів, посилання на статтю 40 Кодексу законів про працю України є некоректним та не ґрунтується на фактичних обставинах, оскільки норми Закону України "Про очищення влади" не встановлюють додаткових обмежень щодо звільнення під час тимчасової непрацездатності; крім того, позивачем не надано документального підтвердження завданих йому моральних страждань.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Наказом Головного управління Міндоходів у Київській області від 24 жовтня 2014 року №417-о Про звільнення ОСОБА_1 відповідно до підпункту 1 пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", постанови Кабінету міністрів України від 30.10.1998 №1716 Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги та на підставі п.п. а п. 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, звільнено з посади та податкової міліції в запас з постановкою на військовий облік підполковника податкової міліції ОСОБА_1 - начальника відділу організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізацією оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області. Підстава: довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі ОСОБА_1 .

Головним управлінням ДФС у Київській області складено довідку про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці, у якій вказано, що ОСОБА_1 відповідно критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині першій статті 3 Закону України "Про очищення влади" за період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду(и) щодо яких, встановлена заборона:

- начальника відділу протидії схемам ухилення від сплати податків оперативного управління управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області з 26.11.2009 по 02.11.2010;

- заступника начальника управління - начальник штабу управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області з 02.11.2010 по 17.02.2012;

- заступника начальника управління податкової міліції ДПС в Івано-Франківській області з 17.02.2012 по 24.05.2013;

- заступника начальника управління -начальник штабу оперативного управління Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області з 24.05.2013 по 20.09.2013;

- заступника начальника управління - начальник відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області з 20.09.2013 по 12.03.2014.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України (в редакції до 15.12.2017) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682-7 (далі - Закон №1682).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України Про очищення влади протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 цього Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.

Як вже зазначалося, позивача звільнено з посади в силу самого лише факту зайняття посади на підставі вищезгаданих норм Закону України Про очищення влади .

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити наступне.

Україна є демократичною, правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 1, стаття 3, частина друга статті 6, частини перша, друга статті 8 Конституції України).

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 1, частини перша, друга, четверта, шоста, сьома статті 43 Основного Закону України).

Як зазначив Конституційний Суд України, право на працю є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом (абзац третій підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 29 січня 2008 року N 2-рп/2008).

Наведені конституційні гарантії щодо реалізації права на працю, відповідно, поширюються і на публічну службу.

Законом України Про очищення влади визначено правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України Про очищення влади очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах:

верховенства права та законності;

відкритості, прозорості та публічності;

презумпції невинуватості;

індивідуальної відповідальності;

гарантування права на захист.

Під визначенням принцип (лат. principium - начало, основа) розуміється головне, важливе, суттєве, неодмінне.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що частиною першою та другою статті першої Закону України "Про очищення влади" визначено базові, основоположні принципи очищення влади та надано визначення терміну очищення влади , виходячи з яких і застосовуються інші норми цього Закону до конкретних обставин та осіб у їх системному взаємозв`язку з принципами їх застосування, тобто дотримання вказаних принципів є передумовою застосування наслідків, передбачених цим Законом.

Слід додати, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до п. 12 резолюції Парламентської Асамблеї ради Європи № 1096 (1996) люстрація або інші адміністративні заходи, які запроваджує держава, будуть сумісними з принципами демократичної та правової держави лише якщо дотримано критеріїв стосовного того, щоб принцип вини був індивідуальним, а не колективним, і мав бути встановлений у кожному конкретному випадку. Відповідно до п. 8 вказаних принципів, дискваліфікація може стосуватися лише тих осіб, які наказували вчиняти, або вчиняли серйозні порушення прав людини, або серйозно допомагали в їх вчиненні. Відтак, вказаний конституційний принцип презумпції невинуватості підлягає застосуванню також і при здійсненні очищення влади (люстрації).

Виходячи з усталеної практики ЄСПЛ особі, яка піддається люстрації, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню.

Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості (див, пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі Любох проти Польщі ).

