Постанова

від 27.05.2020 по справі 140/3311/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3311/19 пров. № А/857/2657/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 140/3311/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЛЮКС УКРАЇНА до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

суддя в 1-й інстанції - Костюкевич С. Ф.,

час ухвалення рішення - 15.01.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 15.01.2020 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ АВТОЛЮКС УКРАЇНА звернулося в суд з позовом до відповідача - Волинської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/001427/2 від 03 вересня 2019 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/001427/2 від 03 вересня 2019 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що під час здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, які передбачали виконання додаткових митних формальностей, таких як витребування оригіналів документів, перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів, перевірка правильності справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, проведення повного митного огляду транспортного засобу. Митну вартість товару декларантом заявлено за першим методом визначення митної вартості на рівні 10000 Євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом подано платіжне доручення від 23 серпня 2019 року. Однак подане декларантом платіжне доручення не містить ідентифікаційних ознак, за якими можна було б встановити оплату саме за ввезений позивачем транспортний засіб, оскільки у платіжному дорученні є лише посилання на контракт, що обумовлює між сторонами договору загальні умови співробітництва. Враховуючи те, що декларантом не подано додаткових документів на підтвердження митної вартості заявленого до оформлення товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/001427/2 від 03 вересня 2019 року прийнято відповідачем обгрунтовано. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товарів не вказано які саме ризики спрацювали при декларуванні товару. Крім того, митний орган не надав жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про виконання порядку, встановленого наказом ДМС № 689 від 11 вересня 2015 року, щодо погодження рішення про визнання визначеної декларантом митної вартості товарів із керівником відповідної митниці. Також безпідставними є посилання апелянта на те, що платіжне доручення, надане декларантом, не містить ідентифікаційних ознак, за якими можна було б встановити оплату саме за ввезений позивачем транспортний засіб. Так, декларантом при митному оформленні транспортного засобу надавався контракт із продавцем-експортером № 160819/19 від 16 серпня 2019 року, відповідно до якого було продано імпортований транспортний засіб, й реквізити вказаного контракту зазначені у платіжному дорученні від 23 серпня 2019 року № 347JBKLJ0. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2019 року між ТзОВ "Автолюкс Україна" (покупцем) та фірмою "SAINANI IM-EXPORT" (продавцем) укладено Контракт №160819/2019, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар: автомобілі нові та бувші у використанні; нові та бувші у використанні трактори, комбайни, автобуси, навантажувачі, мотоцикли, промислове, виробниче обладнання, запчастини, в тому числі і кузови для транспортних засобів, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов Контракту №160819/2019 від 16 серпня 2019 року позивачу поставлено сідельний тягач, марки - MERCEDES-BENZ, модель - ACTROS-1842, 2014 року виготовлення, номер кузова - НОМЕР_1 та відповідно до рахунку-фактури №2923А від 19 серпня 2019 року вартість товару становить 10000 Євро.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом митному органу подано митну декларацію UA205090/2019/101690, в якій визначено митну вартість товару 10 000 Євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації UA205090/2019/101690 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: контракт №160819/2019 від 16 серпня 2019 року; рахунок-фактуру від 19 серпня 2019 року №2923А; свідоцтво про реєстрацію т/з від 18 грудня 2014 року №WG 526889; платіжне доручення від 23 серпня 2019 року №347JBKLJ0; звіт про оцінку від 29 серпня 2019 року №2644/19; митну декларація країни відправлення MRN19DE460512419604E7 від 29 серпня 2019 року.

03 вересня 2019 року Волинською митницею ДФС відмовлено у митному оформленні товару, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205110/2019/01427 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UА205110/2019/001427/2 від 03 вересня 2019 року.

З графи 33 цього рішення вбачається, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Митна вартість товару 1 за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Згідно зі ст.54 МКУ митниця ДФС з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якого документа, заяви чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товару. У зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних та зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, згідно зі ст.53, ст.54, ст.361-363 МК України декларанту було запропоновано в 10-ти денний термін надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: декларацію країни відправлення, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, рахунки про здійснення платежів третім особам, декларацію країни відправлення. Згідно з п.6 ст.53 МК України декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 МК України дані відомості повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних. Декларант не надав документів, які б могли підтвердити вартість даного товару, про що повідомлено листом. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України та керуючись вимогами ч.6 ст.54 МК України у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно зі ст.53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС МД №UA2040100/2019/1230864 від 02 вересня 2019 року. Рівень митної вартості товару становить 14066,00 євро.

Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, що вказує на відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та свідчить про протиправність рішення про таке коригування.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Ч.1 ст.248 МК України передбачає, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Ст.57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Ч.1, 2 ст.54 МК України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З вищенаведеного вбачається, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Колегія суддів не ставить під сумнів право органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч.5 ст.54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається із матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару - сідельний тягач, марки - MERCEDES-BENZ, модель - ACTROS-1842, 2014 року виготовлення, надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав: рахунок-фактуру (інфойс) №2923А від 19 серпня 2019 року; декларацію про походження товару №2923А від 19 серпня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію т/з від 18 грудня 2014 року №WG 526889; платіжний документ №347JBKLJ0 від 23 серпня 2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною декларацією (звіт) №2644/19 від 29 серпня 2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №160819/2019 від 16 серпня 2019 року; договір про надання послуг митного брокера від 01 березня 2019 року; інші некласифіковані документи (фото) від 29 серпня 2019 року; копію митної декларації країни відправлення MRN19DE460512419604E7 від 29 серпня 2019 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку із тим, що згідно з платіжним дорученням, наданим ТОВ "Автолюкс Україна" на рахунок фірми-експортера сплачено 10000,00 євро за імпортований транспортний засіб. При цьому, перерахунок здійснено, як передплату по документу від 16 серпня 2019 року №160819/2019, однак декларант не надав жодного документа із реквізитами №160819/2019, а платіжне доручення не містить ідентифікаційних ознак, за якими можна було б встановити оплату саме за ввезений товар.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно визнав безпідставним таке твердження, оскільки декларантом надавався контракт із продавцем - експортером із реквізитами "160819/19 від 16 серпня 2019 року", на що теж звертає увагу митний орган, тому будь-які сумніви щодо посилання у платіжному дорученні №347JBKLJ0 саме на реквізити цього контракту виключаються. Адже саме за цим контрактом і було продано імпортований транспортний засіб, та в якому чітко прослідковуються взаємовідносини між ТОВ "Автолюкс Україна" та компанією - експортером SAINANI IM-EXPORT.

Згідно з ч.7 ст.58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до рахунку-фактури від 19 серпня 2019 року №2923А та платіжного доручення від 23 серпня 2019 року №347JBKLJ0 позивачем здійснено оплату придбаного товару через АТ КБ ПриватБанк одержувачу AS PrivatBank , Латвія.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначена вище банківська виписка по рахунку продавця є належним доказом підтвердження оплати за сідельний тягач, марки - MERCEDES-BENZ, модель - ACTROS-1842, 2014 року виготовлення, номер кузова - НОМЕР_1 , і цей факт не може бути підтверджений іншими банківськими документами.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі ст.55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Таким чином, з системного аналізу правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Ч.10 ст.58 МК України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Матеріалами справи, зокрема, рахунком-фактурою від 19 серпня 2019 року №2923А та здійсненою оплатою вищезазначеного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням від 23 серпня 2019 року №347JBKLJ0 вбачається факт перерахунку коштів ТОВ Автолюкс Україна одержувачу AS PrivatBank , Латвія із призначенням платежу For 1/SAINANI IM-EXPORT GmbH2/Grossmann Strasse, 2453/DE/Hamburg DE-20539 DE692003 00000001726256 for PRPMNT FOR car Mersedes Benz, ACCCNTR 160819/2019 DD 16-08-2019 у розмірі 10000,00 євро.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначена вище банківська виписка по рахунку продавця є належним доказом підтвердження оплати за сідельний тягач, марки - MERCEDES-BENZ, модель - ACTROS-1842, 2014 року виготовлення, номер кузова - НОМЕР_1 , і цей факт не може бути підтверджений іншими банківськими документами.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури від 19 серпня 2019 року №2923А, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччини інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем імпортованого автомобіля марки та отримання або не отримання від позивача коштів за вказаний транспортний засіб.

При цьому, використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом - компанією SAINANI IM-EXPORT GmbH товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вищевказані покликання митного органу не спростовують обраний позивачем метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Разом з тим, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містяться відомості про продавця, його адресу.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим, доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано, а судом таких не здобуто.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить інформації: які саме відомості є відсутніми документах, що подані позивачем до митного оформлення; або яких відомостей, на думку митного органу, не вистачає для підтвердження задекларованої числових значень задекларованої митної вартості імпортованого товару; або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності та не підтверджують задекларовану митну вартість.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення немає жодного обґрунтування чи відомостей про критерії визначення цінової інформації з системи АСАУР ДФС.

Щодо таких обставин апелянт не надав обґрунтованого пояснення та доказів, зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (сідельний тягач, марки - MERCEDES-BENZ, 2014 року виготовлення) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав позивач; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.

Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про обставини щодо наявності інформації в системі АСАУР щодо митної вартості товару у розмірі 14066,00 євро.

Отож, визначаючи вартість товару за другорядним методом, митний орган не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.

На необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 805/2713/16-а.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, оскільки позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 144/3311/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 01 червня 2020 року.