Рішення від 01.06.2020 по справі 580/1119/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року справа № 580/1119/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Моринської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

01.04.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Моринської сільської ради (19413, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, вул. Миру, буд.104; код ЄДРПОУ 26323611) (далі - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду його заяви від 30.10.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га в адмінмежах Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області;

визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 20.05.2019 №17-26/VII Про розгляд заяви ОСОБА_1 ;

зобов`язання відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га в адмінмежах Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач всупереч вимогам законодавства України та судовому рішенню, що набрало законної сили, не прийняв мотивованого рішення за наслідками розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 02.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу сторони відповідач отримав 14.04.2020, а позивач - 04.04.2020.

21.04.2020 відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що бездіяльності допущено не було, оскільки на виконання судового рішення на пленарному засіданні розглянуто заяву позивача та прийняте рішення. У ньому не міститься ні згоди, ні відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із незрозумілим змістом клопотання. Зазначає, що з наданої копії посвідчення УБД від 1996 року не зрозуміло, чи є позивач учасником АТО. Виділення земельної ділянки в адмінмежах Виграївської сільської ради не є можливим у зв`язку з припиненням діяльності цього органу місцевого самоврядування. Також позивач у заяві не зазначив кадастровий номер земельної ділянки. Крім того, 19.03.2020 відповідачу повторно надійшло клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке буде розглянуте на найближчому пленарному засіданні.

Ухвалами від 21.04.2020 та 22.04.2020 суд відмовив у задоволенні клопотань позивача та відповідача відповідно про призначення судового засідання для розгляду справи.

04.05.2020 від позивача суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідач під час розгляду в суді справи №580/594/19 не висловлював зауважень проти поданої позивачем заяви та доданих документів.

Оскільки обґрунтованих клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні сторони суду не надали, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача заявою від 30.10.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, як учаснику АТО та бойових дій, щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га в адмінмежах Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Листом від 10.01.2019 №34 відповідач надав йому відповідь, в якій зазначив про неможливість надання відповідного погодження у зв`язку з процесом продажу права оренди на відповідну земельну ділянку, а також запропонував звернутися після завершення процедури аукціону.

Вказані дії позивач оскаржував у суді. Як наслідок, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 у справі №580/594/19, яке набрало законної сили 03.05.2019, визнано протиправною бездіяльність Моринської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.10.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га в адмінмежах Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.Зобов`язано відповідача розглянути у встановлені чинним законодавством порядку, строк та процедурою заяву та додані до неї документи і прийняти зі вказаного питання рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні. Основні мотиви рішення суду полягають у тому, що відповідач в порушення ст.122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III(далі - ЗК України) не розглянув заяви позивача за процедурою, визначеною законом, не прийняв у формі розпорядчого акту рішення.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач 20.05.2019 прийняв спірне рішення №17-26/VII Про розгляд заяви ОСОБА_1 , яким, посилаючись на неточності та неповноту відображення інформації у заяві, рекомендував позивачу звернутись до відповідача з клопотанням, що відповідає вимогам чинного законодавства, та дасть змогу дотриматись процедури коректного оформлення відповідних дозволів.

Тому позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач, який, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією його паспорта серії НОМЕР_2 , є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Посилання у спірному рішенні на недоліки заяви не є обґрунтованими, оскільки їх зміст відповідачем не розкритий. Відповідно, такими діями позивача позбавлено права на виправлення недоліків або належного оскарження.

Доводи відповідача у відзиві щодо відсутності в заяві позивача кадастрового номера земельної ділянки та обставин участі в АТО суд не врахував, оскільки такі обставини не зазначені в спірному рішенні та не вказані для таких заяв у вказаній вище ч.6 ст.118 ЗК України. Якщо відповідачу не було зрозуміло розташування, такі обставини мали бути вказані ним у спірному рішенні. Крім того, кадастровий номер наявний виключно для сформованих земельних ділянок.

Зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок (ст.50 Закону України від 22.05.2003 №858-IV Про землеустрій ). Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.9 ст.79-1 ЗК України). Відповідно до частин 1, 2 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Отже, на етапі звернення особи з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою кадастровий номер відсутній, відповідно, не може зазначатися у такій заяві. Якщо правовідносини стосуються отримання земельної ділянки зі складу вже сформованої (що має кадастровий номер), то реалізація права особи на отримання земельної ділянки відбувається в інший спосіб.

Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду в п.37 постанови від 04.05.20 у справі №802/1539/17-а, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні . Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, результатом розгляду відповідного клопотання є рішення суб`єкта владних повноважень виключно про надання або про відмову у наданні такого дозволу.

На підставі ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Проаналізувавши ч.7 ст.118 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР, суд дійшов висновку, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, поділу земельних ділянок тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.При цьому частиною 7 ст.118 ЗК України встановлено обов`язок органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглянути клопотання у місячний строк і дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні .

Зі спірного рішення суд встановив відсутність зазначення у ньому конкретних мотивів його результату, у т.ч. які би відповідали положенням чч.6-7 ст.118 ЗК України. Отже, вказаних вище обов`язків відповідачем не дотримано та не прийнято мотивованого рішення за наслідками розгляду змісту заяви позивача з доданими документами про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Водночас у спірних обставинах відповідач вчинив саме дії, а не бездіяльність, як стверджує позивач, оскільки прийняв владне управлінське рішення, зміст якого з огляду на мотиви рішення суду у вказаній вище судовій справі №580/594/19, що набрало законної сили, не відповідає вказаним вище вимогам ЗК України. Оскільки розгляд заяви не стосувався суті порушеного в ній питання, такі дії відповідача є протиправними.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Дотримуючись вимог ч.2 ст.2 КАС України, проаналізувавши встановлені обставини справи та вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що спірне рішення не є обґрунтованим, прийняте без дотримання принципу пропорційності (необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення), а отже, є протиправним і підлягає скасуванню.

Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у вказаних частинах.

Не є обґрунтованими доводи відповідача, що виділення в адмінмежахВиграївської сільської ради не є можливим у зв`язку з припиненням діяльності цього органу місцевого самоврядування, з огляду на таке.

Суд врахував, що Моринська сільська рада згідно з даними ЄДРПОУ станом на час судового розгляду справи зареєстрована як орган місцевого самоврядування з 21.05.1997 (код ЄДРПОУ 26323611).

03 березня 2017 року об`єднано Виграївську, Моринську, Пішківську та Сотницьку сільські ради Корсунь-Шевченківського району та утворено об`єднану територіальну громаду з центром у селі Моринці.

Згідно з даними ЄДРПОУ з 14.03.2019 припинено юридичну особу Виграївську сільську раду.

Частиною 3 ст.8 Закону України від 05.02.2015 №157-VIII Про добровільне об`єднання територіальних громад об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Отже, відповідно до наведеної норми та вимог п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР Закону №280/97-ВР саме на відповідача покладені повноваження розпорядження землями, що входять до вищевказаної ОТГ.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд врахував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки відповідач не виконав умов, визначених ч.ч.6-7 ст.118 ЗК України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача суд дійшов висновку, щоналежним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 30.10.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га в адмінмежах Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області зі всіма доданими до неї документами та прийняти рішення про надання відповідного дозволу або мотивовану відмову у його наданні.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов у вищевказаних частинах.

Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесення будь-яких судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.2, 6-14, 72-78, 138-139, 132-143, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною дію Моринської сільської ради щодо прийняття рішення від 20.05.2019 №17-26/VII Про розгляд заяви ОСОБА_1 за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.10.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтованою площею 2 га в адмінмежах Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Визнати протиправним і скасувати рішення Моринської сільської ради від 20.05.2019 №17-26/VII Про розгляд заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язати Моринську сільську раду (19413, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, с.Моринці, вул. Миру, буд.104; код ЄДРПОУ 26323611) розглянути повторно у встановлені чинним законодавством порядку, строк та процедурою заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30.10.2018 та додані до неї документи щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га в адмінмежах Виграївської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, та прийняти зі вказаного питання рішення про надання відповідного дозволу або мотивовану відмову у його наданні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 01.06.2020.