У проміжному Висновку від 16 грудня 2014 року № 788/2014 СDL-АD (2014)044 щодо Закону України "Про очищення влади" (Закону "Про люстрацію") Венеціанська комісія констатувала, крім іншого, що Відповідно до Керівних принципів люстрація має стосуватися осіб, які відіграли важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини або які обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини; ніхто не може бути предметом люстрації виключно через особисті думки і переконання; свідомі співробітники можуть бути люстровані тільки якщо їх дії насправді завдали шкоди іншим і вони знали або повинні були знати про це" (пункт 62).

Аналогічний висновок Венеціанська комісія зробила і щодо люстрації в Албанії: "Особи, які наказували, вчиняли чи суттєво сприяли вчиненню серйозних порушень прав людини, можуть бути дискваліфіковані для зайняття певних посад; якщо організація вчиняла серйозні порушення прав людини, член, працівник чи агент вважатимуться такими, що брали участь у цих порушеннях, якщо вони були високопоставленими працівниками такої організації, крім випадків, коли вони покажуть, що не брали участі у плануванні, керівництві чи виконанні таких заходів, методів чи дій" (підпункт "h" пункту 20 розділу 3 Висновку Венеціанської комісії щодо Закону про чистоту високопосадовців державних органів та виборних осіб Албанії № 524/2009 від 13 жовтня 2009 року).

Отже, люстрація застосовується до осіб, які, перебуваючи на конкретній публічній посаді, відігравали важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини, обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини, вчинили певні правопорушення у наведеному контексті.

Підстави, порядок, мета та сутність люстрації в національному та міжнародному правопорядках свідчить, що в контексті обставин даної конкретної справи люстрація є видом юридичної відповідальності, а отже, при її проведенні має бути дотриманий індивідуальний характер такої відповідальності, тобто вина працівника має бути доведена в кожному конкретному випадку.

Суд також враховує тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладеної в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 17.10.2019 у справі "Полях та інші проти України" (заяви N 58812/15, N 53217/16, N 59099/16, N 23231/18 та N 47749/18), яке стосується звільнення державних службовців відповідно до Закону України "Про очищення влади".

Однак, під час розгляду справи в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, з боку відповідачів не надано доказів належності позивача до кола осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

При цьому, на час роботи позивача на посаді, в силу зайняття якої його звільнено з роботи з органів Міндоходів, не існувало Законів, які б визначали правопорушенням зайняття займаних ним посад, а відтак та силу положень ст. 58 Конституції України, позивач не може бути притягнутий до відповідальності лише в силу одного факту зайняття посади, що не визнавалося правопорушенням на час її зайняття позивачем.

Тобто, у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення у даному конкретному випадку відповідачем-1 не доведено дотримання основоположних принципів очищення влади, визначених Законом, а відтак, враховуючи крім іншого те, що займана позивачем посада не є політичною посадою, не доведено і правомірності застосування до позивача процедур, передбачених цим Законом, що у свою чергу зумовлює висновок про недоведеність правомірності прийняття оскаржуваного рішення з підстав, у ньому зазначених, що є достатньою і самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізацією оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області.

У період зупинення провадження у даній справі Головне управління Міндоходів у Київській області припинено внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Київській області, а тому посада начальника відділу організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізацією оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області на момент прийняття рішення у справі не існує.

З урахуванням відновлення порушеного права позивача на працю та довготривалий розгляд справи, враховуючи незаконність звільнення позивача, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 належить поновити на відповідній посаді у Головному управлінні ДФС у Київській області, як правонаступника Головного управління Міндоходів у Київській області, рівнозначній тій посаді, яку обіймав позивач на момент звільнення, а саме посаді начальника відділу організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізацією оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №826/10460/16.

Щодо вимог позивача стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З аналізу наведеного законодавчого положення вбачається, що суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника.

Виходячи з матеріалів даної адміністративної справи та фактичних обставин, встановлених судом, слід зазначити, що розгляд справи №826/18898/14 здійснювався понад одного року, проте не з вини позивача. Відтак, у межах спірних правовідносин виплату середнього заробітку слід здійснити за весь час вимушеного прогулу.

Вказана позиція неодноразово підтримувалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.03.2018 справа №2а-11888/10/1370 та від 05.11.2019 у справі №2а-2243/11/1370.

Згідно з ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 357.1 статті 357 Податкового кодексу України форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 12 Положення про проходження служби передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, підлягають застосуванню вищевказані норми спеціального законодавства, що регулюють процедури визначення грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

У період існування спірних правовідносин грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції регулювалось постановами Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

На момент вирішення спору грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі по тексту - Постанова №704).

Згідно з пунктом 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції визначається Порядком виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 (далі по тексту - Порядок №616).

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу XII Порядку №616 у разі звільнення особи начальницького складу податкової міліції виплата грошового забезпечення проводиться в день звільнення.

Особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Таким чином, спеціальне законодавство встановлює особливий порядок нарахування грошового забезпечення для виплати за вимушений прогул незаконно звільненій особі начальницького складу податкової міліції.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №616 грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за спеціальним званням; 3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій; 4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги для оздоровлення.

За визначенням пункту 2 розділу І Порядку №616 місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події; одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

Так, згідно довідки Головного управління ДФС у Київській області від 05.02.2020 №10-36-05-20/34 середньоденний розмір заробітної плати позивача складав 172,12грн.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року №9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" у 2014 році з 27 жовтня кількість календарних днів складає 66 дні.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" у 2015 році кількість календарних днів складає 365 днів.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №0846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" у 2016 році кількість календарних днів складає 366 днів.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" у 2017 році кількість календарних днів складає 365 днів.

За 2018 рік Міністерством соціальної політики України лист не складався, проте за календарем у 2018 році кількість календарних днів складає 365 днів.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2018 року №78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" у 2019 році кількість календарних днів складає 365 днів.

Кількість календарних днів у 2020 році по дату прийняття вказаного рішення складає 140 календарних дні.

Отже, загальна кількість календарних днів, які підлягають врахуванню для визначення грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2014 року по 29 травня 2020 року включно складає 2041 календарних дні, відповідно, на користь позивача належить стягнути грошове забезпечення у розмірі 351296,92грн. (2041 дні х 172,12грн.).

Також судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.

Згідно запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 вересня 2015 року юридичну особу публічного права Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області припинено.

Положенням про Головне управління ДФС у Київській області встановлено, що Головне управління ДФС у Київській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області.

Таким чином, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 351296,92грн. підлягає стягненню з Головного управління ДФС у Київській області.

В частині позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Міндоходів у Київській області на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В пункті 9 зазначеної постанови Верховний Суд України зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач зазначає, що внаслідок незаконного звільнення він зазнав глибоких моральних страждань, що призвело до вимушених змін у стосунках та змінило його звичний життєвий уклад.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що встановлення судом факту незаконного звільнення ОСОБА_1 , яке призвело до порушення права на працю останнього, вже є достатнім доказом того, що позивачу було завдано моральну шкоду, та погоджується із доводами позивача про завдання морального стресу, приниження честі, гідності та негативний вплив на ділову репутацію факту незаконного звільнення.

Суд враховує, що питання стягнення моральної шкоди, завданої незаконним звільненням не врегульоване у Положенні про проходження служби, проте, можливість відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику прямо передбачена у Кодексі законів про працю України.

Тому, в частині неврегульованих правовідносин щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, суд вважає за можливе керуватися загальними правовими нормами Кодексу законів про працю України, який розповсюджується на всі трудові правовідносини та підлягає застосуванню у даному спорі.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Міндоходів у Київській області на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про те, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що при зверненні позивача до суду з даним позовом, останній був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , відтак, позивачем не понесено судових витрат, з огляду на що такі судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міндоходів у Київській області (м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, 03680, код ЄДРПОУ 38716355) від 24.10.2014 №417-о Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді у Головному управлінні ДФС у Київській області, яка рівнозначна посаді начальника відділу організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізацією оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області (м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, 03680, код ЄДРПОУ 39393260) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 351 296,92грн. (триста п`ятдесят одна тисяча двісті дев`яносто шість гривень, 92 копійки).

Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області (м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, 03680, код ЄДРПОУ 39393260) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000,00грн. (п`ять тисяч гривень).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді у Головному управлінні ДФС у Київській області, яка рівнозначна посаді начальника відділу організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізацією оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДФС у Київській області (м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, 03680, код ЄДРПОУ 39393260) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5335,72грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Амельохін