Ухвала

від 01.06.2020 по справі 580/1889/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

01 червня 2020 року справа № 580/1889/20

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/1889/20

за позовом приватного підприємства Хацьки-Агро

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання дій протиправними та скасування припису, прийнято ухвалу.

29.05.2020, ПП Хацьки Агро звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 03.03.2020 № 88-ОК/0053Пр/03/01/-20;

- стягнути з відповідача судові витрати із сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Відповідно до частини 6 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Позовну заяву підписано представником за довіреністю Ващенко І.В., проте у позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта представника позивача, не зазначено офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти представника позивача та позивача.

Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кодексом адміністративного судочинства України (частини 4, 5 статті 94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення . Позивачем надано до суду фото(ксеро)копії документів, що не засвідчені у встановленому порядку, позаяк відсутня дата засвідчення копії.

Відповідно до частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною 2 цієї статті.

Позивачем у додатках до позовної заяви для відповідача не надано документів, доданих до матеріалів позовної заяви для суду, зокрема: акт від 07.10.2013 визначення меж земельної ділянки № 16; акт від 13.03.2014 визначення меж земельної ділянки № 13 (кадастровий номер 7124988000:03:001:0009) в натурі (на місцевості); акт визначення меж земельної ділянки № 10 (кадастровий номер 7124988000:03:003:0003 в натурі (на місцевості); акт від 15.01.2014 визначення меж земельної ділянки № 11 в натурі (на місцевості). У актах зазначено, що встановлені межові знаки передані на зберігання представнику орендаря, директору ПП Хацьки-Агро .

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У позові зазначено, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не правильно встановлено суть порушення законодавства щодо встановлення ПП Хацьки-Агро межових знаків на місцевості. Відповідач посилається на те, що орендовані позивачем земельні ділянки межують з прибережною смугою р. Тясмин, проте земельні ділянки межують з смугами відведення осушувальних каналів, що є гідротехнічною системою р. Тясмин, а не самим русло річки. З орендованими позивачем земельними ділянками не межує прибережна зона річки Тясмин, що згідно статті 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України має бути шириною 50 метрів. Натомість водний об`єкт є осушувальним каналом, що має смугу відведення у 5 метрів шириною, тому земельна ділянка вздовж каналу, з огляду на статтю 61 Земельного кодексу України, не є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, а є земельною ділянкою з особливим режимом використання. Відповідачем неправильно визначено межу орендованих Позивачем земельних ділянок, та неправомірно визначено, що земельні ділянки межують з прибережною захисною смугою річки Тясмин, тому оскаржуваний припис від 03.03.2020 належить скасуванню.

Натомість у приписі від 03.03.2020 № 88-ОК/0053Пр/03/01/-20 зазначено про порушення статті 96 Земельного кодексу України та статті 55 Закону України Про землеустрій .

Згідно статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Позивачем у позовні не зазначено про наявність/відсутність межових знаків, обґрунтування наявності/відсутності обов`язку позивача щодо встановлення (зберігання) межових знаків та не зазначено, за захистом якого саме права звернувся позивач.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес : - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

У позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Згідно підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-2 Конституції виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017; у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018; у судах першої інстанції - з 01.01.2019.

Частиною 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини 2 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини 2 статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

До матеріалів позовної заяви не надано доказів наявності у представника позивача статусу адвоката та не зазначено про наявність/відсутність підстав для віднесення даної справи до категорії незначної складності.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом приватного підприємства Хацьки-Агро до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування припису залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:

- нової редакції позовної заяви із зазначенням: реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта представника позивача, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти представника позивача та позивача; обґрунтування яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ;

- засвідчених у встановленому порядку документів, доданих до матеріалів позовної заяви;

- доказів на які позивач посилається у обґрунтування позовних вимог;

- копій документів, доданих до позовної заяви для відповідача.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова