Рішення

від 29.05.2020 по справі 824/480/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/480/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, як такому, що працював машиністу холодильно-аміачних установок компресорної дільниці із загальним стажем роботи 37 років 1 місяць 18 днів та стажем, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - 13 років 8 місяців 12 днів, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.02.2020 року він звернувся в Кіцманський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах як машиністу холодильно-аміачних установок компресорної дільниці, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.

Однак, в задоволенні вказаної заяви позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці за період з 22.08.1992 року по 11.01.2001 року на підприємстві Чернівецький молокозавод . Позивач вважає, що вказана відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області є неправомірною з наступних підстав.

Так, загальний трудовий стаж позивача становить 37 років 1 місяць 18 днів, в період часу з 10.02.1986 року по 11.01.2001 року позивач працював на Чернівецькому міському молочному заводі (перетворений у ВАТ Чернівецький міський молочний завод ) на посаді машиніста холодильно-аміачних установок компресної дільниці.

Позивач звернувся до державного архіву із заявою про отримання документального підтвердження атестації робочих місць за умовами праці на ВАТ Чернівецький міський молочний завод , однак такі документи не збереглися.

На думку позивача, наявність атестації робочого місця, не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право особи на пільгову пенсію, оскільки працівник не несе відповідальності за непроведення атестації керівником підприємства та організації. Визначальною ознакою є факт роботи особи на посадах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, що передбачені в Списку №2 та характер роботи, які дають підстави для призначення пільгової пенсії. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Отже загальний стаж роботи позивача становить 37 років 1 місяць 18 днів, а стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 становить 13 років 8 місяців 12 днів, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів, його загальний стаж роботи становить 37 років 1 місяць 18 днів, а стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 - 6 років 3 місяці 22 дні.

Згідно записів з трудової книжки позивач працював на Чернівецькому молокозаводі машиністом холодильно-аміачних установок компресорної дільниці з 10.02.1986 року по 11.01.2001 року.

Відповідно до довідки наданої Державним архівом Чернівецької області від 17.12.2019 року №1/4641 в документах ВАТ Чернівецький міський молочний завод за 1986-2000 роки документів щодо проведення атестації робочих місць не виявлено.

Відповідач зазначав, що рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №2 враховано період роботи позивача на ВАТ Чернівецький міський молочний завод з 10.02.1986 року по 31.05.1992 року. А період роботи з 22.08.1992 року по 11.01.2001 року не враховано до пільгового стажу, у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці.

У зв`язку з відсутністю необхідного стажу із шкідливими і важкими умовами праці позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, про що повідомлено позивача листом від 04.03.2020 року №2400-0207-8/6852.

Відповідач вважає, що документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами парці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу, або з додатком такого витягу.

Крім того, відповідач вказував, що право на призначення пенсії за віком із зменшення пенсійного віку (на 2 роки) позивач набуде 16.01.2023 року.

Ухвалою суду від 10.04.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження від 10.04.2020 року та адміністративний позов з додатками позивач та відповідач отримали 17.04.2020 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 04.01.1999 року Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 11-12).

Відповідно до відомостей з Трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.10.1982 року позивач в період з 10.02.1986 року по 11.01.2001 року працював на ВАТ Чернівецький міський молочний завод на посаді машиніста холодильно-аміачних установок компресорної дільниці (а.с. 17-18).

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відкрите акціонерне товариство Чернівецький молочний завод (код ЄДРПОУ 00447862) зареєстроване 27.06.1997 року за №10381200000000336. Основний вид діяльності: перероблення та виробництво сиру. 20.07.2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №10381170012000336 про державну реєстрацію припинення ВАТ Чернівецький молочний завод (а.с. 14-16).

20.01.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви повивачем було додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку; військовий квиток; диплом про навчання; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (а.с. 69-70).

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років №12 підтверджено період роботи з 10.02.1986 року по 31.05.1992 року до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відмовлено у підтвердженні періоду роботи з 22.08.1992 року по 11.01.2001 року, у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами парці (а.с. 76).

Розглянувши заяву позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач Листом від 04.03.2020 року №2400-0207-8/6852 повідомив про те, що у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 13).

Відповідно до Довідки Державного архіву Чернівецької області від 17.12.2019 року №1/4641 в документах Відкритого акціонерного товариства Чернівецький міський молочний завод за 1986 - 2000 р.р. документів щодо проведення атестації робочих місць (наказів тощо) не виявлено (а.с. 46).

Відповідно до Архівної довідки Державного архіву Чернівецької області від 17.12.2019 року №1/4638 в документах архівного фону Відкритого акціонерного товариства Чернівецький міський молочний завод за 1986-1990 рр. є відомості про те, що гр. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду машиніста холодильних установок компресорного цеху Чернівецького міського молочного заводу з 10.02.1986 року (а.с. 49).

Відповідно до Архівної довідки Державного архіву Чернівецької області від 17.12.2019 року №1/4639 в документах архівного фону Відкритого акціонерного товариства Чернівецький міський молочний завод за 1991-1995 рр. є відомості про те, що гр. ОСОБА_1 працював на посаді машиніста холодильних установок компресорного цеху Чернівецького міського молочного заводу (а.с. 50).

Відповідно до Архівної довідки Державного архіву Чернівецької області від 17.12.2019 року №1/4640 в документах архівного фону Відкритого акціонерного товариства Чернівецький міський молочний завод за 1991-1995 рр. є відомості про те, що гр. ОСОБА_1 працював на посаді машиніста холодильних установок компресорного цеху Чернівецького міського молочного заводу (а.с. 51).

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з даним позовом.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII (Закон №1788-XII), Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року №383 (Порядок №383), Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (Порядок №442).

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Приписи ч. 1 ст. 7 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року № 2694-XII визначають, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Зі змісту наведених норм випливає, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Здійснюючи аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а прийшла до висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту "б" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , які є аналогічними за змістом приписам п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (у даному випадку позивача у цій справі).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2, відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вже згаданій вище постанові у справі №520/15025/16-а, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Відтак, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від лютого 2020 року №12 про відмову ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи з 22.08.1992 року по 11.01.2001 року до пільгового стажу на посаді машиніста холодильно-аміачних установок компресорної дільниці в ВАТ "Чернівецький міський молочний завод" є протиправним.

На переконання суду, відповідач не довів правомірності своїх рішень та дій у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на зазначені норми, суд вважає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Проте, стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, як такому, що працював машиністу холодильно-аміачних установок компресорної дільниці із загальним стажем роботи 37 років 1 місяць 18 днів та стажем, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - 13 років 8 місяців 12 днів, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є дискреційним повноваженням.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до абзацу 2 частин четвертої статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту прав позивача на призначення пенсії, суд дійшов висновку щодо обрання іншого способу захисту, а саме зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, як такому, що працював машиністу холодильно-аміачних установок компресорної дільниці із загальним стажем роботи 37 років 1 місяць 18 днів та стажем, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - 13 років 8 місяців 12 днів, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановлених обставин у справі та висновків суду.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Таким чином, зважаючи на задоволення основної позовної вимоги, понесені позивачем судові витрати (судовий збір) в сумі 840,80 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково..

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, як такому, що працював машиністу холодильно-аміачних установок компресорної дільниці із загальним стажем роботи 37 років 1 місяць 18 днів та стажем, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - 13 років 8 місяців 12 днів, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановлених обставин у справі та висновків суду.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) на суму 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп, сплачені відповідно до квитанції №31 від 06.04.2020 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58001).

Суддя В.О. Григораш